Search the Community

а против брехни есть только одно оружие

https://medium.com/@cyberseekers/who-is-mrs-monova-fe34c0b1e697дофига букв

Скажіть, будь ласка: чи відчуваєте ви себе безпечніше в країні, яка веде війну четвертий рік (яку Порошенко обіцяв закінчити за тиждень*)? Чи відчуваєте ви себе безпечніше в країні з президентом, який веде бізнес з ворогом, кидає державу і пост Головнокомандуючого під час війни на тиждень задля відпустки на Мальдівах, президент якої є попом** патріархату держави-агресора, чиї діти і родичі зухвало демонструють прихильність до Росії? Чи відчуваєте ви себе безпечніше в країні з "фантиковою" реформою поліції, яку нам видавали за панацею від криміналу. Наспраді ж вулиці потонули в криміналі і наркотиках? Чи відчуваєте ви себе безпечніше в країні, де армія деградує на очах, де соціальна та економічна ситуації близькі до колапсу, але президент (завдяки сліпому трасту) – стає все багатшим і багатшим? Якщо так, то вам не комфортні добровольці, які йшли на Схід в найстрашніші хвилини, які тепер допомагають під час стихійного лиха або підтримують порядок на вулиці. Тоді ваш президент – Порошенко і він захистить вас від "загроз і небезпек" таких як: сильна армія, сучасна держава з самостійною зовнішньою політикою, порядок і закон на вулицях, інноваційна економіка, активізм суспільства і національна ідея. Він збудує "Україну його мрії" – безхребетну і беззахисну країну-колонію, "аграрну наддержаву": без армії, без науки, без економіки, кінець кінцем – без населення, яке виїде в Польщу по гриби. З його точки зору, так і зручніше, адже нікому буде доброволити, самоогранізовуватися і будувати країну. Якщо ви такий, то Порошенко – це саме те, на що ви заслуговуєте! Але ми не такі! Ми боролися за цю країну, воювали за цю країну, ми мріємо про нову країну і здобудемо її! Не для Порошенка і йому подібних, а для майбутніх українських поколінь! P.S. Порошенко назвав свою сьогоднішню виставу "Виклики 2018". Констатуємо, що на 2018 рік, як і на 2017, 16, 15, 14 – Порошенко є ключовим "викликом" і небезпекою для нашої країни. Андрій Білецький * поправка - "за години" (с) офшоренко** поправка - офшоренко имеет чин иподьякона, который не относится к священству

изложение https://www.pravda.com.ua/news/2018/02/20/7172213/ За 4 роки війни на Донбасі корупційний акцент в Україні змістився з газової до військової сфери. Про йдеться в статті на сайті американської газети The New York Times. Автор матеріалу зазначає, що з 2014 року Україна досягла значного прогресу у здоланні корупції в газовому бізнесі, який був головним джерелом доходів олігархів часів президентства Віктора Януковича. Нова влада реорганізувала державну енергетичну компанію "Нафтогаз України" та скоротила залежність країни від постачань російського монополіста компанії "Газпром", що зменшило кількість корупційних газових угод. "Однак військові витрати відкрили нові перспективи для незаконних контрактів, захищених від перевірки грифом "Таємно", - йдеться у статті. За словами автора, з початку конфлікту на Донбасі у 2014 році витрати на оборону та безпеку в Україні зросли з 2,5% валового внутрішнього продукту до більш ніж 5% або 6 мільярдів доларів. "Пропускаючи таку кількість грошей через руки українських чиновників та бізнесменів, що часто одне і те саме, влада стримує боротьбу з корупцією та зловживаннями службовим становищем, які вважаються найнебезпечнішим ворогом України", - йдеться в матеріалі. На думку автора, символом корупції в Україні є три вілли на південному узбережжі Іспанії, що належать президенту Петру Порошенку, заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському та першому заступнику парламентської фракції БПП Ігорю Кононенку. "Всі троє були багатими бізнесменами, перш ніж отримати офіційні посади, і викликають підозру, оскільки приховують інформацію про свої володіння. Жоден з них не вказав іспанську нерухомість в обов'язкових деклараціях про активи", - пише журналіст NYT. Як відомо, з 50 доставлених на фронт автомобілів "Богдан-2251" 25 довелося ремонтувати або повертати на завод. За держзамовленням, Міноборони було передано 100 автомобілів, наразі ЗСУ прийняли половину. У Міноборони заявили, що подальше виробництво санітарних автомобілів "Богдан 2251" буде можливим лише після усунення виявлених недоліків технічної та медичної частин. Відповідне рішення ухвалили за результатами засідання круглого столу під головуванням заступника глави МОУ. Санітарний автомобіль "Богдан 2251" виробляється корпорацією "Богдан Моторс". Розробка авто, як заявлялося, велася разом зі спеціалістами Міноборони з урахуванням потреб військових лікарів. Вартість автомобіля становила $32 тис. за одиницю. Бенефіціаром корпорації "Богдан Моторс" є перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, який відповідає за оборонно-промисловий комплекс. Раніше його бізнес-партнером в корпорації був президент Петро Порошенко. Нинішній гендиректор "Укроборонпрому" Роман Романов раніше був дилером корпорації. Чтоб не искали, об авторе - Andrew Higgins is a Moscow correspondent for The New York Times. He previously served as the Brussels bureau chief from 2012 to 2016. Before working at The Times, Mr. Higgins was the China bureau chief at The Washington Post, from 2010 to 2012, but was based out of Hong Kong because the Chinese government refused to grant him a visa.

