Перейти до змісту

Search the Community

Showing results for tags 'імєнна гілка'.

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Запеклі Політичні Баталії
    • Правила Форуму
    • Вітальня
    • Загальні обговорення
  • Тематичні форуми
    • Чоловічі цяцьки

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Початок

    Кінець


Last Updated

  • Початок

    Кінець


Filter by number of...

Joined

  • Початок

    Кінець


Група


AIM


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Інтереси


  1. Ось вирішив створити на політичному форумі гілку про всяку околополітичну фейсбучно-ЖЖшно-блогірську хєрь, де буду скирдувати всілякі цікавинки. Кому цікаво- велкам, кому нецкаво- нахуй осьдечки тама знаходиться, за клуеню і три шаги направо. Foshter Mihalych9 ч · Є в нас в селі Юрко. Такий собі, знаєте, Юрко - не трудар звитяжний, але й не ледацюга. І руки ніби не з дупи ростуть, але й блоху не підкує. Але є в нього хист один. Малює як бог. Ще змалку всі паркани в селі бувало на теми різні розмалює. Участковий з директором школи часто в їхньому обійсті гостювали. Спочатку скаржились, потім з батьком горілку пили, а потім суворо пальцем на Юрка махали. А після того як гості розійдуться, то дупа в Юрка синя-синя робиться, як небо над Маґурою. Ревів Юрко, соплі по лицю розмащував, обіцяв малярство покинути та почати батькові по господарству помагать. Але як де паркан чистий побачить, так одразу за старе й береться. Закінчив школу Юрко, та подався в школу художню вчитись. Але професор старий побачив як Юрко олівцем та пензлем вправляється, так його заздрість чорна взяла, то й вигнали його з школи, мовляв, бо зовсім непутящий, а ще імпресіонізму капіталістичному поклоняється. Вернувсь Юрко з міста, та й в районне ПТУ на слюсаря вчитись пішов. Отак і жив помаленьку, картоплю ростив, свиней годував, та інколи в зошиті учнівському картини малював. І пив. Так само як і малював - завзято і від усієї душі. Прознав, про талант Юрків батюшка та й загадав йому церкву розписати. Погодився Юрко - і праця серцю мила, ще й грошима запахло. За деякий час прийняв батюшка роботу, розплатився сповна, обійняв Юрка як сина і чарку налив. Пили вони горілку, а отець все скаржився, що паства геть дурна пішла - зовсім Бога боятись пререстала - грішать на всі сторони з особливими збоченнями. - Тю, - каже Юрко, - треба пекло красіве намалювать, то вони і проникнуться. - То намалюй, сину мій, намалюй! - зрадів батюшка. Погодивсь Юрко і взяв в бібліотеці книжку Данте Агільєрі. Божественна комедія вроді зветься. Прочитав її і заходився пекло зображать. Аж тут через село сіпаратісти лугандонські проїжджали. Відпочивать від трудів праведних приїхали. Повітрям подихати, стругів поїсти та кості попарити. Зацікавило їх, шо ж то в церкві таке робиться, шо люди заходять, а звідти хрестячись та ревучи вибігають. Зайшли, дивляться на риштуванні хлоп сидить і картину малює. Та таку величну і страшну, що в сіпаратістів аж волосся на сраках зашеволилося. - А шо ви ето такоє рісуєтє? - спитав один. - Шо-шо, блять, руцькемір їбучий. - відповів п'янючий Юрко. Вийшли сіпаратісти з церкви, перехрестились і заплакали. І враз українською заговорили як Шевченко. Не той шо ото німий з м'ячем, а той шо корифей. Григорович. А потім вернулись на схід та в армію добровольцями пішли. Кажуть, так хвацько з наволоччю пекельною борються, що аж гай шумить. А Юрко... а шо Юрко? Малює Юрко та й усіх ділов. Но після того як роботу батюшці здав, так в селі рівень грішності населення знизився на 50 процентів. Ото таке блогіри. Файного вам четвергового полудня. І осьо, перечитайте Данте, єслі шось коварне задумали.
×
×
  • Створити...