земляк

Анатомічний розтин дезінформації Вячеслав Ільченко http://intvua.com/news/article/1527587616-anatomichniy-roztin-dezinformatsiyi-chastina-1-.html http://intvua.com/news/article/1528382010-anatomichniy-roztin-dezinformatsiyi-chastina-2-.html -------------------------------------------------------------------------------------- адреси матеріалів з преси в кінці допису

https://www.youtube.com/watch?v=0MFSOjcawtk

По-перше ,кацапомовну ми не розуміємо.По-друге, то голос ворожого племені , яке все робить ,аби Україна зникла з карти світу. В висвітленні наших справ вороги залишаються ворогами,вірити їм не можна.

Це досягнення першого прем,єрства . Не менш показові вони і в другому. Враховуючи те ,що багато хто з сучасних форумців в ті роки ще під стіл пішки ходили,а зараз їм часом ліньки буває заглянути в історію політично-економічних передряг такого для них "давнього" минулого, можна навести тут деякі факти. Серед успіхів Кабінету Ю. Тимошенко: у розпал світової економічної кризи вдалося не допустити дефолту країни, про неминучість якого заявляв Президент Ющенко; антикризова підтримки гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва; перехід на прямі торгівельні відносини з РФ у газовій сфері; рекордні урожаї зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК; відродження космо- та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки Ан; отримання Україною 16 травня 2008 повноправного членства в СОТ розробка путівника щодо Угоди про асоціацію з ЄС і щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ);[ рішення УЄФА про проведення Євро-2012 в Україні заснування інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду своєчасна виплата зарплати бюджетникам, пенсій та стипендій, стабільні тарифи на природний газ та електроенергію для населення, повернення коштів вкладникам проблемних банків додаткові доплати вчителям, медикам та бібліотекарям,[216] значно збільшити допомогу при народженні дитини безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян безоплатне оформлення актів власності на землю запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань для вступу до вищих навчальних закладів запровадження цілодобової подачі води у м. Львові, де було здійснено масштабну реконструкцію системи гарячого та холодного водопостачання закриття грального бізнесу В яких умовах внутрішньої боротьби прем,єра з президентом і його найближчим оточенням "любих друзів " добувались ці успіхи, довго говорити. Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009 Це не проста сторінка в історії прем,єрства Юлії Тимошенко.Вона досить широко дається у вікіпедії і ще ширше використовуєтьсяв політичній боротьбі з ЮВТ.

Якщо тема не просто для пустопорожнього трьопу ,то вікіпедія дає достатньо відомостей про діяння політиків ,серед яких є і про Тимошенко Ю.В. Тимошенко Юлія Володимирівна Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%AE%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0#.D0.9F.D0.B5.D1.80.D1.88.D0.B5_.D0.BF.D1.80.D0.B5.D0.BC.27.D1.94.D1.80.D1.81.D1.82.D0.B2.D0.BE_.282005.29

26 травня 2017 р.http://savepic.ru/14139384.png----------------------------------------------------------------------------------------Хроніки Тимошенко. Історія епідемії "свинячого грипу" " Ця стаття - перша із задуманного мною циклу "Хроніки Тимошенко", спрямованого перш за все на відновлення політичної пам’яті у громадян України про події, в принципі не такі вже й далекі, але тим не менш, давно уже замінені політтехнологічною міфологією. Це взагалі цікавий феномен, коли у в принципі вменяємих людей, які не страждають на якісь психічні відхилення, начисто відбиває пам’ять і замість того, аби пригадати, як воно насправді було, вони повторюють... слогани політтехнологічних кампаній. На початку цикл повинен був бути хронологічним - починаючи з історії бартера. Однак, кілька днів тому відбулась дуже цікава бесіда в приваті, в якій піднялась проблема епідемії грипу в Україні в 2009 році. Тому я вирішив змінити концепцію, і статті будуть виходити в тому ж порядку, в якому мені "підкидатимуть" теми фейсбучні дискусії. Тому першу статтю я присвячую саме цьому випадку. Аналізуючи аргументацію по випадку "епідемії свиного грипу 2009 року", я виокремив наступну групу аргументів: - Тимошенко влаштувала масову "розводку" із свиним грипом, а насправді його не було; - лікарям не давали можливості заявити, що ніякої особливої епідемії немає; - інформація по епідемії давалась не спеціалістами в області статистики, а тільки чиновниками, і більш конкретно - тільки Тимошенко; - Тимошенко мала долю в аптечному бізнесі і наварилась на продажу просроченого і шкідливого таміфлю; - Тимошенко піарилась на хворобах простих людей; - розводка була ретельно спланована ще навесні, а тому всі на неї повелись. В основі всіх цих аргументів лежить одне-єдине неявне допущення - що епідемія грипу була ТІЛЬКИ в Україні, а закупки таміфлю теж були ТІЛЬКИ в Україні, а інформація поступала ТІЛЬКИ від Тимошенко. Тільки за цієї умови епідемію грипу можна оголосити "розводкою від Тимошенко". Фактично же ці аргументи повторюють в загальних рисах статтю С. Лямця ""Свинячий грип" в Україні: брехня лікарів, піар і відмивання 5,5 мільярдів", надруковану в "Українській Правді" 2 листопада 2009 року. Вона так і не була ніким фактажно спростована, адже на носу були вибори, а тому й стала одним із зручних джерел політтехнологічних міфів. Давайте перевіримо, чи все це так.