Гірше ляха свої діти її розпинають.

Norbert Röttgen, Chef-Außenpolitiker der Union, zu BILD: „Petro Poroschenko muss sich entscheiden, ob er Präsident oder Oligarch sein will – Land oder Geld!“ Die Ukraine müsse „entschiedene Schritte gegen die grassierende Korruption" einleiten. Röttgen: „Und das beginnt an der Staatsspitze.“ подробней http://www.bild.de/politik/ausland/ukraine/deutschland-droht-ukraine-mit-zahlungsstopp-54178518.bild.html по нашему http://tyzhden.ua/News/206256

сабж

Після голосування Верховної Ради за відставку Єгора Соболєва з посади Голови Антикорупційного комітету Голова Верховної Ради Андрій Парубій раптом дозволив собі емоції, сказавши таке: "Я як Голова Верховної Ради України підтримав рішення комітету. Але вважаю, що сьогоднішнє рішення не зробило український Парламент сильнішим. Чотири роки тому більшість тут присутніх разом стояли на Майдані плече до плеча. І в мене іноді виникає питання: "Що з нами трапилось? Що з нами трапилось за тих чотири роки, колеги?"" На якийсь момент голова Верховної Ради у метафоричній формі звернувся до Парламенту – чи вірно ми робимо, коли того, з ким разом були на Майдані, так принижуємо? На якийсь час, здавалося, що він дійсно щирий, коли закликає відкидати конфлікти, відчувати відповідальність і потребу єдності. Голова Верховної Ради просив подякувати Єгору Соболєву народних депутатів. Але окремі оплески перекрили крики "Ганьба". У відомій роботі Умберто Еко "П'ять есеїв про етику" є такі слова: "Навіть той, хто вбиває, гвалтує, краде, бузувірствує, – займається цим у виняткові хвилини, а в решту часу життя випрошує у собі подібних схвалення, любов, повагу, похвалу. І навіть від тих, кого принижує, він хоче отримати визнання – у формі страху або підпорядкування." Багато чого можна було б дорікнути Єгору Соболєву. Але він точно не заслуговував на звільнення з формулюванням за "незадовільну роботу". Звільнити за "незадовільну роботу", а потім дякувати, – це блюзнірство. Вочевидь десь в глибині грішної душі Андрій Парубій це відчував. Але синхронного відчуття у народних депутатів не виникло. Він отримав зовсім інше схвалення і іншу похвалу, ніж ті, на які сподівався. Наступ на боротьбу з корупцією аж до спроби знищення її борців та інститутів – це зрада Парламентом ідеалів Майдану. Але проблемність такої ситуації в Україні не є очевидною для більшості народних депутатів. І питання Голови Верховної Ради звучить зловіще. Дійсно, що ж з ними трапилось? А трапилась проста річ – втрата публічних моральних орієнтирів та втрата публічної можливості відрізняти добро від зла. Тобто мова йде не про персональну моральність політиків, бо хто з нас не без гріха. Мова йде про публічні моральні орієнтири, які мають переслідувати політики, хай навіть в персональному плані вони не завжди моральні. Це дуже важлива якість політики – публічні моральні орієнтири та публічна можливість відрізняти добро від зла. Без цієї якості політика не служить інтересам суспільства, політика не має смислу в теперішньому, політика не творить позитивну перспективу. Якщо для того, щоб зрозуміти, знищувати НАБУ чи не знищувати, нашим політичним лідерам Яценюку, Авакову та Парубію стало потрібно зустрічатися з послом США, то це означає, що самостійно вони публічно неспроможні відрізнити добро від зла. Ця втрата публічних моральних орієнтирів сталася не одразу. Перемога Майдану засвідчила позірну єдність революціонерів. Але позбавившись Кривавого Злодія, ми пустили до влади Баригу. І ця наша спільна помилка не була б фатальною, якби наші післяреволюційні політики зберігали публічну здатність відрізняти добро від