Перейти до змісту

ПАРЕ


Гість paraskaa-W

Recommended Posts

Ну, типа, деньги утром, а стулья вечером. Полномочия их никто пока не утвердил, наши затягивают по процедурным вопросам. Что-то там подали на рассмотрение Венецианской комиссии

------------

 

Регламентний комітет ПАРЄ ухвалив звернувся до Венеціанської комісії за офіційним роз’ясненням про статус депутатів Державної думи РФ, обраних за багатомандатним округом, що включає анексовані Крим та Севастополь (тобто за партійними списками).

 

Про це "Європейській правді" розповів член цього комітету, народний депутат Володимир Ар’єв.

 

Запит з цього приводу був схвалений в середу на засіданні комітету в Страсбурзі, під час розгляду питання про повноваження російської делегації. Члени комітету підтримали його одноголосно, наголосив депутат

Змінено користувачем Citizen UA
Link to comment
Share on other sites

не так

 

свинособаки готували повернення з часу як іх звідси викинули як свиней, які не вміють істи за столом

 

а європейці здали зразу після того, як новообраний зустрівся з меркель і макроном, це хронологія подій, які трапились, у лінійному порядку

 

линейность не говорит о зависимости

еще раз не натягивайте сову на второй глобус - она трещит после первого

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Вы сопоставили встречу Зеленского с Макроном и Меркель и голосование в ПАРЕ. Я с таким же успехом могу сопоставить то что у меня закончилось пиво точно после встречи Трампа и Хуйла. "В линейном порядке". Вот кто из них двоих более виноват я ещё не определился. Нормальная логика.
  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

ніде не написано у мене про причинно - наслідковий зв‘язок.

 

написано про хронологію подій і все

 

а ви натягнули «сову на глобус» як ви висловились і приплели причину

Link to comment
Share on other sites

ніде не написано у мене про причинно - наслідковий зв‘язок.

 

написано про хронологію подій і все

 

а ви натягнули «сову на глобус» як ви висловились і приплели причину

Все с вами понятно. Я просто сказал а вы сами думайте. Знаем и такой анекдот. Как Вакарчук который весь в белом над всеми парит. Ок.

Link to comment
Share on other sites

Швеція приєдналася до демаршу через повернення РФ в ПАРЄ
Представники Швеції в ПАРЄ приєдналися до заяви 7 країн
Представники Швеції в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) приєдналися до заяви семи країн про спільні дії на знак протесту проти повернення Росії. Про це заявив голова української делегації в ПАРЄ, народний депутат Володимир Ар'єв, перадает РБК-Україна з посиланням на "Радіо НВ".
"До нашої спільної заяви, це інформація від наших балтійських колег [...] до фінальної заяви, яка була від семи країн, після повернення Росії приєдналися депутати від Швеції", - зазначив Ар'єв.
За його словами, Польща підтримала ініціативу створити нову резолюцію проти повернення Росії до Ради Європи.

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

Чергова підстава від Парубія? :X

 

Голова Верховної Ради Андрій Парубій скасував запрошення для ПАРЄ здійснювати спостереження за достроковими парламентськими виборами в Україні.
Про це заявив глава української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Володимир Ар'єв, передає "Європейська правда".

Link to comment
Share on other sites

Голови держав та урядів Європейського союзу на позачерговому саміті ЄС ухвалили рішення про те, хто буде номінований на посаду президента Єврокомісії.
Як повідомляє кореспондент "Європейської правди", успішне завершення засідання підтвердив президент Європейської ради Дональд Туск.
Згідно повідомленню Європейської ради, виконавчий орган ЄС очолить представниця  Німеччини Урсула фон дер Ляйєн, яка є однією з близьких соратниць канцлера Німеччини Ангели Меркель.
З 2013 року вона очолювала міністерство оборони Німеччини   
Ближчим часом має відбутися прес-конференція  Дональда Туска, на якій він офіційно прокоментує ухвалені рішення. Варто зауважити, що кандидатура президента Єврокомісії потребує затвердження у Європейському парламенті.

