Перейти до змісту

Recommended Posts

Севастополь-Новоалексеевка-Киев

Автобус Севастополь-Джанкой - 267 руб.

Отправление каждый день в 9:57 и 17 с чем-то. В Джанкой прибывает около 13:30. Если взять заранее билет, то можно попасть на автобус Джанкой-Чонгар за 97 руб. Ходит каждые 3 часа начиная с 8 утра.

 

Взял сначала на 17 часов, потом сдал, т.к. ждать 3 часа в пустом ж\д вокзале Джанкоя - никакого кайфа. Штраф за возврат - 36 руб. Еле выдрал в обменнике гривны http://forum.sevastopol.info/images/smilies/icon_confused.gif

http://i.piccy.info/i9/679e3191a57faf0fd2d9882080ed3fdf/1420371368/71357/851615/CAM00019_800.jpg

 

Объединились с незнакомцами и сели к бомбиле в Пассат Б6 за 250 руб с носа (4 человека). Полчаса прямой и быстрой дороги и мы у шлагбаума пограничного поста Крым РФ. Собирают группу и заводят на территорию поста ( видно, что спешно создан). Людей и машин мало - сказываются праздники.

На территории забирают пасспорта и через 10 мин желают счастливого пути. Группа людей, как пленные румыны плетутся на территорию хунты Украины по нейтральной зоне, представленные ветру, грязи и холоду. В эти моменты ностальгируешь по поезду. Никаких маршруток нет.

 

 

http://i.piccy.info/i9/b9873890e3263497d5a5fc45571449a8/1420372165/43941/851615/CAM00029_800.jpg

 

 

Пленные румыны граждане идут по нейтральной полосе

 

http://i.piccy.info/i9/72e70394d9b984284fa8d05e28d0f820/1420372255/47895/851615/CAM00032_800.jpg

 

Весь путь, согласно карте, по нейтральной полосе - 2 км. Вас непременно обдасть грязной водяной пылью проезжающий грузовик )

На той стороне уже ждут бомбилы с горящим сердцем, предлагающие отвести вас сразу на вокзал Н\а за 100грн. Судя по свободному передвижению по погранпосту Украины - у всех там все на "мазе" )

5 мин паспортного контроля, пешком м 50 и вы снова в автомобиле мчитесь к вокзалу.

 

Билет лучше покупать заранее (просите друзей купить электронный), ибо основанная 140 лет назад станция Новоалексеевка просто не рассчитана на такой поток людей, которые уже за 5 часов до отправления стоя ждут свой 28й или 12й поезд.

Людей оооооочень много и они почему-то не боятся ехать к бандерлогам ) Все доброжелательны, шутят о политике и не политике.

Чай 3 грн, Кофе от 4 грн, пицца - 8 грн, хот-дог 12 грн. Вот посадочных мест на вокзале просто нет, хоть стульчик с собой бери.

 

Менялы предлагают свои услуги по курсу 2,5 \ 2,8

Пост написан с иронией, чувство юмора у читателя обязательно!

 

http://i.piccy.info/i9/e5ab91e6966fc25235c0136e3c6f5c8b/1420372652/59884/851615/CAM00048_800.jpg

 

 

 

