Search the Community

Оце так стісняюсь шото расказать... І хочецця розказать і стісняюсь яктоhttp://arcanumclub.ru/smiles/smile434.gif Не знаю шо дєлать

Є одні знайомі... Ну, не то шо знайомі, а дальні знайомі. Дак от... Рік тому, восени зустріла їх з донькою, давно не бачились. Впало в очі, що донька, 14 років дуже набрала вагу. Скільки вона тоді важила мені важко сказати. Ну, подумалось, дівчина-підлвток, та і ми розуміємо деякі зміни в організмі дитини і не моє це діло. Та і батьки, чесно кажучи на Кінг-Конга змахують своїми фігурами (не обличчям ). Пройшло трошки більше року і ми випадково зустрілись у місті. О, мій Боже! Я не вірю своїм очам ... Та сама дитина, тільки ще + 25-30 кілограм. Дівчині лише 15 років. Розстібнута куртка --- парашут, така величезна і під нею якийсь величезний пуловер і вже мама виглядають в порівнянні з дитиною трошки ніжніше, хоча і тож не малінька. А тепер я діко ізвіняюсь, ну прошу пробачення за такі подробиці, але не можу це не підкреслити ... ...а запах . Ми трошки поспілкувались і розійшлись. На роботі якось зайшла розмова за солодощі для дітей ( про Ліпіцку фабрику не згадувати, пліз ) і одна жінка розказує, що у її сина у класі є дівчина, яка за рік так багато набрала вагу, що біля неї за партою ніхто не хоче сидіти, бо місця мало і дуже сильно і неприємно пахне ( знов моє соррі за такі неприємні подробиці, но шо уже ... з пєсні слов не вибросиш). І що цій дівчині батьки дозволяють брати в школу 1,5 літрову пляшку Кока-Коли і багато солодощів. І тут я починаю прозрівати і питаю чи то може бути ця дівчинка. Такі точно, це було це дівча. Я не за те, щоб обговорювати хто як виглядає, а зовсім про інше.Все можна зрозуміти і пояснити, бувають люди великі і маленькі, худенькі і товстенькі. Батьки несуть пряму відповідальність за здоров"я дитини. Те, що деякі батьки, мабуть не зовсім свідомо, або зі сліпої любові дозволяють дитині робити що вона хоче, наносячи такої величезної шкоди її здоров"ю, добре щоб несли відповідальність. Мона прирівняти це з фізичними тортурами. Да! Отакая я

минулого тижня 5-й раз... 1,5 години і океан задоволення І всьо, тепер до Різдва ні-ні... Як я люблю це діло, то ніхто собі не уявляє!. Як би не хотілося, але всьо... до Різдва ні в якому разі. Треба потерпіти, та і холодно вже буде... Тай скоко там тої зими, я вас умоляю Треба буде чекати Паску. От перед Паскою буде вже перший раз. Другий раз буде десь на прикінці травня, вже ж тепло і можна буде душу одвести... Потом десь в середині літа ще раз, ну то вже аж саме проситься. Четвертий раз у серпні. Ну, і п"ятий, останній, десь так у листопаді. Люблю я це діло вікна мити. Помиєш і дивишся через прозоре скло ---- клааааас. От! А ви тож любете вікна мити, як я?

...Бродяжка? Може вже там сніговиков десь лупить?

від чого бувають у людини червоні очі?

Шото сьодня їхала і по радіву грав Сантана і мені казалось,шо він токо для мене грає свою саму красіву музику і якто подумалось мені, шо приїду додому і так шоб ви тож пригадали, зроблю свою гєлко і забула, а от тепер переглядала це http://uapolitics.com/topic/4874-muz%D1%96ka-d%D1%96limos/page-13 від On_ GARY MOORE і спомнила. Так от він, який той Сантана... Цеж нада так любить... ...г і т а р у, шоб так повноцінно їй довірити свої почуття кохання отаке малята

ашипка йа діко ізвіняюсь, шо Ви заглянули, а тут нічьо нема інтірєсного для Вас. Всьо перемістила у цю гєлко http://uapolitics.com/topic/16144-i-love-you-much-too-much/ і єслі Ви подивитесь і Вам понравицця то можна там оставить паруслов і всім і буде приятно почитать то шо Ви міркуєте. Да!