Спочатку перевіримо, чи існує взагалі такий вірус, адже один із вищевикладених аргументів спекулює тим, що ніякої "особливої епідемії" не було. Насправді, є. Те, що ми помилково називаємо "свиним грипом", насправді є одним із штаммів віруса, який спричинив пандемію гриппа в 1918 році. Цей зв’язок зовсім не був виявлений в 2009 році. Вперше штамм грипу, яким одночасно хворіють і люді і свині, було зафіксовано в роботах 1930-х років. Це легко перевірити ось по цій книзі [1], яка вийшла в 2005 році, за 4 роки до пандемії A(H1N1). Або ось в цій науковій статті Кристофера Ольсена 2002 року [2]. Більше того, епідемія, котра виникла в 2009 році, була далеко не першою. Локальні епідемії були зафіксовані в 1976 році в Сполучених Штатах, в 1998 році там же, та в 2007 році на Філіппінах. Відрізнялись вони тільки незначними відмінностями, які можна пояснити різницею штаммів. Отже, вірус існує. Тепер задамось іншим питанням: чи існувала сама епідемія, і чи існувала вона в Україні. Перше повідомлення про масове захворювання на "свиний грип" датується 24 квітня 2009 року [2]. Саме цим днем датовано перший прес-реліз Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, в якій зафіксовано перші сім захворювань на цей різновид грипу в Каліфорнії (США) та 12 потверджених випадків в Мексиці. 1 травня 2009 року в прес-релізі уже нараховується 331 випадок з 11 різних країн, при цьому було зафіксовано і потверджено 10 смертей саме від цієї інфекції [4]. Починаючи з цього дня інформація по поширенню свиного грипу стала щоденною, що означає, що поширення хвороби стало надзвичайно швидким - що і є основною ознакою епідемії. Вибірково: на 10 травня 2009 року зафіксовано 4379 випадки свиного грипу, 49 смертей. На 15 травня 7520 випадків, 65 смертей. На 25 травня 12 515 випадків, 91 смерть. 1 липня 17 410 випадків, 115 смертей. Бажаючі легко можуть побудувати графік, і самі пересвідчитись в тому, що поширювалась хвороба надзвичайно швидко. Саме тому, 1 липня 2009 року ВООЗ оголосила "пандемічну тривогу". На той момент захворіло 77201 чоловік, з них 332 померло [5].В тому ж повідомленні було зазначено, що в Україні є потверджений хворий на "свиний грип". Перевірка по іншим релізам свідчить, що цей хворий з’явився 17 червня, а в статистиці за 5 червня (повідомлення про що наводить С. Лямець) Україна відсутня. Тому, датою появи в Україні "свиного грипу" є саме 17 червня, а не повідомлення В. Князевича від 30 жовтня [6]. Для довідки: епідемія завжди починається з "нульового пацієнта", тобто першої людини, яка заразилась цим штаммом хвороби. Слід зауважити, що це не лишилось непоміченим вітчизняними спецслужбами, і про це було вчасно попереджено перших осіб країни [46].Повідомлення Князевича, втім, потверджене і розміщене як офіційний реліз на сайті ВООЗ [7]. Тобто, це не було вигадкою Князевича, яка ні на чому не базувалась, як заявляв Лямець, і як свідчить один із аргументів, винесених на початок статті. Епідемія була. І саме в Україні. Більше того, згідно того ж прес-релізу, в Україну була спрямована спеціальна група експертів, яка повинна була допомагати уряду впоратись із хворобою. До її функцій входили: а) лабораторні аналізи; б) епідеміологічні дослідження; в) координація заходів з охорони здоров’я. Особливо зверніть увагу на останню функцію експертної групи. Таким чином, робимо перші висновки:- "свиний грип" існує і його епідемія дійсно мала місце в Україні восени і взимку 2009 року; - першим, хто повідомив громадськість про наявність епідемії, був міністр охорони здоров’я Василь Князевич; - рішення по заходам по запобіганню хворобі приймались в контакті з експертною групою ВООЗ.В дужках зазначимо, Василь Князевич був призначений в уряді Тимошенко за квотою "Нашої України", був особистим лікарем Віктора Ющенка, а також є Заслуженим Лікарем України. Звідки ми робимо ще один висновок:- перша інформація по епідемії "свиного грипу" поступила безпосередньо від людини із лікарською освітою, що остаточно вибиває основу з-під твердження, що "епідемія свиного грипу" була "состряпана" Юлією Тимошенко. Однак чи були підстави для оголошення епідемічної тривоги. Повідомлення ВООЗ [7] свідчить, що були, адже експертну групу не надсилають, якщо підстав нема. Аргумент, що спритний Князевич "розвів" ВООЗ не витримують критики, тому що існує офіційний реліз від 3 листопада 2005 року [8], де записані наступні цифри: хворих на грип налічується 250 000, 235 - важких випадків. Там же сказано, що спеціалістами були знайдені зразки пандемічного вірусу "свиного грипу" і - зверніть особливу увагу - саме це є підставою для ВООЗ зробити висновок, що інші випадки грипу теж були спричинені A(H1N1). Що остаточно ставить крапку:- остаточний висновок про епідемію "свиного грипу" в Україні був зроблений не В. Князевичем, не Ю. Тимошенко, а безпосередньо Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я. Малопоміченим також пройшов звіт того ж таке ВООЗ від 17 листопада 2009 року, де мовиться про те, що незалежний аналіз зразків потвердив ідентичність грипу в Україні із зразками "свиного грипу". Т. ч. вже 17 листопада 2009 року існували прямі підстави оголосити ситуацію в Україні епідемією, засновуючись на трьох показниках: а) велика кількість хворих на грип; б) наявність в країні зразків пандемічного віруса, який уже довів свою здатність до швидкісного поширення; в) найкраще запобігання епідемії - не очікування переходу епідеміологічного порогу, а спроба удавити її в зародку.