Кримчани думали приєднатись до РФ, а насправді від'єднались від України

Link to comment
Share on other sites

  • Replies 16.3 тис
  • Created
  • Остання відповідь

10580031_629068083881335_234920278392452

Колись давно, коли в Кримнашу було тепло аж що спекотно, я зайшов до буфету, щоб купити там конфет. У невеличкій черзі поруч зі мною стояла дівчина з легкою напівусмішкою джоконди, і весь час на мене поглядувала. Так часто і пристально, що я змушений був поглядувати у відповідь. Нарешті я спитав її тими словами, якими так часто в радянську епоху зав'язувались знайомства, дружба і навіть кохання:
- Дєвушка, в очереді за кєм стоїтє?
- Нє за кєм, - відповіла вона сріблястим голосочком. - Я стою тут, штоб хорошо вас разглядєть. 
- Мене?! а навіщо мене роздівлятись
- У вас глаза красиві. 
Тут підійшла моя черга, і я спитав, чи не купити їй конфет. Вона радісно кивнула, наче їй щойно запропонували поїздку до Венеції. 
Так зав'язалась наша дружба. 
Ми виявились колегами по еміграції. Я - внутрішній емігрант в Кримнаші, вона - фізичний біженець з Лугандонії до Кримнашу. 
Це була перша глава довгої повісті, і всі наступні я не буду розлого викладати. Я пропущу вскользь, як її та її подружок кілька раз ледь не депортували в Сибір, як я допомагав їм переховатись на блатхаті, поки про полювання на донецьких не забули. Як вони по моєму сигналу вчасно висунули свої прелєсні головки з окопів та пішли у наступ, беручі в якості трофеїв соціальні виплати, скидки на комуналку, жрачпайки і гуманітарний одяг. Як за моїми підказками вона і її подружки натуралізувались, як осінню в приступі жадібності махнули в ДНР і ЛНР, оскільки там залишилась не тільки нерухомість, теплі речі, близькі люди, але й дурацький слушок про виплату зарплат "просто за те", що ти з ДНР. Як вони повернулись з пустими очима і волосами дибки і хором вирішили, що жізнь в Криму ще дуже, дуже нічого так, і що тут треба перекантуватись найближчі роки. 
Перейду одразу до останьої глави. 
Після нового року мене зірвав з теплої уютної хати її дзвінок. Тривога, алярм, біда, терміново спасай. Як я одягся потепліше, закутавсь і побіг до маршрутки в іншій кінець проклятого міста, щоб крутити в голові картинки одна страшніше іншої. 
Її сріблястий, наче в челестини, голос був сповнений такою безнадійністю, і вона настільки приречено відмовлялась пояснювати це телефоном, що я уявляв собі різне. То як її пакують в автобус з решітками і надписом "Вперьод в Росію Матушку". То як вона сидить в окупантській комендатурі, а там на мене у засідці чекають три чекиста із наганами. То як вона сидить за столиком кав'ярні, глитаючи віскі за віскі, і зараз розкаже, що вбитий хтось рідний і дорогий. 
І ось я вискочив на зупінці та мерщій погнав до умовного місця зустрічі. Місце виявилось крохітним баром-наливайкою, і там сиділа вона. Я огледівся: хвоста не було. Придивився до засади на сусідніх століках: якісь колдирі бухають водку, а дві дівахи танцюють в лосинах. І я переступив порог. 
- Що сталося? Чому тут?
- Случілось непоправіме. Я обійшла двічі весь город, і тільки тут знайшла алкоголь у вільному продажі. Росія запрєтіла водку. 
- Шо? 
- Отут в барі відпускають випєвку по дуже низькій ціні. Дивись, оце по-нашому ("по-нашому!") усього п'ять гривень за рюмку. Але пляшку вони відпускають, ти уявляєш, тільки по паспорту. У тебе є паспорт?
І тут я встав, закутавсь та пійшов геть. Потім повернувся, бо від психів аж забув рукавиці. 
Вона вже стояла біля стойкі і пялілась своїми волшебними очима на якогось дяденьку. 
- Е, м, дєвушка? Я могу вам чєм-то помочь?
- Нєт, я просто смотрю на вас. У вас такіє глаза красівиє.

  • Upvote 8
Link to comment
Share on other sites

ну пусть возьмут разбег и головой в экран телека влупят.

мож пройдут через портал, как гари поттер.

 

п.с. телек лучше с кинескопом и ламповый.