Link to comment
Share on other sites

Проплатили еврогеям :(

 

Россия произвела выплату взноса в бюджет Совета Европы за текущий, 2019 год.

Как сообщил пресс-секретарь СЕ Даниэль Хольтген, выплата произведена за весь год. При этом он не уточнил, когда была сделана выплата и каков ее размер.
Хольтген отметил, что российские власти ранее заверяли в намерении оплатить взнос сразу, как будут восстановлены права делегации в ПАСЕ.

Link to comment
Share on other sites

Українська делегація в Парламентській асамблеї Ради Європи займалася «самопіаром», заявив в інтерв’ю Радіо Свобода кандидат у народні депутати від «Батьківщини» Валентин Наливайченко.
«Українська делегація, депутати, особливо від партії влади, колишні від БПП, яким ми надали диппаспорти, гроші, добові, п’ятизіркові готелі і величезне утримання, туди їздили чотири рази на рік. Це не просто покататися і посидіти у Страсбурзі в ресторанах. Делегати від України мали би ініціювати і наполягати на слуханнях, резолюціях і рекомендаціях (це голосування в ПАРЄ) з засудженням російської агресії», – сказав Наливайченко.
На його думку, склад української делегації в ПАРЄ не мав жодних надбань.
«Вони мали добиватися, ініціювати і слухання, і рішення в ПАРЄ. Нуль по суті! У прокуратурі АРК у складі Генпрокуратури молоді, сучасні юристи давно ведуть кримінальні провадження. Є вже засуджені за держраду, за окупацію Криму, у тому числі з числа колаборантів. Скільки рішень переклали і передали в ПАРЄ? Нуль! Замість цього займалися самопіаром, дорогі ресторани, безкінечні розмови!» – заявив Наливайченко.
Він зазначив, що склад української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи необхідно змінити.
«У нас є фахівці з європейського права, які мають бути залучені до роботи нової делегації. Нам треба почати не з паніки, що у нас все пропало. Це не у нас пропало. Ми відстоїмо свої інтереси. Я це вам стверджую. Ми перекладемо судові рішення і доказову базу, яка зібрана прокуратурою АРК України, і представимо в ПАРЄ як докази російської агресії», – сказав Наливайченко.
Він обіцяє, що Росію позбавлять права голосу в ПАРЄ та покарають «за злочини військової агресії проти України».
https://www.radiosvoboda.org/a/news-nalyvaychenko-pare/30034502.html

Link to comment
Share on other sites

После отзыва приглашения на досрочные выборы в Верховную раду наблюдатели Парламентской ассамблеи Совета Европы (ПАСЕ) в Украине досрочно завершают свою работу. Об этом сообщает пресс-служба ассамблеи.
Указано, что делегация ассамблее находилась в Киеве 2 и 3 июля 2019 года для оценки предвыборного климата в преддверии досрочных парламентских выборов в Раду.
"В письме от 2 июля 2019 года спикер Верховной рады Андрей Парубий сообщил президенту ПАСЕ Лилиане Мори Паскье, что Верховная рада отозвала свое приглашение наблюдать за досрочными парламентскими выборами в Украине 21 июля 2019 года. В результате этого решения предвыборная делегация решила досрочно прекратить свою деятельность", - отмечается в сообщении.
Указано, что все запланированные наблюдателями ПАСЕ встречи были отменены.

Link to comment
Share on other sites

  • 3 weeks later...

Петярасти, етот дєнь ви прібліжалі, как моглі. Кліму Чугункіну і Найкращому Дипломату всєх времьон і народов, превед  :fuck:

 

Російська делегація в ПАРЄ у кінці червня повернула собі право голосу і тепер може блокувати всі рішення, які не вигідні Кремлю і Росії загалом.

Крім цього, на Заході все частіше можна почути розмови про те, що санкції проти РФ добре б скасовувати, та й взагалі потрібно починати якийсь діалог.

