Jump to content

All Activity

This stream auto-updates

  1. Last week
  2. Зрадники в оточенні Президента Володимира Зеленського Що з ними робити Людмила Хомутовська
  3. Earlier
  4. Срач ні про що. В Україні система побудована так, що кожного разу маємо вибір з сортів лайна. Навіть тоді, коли дається шанс обрати людину поза системою, як у 14му році, то все одно обираємо якесь чергове лайно. І після цієї війни на наступних виборах буде те ж саме, нажаль. Бо немає у нас свого Леха Валенси і Солідарності, як свого часу у Польщі
  5. Так, хто привів до влади фсб-шного гандона Вову Кастро - маладєц!
  6. точно, кожен хто хряку допоміг прийти до влади піздєц маладєц. Винуваті 73%
  7. Різниця між станом війни і воєнним станом
  8. Історичний екскурс про свинособак іїх традиції Хавронюк Микола 19 хв · Народи не змінюються, як і люди протягом свого життя. Прочитав збірку Володимира Січинського «Чужинці про Україну» і ще раз переконався у цьому. Кілька цитат: «Важливим скрі¬пленням для царських (військових) сил є козаки. Московити схиляють їх на свій бік щорічними подарунками і стара¬ються втримати їх вірність найщедрішими обіцянками, щоби вони (козаки) не задумували перейти до поляків, бо разом зі своїм переходом вони можуть забрати з собою цілий нерв московського війська; цей нарід (Козаки) сильний і пе¬ревищує Московитів і військовим умінням і хоробрістью. … Серед москалів завжди і скрізь можна знайти фальшивих свідків, бо до тої міри здеморалізовані в них поняття, що штука обманювати рахується майже ознакою високого розуму. У жовнірів Московії є у звичці жорстоко і зовсім самовільно, без поваги до осіб або обставин, бити затриманих пястуком, рушницею і па¬лицями і, запхавши їх у найгірший кут, всякими способами катувати. Особливо поводяться вони так з богатими, котрим без встиду заявляють, що кінця їх биття не буде раніш, ніж ті виплатять певну суму грошей; б’ють кожного чи йде він під багнетами добровільно чи насильно. Військо і нарід московський все виконує не через свідомість, а лише зі страху перед царськими карами. Не мають почуття гідності, неосвічені, мають вялий і тупий розум. В проханні до царя москвини підписуються зменшеними іменами, на¬приклад, замість Яків — Якушка, конче додаючи при цьому «холоп» і «подлъйшій и презръннъйшій раб». (Й. Ґ. Корб «Diarium itineris in – Moscoviairi Perillustris», Відень, 1700 p.) «На принятті у царя Петра І в Нарві оточення царя поводилося без совісти і стиду: кричали, свистали, ригали, плювали, лаялися і навіть нахабно плювали в об¬личчя порядних людей. … Що можна було доброго сподіватися від людей (російських урядовців), котрі проголошують, що все роблять тільки для власної користі і ви¬годи та не звертають уваги на те, чи добре чи зле ви¬словлюються про них чужинці. … Іноді при зносинах з росіянами допомагає лайка… За¬галом, коли маєш діло з росіянами, треба говорити з ними гостро й по грубіянськи, тоді вони уступають; коли ж по¬водитися з ними ласкаво, то від них не можна нічого до¬битися. Єдиною школою вищого типу у Росії була т. зв. «Патріярша школа» чи гімназія в Москві. Ректором цієї школи був Теофілакт Лопатинський, що народився і вчився у Львові, всі професори були виключно з українськими і білорусь¬кими прізвищами, а навіть студенти цієї школи виключно пра¬вославні з Польщі. … У місцевого населення у містах Галичини викликали обурення і нехіть до росіян тим більше, що шведи пово¬дилися ввічливо, тоді як росіяне по-грубіянські. Росіяне з’явилися як союзники, одначе вимагали від поляків податків, а тепер їх діставши, забирають все з домів, у яких мешкають, крадуть, відкрито роблять усякі насилля, заби¬рають усе з домів, у яких мешкають; безсовісно, навіть у час посту, коли не сміють їсти мяса, забивають худобу, тільки для того, щоби продати шкіру, а туші кидають псам, та роблять інші численні надужиття, опис котрих зайняв би надто багато місця. … Ніжин велике торговельне місто, укріплене прекрас¬ним валом. У місті стоять дві чудові великі, восьмикутні церкви прекрасної архітектури. Серед ріжних україн¬ських достойників, як Генерального судьї, київського ми¬трополита та ін., треба підкреслити їх велику вихованість, освіту та чемність. Не тільки всі українські достой¬ники прекрасно володіють латинською мовою, але й прості монахи Київо-Печерської Лаври вільно розмовляють латинською мовою. По українських селах селяне ходять до церкви з молитовниками, с. т. усі грамотні!» (Данський посол у Москві Юль Юст, «Спогади», 1712). «Україна під оглядом простору рівна королівству, плодовита й щедра природою країна, межева стіна поміж культурною Европою й некультурною Азією, кочовище й входова брама для стільки азійських орд мандру¬ючих в Европу, вже тим самим заслуговує на більшу увагу. Тепер творить Україна помітну частину великої російської держави. Але як прийшла вона під Росію? Як воно прийшло до того, що незалежні козаки опинилися під московським ярмом, як це вдалося московинам