Задамось наступним питанням, чому саме таміфлю, а не який-небудь інший препарат. Діючою речовиною цього препарату є озельтамівір, антибіотик. Так от рекомендація використати саме його міститься... в звіті ВООЗ від 3 листопада 2009 р. [8]. Причому, там же вказано, що його рекомендують приймати навіть якщо нема лабораторного потвердження, що у людини "свиний грип". Причому там же зазначається, що це "загальна практика". Отже:- ідея масової закупки та застосування таміфлю як засобу проти "свиного грипу" належить не Юлії Тимошенко: це рекомендація ВООЗ, яка нічим не відрізнялась від таких самих для інших країн. Можна, звичайно, ставити під сумнів висновки всесвітньої організації, наприклад, наводити дані по резистентності віруса і всьому такому, але це не змінить сам факт того, що таміфлю було закуплено не тому, що так захотілось Юлії Тимошенко (чи навіть Василю Князевичу), а тому, що цей препарат входив до списку рекомендованих засобів боротьби із "свинячим грипом".Окремо зауважимо, що криклива стаття С. Лямця, з якої ми почали розгляд питання, вийшла 2 листопада 2009 року. А звіт, який ми розбираємо, був виданий 3 листопада, а незалежна експертиза "свиний грип" потвердила 17 листопада. Відповідно, її не можна наводити як аргумент не лише тому, що вона оперує не фактами, а емоціями, а й тому, що автор володів неповною інформацією, а відтак його висновок про "придуманість епідемії" є звичайним голослівним домислом. Тепер проаналізуємо причини, чому вантаж із закупленого "в пожарному порядку" таміфлю зустрічала саме Юлія Тимошенко, і чому знадобився такого масштабу піар по телебаченню. Звісно, можна сказати, що все це сталось тому, що Юля любить красуватись перед телекамерами... але в даному випадку причини існують, і вони значно серйозніші, ніж здається на перший погляд. Давайте простежимо ситуацію по датам. Отже, ось хронологічно перше повідомлення: [9], від 29 жовтня 2009 року.Тут говориться про те, що в країні було зареєстровано 30 летальних випадків внаслідок захворювання на грип. Причому цю інформацію також потвердив "5 канал", який вказав на смертельні випадки і в інших областях, крім тих, які були зазначені в звіті Міністерства Охорони Здоров’я. З чого ми уточнюємо зроблений вище висновок, і додаємо до аналізу наступний факт:- причиною оголошення епідеміологічної тривоги було не волюнтаристське рішення В. Князевича, а об’єктивна ситуація, коли від грипу, звичної для України сезонної хвороби, почали вмирати люди.Заодно додамо, що інформація в той час йшла не лише через МОЗ, а й через регіональну пресу [10], як наприклад, в Дрогобичі, чи у Львові [11]. Зверніть увагу в останній новині, що автором розпорядження про збільшення медичного персоналу було дано Андрієм Садовим, в чиєму професіоналізмі немає підстав сумніватись, при цьому в ньому уже міститься повний набір заходів при масовій епідемії.Таким чином, вже на 29 жовтня існували підстави для: а) відповідного засідання Кабміну; б) відповідних слухань в Парламенті. Якби вони були призначені перед повідомленнями про смертність від грипу, а до нього, можна було б говорити про "состряпаність" грипу. Однак, повідомлення про засідання комісії Кабміна [11] з’явилось ввечері 29 жовтня (тобто ПІСЛЯ потвердження з місць про масове захворювання), а синхронно із ним була подана заявка на слухання в Парламенті [12]. Особливо зверніть увагу на авторів постанови ВРУ - це Леся Оробець (тоді ще Єдиний Центр - яскраво антитимошенківська фракція в парламенті), а також М. Полянчич (представник НУНС). Т. ч., можна зробити ще один висновок:- дії українського уряду та українського парламенту були закономірною реакцією на повідомлення про смертність від грипу з місць та введення фактичних умов карантину в тому ж Львові. Те, що відповідні ініціативи виходили від ворогуючих по факту політичних сил, свідчить про відсутність загальної змови.Зауважимо, піару поки що немає. Є звичайна процедура при виникненні епідемічної ситуації. А наступного дня якраз і почались ті події, які й призвели до того вечірнього ефіру із зустрічанням "таміфлю". А саме: 30 жовтня, паралельно із засіданням урядової комісії, президент Віктор Ющенко збирає РНБО, але за його підсумком... видає чисто піарне повідомлення із вимогою до Тимошенко надати план боротьби із грипом [13]. При цьому точно знаючи, що цей план УЖЕ розробляється, виходячи з [11]. Логіки в такому повідомленні ні на гріш... якщо тільки не пригадати наступне його повідомлення [14], де Тимошенко оголошується "вчорашнім днем" . Таким чином, робимо перше спостереження:- піаром на епідемії почав займатись саме Віктор Андрійович Ющенко, який своїми діями бажав створити ілюзію, що вироблені урядовою комісією заходи [15] є результатом його вимог, а Тимошенко недієздатна.А далі ми бачимо іще одне цікаве повідомлення. Анатолій Гриценко робить фантастичну заяву - виявляється, для того, щоб впоратись з епідемією, треба задіяти... війська [16]. Але війська застосовуються лише у випадку небезпеки національного рівня. А Віктор Янукович тут же звинуватив Тимошенко в тому, що вона... завезла в Київ людей, хворих на "свинячий грип" [17]. В той же самий день член Партії Регіонів Інна Богословська в прямому ефірі у Савіка Шустера заявила, що... в Західній Україні - епідемія легеневої чуми [18]. Що цікаво, це сенсаційне повідомлення, яке прозвучало на всю країну, тут же була дезавуйоване Раїсою Богатирьовою [19], але це повідомлення пройшло непоміченим. Так само, як і більш пізнє повідомлення, що паніка про легеневу чуму нагніталась свідомо [45].