 

Великою мірою Україна сама винна в цих процесах, стверджує Юрій Швець. Він спеціалізується на міжнародному праві. Колись був акредитований при держдепартаменті США, висвітлював радянсько-американські відносини і займався питаннями контролю над озброєннями.

 

Загалом Швець – колишній радянський розвідник, однокурсник Володимира Путіна з інституту КДБ. 25 років тому емігрував до США і тепер займається аналітикою щодо бізнес-розвідки.

OBOZREVATEL публікує першу частину інтерв'ю, в якій Юрій Швець захотів розповісти про провали України в міжнародній політиці й пояснив, чи можна ще запобігти їхнім наслідкам.

 

 

Аншлюс Криму і вторгнення в Донбас – це не просто агресія проти України. Росія фактично зруйнувала всю систему колективної безпеки в Європі, передбачену Заключним Актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаним у 1975 році в Гельсінкі. Вона також порушила фундаментальний принцип міжнародного права – відмова від зміни державних кордонів насильницьким способом. У такий спосіб РФ вчинила тяжкий злочин проти всієї Європи.

 

Необхідно було негайно ставити питання про визнання її агресором, тобто міжнародним злочинцем, на підставі резолюції ООН №3314. У цьому документі є всі необхідні для цього підстави. Тоді не треба було б кожні пів року принижено просити Європу і США зберігати санкції проти Москви. Вони були б зобов'язані це зробити. Та й корисним ідіотам Кремля в ПАРЄ було б не так просто голосувати про повернення туди країни-злочинця. Але МЗС України перебувало у стані тривалого летаргічного сну.

 

Так, у 2015 році Рада ухвалила якесь рішення, де оголосила Росію агресором. Але це не документ міжнародного права. Крім того, чого чекали увесь рік?

Тільки восени 2017 року відомство пана Клімкіна надумало щось вимовити в ООН щодо агресії Росії, але зробило це вкрай невиразно: попросило підтвердити в резолюції роль Росії як агресора. На що Секретаріат ООН роз'яснив, що підтвердити можна тільки те, що вже було, а Україна за попередні три (!) роки жодного разу не ставила питання про визнання РФ агресором.

Нарешті, в грудні 2017 року ООН назвала РФ "державою-окупантом". Але такого злочину в міжнародному праві немає, а значить, і покарання теж.

 

 

– Російська делегація не просто повернулася в ПАРЄ, вона повернулася туди, по суті, на своїх умовах. Чому на Заході це допустили?

 

– Рішення ПАРЄ – це брудна пляма на репутації цієї організації, яка увійде в історію і залишиться на ній, поки вона існуватиме. З іншого боку – це удар по національних інтересах України. Але коли відбувається такий великий провал, потрібно починати аналіз причин із себе, а вже на наступному етапі думати про зовнішні обставини і дії зовнішніх сил. А одразу піднімати крик, що всі козли й продалися Путіну – це неминучий шлях до нових провалів.

 

Я вважаю, що до такого рішення ПАРЄ значною мірою призвела бездіяльність українського МЗС протягом останніх п'яти років. У Клімкіна блискуча освіта, але його перебування на посаді міністра закордонних справ ще раз підтверджує, що кожен повинен займатися своєю справою професійно.

За час своєї роботи він не провів жодної професійної наради, що саме собою дивно, адже країна перебуває у стані війни, а зовнішня політика – це продовження війни іншими методами і засобами. Його навіть власні підлеглі серйозно не сприймали. Що вже казати про міжнародну аудиторію. Головний результат його керівництва МЗС України дуже сумний: нині, з точки зору міжнародного права, РФ практично чиста. Вона не агресор, тобто не міжнародний злочинець.

 

– Але Росія здійснює агресію проти України вже шостий рік.