окайданити козаків, що колись були пострахом турків, татар і поляків? Як це ста¬лося, що на місце конституційного, за порученого козакам гетьмана, зайняв губернатор?.. … В кінці XVIII ст. російський уряд, як відомо, розпочав кольонізацію Чорноморських степів, здобуття котрих коштувало велику кількість українських жертв протягом бага¬тьох століть. Цю кольонізацію Москва переводила за по¬міччю закликаних ріжних чужинців, даючи їм приві¬леї, пожички, реманент, звільнюючи від податків і т. д. Подібні привілеї мали також росіяни, що зліталися сюди зі всіх кінців Московщини. Натомість російський уряд зовсім від¬мінно ставився до українців. Вони не тільки не мали подіб¬них привілеїв, але мусіли платити великі податки. Крім того, російська адміністрація ставилася до них з великим підозрінням, бож це були переважно козаки, бувші запоріжці і «мазепинці», що вміли шанувати волю, відстоювали свою політичну і культурну незалежність та людську гідність». (Йоган Христіян Енґель, «Історія України й українських козаків, як теж Галичини й Володимирії», Halle, 1796). «Козаки не мають нічого спільного з росіянами. Їхні звичаї, навпаки, спосіб життя, їжі, війни — цілком відмінні, коли не брати під увагу загальних схо¬жостей, які завжди існують між межуючими народами. Козаки є далеко гарніші, вищі, активніші, зручніші, вигадливіші й особливо далеко чесніщі за росіян, менше звиклі до рабства. Вони щирі, відважні й говорять сміливіше. Їх зверхність менш одноманітна і тавро, що їх накладає рабство, їх ще не цілком споганило та не дало скарлуватіти… Козаки жорстокі й криваві, але тільки в розгарі військової дії, росіянин є з природи холоднокровно-безпощадний». (Шарль Франсуа Масон, «Секретні спогади про Росію», 1802). «Природа у своїй творчості та свободі могутніша, ніж тиранство… Геній незалежності ходить-блукає поміж нещасними останками українських козаків. І може бути, що недалекий час, як враз з кримськими та кубанськими татарами, під проводом нового Пугачова, українські козаки змінять обличчя Росії». (Ґарон де Кульон, «Політичні досліди над старою і новою польською державою», Париж, 1795 p.). «Відраза Українців до Москалів, їхніх гнобителів, є така велика, що це можна назвати ненавістью. Ця ненавість радше зростає ніж слабшає. За те Українці ніколи більше не симпатизували з Поляками, як від часу, коли визволи¬лися з-під їхнього панування. Найгіршим словом, яким пятнує Українець Поляка, є «безтолковий Поляк», тоді як Москаль в уяві Українця завжди «проклЯтий»…. Українці дуже погані російські патріоти. Властива Мос¬калям любов і обожання царя є для Українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою й накиненою… Коли ви не хочете образити Українця, то не смієте гово¬рити йому про завойовання України Московщиною, бо Украї¬нець свідомий того, що його батьківщина заключила союз з Московщиною, яка зі свого боку обманула Україну. Нема найменшою сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є на¬ція з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріял для будови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матєріялів велику незалежну Українську Державу»! (Й. Ґ. Коль «Die Ukra¬ine, Kleinrussland», 1841). «На Чернигівщині населення як і всі українці, вважають москвинів за своїх гнобителів, утискачів, за ворогів їх свободи… Українці мають зовсім інший контакт з життям та природою, як москвини. Українські села є незвичайно великі і роз¬логі, хати стоять по можливости вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій овочевий садок з чис¬ленними яблунями, грушками, сливками та черешнями. На¬глядний доказ, що ці села в білшости належать вільним людям. Великий контраст для порівняння з тульськими (мос¬ковськими) селами, в яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти. Даремно шукати у всіх сторонах Великоросії і у всіх тих селах, які через кріпацтво були поневолені у своїм вільнім змаганню праці, якусь управлену культуру овочів. Великоросові вистарчає буряк та капуста замість овочів і він їсть їх так, як ми овочі з руки — як ми яблуко чи грушку». (Й. Г. Блязіюс, «Reise durcfi Ukraine» (1844)). «В Европі існує нарід, забутий істориками — нарід Ру¬синів, 121/2 міл. під російським царем і 2 1/2 міл. під Австро-Угорською монархією. Нарід цей такий же численний, як нарід Еспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількости всім підданим корони св. Стефана. Цей нарід існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської й польської, має виразну ін¬дивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забу¬вати, що до Петра І той нарід, який ми нині називаємо рутенами, звався руським, або русинами і його земля зва¬лася Русью і Рутенією, а той нарід, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля — Московією. В кінці минулого століття всі у Франції і в Европі добре вміли відріжняти Русь від Московії». (К. Делямар, «Петиція в укра¬їнській справі до французького Сенату», 1869).