 

а лучше с кирпичным кинескопом

Link to comment
Share on other sites

Исполнительная власть Севастополя, основываясь на итогах инвентаризации земель города, проведет в 2015 году административную границу с "Республикой Крым". Об этом на итоговой за 2014 год пресс-конференции заявил "губернатор" Севастополя Сергей Меняйло, сообщает рупор крымской "власти" Крыминформ. "Подписан документ на оплату инвентаризации земель города Севастополя", – заявил Меняйло.Он также напомнил, что сейчас административной границы между Крымом и Севастополем нет. По словам "губернатора", инвентаризация земельуже проведена, и границу планируется провести в 2015 году.

http://www.segodnya.ua/regions/krym/sevastopol-otdelitsya-ot-kryma-granicey-582036.html

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Исполнительная власть Севастополя, основываясь на итогах инвентаризации земель города, проведет в 2015 году административную границу с "Республикой Крым". Об этом на итоговой за 2014 год пресс-конференции заявил "губернатор" Севастополя Сергей Меняйло, сообщает рупор крымской "власти" Крыминформ. "Подписан документ на оплату инвентаризации земель города Севастополя", – заявил Меняйло. Он также напомнил, что сейчас административной границы между Крымом и Севастополем нет. По словам "губернатора", инвентаризация земельуже проведена, и границу планируется провести в 2015 году.

http://www.segodnya.ua/regions/krym/sevastopol-otdelitsya-ot-kryma-granicey-582036.html

 

 

СНР

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


они еще не поняли, что все красивые сериалы снимались во многом в украине

 

Ага,  "пра ісконно-пасконниє деревні с берьозкамі і ізбамі с резнимі украшеніямі" в Пущі-Водиці знімають. До речі восени ще було там кацапських знімальних груп навалом. От така "гібридна війна".

Link to comment
Share on other sites

Ты злая  :weep:

 

шо делать... я хунта или где :nose3:

 

 

Исполнительная власть Севастополя, основываясь на итогах инвентаризации земель города, проведет в 2015 году административную границу с "Республикой Крым".

 

горячо поддерживаю

Обгородить их стеной пятиметровой высоты

И залить бетоном.

Змінено користувачем Марта
Link to comment
Share on other sites

И все равно едут шанмырки, пешком по грязюке топают, как будто им тут медом намазано. Подумалось, что все-таки правильно сделали такую систему, чтобы не тянули с собой всякую гадость к нам.

Link to comment
Share on other sites

 

 


Жить надо будущим, оставив прошлое историкам. Нельзя прожить всю жизнь только гордясь подвигом дедов (а для большинства молодежи- уже и прадедов) в войне, которая закончилась 70 лет назад.

 

именно.  И это касается не только крыссиян

Link to comment
Share on other sites

 

 


Вот меня не перестает умилять эта дрочка крыссиян, особенно севастопольцев, и россиян тоже на эти все казенно-штампованные "подвиг народа в Великой Отечественной" и прочие дидываевали.

 

Це тому, що переважно їхні діди якщо ваевали, то в заградотрядах і в НКВД. А в нагороду за "заслуги" отримали право обирати місце проживання, а інколи і як суперприз для особливо лояльних-татарські будинки майже в центрі Севастополя. Ви просто не уявляєте скільки таких в Севасі і в Криму, їх внуків-правнуків. ще вони любили Одесу і Київ (це про ті міста, що я знаю).

Так як мої предки воювали реально, як певно і більшість предків всіх українців, то про війну намагались не згадувати взагалі, ненавиділи 9 травня і дибільні "хождения к піонерам". А якщо і говорили щось про війну, то щось типу: ганьба, стидоба, біль, бруд, воші і хвороби, і матюкали Сталіна-дибіла і його тупих генералів-кровопивць, які стільки мільйонів людей загубили. Це при тому, що були комуністами.

Так що люди, що дрочать на Сраліна - це точно НКВДшні покручі, або їх насіння.

Link to comment
Share on other sites

Це тому, що переважно їхні діди якщо ваевали, то в заградотрядах і в НКВД. А в нагороду за "заслуги" отримали право обирати місце проживання

------------

ну не надо перекручивать

Link to comment
Share on other sites

 

 


ну не надо перекручивать

 

Ну я ж в Севастополі з дитинства на канікулах, моя прабабка з цими "женами-дочерьми ахвицеров" тусовалась. Я цих курв гарно вивчила.Так що це я з власного досвіду, так сказать. І про татарські будинки теж правда.