 

– Так, цей жахливий злочин Росія здійснює ще з 2014-го року. Аншлюс Криму і вторгнення в Донбас – це не просто агресія проти України. Росія фактично зруйнувала всю систему колективної безпеки в Європі, передбачену Заключним Актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаним у 1975 році в Гельсінкі. Вона також порушила фундаментальний принцип міжнародного права – відмова від зміни державних кордонів насильницьким способом. У такий спосіб РФ вчинила тяжкий злочин проти всієї Європи.

Необхідно було негайно ставити питання про визнання її агресором, тобто міжнародним злочинцем, на підставі резолюції ООН №3314. У цьому документі є всі необхідні для цього підстави. Тоді не треба було б кожні пів року принижено просити Європу і США зберігати санкції проти Москви. Вони були б зобов'язані це зробити. Та й корисним ідіотам Кремля в ПАРЄ було б не так просто голосувати про повернення туди країни-злочинця. Але МЗС України перебувало у стані тривалого летаргічного сну.

Так, у 2015 році Рада ухвалила якесь рішення, де оголосила Росію агресором. Але це не документ міжнародного права. Крім того, чого чекали увесь рік?

Тільки восени 2017 року відомство пана Клімкіна надумало щось вимовити в ООН щодо агресії Росії, але зробило це вкрай невиразно: попросило підтвердити в резолюції роль Росії як агресора. На що Секретаріат ООН роз'яснив, що підтвердити можна тільки те, що вже було, а Україна за попередні три (!) роки жодного разу не ставила питання про визнання РФ агресором.

Нарешті, в грудні 2017 року ООН назвала РФ "державою-окупантом". Але такого злочину в міжнародному праві немає, а значить, і покарання теж.

 

– Хіба Радбез ООН не відкинув би таку пропозицію? Голосів не вистачило б, та й сама Росія хіба не підкуповувала би там усіх підряд?

 

– Крім Радбезу є ще Генеральна Асамблея ООН. І взагалі, якщо проти тебе скоєно злочин, ти повинен про це заявити. Якщо ти не говориш, що проти тебе здійснена агресія, значить, у тебе все гаразд і ти віддаєш ініціативу іншим країнам, даєш їм можливість як завгодно інтерпретувати дії РФ. Що зараз і відбувається. Всі ці розмови про нібито громадянську війну на сході України – це наслідок бездіяльності МЗС

Виправдовувати власну бездіяльність – позиція лузера. Якщо нічого не робити, точно нічого не буде. У країні йде війна, ллється кров, гинуть тисячі людей. У цих умовах Україна повинна була бити в усі дзвони, задіяти всі можливості, але "дзвін" МЗС наполегливо мовчав.

І як результат, повторюю, не дивлячись на агресію РФ проти України, незважаючи на кричущі порушення фундаментальних принципів міжнародного права, анексію Криму і окупацію частини східної України, – нині РФ чиста перед міжнародним правом.

Це провал на зовнішньополітичному фронті України. Тепер можна заламувати руки, говорити про "зради" і некомпетентність нового президента, але для мене фактом є те, що протягом попередніх п'яти років зовнішньополітична робота України була паралізована і цей параліч був явно на користь Росії.

 

– Тобто в цій ситуації винне українське МЗС?

 

– Не тільки. Але подивіться на роботу російського та українського МЗС. Так, Лавров говорить нісенітниці, але він торочить їх щодня, забиваючи новинні стрічки словоблуддям. Захарова, ця Манька Облігація російського МЗС, теж регулярно щось тріщить. Загалом вони постійно наповнюють звуками новинні канали відповідно до заповітів доктора Геббельса. А Клімкін, як чорт із табакерки, вискочить раз на місяць, щось брякне – і назад. Все це вело до послідовної здачі зовнішньополітичних позицій, які отримала Україна в 2014 році в результаті агресії з боку Росії.

 

– До речі про санкції. Нещодавно ЄС продовжив ці обмеження ще на пів року, але загалом на Заході миготять розмови, що добре б санкції починати скасовувати.