зла. Барига почав усім торгувати – війною, конституційним суверенітетом, окупованими територіями, тарифами, українською мовою і зрештою Парламентом. Барига продав війну Путіну за свою Липецьку фабрику та інтереси інших олігархів у Росії. Барига продав конституційний суверенітет України Заходу за підтримку ними Мінських домовленостей, яких від нього вимагали олігархи. Барига продав публічний вплив на формування тарифів Ахметову за бізнес-контроль над окупованими територіями і за акції від його компаній. Барига продав здійснення українізації за підтримку націоналістами його діяльності, тобто в обмін на їх мовчання чи відсутність радикальних виступів проти нього. Барига купив народних депутатів через посередництво Онищенка, щоб здійснювати всі ці оборудки, і продовжує їх купувати тепер вже для блокади боротьби з корупцією, де безліч членів так званої "Парламентської Коаліції" стали підозрюваними чи підслідними. Барига зрадив і продав свого однокурсника за можливість далі збагачуватися і втримувати владу. Єдине коло, яке він не зміг продати, це антикорупціонери. Але на них він натравив Генпрокурора та народних депутатів. Барига і з Путіним сторгувався б, якби Путін був баригою. Але Путін бандит, він бариг нагинає і стриже, а не торгує з ними. У тих, хто стояв на Майдані, завжди була і є можливість відокремитись, відмовитись, зректися таких дій Бариги. Але натомість вони його підтримували, виправдовуючи себе тим, що він Головнокомандувач, а зараз йде війна. Але в тому то і справа, що Головнокомандувач не веде війну, він веде специфічний бізнес на війні, де все торгується, тобто все купується і все продається. Що ж з ними трапилося – з тими, хто стояв на Майдані плече до плеча? А трапилося ось що. Ті, хто змушений був підтримувати Баригу, кожен сам поступово і непомітно для себе ставав на бік зла. Коли в серпні 2014 сталася трагедія під Іловайськом, а їх патрон в цей час барижив, вони не захотіли розслідування. Коли 31 серпня 2015 пролилася кров під стінами Верховної Ради через торгівлю Баригою конституційним суверенітетом України по всьому світу, вони промовчали. Коли на початку квітня 2016 сплив скандал з офшорами Бариги, вони це все каналізували, а обіцянки законодавчо урегулювати офшори забули. Коли в середині квітня 2016 року у Верховній Раді стався контрреволюційний переворот і був створений контрольований олігархами Уряд, вони відмовилися визнати факт відсутності Парламентської Коаліції, почали діяти в ситуації корумпованого ручного управління ситуативною парламентською більшістю і продовжили знищення парламентаризму в Україні. Коли в травні 2016 Верховну Раду ламали через коліно, щоб у незаконний спосіб призначити Генпрокурора, вони теж змовчали. Коли під Баригу протягом 2016-2017 років закатували в асфальт більшість українських ЗМІ, вони теж мовчали. І зрештою, коли Генпрокуратура та СБУ почали переслідувати боротьбу з корупцією у країні, вони це все підтримали. Ті, хто береже ідеали Майдану, мають право сказати зрадникам Майдану: ми – не ви! Що ж з вами трапилося, панове ті, хто пліч-о-пліч стояли на Майдані, а тепер зраджуєте своїх побратимів? В Біблії сказано "Не судіть та не судимі будете" (Мф. 7:1). Але це сказано про персональне осудження. І в персональному плані ніхто жодного з вас не судить. Але судити можна "колективність Майдану", до якої ви апелюєте. І з точки зору цієї колективності, ви втратили дух єдності Майдану. Колективно ви втратили ті ідеали, за які проливалася кров і в революцію, і у війні. Колективно ви скурвились. http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5a2a80655f3e2/ 08 грудня 2017, 14:07