- фактичними авторами паніки були Віктор Ющенко, Анатолій Гриценко, Віктор Янукович та Інна Богословська. А Тимошенко якраз говорила про те, що не варто політизувати епідемію грипа і перетворювати її на шоу [20]. Однак решта політичних фігурантів уже відчули, що на цій темі можна зробити добрячий політичний капітал. Особливо старався Віктор Ющенко. Він дав доручення Міноборони розгорнути військові шпиталі [21], оприлюднював статистику смертності [22], вимагав встановити "повний контроль" [23], а в РНБО навіть давали поради, як вести себе під час грипу... і нащось рекомендували вакцинацію [24]. При цьому, як виявилось трохи пізніше, саме Віктор Андрійович Ющенко свого часу заветував постанову про поставку в Україну сучасного діагностичного обладнання [29]. На фоні цього галасу якось загубилось те, що робила Тимошенко. А вона:- виділила 500 млн. грн. на боротьбу з грипом [25]; - закликала всіх слухатись лікарів (на це особливо зверніть увагу, адже одним із пунктів критики Тимошенко є те, що вона лікарям рот затикала) [26]; - розпочала домовлятись про поставки ліків [27]. Тобто, з усього українського політикума де вимагали, заявляли і звинувачували, Тимошенко піарилась НАЙМЕНШЕ. Навпаки, вона робила те, що необхідно, для того, щоб впоратись із епідемією. Тільки ввечері 31 жовтня, тобто майже через добу після нагнітання ситуації, вона була змушена звернутись до народу України, щоб заспокоїти паніку, яку викликали безвідповідальні заяви решти топ-політиків [28].Вони, до речі, не припинялись. Бо 1 жовтня 2009 року у Ющенка знову почали давати Тимошенко "ценниє указанія" [30]. А тепер головний сюрприз цієї розвідки. Виявляється, про поставки "таміфлю", як і про "пандемічну ціну" (яку потім оголосили завищеною, і звинуватили в цьому Тимошенко) домовлявся... Петро Порошенко. Причому це не особливо приховувалось, новина про це датована тим таки 1 жовтня 2009 року [31], а потім це потвердив заступник міністра охорони здоров’я В. Лазоришинець [32]. Таким чином, робимо іще один висновок:- до завищених цін на таміфлю Тимошенко має лише опосередковане відношення.Однак лишається питання, чому саме вона зустрічала літак. Насправді, вона там була не одна. Якось забулось, що там також була голова Секретаріату Президента Віра Ульянченко [31] і Петро Порошенко [32]. Це цілком відповідає процедурі для практично "пожежного" розмитнення товару. Значно пізніше Ульянченко та Порошенко були акуратно "викреслені" з історії, і з’явився політтехнологічний міф про те, як Юля вночі зустрічала таміфлю, і це був такий страшний-престрашний піар на хворобі. Не вірите? Ось джерело відомості про те, що Юля ОДНА зустрічала літак, і ним є... правильно, Віктор Андрійович Ющенко, який "забув", що там був його кум і голова Секретаріату [50]. При цьому дійсно майже героїчний вчинок Тимошенко, коли вона не побоялась приїхати в Закарпаття, де був найвищий рівень епідеміологічної тривоги [33], забувся взагалі.А тепер задамось іншим питанням: звідки ростуть ноги у кампанії про "состряпаність" епідемії. І тут ми знову упираємось в Віктора Ющенка, який ще пару днів тому зчинив шумиху навколо епідемії. Він наслав перевіряти заходи Тимошенко по епідемії... Генпрокуратуру та СБУ [34]. І тим же вечором з’являється повідомлення головного санітарного лікаря О. Біловола, що... епідемії свинячого грипу взагалі нема [35]. Це як розуміти? Спочатку міністр охорони здоров’я першим заявляє про епідемію, а потім його заступник робить заяву, що ніякого свинячого грипу нема? За дивним збігом цей же Біловол в 2012 році був обраний до ВР як мажоритарник і вступив до фракції... правильно, Партії Регіонів. Іще одним "прозрілим" політиком, який говорив про те, що грип сфабрикований, був... "всім потрібний" Володимир Литвин [38], який уже наступного дня знову "прозрів" і уже вимагав надзвичайного стану [43].Цього ж дня, помітимо, з’являється і злощасна стаття С. Лямця. І саме починаючи з цього почалось "викреслювання" з історії Ющенка, Порошенка та Ульянченко. Ще так недавно вони завзято боролись із епідемією, а тепер вони раптом зупинились. Я не маю права робити глобальні висновки, але таких фантастичних збігів в Україні не буває.Зауважимо, що уже після "розвінчувального" повідомлення Біловола (що, до речі, ставить хрест на тому, що Тимошенко закривала рот лікарям) та доручення ГПУ по розслідуванню витрат на епідемію, до Ющенка поступали листи з проханнями ввести надзвичайний стан [36]. Це може свідчити про те, що розпочався тупий саботаж в той час, коли в країні ще не скінчилась кризова ситуація. Адже заявляти в розгар епідемії, що нічого насправді нема, а також займатись розслідуванням витрат, коли гроші-то ще не виділені [37] - це таки саботаж. Що цікаво, гроші були виділені, але не уряду, а... безпосередньо міністерству охорони здоров’я [39].Зараз ми уже упевнено можемо сказати, що і Лямець, і Біловол відверто брехали. Звіт ВООЗ від 3 листопада потвердив, що у нас саме свинячий грип, тому й така височенна смертність від нього. Але з цієї брехні виріс цілий пласт політтехнологічних міфів.