 

– Про це я і кажу. Американці і європейці ж не дурні. Вони дивляться на статистику. За 2017 рік товарообіг між Україною і Росією збільшився майже на 20%, а у 2018-му він збільшився ще на 16,5%. Насамперед за рахунок нафтопродуктів. А хто займається нафтопродуктами в Україні? Це ж ні для кого не секрет. На Заході знають, що Медведчук, кум Путіна, ще щонайменше півтора року тому голосно заявив про себе на ринку нафтопродуктів України. Про такі факти Росія тільки мріяти може.

 

Путін і його агентура на Заході тепер заявляють європейцям: ви втратили 240 мільярдів через санкції, за ідею боретеся, а ось Україна, особливо конкретні особи в її керівництві, без зайвого шуму роблять гешефт. Розумієте, в чому проблема? Росія порівняно з Україною – велика країна. У неї є армія, нафта і газ, багато грошей, які використовуються для корупції. У неї є ядерна зброя. Всього цього немає в України. Але в України, як жертви агресії, все ще є потужна моральна перевага.

 

Симпатії до слабшого, до жертви, завжди сильні серед виборців західних країн, від яких залежать їхні уряди. Але цю перевагу потрібно берегти і професійно використовувати. Не можна бути жертвою наполовину, як не можна бути наполовину вагітною. Тому не можна вимагати чогось у ЄС і ПАРЄ, одночасно нишком набиваючи свої кишені на таємних угодах із агресором. І скільки не кричіть, як на останньому засіданні ПАРЄ, – "Що ви робите?! Це ганьба! Ми будемо бойкотувати!", – але все вищеперелічене допомогло Путіну, його МЗС і спецслужбам переконати конкретні європейські країни: мовляв, "хохли" це роблять, а ви чому повинні страждати?

 

Уся гидота ситуації полягає в тому, що люди ціною життя на полі бою завойовували моральний авторитет України, а її "влада" потім тишком-нишком за "бабки" його продавала.

 

– Ви хоч і народилися в Україні, але вже давно, ще з 93-го року, живете в США. Чому так переймаєтесь українськими питаннями?

 

– Напевно, це поклик предків. У мене серце кров'ю обливається, коли я дивлюся на ваші революції. Америка була закохана в Україну, в український народ, скільки було тут заяв з цього приводу. Пам'ятаю, приїхав сюди щойно обраний президент Ющенко. Величезний зал, бурхливі оплески, у присутніх очі горять від надії на майбутнє. І все це було бездарно розтринькано, а то й сказати грубіше. Останній Майдан – це вже кров Небесної сотні, 13,5 тисячі загиблих в східній Україні. Це найбільші втрати країни після Другої світової війни. І чим це закінчилося?

 

Коли Україна проголосила свою незалежність у 1991-му, я там був. Як зараз пам'ятаю колосальне натхнення народу. Тоді в Україні було сконцентровано 37% економічного потенціалу СРСР, 42% потенціалу ВПК. Вважалося, що за основними економічними показниками Україна близька до Франції. Народ мріяв: зараз перестанемо годувати москалів, 4-5 років піднапряжемося і заживемо як у Франції. Минуло 28 років, і Україна впала від рівня найрозвиненішої республіки СРСР до найбіднішої країни Європи. Я не пам'ятаю нічого подібного в новітній історії людства.

 

Згадайте, після 1945 року Японія і Німеччина повстають буквально з попелу і перетворюються в провідні економіки світу. За такий же час СРСР відновився після розрухи і почав ракети в космос запускати. А в Україні з часів незалежності відбулася катастрофа в мирний час.

 

Є така аксіома, що кожна країна така, яка у неї еліта. Так ось: те, що трапилося з Україною за останні 28 років, це зробила з неї її так звана "еліта". Це ж яке IQ треба мати, щоб таке вчинити з власною країною!

Ця компрадорська, тобто продажна, "еліта" – головний ворог українського народу після Путіна. Її відрізняють дві характерні риси: патологічна жадібність і кричуща некомпетентність.

Якщо країна хоче вижити, цю вибачте на слові "еліту", потрібно гнати стусанами, мокрими ганчірками і брудним віником.

