Був 3 дні в харківській глибинці, не дуже далеко від зони АТО. Враження дуже депресивні. Населення — мертво-інертне, і, не зважаючи на власну україномовність, до України ставиться як до нікчемного окупанта. Зривати прапори і захоплювати прокуратуру/РДА/тощо, не підуть, але якщо приїде якийсь коцабський зброд і зробить це — проти не виступлять. Жодного українського прапора, жодного пофарбованого в українські кольори напису (окрім дуже старих, яким років по 15), жодного збирання речей/їжі на АТО чи навіть біженцям (яких тут сотні). Населення старе, величезна кількість пенсіонерів. Харків же побачився хоч і полем бою, але все ж живим організмом, з достатньою кількістю проукраїнськи налаштованого люду.