Перейти до змісту

Тут буде інформація, яку видаляють на ФУПі


tom_cat

Recommended Posts

Оскільки рагуль тре пости, які не вписуються в його світогляд містечкового бариги, то буду постити тут.

https://www.facebook.com/kozachinsky/posts/5417256338306262

День 65-67
Идут бои.
Почти нет связи. Вот первы раз за два дня что-то есть..
Мы держим позиции.. есть раненные… среди них легкое ранение от осколков 120мм мины у нашего бармена из нашего клубного отряда
Видели как враг использовал фосфорные бомбы - это похоже на бенгальские огни… после них ночью горело поле.. видали удары кассетными бомбами, вертолётами К50 или К52 ., били неуправляемыми ракетами.. пытаюся высаживать к нам пехоту. близко к нам подходили танки и бмп., 3 атаки отбиты..
Есть небольшая неразбериха с документами.. мы вроде как на второй линии., а по факту на 0 …
Мы вроде в Запорожской области ., а по факту в донецкой.
Мы вроде ТРО., а по факту батальон Айдар.
Для внесения ясности и для того что бы избежать ситуации в которой государство или штабной военный или ещё кто-то., будет утверждать что нас тут не было или мы были на второй линии., или ещё что-то на передние позиции к нам вчера удалось на несколько часов доставить американского документалиста Nick Childers., который снимает мини фильм про музыкальное движение во время войны для HBO.
Два дня назад благодаря помощи смогли доставить сюда первый купленный l200., вместо такого же который мы потеряли неделю назад.. я подарил его лично командиру как и первый который у него был..
Сегодня на этом автомобиле с 0 эвакуировали 6 раненных., спасибо всем кто помогал!
Link to comment
Share on other sites

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3243383639260175&id=100007657121201

 

Про «сонечок»… війна це не як у фільмах.
Війна це коли героічні герої тікають першими, а іноді ті хто вчора торгував компами наприклад витягує пораненого побратима коли усі втекли. Війна це коли старший підходе і питає що робити, коли побратим признається що так страшно що ціпеніє і хтось каже щоб просто сів і заряджав магазини поки не попустить в укритті. Війна коли вчорашній банковський сіс адмін проривається майже в оточення і шле селфі «ось дивись кого вчора з неба прикривав». Війна коли ті кого прислали на підмогу не витримують починають кричати 300 ті, а самі в кімнаті осколками скла намагаються себе різати, коли нерви здають і не хочуть чути що переміщення буде але вночі, вибігають і по ним град… Війна коли зовсім чужі люди стають рідними, коли ви як права і ліва рука не можете один без одного щось робити ефективно. Війна коли полковник звертається до сержанта «пацани якщо не ви то всім пздц».
Війна коли справжні так і залишаються справжніми, а ти розумієш що не дарма усі ці роки була поруч. Війна страшна і нема в ній жодної романтики, хоча є купа болю і неймовірної вдячності за щоденний героїзм.
Пост спонукали ті які на прикладі моїх постів про філіна якого нарешті зняли почали розказувати про те що «необстріляні, нема зброї, нас кинули»
Так були такі ситуації і в мене ще є надія що таких засудять тим самим врятував життя бо по іншому вже не буде. Але!!!! Багато постів про все пропало не відповідають дійсності, як про 79 бригаду мобіків. Багато і тро м яко кажучі бреше. Кожну ситуацію треба розглядати окремо і робити висновки. Ні у кого нема лазерних бластерів, але ж воюють. Так, це страшна війна, і тільки справжні побратими поруч є сама ефективна зброя. Тримаймося, все буде Україна!
Link to comment
Share on other sites

Коли влада знімає з себе відповідальність фразою, що захисникам маріуполя пропонували виходити - прочитайте цей старий пост-хронологію.