 

Тому для мене Зеленський – це історичний шанс для глобальної зачистки компрадорської "еліти". Чи вірю я в успіх? 50 на 50. Може, буде, а може, й ні. Але мені абсолютно ясно, що за іншого результату президентських виборів шансів взагалі не було б ніяких.

Водночас хочу заздалегідь попередити, що Україну чекає ще одне велике розчарування на міжнародному рівні.

 

– Яке?

 

– Я маю на увазі позов проти РФ у Гаазі про боротьбу з фінансуванням тероризму. В умовах, коли пан Клімкін самоусунувся від управління МЗС, деякі його заступники стали автономними. Позов у Гаазі потрапив у сферу діяльності мадам Зеркаль, яка його успішно завалила.

 

Пам'ятаєте, свого часу було з помпою оголошено, що Україна подала до Гаазького суду позов проти РФ: 17,5 тисячі сторінок, 90 кг документів незаперечно свідчать, що Росія фінансує тероризм! Я подивився ці документи і маю сказати, що цей позов вже фактично програний.

 

Вся документація, підготовлена під керівництвом мадам Зеркаль у цій справі, включає меморандум на 446-ти сторінках, який описує звинувачення на адресу РФ, і додатки приблизно на 17-ти тисячах сторінок, які ці звинувачення повинні обґрунтувати. Так ось, у меморандумі безпосередньо фінансування Росією тероризму присвячено всього 6 сторінок. Все інше – це, як кажуть, інформаційний шум.

 

Наприклад, розповідається про нелегальні постачання Росією зброї на Донбас, зокрема систем "Град", "Смерч", "Бук" і інших. Все це дійсно свідчить про агресію РФ. Але до чого тут фінансування тероризму? У мене взагалі питання виникло: чи читали заступник міністра Зеркаль та її помічники текст конвенції, в якій у першій же статті вказано про те, що йдеться про фінансові інструменти допомоги терористам, а не про "залізяки"?

 

Далі. Навіть ті крихти реальних доказів, які можна використовувати для звинувачення Росії у фінансуванні тероризму, були закопані в 17-ти тисячах сторінок. Їх потрібно було виставити на перший план, щоб вони кричали про себе, а їх закопали в 90 кг макулатури та ще з гордістю повідомили про це в ЗМІ. Хто їх там шукатиме?

 

Тому Суд уже повідомив, що Україні не вдалося довести серйозність своїх звинувачень на адресу Росії про фінансування тероризму. Тепер можна вести дебати за цим позовом 7 або 27 років, але, згідно з регламентом Суду, нові докази надавати вже не можна, й Україні доведеться оперувати тільки тим, що вона вже представила і що Суд не переконало. Фактично це провал.

 

– Тобто суд у Гаазі вже не визнає те, що Росія фінансує тероризм?

 

– Практично шанси на перемогу в Гаазі у цій справі близькі до нуля. Але мене вразило навіть не це. Проблема набагато глибше. Зробивши з позову про фінансування тероризму "глухаря", команда пані Зеркаль доклала титанічних зусиль, щоб не допустити аналогічних позовів проти РФ в інших інстанціях. А такі можливості є.

 

Так, існує практика подачі цивільних позовів із боку родичів жертв терористичних актів в американських та інших іноземних судах. Пам'ятайте терористичний акт із літаком у небі над Локербі? Тоді режиму Каддафі довелося виплатити родичам загиблих приблизно 2,5 мільярда доларів.

 

Терористичний акт 11 вересня вчинили громадяни Саудівської Аравії. Так, саму країну не звинуватили в скоєнні теракту, але американські суди змусили її виплатити величезні суми постраждалим і родичам загиблих. Є й інші успішні подібні справи.

 

Так ось, американські юридичні фірми, які мають успішний досвід у цій справі, захотіли подати позов проти Росії в судах США у справі про збитий малайзійський "боїнг".

