Вже кілька днів збирався наболілим поділитись, але все сил не стача, щоб щось путнє написати . Третій раз за останні кілька місяців лежу в лікарні, приймаю гори ліків, а покращень нема. Аналізи дуже погані, лікарі натякають, що діаліз, який маячить, - це ще не кінець... 2 дні промучився зі страшними головними болями та безкінечною рвотою, зараз трішки попустило... Повільно вмирати та деградувати при цьому страшно, вкорочувати собі віку під час війни здається дезертирством (та й теж сцикотно, якщо чесно), а на щось путнє я здається вже й не гожусь. Напевно це життєва поразка.