https://facebook.com/story.php?story_fbid=7563969670309930&id=100000909172681

Доля захисників Маріуполя залежала та залежить від наказів Верховного Головнокомандувача.
Володимир Зеленський багато критикував минулу владу за Іловайськ та Дебальцево, і зараз саме на ньому відповідальність за Маріуполь, драма якого в багато разів більша Іловайська, Донецького аеропорту та Дебальцево разом узятих.
Захисники Маріуполя виконували накази без вагань попри усю складність обстановки та розуміння, що з самого початку війни їм доведеться битися в оточенні.
Нагадаю:
24 лютого не були підірвані стратегічні мости через Чонгар - а тільки підрив мостів призвів би до зупинки оточення Маріуполя. Але мости не підірвали, і російські війська швидко замкнули кільце.
25 лютого російські війська зайняли Мелітополь після кількох перестрілок, оборону тут розгорнути не встигли. Це ключове місто, від якого залежить контроль Приазов'я та півдня Запоріжжя, та весь коридор з Криму до РФ, залишилось без серйозної оборони.
26 лютого російські війська зайшли у Бердянськ без бою. Одночасно російські війська підійшли до Токмаку, Пологів, Василівки, Оріхова, тобто основні магістралі до Маріуполя були перехоплені або стали під загрозою на третій день війни. Стало очевидно, що Маріуполь знаходиться у оперативному оточенні.
Керівництво полку "Азов" розуміло критичне становище та загрозу оточення, відкриті тили, і намагалось самостійно прикрити Бердянськ та мелітопольский напрямок. Але "Азов" отримав наказ діяти виключно в Маріуполі.
1 березня російські війська прорвали оборону 53-ї бригади військ ООС північніше Маріуполя та перерізали основні шляхи до міста. Одночасно почався штурм міста з півночі. На цей момент ще була можливість у разі отримання наказу на прорив вийти з міста та збергіти основні сили, та посилити південний фронт.
3 березня Маріуполь був повністю оточений і перехоплені усі шляхи, а російські війська почали штурм також і з заходу.
В цей момент ситуація стала критичною, оскільки бій в повному оточенні є найбільш небезпечним та невигідним за усіма статутами. Прорив вже вимагав значних втрат, бо кожен день в оточенні значно зменшував кількість боєприпасів та додавав кількість поранених, і значно зменшував боєздатність. Артилерійських складів у місті не було.
Близько 5,5 тисяч захисників Маріуполя у складі 36-ї бригади морської піхоти, полку "Азов" та інших підрозділів, мали отримати або наказ на прорив, або наказ триматись, тому що кільце мав би прорвати хтось інший ззовні. Але ініціативою володіли російські війська.
Підрозділи 53-ї механізованої бригади було відкинуто до Волновахи. Це вже 65 кілометрів від Маріуполя. На певний час оборона в цьому районі була стабілізована. Поки трималась Волноваха, ще був шанс на організований прорив з Маріуполя, хоча це призвело б вже до великих втрат. Але росіяни зосередили великі сили для штурму Волновахи.
12 березня російські війська захопили Волноваху. Це призвело до відходу українських військ до Вугледару та до Великої Новосілки, відстань збільшилась до 100 кілометрів.
З самого початку доля Маріуполя залежала і залежить від політичних рішень керівництва країни. Деблокади не було, але час для роздумів був.
З самого початку оборона в умовах оточення була свідомою самопожертвою тисяч героїв, які вмирали без можливості евакуювати більшість поранених, без можливості отримати боєприпаси. Вони розуміли, що оточення - це велика загроза, але вони виконували наказ, тому що були впевнені, що держава зробить все дл них належне поки вони будуть в силах тримати зброю та будуть мати чим відбиватись.
Кілька героїчних рейдів українських гелікоптерів врятували чимало життів, але в умовах оточення повітряний мост встановити було неможливо, і ворог повністю перекрив цей маршрут.
Захисники Маріуполя здійснили неможливе, коли протримались в неймовірно важких умовах 58 днів, складно усвідомити, які втрати вони понесли, які великі втрати завдали при цьому ворогу, та через які страждання та муки пройшли ті, хто досі залишається живим, ті сотні поранених, які страждають без належної допомоги, ті тисячі цивільних, які намагаються врятуватись.
Влада не може просто обмежитись закликами до світових лідерів. Це відповідальність Верховного Головнокомандувача, і усі можливі способи зберігти життя тим, хто досі тримає останній рубіж Маіруполя, в руках тієї людини, чиї накази виконують наші воїни.
Тому чекаємо від влади політичних та дипломатичних дій, які здатні забезпечити порятунок тих, хто за наказом зробив неможливе заради України та кожного з нас.
Апдейт: усім фанатам влади перед тим як кидатись у коменти, раджу подивитись, що цей текст репостять та підтримують реальні захисники Маріуполя, які безпосередньо захищають народ України там, на останньому рубежі, і які ще живі, тож у словах про відповідальність Верховного Головнокомандувача за життя підлеглих нічого критичного нема, це службовий обов'язок.
Link to comment
Share on other sites

