Search the Community

Ну що ж, через те, що форум ПОЛІТИЧНИЙ ) прийшов час запровадити наукову дискусію щодо деяких питань політичної науки. Цікавлять Ваші думки. тези з англомовної політичної літератури (переважно США) Chapter “Identities, Interests, and the Future of Political Science” (“Symposium: Two Paths to a Science of Politics.” 2004. Perspectives on Politics 2(2): 295-324.) Такий собі дядько Rogers M. Smiths доводить, що політичний процес не можна розглядати відірвано від акторів, які його формують. Ну і з цього випливає, що політичні ідентичності формуються не тільки приналежністю до партіі, а ще й етнічністю, мовою тощо. Там само у статті автор цитує David Laitin “Identity in Formation: the Russian-Speaking Population in the Near Abroad" і розказує про раціональний вибір та “tipping model” . Давід взяв як приклад Естонію і російськомовне населення там, типу якщо економічно вигідно розмовляти естонською, то російськомовні швиденько асимілюються (що я заперечую на прикладі України). Пише, що російська подібна до естонської (щось нове як на мене, хоч я естонською не розмовляю) і релігія (взагалі нонсенс - вони більш католики мабуть, а не православні). І в таких умовах Росіяни більш відкриті до змін. А у Казахстані менш відкриті до змін (бо не індоєвропейська мова та Іслам як релігія) Хто жив у Казахстані? Вони там мабуть більше атеїсти, ніж мусульмани, можу помилятися. Ну і тут же наводить приклад України, що нафіг російськомовним вчити українську, як українці самі розмовляють російською, нема економічних переваг вибирати саме українську. А в Естоніі/Латвіі було економічно вигідно вчити естонську/латвійську, бо їх еліти мали реальну внутрішню владу, не на весь радянський союз, а локально. Думаю, що його висновки треба переглянути. А яка ваша думка?