Вечір, Тихо, як в раю. Пташки співали. Вдень гуркотіли в небі літаки, багато разів. Давно так не гуркотіли. Точніше - за двадцять останніх років вони нагуркотіли менше, ніж за останній місяць. А ще - вони проходять так швидко, що не встигаєш їх і роздивитися в польоті. З боку сільського клюбу почали доносится звуки музики - то там буде свято Івана Купала. Спочатку - просто пісні через чийсь ноутбук на підсилювач. Потім - щось там було по сценарію, якісь віршовані слова, (ми сидимо вдома, вечеряємо і слухаємо) А потім - пішли виконавці. У саду калина, на ставку верба, Пісня журавлина - радість і журба, червона Рута, А потім - про Оте, що лала- ла- ла-ла) От, блін, де собака про національну ідею порилась! Та цей хіт уже разів до десяти переспівали, в перемішку з патріотичними. Були вже версії і рокові, і блюзові, і рок-н-рольні, і джазові, І. здається, індійскі, і акапельні, і симфонічні. Молодьож Чи й собі сходити?