Ну і про чарівний пендель від Джонсона. Після якого Єрмак знову щез з публічного простору, Арестович засумував, а ЗЕ передумав підписувати мирний договір.

https://www.pravda.com.ua/articles/2022/05/5/7344096/

Від "капітуляції" Зеленського до капітуляції Путіна. Як ідуть переговори з Росією

РОМАН РОМАНЮК — ЧЕТВЕР, 5 ТРАВНЯ 2022, 09:30

Мирні переговори з Росією – це історія про те, як Україна за 70 днів повномасштабної війни пройшла шлях від розпачу до усвідомлення власної сили та кола справжніх союзників.

"Якби нам в перший день війни дали підписати такий варіант мирної угоди, як є зараз, то ми б зробили це, не думаючи. Але тепер угода здається уже надто компромісною з нашого боку", – ділиться строго не під запис у розмові з УП один із членів найближчого оточення президента Зеленського.

Кажучи більш загально, готовність України на певну форму тактичної капітуляції, яка була в перші години нападу, поступилась місцем першим спробам уявити контури майбутньої поразки Росії. 

Очевидно, що публічне визнання таких сценаріїв для команди Зеленського зараз було б аж надто сміливим кроком. Але в кабінетах Офісу президента такий хід подій обговорюють уже не як фантастичний роман, а як річ реальну. Чи, точніше сказати, річ, яку Україна може зробити реальною.

Віри у це Зеленському додають два великі переломи, які просто зараз відбуваються у глобальній політиці.

По-перше, міф про "всесильність" Володимира Путіна та його армії поступово розбивається об околиці Ірпеня чи Рубіжного.

По-друге, ізоляціонізм Заходу, небажання реально допомагати Україні остаточно поховані у масових могилах Бучі, Бородянки та Маріуполя.

Як ці два переломи впливають на хід мирних переговорів з Росією, хто і з ким розмовляє та як екстрений візит Бориса Джонсона змінив хід подій, з'ясовувала "Українська правда". 

72 години на капітуляцію

Володимир Путін мав підкорити Україну за 72 години. Україна ж мала тільки одну опцію – здатись.

Цими двома простими реченнями можна окреслити вихідну позицію російсько-української війни і відповідно мирних переговорів. 

Для тих, хто сумнівається в їхній правдивості, слід уточнити – такий сценарій розвитку подій Києву і Зеленському доносили не з Кремля, а наші партнери на Заході.

"Щоб ви розуміли, першу пропозицію залишити Україну і стати урядом у вигнанні Зеленський отримав ще до початку самої повномасштабної війни. Її цілком щиро зробили президенту під час Мюнхенської конференції. Так і сказали, що краще в Україну не повертатись", – розповідає в конфіденційній розмові з УП один із членів делегації у Мюнхені.

Зеленському пропонували обрати чи то Варшаву, чи то Лондон, чи то будь-яке інше місце для своєї "резиденції". На подив усіх партнерів президент повернувся в Україну.

"Я сьогодні поснідав в Україні і повечеряю в Україні", – сказав тоді Зеленський, чим відверто шокував публіку на зустрічі, може, не менше, ніж своєю відомою промовою з критикою Заходу.

Позицію партнерів можна зрозуміти: вони знали про приготування Путіна, знали про плани його армії, знали, які завдання розіслані в штабних конвертах командирам різних рівнів у зібраних навколо України 120 ударних батальйонно-тактичних групах. І "знали", що шансів у України немає.

"Ми спершу не мали точних планів РФ. Але коли захопили під Києвом штабні документи у загиблих російських командирів, то все зрозуміли. Там було розписано, коли і де, яке угруповання має бути, і через 72 години елітні десантники мали уже зачистити урядовий квартал у Києві. Ті самі 72 години, про які нам всі партнери і говорили", – пояснює один із топових "силовиків" Зеленського в розмові з УП.

Минула одна доба, друга, третя – а Київ стояв. Ліси навколо столиці повнились спаленою російською бронею і трупами солдатів – а Київ стояв. Аеродроми Гостомеля і Василькова палали, російські вертольоти прилітали і падали – а Київ продовжував стояти.

"Врешті десь на третій день ми відчули, може, навіть зрозуміли, що ми вистоїмо. Що сили є. Десь тільки на третю добу ми вперше мали час вийти на сонце з укриття", – ділиться спогадами один із топів президентської команди. 

