Перейти до змісту

Господи, як же мені хєрово


borderlander

Recommended Posts

  • Replies 101
  • Created
  • Остання відповідь

Top Posters In This Topic

Наказывает ли нас Б-г или не наказвает это просто игра слов. 

Если я нарушаю правила дорожного движения я рискую погибнуть под машиной. Могу проверить закон всемирного тяготения, прыгнув с крыши дома...

Есть заповеди (данные Б-гом. Это его правила), нарушая которые мы подвергаем свое здоровье или жизнь опасности

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

@borderlander, если со своей болезнью и болью вы будете столь же непримиримым, как с виртуальными врагами, то у ваших болячек просто нет шансов.

У вас обязательно наступит и завтра, и послезавтра, и еще целая вереница интересных и полных жизни дней.

Держитесь, цепляйтесь.

Есть зачем и для кого.

Искренне желаю всего наилучшего!

Link to comment
Share on other sites

Попробую высказать "крамольную" мысль. Заранее скажу, что ничего не знаю и ни в чём не уверен на 100%, просто изложу то, к чему пришел.

Уважаемые, как думаете, Зло откуда взялось? Выросло из падшего ангела? А в нём оно откуда? И что его напитало, что придало сил, почему Всевышний позволил этому произойти?

Скорее всего, Зло является неотъемлемой частью всего сущего. Без него В ПРИНЦИПЕ невозможно ничего.

Откуда вообще всё сущее? Логично предположить, что всё это есть Всевышний. То, что мы видим, ощущаем, или чего не можем пощупать, но знаем, что оно есть (например, гравитация, радиоволны, энергия) – всё это Всевышний. И Зло в нашем понимании также его составная часть. Более того, Зло условно. Его нет вне мира человека. Это фикция. Исчезни род человеческий – где будет жить Зло? Чем оно станет?

Добра нет без Зла, эти понятия взаимно уравновешивают друг друга. Это противоположности. Совершенно равноправные и равнозначные. Они борются, но и обеспечивают существование друг друга.

Так вот, Зло и Страдание совершенно необходимы для мира человека. Они позволяют этому миру быть.

Вступление длинное, но без него никак. Идем дальше.

Зачем человеку дается болезнь? Это наказание, или благословение?

На мой взгляд, и то, и другое.

Если человек живет не совсем по законам Равновесия, жизнь (или если хотите, Всевышний) будет постоянно его корректировать, направлять в нужную сторону.

Как?

А вот так и будет: сначала мелкие неприятности, затем они всё больше. Если человек не понимает подаваемых ему сигналов, начинаются более действенные "звоночки", на физическом уровне, в виде болезней. Если человек продолжает "не понимать", болезни усугубляются. И так до тех пор, пока он не поймет то, что должен понять. Болезнь предоставляет возможность и время для осознания. Если человек упорно не хочет понимать что-то важное для него, то случается финал, и он с этими наработанными болячками переходит на другой план бытия. И эти болячки определяют форму и условия его следующего проявления в материальном мире.

А если человек понял то, что ему нужно понять на данном этапе, он выходит на новый уровень обычного бытия обновленным и более осознанным – вот примерно как в случае в Десантником. Человек ощущает большой прилив и физических сил, и новых возможностей.

Еще два слова о страдании: если человек не будет страдать, не будет стимула для поиска решения, для осознания. То есть, без страдания тут не обойтись – нет другого способа заставить нас думать.

Про возрастные кризисы мужчин, наверное, слыхали все. Они случаются у многих, и не обязательно в каком-то фиксированном возрасте. Это может произойти в любое время, начиная примерно с 30 лет. Любой уход в глухую защиту типа алкоголя и т.п. только ухудшает положение, т.к. человек уходит от попытки осознанного решения. Самоубийство тем более не выход – всё равно придется решать эти проблемы в следующей жизни, но это будет еще тяжелее: сейчас у вас есть наработанный жизненный опыт, а в новой жизни его, скорее всего, не будет, и придется решать проблемы с чистого листа, возможно, будучи к этому совершенно не готовым.

А сейчас чем хуже положение, тем больше вероятность найти решение, главное не отчаиваться и ни в коем разе не опускать руки. Задавайте себе вопросы, но не "за что мне это?", а "что я делаю не так, что должен понять?"

А еще лучше – постараться найти ответы на два вопроса: "кто я?" и "зачем я?"

Это самые-самые глубинные два вопроса. Если сумеете найти правильный ответ, жизнь резко изменится в лучшую сторону. В том числе и в плане здоровья.

Искренне желаю автору темы прийти к осознанию своих болячек, в этом ключ к будущему.

Змінено користувачем Soloviev
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

Я знаю як воно бува... тому не буду розводити соплі. Якщо людина має бажання і мужність до життя - вона

обовязково вижеве, якщо строк не прийшов. Бажаю віри, мужності і жаги до життя - все інше повинно додатися!