Тимошенко навіть в таких умовах продовжувала діяти:- розглянула питання термінової добудови інфекційної лікарні в Івано-Франківську (зауважимо, що це уже дії на перспективу, на випадок повторного сплеску) [40] - вела перемовини про закупівлю антибіотиків широкої дії в Індії (в дужках зауважимо, що це теж вимога ВООЗ - вже після епідемії було наведено статистичні розрахунки, де показано, що таміфлю краще вживати в поєднанні із такими антибіотиками, менше небезпека ускладнення) [41]; - займалась поповненням резервів марлі в мобілізаційному резерві [42]. На фоні цього Ющенко продовжував звинувачувати Тимошенко в недостатньості зусиль, і прямо обзивав "сліпими кошенятами" [44]. Грошей при цьому не виділяли [47]. Тим часом кількість померлих вже наступного дня перевалила за 100 [48], а епідемічний поріг було перевищено в 4 областях [49]. А гроші не виділили і ще через день [50]. Ба більше, навіть ті гроші, що вона виділила, "зависали" через "процедуру освоєння" [52], а регіони криком кричали про недостатню фінансованість [53]. Окремо слід сказати про аптечний бізнес, і те, що Тимошенко якимсь чином контролювала фінансові потоки через них. Мені чисто для себе цікаво, як вона могла це робити, якщо в цей час перевірками ціноутворення аптек займалось... СБУ, під керівництвом Наливайченка [46]. Більше того, закуплений Тимошенко таміфлю був цілком придатний для використання, що потверджується тим, що списали його... аж в 2011 році [54]. На щастя, вже з 10 листопада епідемія пішла на спад, і зрештою, все увійшло в звичну колію. Почались вибори, а разом із ними почали конструюватись і політичні міфи. Саме вони, через масовану кампанію і збереглись в пам’яті, тоді як факти свідчать про інше. І тому, підсумовуючи цю довгу статтю, ми можемо упевнено констатувати: - епідемія "свинячого грипу" існувала, і дійсно мала місце восени 2009 року; - з усіх політиків Тимошенко піарилась найменше; - ніяким лікарям не закривався рот, більше того, Тимошенко радила всім притримуватись саме рекомендацій лікарів; - інформація по епідемії всебічно розглядалась усіма зацікавленими сторонами, і навіть більше, ніж треба; - Тимошенко не мала ніякої долі в аптечному бізнесі і не мала навіть теоретичної змоги контролювати фінансові потоки; - Тимошенко змогла з честю впоратись із епідемічною ситуацією в умовах хронічного недофінансування, пристальної уваги ГПУ та СБУ, а також в умовах сильної інформаційної атаки на себе." https://antikor.com.ua/articles/4281-hroniki_timoshenko._istorija_epidemiji_svinjachogo_gripu

http://savepic.ru/14133758.png http://savepic.ru/14126590.png http://savepic.ru/14117374.png https://www.facebook.com/ashnar.lynx?fref=ts -------------------------------------------------------------------------- ЦЕ не дебільне ... "какая некрофилия."

@Юрий с ФУП, http://savepic.ru/14044769.png Тимошенко і "4 тисячі трупів" Історія про те, що Тимошенко вважає виборців біомасою - не нова. Просто вона доволі довго пролежала в нафталіні, а тепер її витягли, як частину підтримки одного "нового-старого політика", який уже поволеньки повертається під софіти. Сопсна, історія про біомасу виглядає наступним чином. У вересні 2005 року (майже через півроку після Майдана - занотуємо собі це) Юлія Тимошенко заблокувала приватизацію Нікопольського Ферросплавного Заводу структурами Пінчука, і запланувала аукціон - аналогічний тому, по якому була продана "Криворіжсталь". За дивним збігом, в той же час такий собі Юрій Кармазін, депутат від "Нашої України" - зробив заяву, що Тимошенко, мовляв, необхідно негайно відправляти у відставку. Тому що вона насправді змовилась продати НЗФ Ігорю Коломойському. І буцім він, Юрій Кармазін, має аудіозаписи, які це потверджують. Аудіозаписів він, звісно, не оприлюднив - зате патетично заявив на всю країну, що в розмовах із Коломойським Тимошенко зверхньо називала виборців "біомасою". Це мало бути "ударною фразою", яка була розрахована на "народ, що змінився, і не допустить, щоб ним попихали". Оцініть красу гри: цих аудіозаписів ніхто не чув ні тоді, ні зараз, але уже дванадцять років ходить легенда про те, що Тимошенко вважає виборців біомасою. Дванадцять років! Ось вона, сила мистецтва. Хоча насправді своїх виборців біомасою вважали в основному президенти - від Кучми до нинішнього, доказів чого ви можете легко пригадати, а також "ніразу не політики", які по спинах обдурених виборців залізали у владу і розпочинали дуже прибутковий політичний бізнес. Але найцікавіше тут те, чиєю підтанцьовкою в "справі НЗФ" виступав Юрій Кармазін. Хедлайнера тієї брудної кампанії звали Інна Богословська, яка також відома як "Інна Б." та "мадам Кастрюлькіна". І за дивним збігом вона недавно провела цілий медіа-бенефіс на нашому телебаченні, де розповіла суспільству кілька моторошних фактів. В тому числі й те, що у вересні 2005 року рейтинг Тимошенко сягав 82%, і треба було терміново рятувати від неї Україну. Тимошенко при владі була тільки півроку, а її рейтинг уже зашкалював - просто собі уявіть. У неї не було ні Мінстеця, ні зручної політичної кон'юнктури, ні пула телеканалів. А рейтинг був 82%. Телепатія, мабуть, або - як любили розповідати прихильники тодішнього президента - "феромони матки вулика". Правда, продовжуючи аналогію, якщо Тимошенко - матка вулика, то президент виявляється трутнем... ну ви понєлі. Так ось саме величезний рейтинг Тимошенко спонукав Інну Б. на героїчну боротьбу, либонь, тому, що у справжнього "ріхварматера" через півроку роботи рейтинг має бути 2%. І Тимошенко удалось скинути з поста ПМ, і саме з вересня 2005 року розпочалась непотребна кампанія шельмування Тимошенко - спрямована на те, щоб знищити її рейтинг. Треба віддати належне Тимошенко. Якщо вона дійсно мала в 2005-му рейтинг 82%, а зараз вона твердо утримує від 20 до 30% реального рейтинга - то це прямо-таки динозавр, а не політик. 12 років перманентного мочилова, причому з використанням всіх можливих технологій, знищили б будь-якого з інших політиків. А вона продовжує залишатись на вершині, і судячи з усього, досі змушує своїх "опонентів" носити памперси. Однак, вибачте на слові, але курва мама... На кого розраховані розповіді про те, що Тимошенко в 2004 році планувала "покласти" 3-4 тисячі трупів?.. Вячеслав Ільченко Джерело http://yes1111.dreamwidth.org/1476101.html