І саме якраз після третьої доби, вранці 27-го лютого, Росія та Україна заявили про початок переговорів. 

"Стамбульський мир"

Перша фаза плану Путіна провалилась, бліцкриг "другої армії світу" зазнав невдачі. Але російський президент ще вірив, що має досить сили, аби змусити Україну здатися в ході перемовин.

Як розповідав в одному з інтерв'ю глава української групи на переговорах Давид Арахамія, перше завдання, яке поставив йому Зеленський – справити на росіян враження, що Україна готова домовлятися.

"Завдання було поставлене так, що успішним результатом буде відчуття, що делегація РФ повернеться додому і доповість своєму президентові, що з цими людьми (членами української делегації – УП) можна розмовляти і вони можуть щось розглядати", – розповів Арахамія. 

Але росіяни приїхали на перший раунд перемовин не розмовляти, а оформити українську капітуляцію. 

"Короче, суть тієї угоди, вона десь у Давида є, просто зводилась до того, що ми здаємось. А зверху ще всі ці денацифікації і решта", – згадує один із членів делегації.

Очевидно, що виконати такі вимоги делегація не мала ні сил, ні повноважень. Тим паче, що виписані їй директиви від президента були кардинально іншими.

"Наша делегація уже на першу зустріч їхала, а це 28-го лютого, з директивами, в яких чітко було написано: Росія має повернутись до кордонів 23-го лютого, тобто ніякої нової окупації, виведення військ і так далі", – переконує один із чільних членів команди Зеленського, дотичний до підготовки перемовин.

dc59dc3-fmt6-ewx0ais7cg-original.jpg

Однак основне завдання президента Арахамія і Ко виконали: контакт зі Володимиром Мединським встановлений і, треба сказати, працює досі. 

Хоча цей офіційний канал перемовин – не єдиний у роботі над мирним договором з РФ. Іншим – непублічним – учасником переговорів Києва та Москви є російський мільярдер Роман Абрамович.

"Роман теж веде розмову з Арахамією. Його користь у тому, що він, мабуть, єдиний має прямий доступ до Путіна, той його фізично приймає у себе, де він там є. Вся офіційна делегація свого начальника тільки по телеку бачила, а Мединський може поговорити з Путіним. Але телефоном", – переконує співрозмовник УП на Банковій, знайомий із ходом перемовин.

Цікаву історію про рівень доступу Мединського до Путіна розповіло російське видання розслідувань "Проект", засноване колишніми журналістами "Дождя". За його даними, після відомого виступу про Стамбульські домовленості, коли Мединського почала розпинати офіційна пропаганда за виконання офіційного ж завдання влади, він спробував зателефонувати Путіну. Але з того кінця слухавку підняли лише за добу.

До речі, про Стамбул. Це на сьогодні ключова точка російсько-українських переговорів.

Озвучені Мединським після стамбульської зустрічі пункти домовленостей насправді правдиві.

"Ми почистили всю ту лабуду про "денацифікацію", "демілітаризацію", російську мову і решту. Там прописали, що Україна готова поки не вступати в НАТО в обмін на жорсткі й чіткі гарантії безпеки. Якась рамка угоди уже була готова.

Далі делегації рухатись просто не могли. Ми кажемо, що, хлопці, питання Криму і Донбасу – це територіальний статус. Ніхто тут не уповноважений про таке навіть говорити. Хай зустрічаються президенти і вирішують, куди рухатись. Треба зустріч лідерів", – розповідає УП один із співрозмовників на Банковій. 

Така зустріч була майже готова. Після дуже важких втрат під Києвом і на півночі, після місяців безрезультатних облог Чернігова і Харкова, після жорстких санкцій Заходу – якась угода з Україною дуже потрібна Росії. 

Не даремно глава МЗС РФ Сергій Лавров відверто видає бажане за дійсне, кажучи, що Росія веде перемовини з Україною про зняття санкцій. Це вкрай важливе для них питання.

Захід вустами канцлера Німеччини Олафа Шольца дав однозначну відповідь – санкції з Росії ніхто не зніме, якщо не буде угоди з Україною.

БорисЬ Джонсон, або "Дотиснути" Путіна

Російська сторона, хто б що не казав, вміє читати сигнали і була фактично готова до зустрічі Зеленський – Путін. 