http://blogs.pravda.com.ua/authors/bratushchak/5a1d0e206be97/ 28 листопада 2017, 09:20 Ви могли і не помітити цієї події. Бо центральні телеканали її "не помітили". І своїм глядачам не показали і не пояснили що до чого. Або ви могли не придати значення цій події. Бо це ж примусове видворенню грузинів з України. То ж грузини. А ми – українці. Нас це не чіпає... Насправді, чіпає. Більше того, ця історія вже б'є по конкретним українцям. Долю однієї української родини ця історія ламає через коліно. Це ще зовсім не розуміє кілька місячна україночка, донька видвореного. Але мають розуміти ті дядьки, які ховають свої обличчя та прізвища за цією історією. Сім грузинів тупо схопили, скрутили і протягом кількох годин вивезли з України. Не дали можливості не те, щоб захистити своє право, а й навіть речі зібрати. Не у всіх навіть паспорти були при собі, коли їх транспортували до іншої країни. Так, це нагадує методи роботи російських спецслужб. Історія 2006-го ще не така вже і далека. Але те, як після всього поводяться керівники українських силових органів та керівники країни, мене особисто вганяє в ступор. Одні демонструють повний ігнор запитів адвокатів, журналістів, правозахисників. Інші – відправляють усіх в суд. От тільки чим може допомогти суд тим, кого вже фізично не має в країні? І тут можна провести аналогії з часами Сталіна. Коли "приходили" за зрадниками. І люди зникали. Уже потім, через десятки років вироки переглядалися, були масові реабілітації. От тільки ані ці роки, ані життя людям ніхто повернути вже не міг. Історія з грузинами демонструє, що в Україні вже діють такі загони, які "приходять" за небажаними елементами. І завтра можуть "прийти" за вами...

какая их цель? Надеюсь, всем понятно, что сами реформы только средства достижения цели. Какой?