Крім того, йдеться не тільки про позов на користь родичів пасажирів MH17. Росія здійснювала теракти і проти українських громадян, і вони теж могли б подати позови проти РФ до американських судів.

Для цього потрібно було, щоб відомство пана Клімкіна поділилося хоча б частиною доказів, які вже представлені суду ООН у Гаазі і до яких російська сторона, тобто відповідач, офіційно має доступ.

Здавалося б, МЗС України мав обома руками вхопитися за цю можливість, але не тут-то було. Мадам Зеркаль стіною стала на шляху передачі цих матеріалів для використання в американських судах проти РФ. Тобто, повторюю, вони відомі Росії в особі її МЗС, ФСБ, СЗР, ГРУ, але вони, за версією МЗС України, секретні для тих, хто хоче подати позов проти РФ у США.

 

– Дивно. Чому ж?

 

– Я підозрюю, що справа тут навіть не в політиці, а в якихось інших, закулісних причинах. Думаю так тому, що іноді причини відмови – а вони декілька разів змінювалися – з групи мадам Зеркаль були настільки відверто безглузді, що свідчили про відчайдушне прагнення за будь-яку ціну, навіть демонструючи відверту дурість, не допустити подачі позову проти РФ до американських судів. Наприклад, в одному з документів така відмова пояснюється статтею 222 КПК України – про неприпустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Оцініть політ думки дипломатів! Матеріали вже в суді, вони відомі країні-агресору. До чого тут досудове розслідування?!

 

Ось такі "талейрани" захищають зовнішньополітичні інтереси України. Спочатку позов до РФ про фінансування тероризму перетворили в "глухаря", а тепер роблять усе можливе, щоб не допустити позовів проти агресора в інших юрисдикціях. У мене питання: на кого працює мадам Зеркаль?

 

Крім того, мої джерела з українського МЗС, яким я вірю, стверджують, що принаймні дві третини коштів, які Україна виділила на судовий позов у Гаазі, були роздерибанені.

Розповідаю про це тому, що вважаю це питанням національної безпеки України. Сподіваюся, що відповідні українські контролюючі органи звернуть на це увагу і проведуть аудит діяльності цієї групи, а заодно перевірять, чи не сиділи близькі до членів групи особи на газових контрактах із РФ. Подобається вам це чи ні, але ця група об'єктивно працювала на вищі інтереси Кремля. А ви переймаєтеся, що Росія в ПАРЄ повернулася. Та її руками заступниці міністра Зеркаль від відповідальності щодо фінансування тероризму майже вже відмазали!

 

У другій частині інтерв'ю OBOZREVATEL із однокурсником Володимира Путіна Юрієм Швецем читайте, чи зможе нова українська влада на чолі з президентом Володимиром Зеленським, у якої немає політичного досвіду особливо в міжнародній політиці, впоратися з усіма викликами, чи потрібно зустрічатися Зеленському з Володимиром Путіним і що буде з самим російським президентом і його країною далі.

 

Змінено користувачем Citizen UA
  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

З коментарів, до наведеного вище інтерв'ю Швеця

 

 

Можу тільки додати, що згадане ним рішення парламенту від 2015 року, яким досі розмахують порохоботи, як "підтвердженням визнання агресії владою України" є нікчемним папірцем з точки зору права - рішення суду з обґрунтуванням я публікував у себе в 2016 році ( https://www.facebook.com/VJaroslaw/posts/1161449260592235 ). Ще раз нагадаю, що агресором країну визнає президент (з підтвердженням парламентом), а організації терористичними - генпрокурор (щоправда порядок, як саме він це має робити, досі не визначений парламентом, що і дозволяє так званим "ЛДНР" відкривати "культурні представництва" в країнах ЄС).

 

Ну і про лист ООН - це, нагадаю, стосувалося того, що за всі роки агресії москви проти нас Україна жодного разу не скористалась чітко визначеним в Статуті ООН механізмом статті 27, який би визнав РФ країною-агресором і відібрав би у неї право вето в українських питання

 

 

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...