Але сталися дві речі, після яких член делегації України Михайло Подоляк мусив відкрито визнати, що зустріч президентів уже "не на часі".

Перша – викриття звірств, зґвалтувань, вбивств, розправ, грабунку, невибіркових бомбардувань та сотень і тисяч інших воєнних злочинів, вчинених російськими військами на тимчасово захоплених українських територіях. 

Як і про що можна розмовляти з Путіним, якщо не говорити з ним про Бучу, Ірпінь, Бородянку чи "Азовсталь"?..

Моральна, ціннісна прірва між Путіним і світом настільки велика, що навіть у Кремлі не знайдеться такого дооовгого столу для переговорів, щоб її закрити.

Друга – куди більш несподівана – перепона для домовленостей з росіянами прилетіла до Києва 9-го квітня.

Щойно українські перемовники та Абрамович/Мединський за підсумками Стамбула в загальних рисах погодили конструкцію майбутньої можливої угоди, у Києві майже без попередження з'явився прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон.

"Джонсон привіз у Київ два простих меседжі: Путін – воєнний злочинець, його треба дотискати, а не домовлятись із ним. І друге – якщо ви готові з ним підписувати якісь угоди про гарантії, то ми – ні. З вами можемо, але не з ним, він все одно всіх кине", – резюмує суть візиту Джонсона один із наближених Зеленського.

За цим візитом і словами Джонсона криється набагато більше, ніж просте небажання втягуватись в угоди з Росією.

Колективний Захід, який ще у лютому пропонував Зеленському здатись і втікати, тепер відчув, що Путін насправді зовсім не такий всесильний, яким його собі уявляли.

Більше того, саме зараз з'явився шанс "його дотискати". І Захід хоче ним скористатись.

Уже через три дні після того, як щасливий володар васильківського півника Джонсон полетів назад до Туманного Альбіону, Путін вийшов до публіки та заявив, що переговори з Україною "зайшли в глухий кут". 

"Ми вийшли на певний рівень домовленостей у Стамбулі, які полягали в тому, що гарантії безпеки для України… не поширяться на територію Криму, Севастополя та Донбасу... Тепер уже вимоги безпеки – це одне, а питання регулювання відносин щодо Криму, Севастополя та Донбасу виносяться за межі цих домовленостей", – обурився Путін.

Ще через три дні в Київ знову приїхав Роман Абрамович, а президент Зеленський офіційно заявив, що безпекових угод з Росією може бути дві: одна стосуватиметься власне співіснування України з РФ, друга – виключно гарантій безпеки.

"Москва хотіла б мати один договір, у якому є вирішення всіх питань. Однак усі не зовсім бачать себе за одним столом із РФ. Для них гарантії безпеки для України – це одне питання, а домовленості з РФ – це інше питання. 

Росія хоче, щоб усе було в одному документі, а люди кажуть: вибач, бачили, що було у Бучі, обставини змінюються", – по суті переказав Путіну послання Джонсона Зеленський.

Після цього двосторонній переговорний процес став на паузу. 

Сторонам слід було визначитись, як далі співпрацювати, як залучити до перемовин усіх потенційних гарантів безпеки, хто ними буде. 

І головне – Україна мала сама для себе зрозуміти відповідь на доленосне питання: наскільки серйозно Захід готовий стати поруч із нею у протистоянні з Росією?

Чи не виявиться країна в підсумку обманутою і знищеною, залишеною лицем до лиця з розлюченим Кремлем?

Від відповіді на це запитання залежить подальша доля переговорів, війни та й історії Європи ХХІ-го століття також.

І відповідь на таке складене питання варта окремого тексту, який ви скоро зможете прочитати на УП.

Link to comment
Share on other sites

Пам'ятаєте, тут днями один депутат написав, що ця війна надовго.