@земляк, Хоч питання " з бородою ", але конкретної відповіді до цього часу немає.Нижче відповіідь молодого,але авторитетного економіста Андрія Новака. --------------------------------------------------- Экономист объяснил, почему открывать рынок земли рано Андрей Новак Если снять запрет на продажу земли, крестьяне будут продавать её за бесценок, чтобы выжить. Такое мнение в комментарии Gazeta.ua высказал экономист Андрей Новак. "До полноценного рынка земли Украина технически не готова. Не проведен кадастр земель и их классификация. Но главная причина - социально-экономическая. Большинство украинцев, особенно в селе, имеют низкий уровень доходов. Если отменят запрет на продажу земли, люди будут отдавать свои паи за бесценок. По более низким ценам, чем стоит качественный украинский чернозем", - рассказал он. По словам эксперта, полноценную продажу земли можно позволить, когда существенно поднимется социально-экономическое положение -"чтобы крестьяне не продавали свои земли, чтобы выжить". "Открывать рынок земли, когда в Украине идут военные действия, не допустимо. Продавать землю в это время значит - обесценивать ее. В государстве, которое находится в состоянии войны, все активы имеют минимальные цены, в том числе и земля. Когда отменят мораторий, ее стоимость будет увеличиваться, но не так, как в мирное время", - сказал Новак. "Отмена запрета сейчас выгодна владельцам финансово-промышленных групп, так называемым аграрным олигархам. Они имеют большие площади земель на правах аренды и с радостью бы их скупили за бесценок", - подчеркнул экономист. Перед открытием украинского рынка земли нужно решить вопрос допускать ли иностранцев, убежден он. "Сначала надо провести серьезную социологическую работу. Выяснить чего хотят украинцы. Как минимум, нужен запрет на покупку наших земель гражданами и предприятиями Российской Федерации. Такие вопросы должны выноситься на общенациональный референдум. Речь идет об одном из ключевых ресурсов украинской нации — землю. Без референдума принимать подобные решения нельзя", - рассказал Новак. Напомним, в плане действий правительства на 2016 год указано, что со следующего года могут разрешить продавать государственные сельскохозяйственные земли. Граждане торговать землей смогут с 2019-го. https://gazeta.ua/ru/articles/economics/_ekonomist-ob-yasnil-pochemu-otkryvat-rynok-zemli-rano/685686 Порівнюючи його бачення проблеми з оцінкою Тимошенко ,можна зробити висновок,що вони скоріше однодумці ніж опоненти.

Нижче без мороки надруковано російською розкладкою. " Мэни всэ ривно ,тилькы у мэнэ нэмае украинськои розкладки ,потрибно переходыты на английську , а потим назад ,нэ хочу навить заморочуватысь, и так у жытти . " То можно зрозуміти наскільки щирий автор теми, піднявший бурю у стакані води . Схоже ,що назва теми,це саме про нього і його захисників.

Та хіба ж можна так відверто про себе.

Ціна платиться не за безвіз ,а за саму державність України і існування народу як нащадка Русі,а не московії, за збереження мови і тисячолітньої культури,(а ,насправді ,культури багатьох тисяч літ розвитку українського народу ).

Хроніки Тимошенко. Частина друга. Пекельна кухня 28.05.2015, 18:41 • 8071 • 0http://uainfo.org/static/img/4/_/4___3_500x317.jpg Продовження дослідження блогера Вячеслава Ільченка щодо питання газових контрактів між Україною та Росією, які часто використовують для спекуляцій. Початок ТУТ Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду тих процесів, які відбувались протягом другої половини 2005 року, і призвели до розриву контрактів 2001 року, необхідно дати відповідь на кілька запитань, які виникають після уважного прочитання першої частини. Найважливішим із них буде ціна на газ до 2001 року, чи певніше, контракти із Газпромом до цього часу. Так от, за період з 1992 по 2000 рік не існувало взагалі ніякого постійного контракту між Україною та Росією саме по газу. Більше того, з 1998 р. "Газпром" офіційно не продавав Україні жодного кубометра газу, а тільки постачав їй певні обсяги в обмін за транзит. Виглядало це приблизно так: Україна транзитувала російський газ в Европу, виходячи із ставки 1.09 дол. за тисячу кубометрів. Щороку підбивались підсумки, і отримана сума за транзит ділилась на 50 дол. (це була номінальна ціна 1 тис. кубометра). Так отримувався обсяг "безкоштовного" газу. Він віднімався від загального обсягу газу, відібраного Україною за звітний період, і решта обсягу оцінювалась по 80 дол. за тисячу кубів. Це був так званий "платний" газ. При цьому рівень оплати був дуже низенький, порядка 30-40%, що давало Росії постійні приводи говорити про крадіжку газу. Тому з 1998 р. Газпром перестав постачати Україні "платний газ", мовляв "хохлы газ воруют" (ось коли з'явилась ця фразочка). Саме в цьому році на ринку з'явилась фірма "Ітера", як оператор, який постачав газ на комерційній основі українському уряду. Та