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Тримайся.як би то тяжко не було.Здатися ЗАВЖДИ є час.І памятай-тисячі людей тобі б завидували маючи свої болячки (це як хоч малий позитив для тебе).Тому будь оптимістом і не давай себе зломати болячкам.ЗДОРОВЯ.

Link to comment
Share on other sites

+1 к посту Soloviev!

 

Выбирайтесь на природу. К воде. Неважно куда именно- озеро, река. Лучше, конечно, к морю. Максимально ограничьте входящие инфопотоки.

Link to comment
Share on other sites

Здоровья! И в первую очередь - позитивного настроения! Потому как первое напрямую зависит от второго. Отсюда, если можно, небольшой совет: не читайте этот форум и вообще всё, что касается политики, вне этой ветки и откровенно развлекательных тем. Почитайте что-нибудь лёгкое и приятное, посмотрите комедии, отвлекитесь от мрачных мыслей и всё обязательно поправится ;)
Link to comment
Share on other sites

В лікарні завжди херово, від ліків і крапельниць, деякі препарати викликають депресію і відчай, інші - розлади. Вийдете - стане краще.

Лікарі завжди перебільшують проблему, залякують - не зважайте. Якщо справді все дуже погано, то вони лагідні і кажуть лише "все буде добре, нічого страшного" :shuffle:

Якщо Вам захотілось пожалітись - Ви вже на шляху до поліпшення, скоро точно полегшає.

Імхо, життєва поразка і програш - це труна, все інше - це змагання, де завжди можна виграти.

 

Тримайтесь!!! Як ми без Вас? Юлькі зовсім доканають :cray1:

Link to comment
Share on other sites

Бордер, к стыду моему, я не умею утешать...

 

Но я железно знаю, что в самых отвратных и тяжелых ситуациях надо упереться. Тупо упереться рогом и не давать вышибить себя из седла. 

Возможно депрессия - одна из составляющих твоей болезни, тащи себя изо всех сил на позитив, дружище.Фильмы, книги, друзья, семья.

 

Ну и помощи проси, не стесняйся. Всем, чем могу.

  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

Borderlander!  Не розкисати!  Нема права,  а  тим  більше  Вам.

Згадайте,  що  у  нас  на  Каплиці  Боїмів  під  фігурою  Христа  написано:  "Перехожий,  зупинися  і  подумай,  чи  твої проблеми  більші  за  мої"?

Може в  даний  момент  хтось  уже  придумує  нові  ліки,  які  покращать  Ваш  фізичний  стан  і  хвороба  відступить  швидше, ніж  Ви  думаєте.  Вірте,  що  все  зміниться.  Віра - то  міцний  стержень, а  тим  більше  тоді,  коли  треба  повернутися  до  повноцінного  життя.

Link to comment
Share on other sites

Приблизно так я почувався 14 років тому - думав, що вже гаплик. Потерпів, помаленьку вигрібся, великою мірою переважно завдяки підтримці близьких, зараз це вже невиразні спогади, бо пам'ять стирає неприємне.

 

Все буде добре, навіть якщо зараз у це складно повірити.

Link to comment
Share on other sites

І  нема  вже  добу.

Borderlander,  відгукніться. Як  Ви?

Та я взагалі-то в лікарні лежу, лише після усіх процедур додому відпускають.

Дякую друзі, самопочуття зараз безумовно покращилось. Сьогодні знову здав купу аналізів, якщо результати будуть більш-менш прийнятні, то в понеділок мабудь будуть виписувати.

  • Upvote 6
Link to comment
Share on other sites

Вже кілька днів збирався наболілим поділитись, але все сил не стача, щоб щось путнє написати :( .

Третій раз за останні кілька місяців лежу в лікарні, приймаю гори ліків, а покращень нема.

Аналізи дуже погані, лікарі натякають, що діаліз, який маячить, - це ще не кінець...

2 дні промучився зі страшними головними болями та безкінечною рвотою, зараз трішки попустило...

Повільно вмирати та деградувати при цьому страшно, вкорочувати собі віку під час війни здається дезертирством (та й теж сцикотно, якщо чесно), а на щось путнє я здається вже й не гожусь.

Напевно це життєва поразка.

Нирки? У моєї рідної сестри таке, і на горизонті також діаліз "маячить", рік тому мала досить сильне погіршення, головні болі, рвота, тиск під 200, мова йшла не тільки про діаліз а про пересадку, але трохи ліками трохи внутрішніми змінами, повністю зміна свого харчування, і вже рік про нирки не згадує. Хочете я дам вам її ФБ контакт, поспілкуйтеся як два "товариша по нещастю"???

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites


×
×
  • Створити...