Ну от вам новин з фронту трохи. Дивитися і слухати відео (обережно, ненормативна лексика)

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1772436033105130&id=100010162512463

7 год  · 
 
Може в мене хибне враження, але так виглядає, що хтось таки починає гратися у «затяжну війну»
Поспілкувався з приводу ситуації з поінформованими людьми - виявляється ситуація далеко не поодинока
Тобто бабло почало крапати і когось це явно влаштовує, бо у Києві небезпеки нема, а підароси можуть «швидко закінчитися»…
Дослівно:
«Наші підараси випустили москалів
Треба піднімати питання про зняття їх з фін забезпечення, бо 100 тис просто так - несправедливо (у секторі відповідальності 93 та 95)»
Змінено користувачем tom_cat
Link to comment
Share on other sites

Безкарність та безсовісність

https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/7628213513885545

 

Безкарність та безсовісність: міністр оборони, не купивший для армії жодного снаряда та ракетної установки, який зірвав виконання Держоборонзамовлення, призначений на посаду Надзвичайного та Повноважного посла України в Євросоюзі.
За часи свого правління в міноборони Андрій Таран не закупив жодного артилерийського снаряду.
Не закупив жодної пускової установки ПТРК Стугна.
Закуплена дуже мала кількість безпілотних розвідувальних апаратів.
Не закупив жодного пікапа та багато чого іншого.
Не створено ні доктрини ні плану якихось структурних змін.
У квітні 2021-го комітет по обороні ВР ухвалив рішення щодо звільнення заступника Тарана - замміністра оборони Халімона за провали у сфері харчування армії, ДБР порушила для перевірки діяльності Халімона кримінальну справу.
Таран ухвалив наказ №330, де прирівняв відкриття вогню по російським військам до адміністративного правопорушення, який було відмінено тільки після публічного скандалу.
Таран зірвав виконання Держоборонзамовлення 2020-го та 2021-го років. Так, у 2020-му році Міноборони не використало понад 10 мільярдів гривень державних гарантій на закупівлю озброєння, і ці гроші Мінфін у кінці року передав на Велике будівництво.
У 2020-му році з вини Тарана було зірвано та призупинено фінансування ракетної програми, цілий рік на програму Нептун не перераховували гроші.
Це легко перевірити, і це далеко не все.
У країні, де влада несе відповідальність за свої вчинки, пан Таран вже сидів би у тюрмі.
У країні, де у владі існує мораль, Тарану був би заборонений навіть підхід до владних кабінетів.
Але в Україні в той час як тисячі патріотів своєю кров'ю сплачують за нестачу боєприпасів та протитанкових засобів, пан Таран отримує спокійне та сите життя. Він буде жити в безпечному місці з родиною, мати усі пільги та дуже високу зарплату та додаткову пенсію у 67 років, за рахунок тих героїв, хто зараз з гранатометами йдуть на танки, за рахунок страждань тих мільйонів біженців, які втратили усе та змушені шукати собі притулок.
Цей указ - низькість та підлість, коли ти бачиш усю стрічку у загиблих обличчях друзів та знайомих, це наруга на ріках крові, це повна безкарність та безвідповідальність.
Я не знаю, коли у нас почне працювати справедливість. Я можу зараз тільки написати тут, щоб про це ніколи не було забуто.


На зображенні може бути: текст «указ президента украёни №306 2022 про призначення а.тарана надзвичайним i повноважним послом украйни в республци словения призначити тарана андрия васильовича надзвичайним повноважним послом украйни в республци словения. президент украйни в.зеленський 4 травня 2022 року»

Link to comment
Share on other sites

До речі Таран - це саме той міністр оборони, з яким відмовлялися зустрічатися американські офіційні особи.

Була версія що через те, що він якоби працює на кацапів.

Link to comment
Share on other sites

21 hours ago, tom_cat said:

Колективний Захід, який ще у лютому пропонував Зеленському здатись і втікати, тепер відчув, що Путін насправді зовсім не такий всесильний, яким його собі уявляли.

Більше того, саме зараз з'явився шанс "його дотискати". І Захід хоче ним скористатись.

Те, про що я писав у іншому топіку ще у березні

 

24840481_.PNG.8c3d239b9df4e818c3317a7e16edaf7e.PNG

Link to comment
Share on other sites

Є інформація (натикалася в мережі не один раз), що в Северодонецьку наші можуть попасти в оточення.

Через те, що пропозицію Генштабу відвести війська не одобрили наверху.

Дуже хочу помилитися.

Link to comment
Share on other sites

Під Сєвєродонецьком погано.... Залужний наполягає на відводі військ, щоб вони не потрапили в оточення. ОП не дає добро, бо це погано для іміджу...

Зараз туди перекидають війська з харківщини. Якщо оточення таки станеться, всіх дохлих собак на Залужного повісять.

Link to comment
Share on other sites

Ну і ще - Азов можуть кинути.