Perestrojka Gorbachov! -- кричали на прикінці 80-х. Може не всі це пам"ятають. Тоді лише від однієї людини залежало те, що перемінило не просто життя багатьох, а цілу систему. Це був Михайло Горбачов. Чи могло все це відбутися: і припинення гонки озброєння, і руйнування Берлінської стіни, самостійність України, воля політв"язням? Дуже спірне питання. Але чомусь саме він почав новий відлік часу, а не хтось інший. В той час, коли різні переміни ввірвались в життя, люди не були готові самостійно щось вирішувати і цьому треба було вчитись. А вчитись чомусь новому треба було теж вчитись. Ось це і було для багатьох самим важким. В той час коли по цілому світі Горбачов став Особою № 1,яку поважали, то в нас його просто кляли, як того, що зруйнував стабільність, а нічого взамін "не дав". Ось пройшло вже більше 25 років після "перестройкі" і можна сміло сказати, що завдяки йому в Україні відбувся Майдан. Він до нього непричетний, але тоді вже вніс часточку до самостійності нашої держави.Наші люди мали змогу подорожувати світом, міняти місце життя, вчитись за кордоном і ставати частиною цивілізованого світу. Ми не змогли оцінити Горбачова за те, що маємо свободу вибору.. Нехай буде так... Зараз ця людина живе в забеспеченій Німеччині, і сьогодні зустрічався з канцлером Меркєль. Зустрічався для того, щоб захистити Росію, яку так ніхто "не розуміє" і нищить санкціями. Він хотів переконати Енджі зняти санкції і що в цьому "конфлікті" винна Україна. Ну, бундесканцлер жінка розумна і не від кого не залежна і може вільно висловлювати свою думку, яку вона і не постіснялась сказатьГорбачову, враховуючи всі його заслуги перед світом. . Вона висловила, шо у конфлікті між Україною і Росією винна Росія і санкції діятимуть і далі. Мене дивує, що за 20+ років Горбачов не зміг далі розвинутись, як особистість, мислення формується під впливом роіських смі і для нього Путін геніальний керівник. Шкода, що людина, яка перемінила Європу, маючи стільки можливостей і живучи у вільній Європі, так і не навчилася мислити вільно.

Можна і не зволікати на час, коли був зроблений цей запис... Думаю, що ця тема буде актуальна завжди. Особливо, якщо у вас є діти-підлітки і старші.

Хочу поділитись з чимось дуже приємним. Вчора нас стало більше. Хотіла вчора написати, а не було настрою. А сьодня вже є. Настрій, шоб поділитися радістю. Це дійсно радість. Така собі тепла і миттєва, але радість. Це сталося якось неочікувано і саме ця невідомість надала цій радості ще більшого піднесення. Вчора у нас в церкві хрестили одне немовля, а воно було собі таке чемне, таке спокійне і тихе. Так приємно було бути там малесенькою частинкою цього Свята. Сам Він витав над нами, тому і було чудово на душі. Це і є хвилинки щастя у душі і шматочок раю на землі.

...людина, яка допомогла у скрутній ситуації, і Ви ні на яку допомогу вже не надіялись? Отак, наче з Неба прийшла допомога?