  9. некропостінг, нове дослідження по канабісу і вагітним у канаді вагаються: смалити чи не смалити під час вагітності і лактації Лікарі тут на форумі ще залишились? чи тільки пару діаспорян залишилось? Background Cannabis use during pregnancy and lactation continues to increase as some perceive cannabis to be helpful for symptom management and coping. As such, pregnant and lactating people are faced with challenging decisions, weighing benefits against the potential risks of cannabis use. To help clinicians facilitate informed choices, we explored the self-identified information needs of pregnant and lactating people who are deciding whether or not to use cannabis. We aimed to describe the modes and sources of their information-seeking and their satisfaction with the information they found. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/birt.12668
  10. Пісня про "священну війну" кацапів з Україною. Дуже талановита дівчина-виконавець
  11. Ага, не розхитуйте човна - щурів нудить. Рошенівський порваний боян
  12. Опісля підсрачників животворящих від партньорів. Та й то - здебільшого імітація. Єрмачок з Татаровими собі зле не зроблять, а роль Зелепеня - пиляти відосики і озвучувати тексти, на більше він не здатний
  13. Йопт, бутусов каже що Єрмак та Зеленський працюють на Захід. Це добре
  14. Рокіровочка д'Єрмака. Та навряд чи воно допоможе зелепням утриматися при владі після війни --------------- Юрій Бутусов Вибране · 8 год · Єрмак звільнив Баканова та Венедіктову та отримав контроль за всією правоохоронною системою. Зеленський віддав Єрмаку усю владу та своє переобрання Звільнення з посади голови СБУ Івана Баканова та відсторонення від посади генерального прокурора Ірини Венедиктової означає початок виборчої кампанії Володимира Зеленського. Виконуючим обов'язки генерального прокурора призначено заступника генпрокурора Олексія Симоненка - одного за найзаможніших по декларації силовиків, чиї статки багатократно перевищують його зарплату за усі роки знаходження на держслужбі, а виконуючим обов'язки голови СБУ - Василя Малюка. Прибирати і Баканова і Венедіктову, звичайно, було за що. Але Лі Куан Ю казав, що для боротьби з корупцією президент має саджати своїх друзів у тюрму, а не тихенько міняти одних керованих на інших ще більш ручних. Які перші висновки від кадрових змін Володимира Зеленського: 1. Люди Єрмака-Татарова з цього вечора контролюють Генпрокуратуру (Симоненко), Службу безпеки (Малюк), Державне бюро розслідувань (Сухачьов), Бюро економічної безпеки (Мельник), Головне слідче управління Нацполіції (Цуцкірідзе). Тобто фактично майже все повністю слідство та увесь контроль за слідством у вигляді процесуального керівництва у державі, а також контроль судів та усіх державних установ зосереджені відтепер в одному кабінеті в руках однієї людини - Олега Татарова, який виконує вказівки Єрмака та Зеленського. А в руках Єрмака тепер і силовики, і Верховна Рада, і уряд, і контроль за судовою владою, і всюди він тепер ключовий комунікатор, який готує для президента основний зміст та основний текст. 2. Єрмак та Татаров усунули усіх конкурентів у боротьбі за дахування олігархів, судових справ, контрабанди, обналу та усієї іншої тіньової економіки. Тепер не треба домовлятись та ділитись. Одна каса. 3. Поки генпрокурором була Венедиктова, Єрмак та Татаров не хотіли призначати керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переможця конкурсу Олександра Клименка. Бо для контроля Клименка, який по корупційній справі розкрадання квартир Нацгвардії напрацював матеріали проти Татарова, потрібен повністю свій генпрокурор, який має права втручатись у деяких випадках у роботу керівника САП. Як відомо, саме Олексій Симоненко, був єдиним з прокурорів запрошений у вузьке коло друзів на день народження Олега Татарова у ресторані, яке відзняли журналісти у 2021-му році. Тепер Симоненко починає офіційно здійснювати процесуальне керівництво у справі свого друга, і учасник розкрадання квартир Нацгвардії України Татаров отримав від Зеленського персонального адвоката у вигляді кишенькового в.