сама "Ітера", в лобіюванні якої звинувачували Юлію Тимошенко. Взагалі, питання, яким саме чином "Ітера" зайшла на український ринок, ніким не освітлювалось. По замовчанню вважається, що її завела на наш ринок Юлія Тимошенко, адже свого часу ЕЕСУ плідно працювала з цією компанією по поставках туркменського газу. Правда виглядає трохи прозаїчніше. Офіційно "Ітеру" завів на український ринок безпосередньо "Газпром", коли вчергове постало питання поставки Україні "платного газу" . Причиною значилась систематична відмова Києва платити за "комерційний газ" і нездатність Газпрома "субсидувати" українську економіку. Ця фірма стала постачати Україні власний газ, з Ямало-Ненецького автономного округа (концесія на розробку родовищ там була видана саме в 1998 р.) та Туркменії, і таким чином, "Газпром" офіційно щезав з українського ринку. При цьому середньоєвропейська ціна за газ на той час становила все ті самі 67 дол. Зауважимо, що саме за цією схемою потім буде формуватись тіньовий прибуток всіх посередників-операторів - як "Ітери", так і "Eural Trans Gas" та "Росукренерго" - протягом всієї історії газових війн. Неофіційно ж "Ітера" була присутня на українському ринку з 1994 року як оператор... саме туркменського газу. Якщо коротко, то відбулось наступне: саме в цьому році РФ скасувала експортну квоту для Туркменістану в 11% від спільного обсягу експорта російського газу, і Сапармурат Ніязов, який до цього жваво торгував із майже усіма країнами СНД, зіткнувся із загрозою зриву всіх контрактів. Тоді й з'явився на ринку Ігор Макаров, засновник фірми "Ітера", яка постачала в Туркменістан продовольчі продукти. Був заключений бартерний контракт, згідно якого "Ітера" викупала у Туркменістана газ, а навзаєм постачала продукти. В 1994 р. майже синхронно утворюється компанія ITERA International Energy Corporation, і з нею тут же підписує контракт Туркменістан, на поставку в Україну 14 млрд. кубометрів газу [4]. Чому саме Ітера? А тому, що Ігор Макаров із самого початку мав приязні відносини як із самим Ніязовим (казали навіть, що вони далекі родичі), так і з міністром економіки та фінансів Туркменістану Валерієм Отчерцовим, та тодішнім керівником "Газпрома" Ремом Вяхірєвим. Таким чином: - з 1994 року будь-хто, хто хотів заключити комерційний контракт на поставку туркменського газу в Україну, натикався на "Ітеру", і оминути відносин з цією фірмою не міг ніхто. В тому числі і керівник фірми ЕЕСУ Юлія Тимошенко. І ось коли ми почнемо простежувати туркменський слід компанії "Ітера", ми і виходимо на істинну причину появи компанії "Ітера" на українському ринку. Виявляється, влітку 1997 року Сапармурат Ніязов зненацька ліквідував фірму "Туркменросгаз" і припинив поставки газу в Україну. Формальною причиною була заборгованість Києва за поставлений газ. Невідомо, що саме відбувалось на тому сегменті ринку в той час, але уже в грудні 1998 р. почались нові перемовини між Україною та Туркменією про поставку 20 млрд. кубометрів газу. При цьому "Газпром" згоджувався транзитувати в Україну газ лише за умови, що оператором буде фірма "Ітера". Контракт було заключено. А вів перемовини... особисто Президент України Леонід Кучма. А безпосередньо заключали контракт "Туркменнефтегаз" та "Нафтогаз України". Директором Нафтогазу тоді був Ігор Бакай. Таким чином, виходить, що в Україну фірму "Ітера" завели фактично дві людини: - Леонід Кучма - Ігор Бакай. А є іще більш цікавий факт. За деякими свідченнями фірма "Інтерпайп", яка стала ядром концерну Віктора Пінчука... першопочатково була афільованою структурою фірми "Ітера" [4], і тільки в 1997 р. перетворилась на потужний концерн "Інтерпайп Груп". Достеменно невідомо, чи це дійсно так, але "Інтерпайп" до своєї реорганізації дійсно був всього лише дилером "Ітери" в Україні. Таким чином, в коло людей, які завели Ітеру на український ринок, додається Віктор Пінчук, а фактично - це той-таки Леонід Кучма. - так і виходить, що справжнім лоббістом інтересів компанії "Ітера" в Україні був саме він, другий президент України. Цілком ймовірно, що саме з його легкої руки газ став президентським бізнесом. Таким чином, остаточно розбивається міф про те, що Юлія Тимошенко була лоббістом "Ітери". А ось вам іще цікава послідовність подій [4]: 9-11 лютого 2001 р. Путін зустрічається із Леонідом Кучмою, де приймається рішення про об'єднання енергетичних систем двох країн; 13 лютого 2001 року Генеральна Прокуратура України арештовує Юлію Тимошенко; 19 лютого 2001 року Ітера заключає контракт із Туркменістаном на нових умовах, і стає першим газовим монополістом з поставок газу в Україну. З чого можна зробити тільки один логічний висновок: - ЕЕСУ була знищена, а Юлія Тимошенко заарештована в 2001 р., тому, що заважали монополізації українського ринку газу. ЕЕСУ становила економічну загрозу, адже була єдиною достатньо великою корпорацією, здатною опиратись монополізації (все-таки третина газового ринку і дуже розгалужена система контрактів). Юлія Тимошенко становила загрозу політичну, адже вже тоді явно обозначила свій курс на демонополізацію української економіки і демонтаж системи Леоніда Кучми. Особисті мотиви президента, який хотів прибрати ключового політичного опонента, були лише приємним бонусом в значно більш глобальній грі. Опосередкованим доказом цієї тези є маловідома постанова від 22 грудня 1995 року [7]. З легкої подачі Миколи Обіхода вважається, що цю постанову організував Павло Лазаренко в інтересах саме "Ітери" і "ЕЕСУ". На практиці ця постанова підписана Євгеном Марчуком, тодішнім прем'єр-міністром, а згадок поїменованих фірм в тексті постанови взагалі немає. Зате в його додатку міститься дуже цікаві п. 2 і 3. Вони визначали, що постачання газу суб'єктам господарської діяльності займаються оптові компанії за територіальним принципом. Ці дві норми провокували жорстоку війну за концесії на регіон (що, власне, потім і зробило таким всевладним Павла Лазаренка, і створило систему відкатів за право постачання газу в той чи інший регіон). Однак ці норми, в той же час, унеможливлювали монополізацію ринку, оскільки п. 3 явно забороняв поставки газа підприємствам поза межі "виділеного" оптовому постачальнику регіона. Окремо зауважимо, що ця постанова - чи не єдина в історії України, яка регламентує дуже важливу річ (п. 2 постанови): - комунальним господарствам постачається виключно український газ (через Держнафтогазпром), а комерційним споживачам - виключно імпортний. Тільки таке розділення газопостачання унеможливлює заганяння України в газову кабалу. Попутно зауважимо, що цей факт розбиває іще один популярний міф про Юлію Тимошенко: - за постановою від 22 грудня 1995 року Юлія Тимошенко принципово не могла "пиляти" український бюджет з двох причин: а) очолювана нею ЕЕСУ була оптовим імпортером газу, а вони не мали права прямого постачання комунальним господарствам (а відтак отримувати державні гроші); б) за п. 4 цієї постанови газ для потреб населення постачали лише три фірми - "Укргазпром" (це не та фірма, що заснована в 2002 р., а тодішній видобувний монополіст - див. наприклад, ось тут), "Укрнафта" та "Чорноморнафтогаз". Цікаво, що ці фірми не мали права закупівель у оптових імпортерів за тим же самим п. 4., а тільки забезпечували його зберігання. Це, звісно, не скасовує "сірих бартерних схем", але конкретно схема із розпилом державних коштів для Юлії Тимошенко була недоступна за будь-яких умов. Повернімось до теми про монополізацію економіки. В світлі вищенаведених фактів виходить, що для взяття під контроль українську економіку, необхідно було: - знищити розділення в газопостачанні. Оптовий імпортер повинен був мати можливість продавати газ і комерційним структурам, і комунальним господарствам, а в ідеалі і мати у власності газорозподільчі мережі; - знищити територіальний принцип газових поставок. Оптовий імпортер повинен був мати можливість постачати газ всій Україні, а в ідеалі стати монополістом. Тепер стає зрозумілим, чому контракт 2001 року містив норми, проти яких тоді так активно протестувала Юлія Тимошенко, і про які я писав раніше. Все це було частиною єдиного плану по економічному завоюванню України. Маленька пікантна деталь: джерело міфа про лобіювання Юлією Тимошенко компанії "Ітери" простежити надзвичайно складно. Однак його активізація припадає на два роки - 2005 і 2008 роки. За дивним збігом саме в цей час вона була прем'єр-міністром і відстоювала принцип прямого контракту між Україною та Росією про поставки газу, без посередників-монополістів. В 2005 році він озвучувався, в основному, маловідомими політологами, а ось в 2008 році в його реанімації засвітився Костянтин Бородін. За іще більш дивним збігом цей політолог в 2007 році був радником Юрія Бойко, а в 2002-2004 р. був прес-секретарем "Нафтогазу" саме в той період, коли там керував все той же Юрій Бойко. А він, в свою чергу, замішаний в засновуванні... "Росукренерго". Якщо додати до формули те, що в 2005 році з подачі Єханурова та Івченко газовим монополістом стала саме ця фірма, а в 2008 році Юлія Тимошенко повела активну роботу по прибиранню "РУЕ" з українського ринку, висновок очевидний: - за міфом про лобіювання Юлією Тимошенко "Ітери" стояла саме група "Росукренерго". Що цікаво, про свою мету прибрати в газових контрактах будь-яке посередництво, Юлія Тимошенко заявила ще в 2007 році. Але широким загалом це не було помічено. Не менш важливо зрозуміти, чому Юлія Тимошенко, будучи послідовним противником попереднього газового контракту в 2002 році, в 2005-му зненацька вирішила його захищати, і в червні оголосила не просто про його збереження, а й продовження. Відповідь, як завжди, лежить на поверхні. Ось кілька подій за 2005 р.: - в травні Газпром оголосив про підвищення тарифів на газ для Білорусі, і початок приведення цін на ринку СНД до європейського рівня, а це тоді становило 120-125 дол. за тисячу кубометрів; - в червні Газпром виставив вимогу Україні підвищити ціну до 160 дол. (помітимо, що це ціна, значно вища за середньоєвропейську) - в липні Газпром оголосив про підвищення тарифів для прибалтійських держав; - у вересні Газпром оголосив про підвищення тарифів для Грузії; - в листопаді Газпром оголосив про підвищення тарифів для Вірменії та Молдови; - в грудні Газпром оголосив про підвищення тарифів для Азербайджана. В принципі, вже по першим двом подіям ясно, що будь-яка спроба розірвати договори від 2001 р. призведе до заключення контракту на значно гірших умовах і означатиме значне підвищення ціни на російський газ. Юлія Тимошенко це розуміла, саме тому і зробила простенький вибір: якомога довше тримати чинним контракти 2001 року і таким чином виграти час для диверсифікації газових поставок. І цим самим врятувати Україну від монополізації. На жаль, ця відчайдушна спроба провалилась, і Україна увійшла в період тіньової економічної війни Росії проти України, єдиною видимою частиною якої були газові війни 2005-2009 рр. (далі буде)