шас шось розкажу Думала-думала як то написати а тепер ррраз і пишу Ось що мені розказав один чоловік. Не можу сказати, що знаю його добре, чи знаю добре цю сім"ю, просто наші діти товаришують, Іноді бавляться разом, частіше в нас.І от останнім часом стало помітно, що ця дитина агресивно реагує на те, що недозволено, або плаче і ніякі вмовляння не діють і іноді говорить, що не любить свою маму ,. Перша думка, яка приходить в голову, що щось тут не те, щось там в сім"ї, може не зовсім ладиться. Знаючи, що останні роки на тато виконує в сім"ї дві функції --- тата і мами, бо мама вчилась і нічого її не обходило. Тато доглядав за дітьми, готовив обід, встигав розвозити обох на спорт, на всякі кружки за інтересами, а жінці дозволив вчитися і більше нічого не робити. Все тягнув сам. От вона відучилась і пішла працювати. але тягар побуту залишився на татові. І от, забіраючи дитину від нас мені прийшлось розказати, не жалітися, а розказати про те, що почула від дитини. Дуже не хотілося нічого говорити, а тим паче питати, бо то чужа сім"я, і в кожній сім"ї є свої конфлікти, але видно, що дитя страждає і це вже майже півроку. І тут цього тата "прорвало", видно так наболіло йому. І от стаю свідком такої сімейної історії : за останні кілька років майже відсутнє тепло сімейних відносин. Він як міг так і старався скрадити цей дифіцит з надією на те, що все якось стане на свої місця після навчання дружини. Надіії були марними. І от тепер він відкрив свої очі і відчуває, що його жінка не є його, а вже чиясь, в них холодні стосунки і лише паралельне життя в одній оселі. Діти відчувають напругу у відносинах батьків тому й така реакція, вони не мають тієї любові до мами, тому що тато заміняв їм любов двох. Він мені каже, що за ради дітей, щоб їх виростити, він буде так тягнути далі, що може все ще якось устаканиться. Іще щось... Того ж тижня родич мого чоловіка заїхав до нас з неприємною звісткою Сім"я, де батьки так кохали одне одного, двоє малих дітей, коли вони приїздили до нас, діти йшли бавитись, а вони вмощувались в одному кріслі (крісло широке 90см) і завжди трималися рука в руці, мило поглядали одне на одного, могли цьомкатись, ну так, коротко чмок. Це було відчутно, що кохають одне одного, що це відверто. З усієї родини, так негласно вони вважались ідеальними. Не знаю, як це ще можна висловити, ну такі собі голубки з двома рижими дітями. З початку цього року вона влаштувалась на роботу вякусь фірму. І там сталось таке, чого не повинно було статись--- вона закохалась. Ще кілька місяців тому вона вирішила, що сім"я дорожче, а тепер вже точно, що зворотнього шляху немає, і вона подає на розлучення і залишається з цим коханцем. Цей родич страшенно схуд. переживає. Діти не можуть зрозуміти, чому тато і мама не хотять більше бути разом. Ось так розпадається на очах смім"я. Не хочеться, щоб ці дві ситуації розцінювались таким чином, що от жінка в усьому винувата. Можна навести чимало історій, де винуватцем розриву відносин є чоловік. Зараз не про це, про інше.. Ми всі живі люди і хтось може подобатись нам так само, як і ми комусь, симпатія, а може навіть закоханість іноді вривається в життя. Ну щож, це прекрасне почуття. Чи варто так далеко заходити? Чи може зуміти трансформувати свою енергію на свою половинку і обійтись лише просто почуттями на відстані і залишатись вірним своїй половинці. ну дето так

Мая любіма шикадатка Містер Пропз відмічає свій ювілей. Йому сьодня виповнилось 30 років і я купаюсь в його голосі :heart: :heart: :heart: :heart:

от люблю я читать аналітику дєдушки Свирида і всьо тут. Як він вміє харашо всьо роз"яснить істірічкам і панікьорам. І чьось задумалось мені, шо я хочу з ним познакомитись. От хочу і всьо тут. Коли і як я ше не знаю, но чомусь підказує мені моє серце, шо то колись случицця. І от недавно случилась зо мною отака оказія. Моя подружка вислала мені на тіліпон фотки і розказує, шо те шо ми для армії збирали,а то дуже ценні медичні препарати, приїжджяли забирати якіто чоловіки. Ну, я глянула фотки, машину, чоловіки... Ну той що? Добре, що забрали і кстаті вже доставили у нужне мєсто. Куда я канєшно не скажу. Потом вона мені начіна розказувать хто то був, шото за мущини, І оказуєцця, шо серед них був наш глубокоуважаємий Свирид Опанасович От єсліб я ранше знала шо то він приїде і забіратиме оті драгоценні речі, то я б примчалась сама, шоб пожать його трудову чесну руку і шоб сказати йому як я його поважаю і люблю. Так, токо не плутать з коханням. А його може так само, або ще більше люблять і поважають тисячі женьщін, а я серед них тільки маленька незамєтна цяточка. І ше шось вам скажу. Оказуєцця, шо дєдушка в нас колись був, ше 2 чи 3 роки тому. А ше шось скажу. Дєдушка вміє не тільки харашо аналізірувать собитія, а й ше шось вміє дуже добре робити. Гусарам не ржать, як каже дєдушка. А от шо він гарно вміє, то я не можу сказати, бо пока шо він сам про це не говорив і не писав. А єслі дєдушка трохи шифруєцця, то значить так нада. І ше шось хочу сказать. Дєдушка красівий. Він очінь красівий. Отак. От не зря чуло моє серце, шоя з ним познакомлюсь. Не зря, бо я його вже знаю Так шо ми продолжаєм собірать для армії те шо нужно для наших бойцов і чекаєм, шоб дєдушка приїхав оте все забірать. Тоді вже не упущу моменту, шоб пожать його руку і трошки пококєтнічать із ним.