Оскільки обміняти Азов для хуйла - удар по іміджу, можуть домовитися на обмін поранених НЕ АЗОВЦІВ на кацапських полонених. А їх залишать помирати на самоті... 

Я колись писала, що ЗЕ Азов здасть.

Але побачимо, чим закінчиться. Можливо фідбек від народу не дасть їм це зробити.

Link to comment
Share on other sites

не дасть! і на Євробаченні теж згадали Азов! молодці

 

на твітері боряться з вестсплейнерами (ті із заходу, що пояснюють прл Украіну без украінців і ніхера не експерти з Украіни) які щось бормочуть про нацизм

напхали **уїв крістоферу міллеру (відомий журналіст) , який цю тему раніше розганяв з азовом, а тепер хвоста піджав і весь такий за Украіну 

Link to comment
Share on other sites

Військові, які зараз виходять з Азовсталі - це не бійці Азову. Це поліція, НГ, погранці, ЗСУ, ТРО і т д.

Азовці можливо були серед тяжкопоранених.

Бійці Азову знають, що в Росії (а скоріше в ДНР) їх очікує або смерть, або тривалі строки.

Перемовини в Ткреччині про евакуацію з Азовсталі так і не були завершені, Росія не дала жлдних гарантій.

Тому азовці все ще вичікують.

 

ЗІ: Пєсков сьогодні сказав, що це ніяка не евакуація, а здача в полон.

ЗІІ: не здатися вони не могли. Без води день-два і вже почнуться галюни. Смерть через 7 діб.

Змінено користувачем tom_cat
Link to comment
Share on other sites

https://www.facebook.com/ksenia.bykova.39/posts/1160489104787704

 
Є ще одна дуже погана тема. Але її треба проговорити. Отже. Поранених і хворих,саме бійців зараз лікують або погано,або нашвидкоруч. Ні,не кругом. Всього десь 70 відсотків. Решту,30 лікують норм. Далі виписують фактично каліку. І лікуйся за свої,або фігач на фронт. Тобто і долікуватись не дають. Який вояка коли гниють рани? Або після контузій шия не тримається? Коли людина тричі на день втрачає свідомість... Про медкомісії перших двох тижнів мовчу-- реально брали без ніг. Зараз це все сплило. Ні,не списують. По багатьох випадках навіть влк немає. А все,це не вояки. Але військовий стан і НЕ можна. А тепер скажіть мені-- нафіга цей цирк? Людина вже не побіжить,копати теж вже не зможе. Це баласт. Не хочуть наші депутати прийняти якийсь корисний закон для таких людей???
Link to comment
Share on other sites

З коментарів.

Svitlana Melnychuk
Чула з перших вуст, що через те, що дуже багато поранених і їх немає де класти, виписують швидко. А далі от не знаю як. Але, вся допомога високопрофесійна. Знаю про Вінницю. Буваю там, бачила на свої очі. Абсолютно все є, що треба.
Ganna Bezgina
Радянщина у всій красі, і то тоді хоч в госпіталях відлежувались нормально і годували більш менш.
 
Егор Кравчук
Дадут врачам команду "сверху" - они сразу прозреют. А пока - "военное время" и лозунг - вы пришли добровольно и на большую зарплату - @башьте.
 
Ніна Юрик
Так й скрізь по лікарням й фахових лікарів немає. З України виїхала купа лікарів ще до війни в Європу й далі.
 
Ksenia Bykova
Ніна Юрик але цивільним запалення легенів лікують два-три тижні. Військовим 4-7днів.
Link to comment
Share on other sites

Найближчими днями в Сєвєродонецьку почнуться бої на території міста.

Військові вчергове просять у влади дозволу залишити місто, щоб не повторити історію Дебальцево і не створити котел. Досі дозволу на відвід не було. Чи дали його зараз - побачимо....

Link to comment
Share on other sites

Журналіст який працює на CNN пише що кацапи наблизилися до Соледару і зараз знаходяться в 5км від міста. Траса Бахмут-Лисичанськ обстрілюється артою.
Пишуть що місцевість там відкрита що зручно для наступу.

В найблищі дні Генштабу треба буде вирішити або серьозно посилити цю ділянку фронту резервами або залишити Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію.

https://twitter.com/view/status/1527629903276949504

 

Таки мабуть котел в районі Сєвєра... Після сьогоднішніх змін лінії фронту...

Змінено користувачем tom_cat
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...