І про Київ теж, ще навіть на початку 90-х, вже за України, разейським ахвицерам, які виходили в відставку, квартири давали, тим, які по северам служили. Як це вони пробивали, х.з.

Link to comment
Share on other sites

Це тому, що переважно їхні діди якщо ваевали, то в заградотрядах і в НКВД. А в нагороду за "заслуги" отримали право обирати місце проживання, а інколи і як суперприз для особливо лояльних-татарські будинки майже в центрі Севастополя. Ви просто не уявляєте скільки таких в Севасі і в Криму, їх внуків-правнуків. ще вони любили Одесу і Київ (це про ті міста, що я знаю).

Так як мої предки воювали реально, як певно і більшість предків всіх українців, то про війну намагались не згадувати взагалі, ненавиділи 9 травня і дибільні "хождения к піонерам". А якщо і говорили щось про війну, то щось типу: ганьба, стидоба, біль, бруд, воші і хвороби, і матюкали Сталіна-дибіла і його тупих генералів-кровопивць, які стільки мільйонів людей загубили. Це при тому, що були комуністами.

Так що люди, що дрочать на Сраліна - це точно НКВДшні покручі, або їх насіння.

 

Не, ну вот например мой дед, который не в НКВД, а в морской пехоте с первого до последнего дня провоевал, любил 9 мая, и на парады любил ходить. Но вот про войну не рассказывал, даже когда его в школу на 9 мая приглашали (и в мой класс тоже), рассказывал какие-то  бытовые сценки из солдатской окопной жизни, не более того. Потом уже, когда дед умер, мне открылась, наверное, истинная причина- почему он не был зациклен на войне, не рассказывал о ней, не хвастался подвигами (а они таки были, я о них узнал из базы данных наград, там наградные листы на дедовы ордена отсканированные лежат).  Думаю, война не была в его жизни самым значимым событием-так, всего лишь 5 лет из жизни, и все. он прожил долгую хорошую жизнь, воспитал троих детей и в воспитании внуков поучаствовал,  был уважаемым человеком и хорошим спецом на заводе, где проработал 40 лет (8 раз по 5 лет то бишь),  прожил 60 лет с бабушкой душа в душу- вот это и была его жизнь, а не высадки в десанте под Керчью и Бердянском. Война была всего лишь эпизодом, и не самым приятным. Потому-то он и не был зациклен на войне. А вот у крымских пенсов, очевидно, ничего ярче войны для них в жизни не случалось. И у их детей тоже, да и у внуков, судя по севастопольскому форуму. 

Но ведь это же грустно, если  в твоей жизни ничего не случалось более стоящего, чем  участие твоего деда в войне 70 лет назад.

Змінено користувачем Стиви Джи
  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

Ну я ж в Севастополі з дитинства на канікулах, моя прабабка з цими "женами-дочерьми ахвицеров" тусовалась. Я цих курв гарно вивчила.Так що це я з власного досвіду, так сказать. І про татарські будинки теж правда.

І про Київ теж, ще навіть на початку 90-х, вже за України, разейським ахвицерам, які виходили в відставку, квартири давали, тим, які по северам служили. Як це вони пробивали, х.з.

 

ну а я там родился и жил лет 22 :)

 

офицеры ехали правда, квартиру может и давали в обмен, ту что оставили там, просто так скажем структура населения немножко поменялась за 23 года

Link to comment
Share on other sites

 

 


Думаю, война не была в его жизни самым значимым событием-так, всего лишь 5 лет из жизни, и все. он прожил долгую хорошую жизнь, воспитал троих детей и в воспитании внуков поучаствовал, был уважаемым человеком и хорошим спецом на заводе

 

От я про це й кажу, в Україні у всіх діди-прадіди на війні були, але зациклених одиниці. Чомусь так помітила, що особливо "гардяцца" ті, чиї "дєди" не дуже й то воювали.

Link to comment
Share on other sites


×
×
  • Створити...