о.генпрокурора. Тепер усі справи по Слугах народу та по офісу президента, як це сталось по Татарову, будуть докладатись Татарову миттєво, і будь-які питання треба буде вирішувати саме з ним. 4. Очевидно, концентрація влади потрібна Володимиру Зеленського для контролю суспільства та фінансових потоків, та для того, щоб переобрати таку саму єрмаково-татарівську владу на наступних парламентських та президентських виборах. Причому Татаров сьогодні отримав більше повноважень, ніж мав при Януковичі його шеф Захарченко. Огидно, що Татаров, незаконно призначений в офіс президента в порушення закону про люстрацію, зараз має владу, про яку навіть не міг мріяти, коли разом з Захарченком розганяв Майдан. 5. Ми не знаємо зараз весь комплекс питань, яким Зеленський пов'язаний з Єрмаком, але очевидно, що серед причин і таємні перемовини з представниками РФ в Омані, "всеосяжне перемр'я", і Вагнергейт, і захист Абрамовіча від санкцій Заходу, і захист Коломойського та списання його боргів, та інші спільні рішення. Тому така монополізація влади в руках угруповання Єрмака-Татарова не має нічого спільного з державними інтересами. 6. Володимир Зеленський усю владу у державі замкнув на одну кнопку - кнопку виклику Єрмака. Це дозволяє економити час для доповідей, спокійно приймати голівудських акторів та робити ранкову зарядку, але це велика небезпека для держави. Великий потік війни, економіки, політики, державотворення заганяється у вузьку щілину у дверях та у кишенях Єрмака і Татарова, та їхнього оточення. І не Єрмак тут проблема. Небезпечною проблемою стає відсутність розуміння у президента Зеленського, що він делегував повноваження, які йому надали виборці, людині, повноваження якої не прописані у Конституції, і яка не має права усім цим одноосібно займатись. Сьогодні Володимир Зеленський розпочав виборчу кампанію по переобранню не себе, а по переобранню Єрмака, Татарова та усіх їхніх клієнтів.
  15. Мбггг. Вєнєдіктову призначили цапом-відбувайлом за 2 роки цирку з призначенням голови САП післі пиздюлин животворящих від західних партнерів ---------------- Президент України Володимир Зеленський прокоментував рішення відсторонити від роботи генпрокурорку Ірину Венедіктову та голову Служби безпеки Івана Баканова. Усунення Баканова президент пов’язав із затриманням напередодні колишнього керівника СБУ у АР Крим Олега Кулініча. «Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави та звʼязки, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами Росії, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь», - сказав він. Відсторонення від роботи Венедіктової голова держави пов’язав із конкурсом з обрання керівника САП. «Хочу, щоб мене сьогодні почули й усі, від кого залежить надзвичайно чутливе питання призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Моя позиція як президента України – конкурс, який відбувся, має привести до цілком логічного рішення про призначення нового керівника. Відповідна людина обрана, і від конкурсної комісії залежить фіналізація цього рішення», - зазначив він. Зазначимо, конкурс, який триває вже два роки і зараз знаходиться на стадії затвердження результатів, загальмував за вказівкою Банкової.
  16. Що сі трапило? Ну, з Бакановим більш-менш все ясно. Завалив роботу. А курка Вєнєдіктова чим не вгодила? -------------------
  17. Не вистачило терпіння додивитися той словесний пронос. Те, що подивився - ніякої конкретики на конкретні питання Бутусова, наїзди на Байдена і його адміністрацію.
  1. Load more activity
×
×
  • Create New...