сабж http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/9/7161172/

https://espreso.tv/article/2017/10/31/prezydent_na_dvokh_stilcyakh_vid_quotvidenskoyi_zmovyquot_do_syna_avakova Петро Порошенко прийшов до влади у результаті "Віденської змови". Зняття з виборів Кличка і підтримка Фірташа та Льовочкіна стали запорукою перемоги Порошенка на президентських виборах. Цей крок був політичним, а не злочиннимЗгодом, ми були свідками, як основний конкурент Порошенка на виборах – Юлія Тимошенко – захищала медіа тих же Фірташа і Льовочкіна, коли чинний Президент хотів позбавитися від цієї залежності. На наступних парламентських виборах Порошенко створив здавалося б найсильнішу політичну команду. Тут і інтелектуали, патріоти, і прислужники свити Януковича, і команда Льовочкіна, і молоді колишні журналісти, що готові накинутися на будь-якого ворога. Але ця команда програла. Вибори за партійними списками виграв Народний фронт, партія Арсенія Яценюка, Олександра Турчинова, Андрія Парубія, Арсена Авакова і Миколи Мартиненка. В той час саме ці люди формували кістяк Фронту. Вони і були основною рушійною силою Майдану. Яценюк був його обличчям, Турчинов – стратегом, Парубій – оборонцем, Аваков – тактиком і Мартиненко – фінансистом. Я не применшую пожертви кожного громадянина, що вийшов на Майдан, і інших його лідерів, таких як Кличко і Тягнибок, членів Ради Майдану. Але кістяком Майдану, що переміг, були саме ці люди. Програли тоді Льовочкін, що намагався через маніпуляції Майданом маніпулювати Януковичем, і Клюєв, який будував для Януковича інші лінії захисту. Обидва робили це за підтримки Росії. Після початку російської агресії та ж команда Народного фронту взяла на себе відповідальність за те, щоб країна не стала окупованою повністю і не була знищена. Звичайно, це не вийшло зробити без втрат, але Україна нарешті відбулася. Для зовнішнього ворога команда Народного фронту (а тоді ще Батьківщини) стала найбільшим противником, якого було доручено знищувати як зовнішніми, так і внутрішніми засобами. Порошенко при владі став для Росії компромісною фігурою і «Віденська змова» - не була лише домовленістю між Фірташем, Льовочкіним і Порошенком. Це була домовленість між Росією і Порошенком. І вже не перша. Кожен український президент приходив до влади завдяки підтримці Росії, а згодом, відчувши себе керівником незалежної держави, зраджував цій підтримці. Так сталося з Кучмою, що переміг на проросійських гаслах, а згодом писав «Україна – не Росія». Те саме було і з Януковичем, який своєю ініціацією Угоди про асоціацію зрадив східного партнера. Лише подальший шантаж і погрози примусили його змінити точку зору. Віктор Ющенко, який став президентом всупереч Росії, стараннями того ж Фірташа якраз і пішов на домовленості, що не дозволили побудувати ефективну державу, а згодом, фактично передав владу проросійському кандидату. Петро Порошенко, як і його попередники, став одним з найбільших ворогів своїх колишніх східних союзників. Але, як і його попередники, до кінця не розірвав цих дивних гібридних стосунків. Люди, яких росіяни приставили ще до Кучми – Льовочкін і Медведчук, представники двох «проросійських кланів», «закляті друзі», що ненавидять один одного, і далі продовжують ділити Україну. Як і при Кучмі, вони роблять це з благословення першої особи і в нас, і на сході. Ми бачимо, як продовжують існувати засоби масової інформації, що контролюються цими двома групами, як конкурують вони між собою у заявах скориків і рабіновичів, як залишаються недоторканими попри всі злочини у минулі і теперішні часи. Єдиною позасистемною силою, яка виникла в силу історичних обставин, став Народний фронт. Є і інші політичні сили, які знаходяться поза цією біполярною системою координат, але їхнє представництво є занадто малим для серйозних впливів на політичні процеси. Народний фронт – традиційно прозахідна політична сила, яка має величезне представництво у парламенті, представники якої очолюють впливові міністерства, є серйозним гальмом для звичної побудови української владної верхівки, що завжди трималася на авторитарному Президенті та представниках двох проросійських «веж». Але велику небезпеку ця партія становить не лише зараз, а й під час наступних виборів. Відсутність рейтингу у Народного фронту можна легко продавати медіа, але досвідчені політики розуміють, що вплив фронтовиків на результати майбутніх виборів буде надзвичайно великим. Спроби позбавитися цього впливу і цієї сили тривають давно. Робота росіян Шувалова і Столярової на Інтері була спрямована виключно проти Народного фронту, проплачені повідомлення про «мільярд Яценюка», який фінансував Онищенко, погоджені з Президентом нападки на фронтовиків Саакашвілі, медіа атаки з багатьох, з дивних причин не закритих, проросійських каналів роблять свою справу. Але цього виявилося замало. В роботу включилися новостворені антикорупційні органи. Зі 100 % звинувачень у корупції проти представників Народного фронту НАБУ порушило справу у 95 % випадках; проти Самопомочі – у 70 %, проти радикалів Ляшка – у 40 %, проти представників Блоку Порошенка – у 10 %, проти членів Опозиційного блоку – у 1 % (контент-аналіз автора). НАБУ не порушувало справ проти гучних злочинів часів Януковича, на кшталт відомих «вишок Бойка». Ані Юрій Іванющенко, ані Сергій Льовочкін, ані інші відомі представники минулого режиму не затримуються і не арештовуються НАБУ. Симптоматичним є те, що найгучнішою справою про злочини часів Януковича є підозра Мартиненка, яка виникла якраз і за ініціативи тодішнього прокурора Януковича Пшонки. А саме Мартиненко був одним з головних спонсорів Майдану. Усі ці розслідування, як правило, використовуються для політичного піару і компрометації. Згодом, ці справи або не доходять до суду, або у суді розсипаються. Спроба «взяти в заручники» сина Авакова після незгоди міністра силовим способом розганяти «майдан» перед Радою є однією з таких показових піарно-аморальних справ. Вона не матиме жодних наслідків через відсутність самого факту злочину, а лише стане спробою тиску на Авакова, який «осмілився» розпочати розслідування проти Льовочкіна та інших недоторканих проросійських політиків. Президент Порошенко хоче скористатися ситуацією і отримати монополію на владу з допомогою людей, від яких ще вчора шукав захисту у Народному фронті. І це може стати найбільшою помилкою Президента. Бо сидіти одночасно на російському та українському стільцях не можливо. П.С. Аргументи про неможливість впливу на деяких членів БПП або про незалежність НАБУ та САП мною не приймаються через власну інформованість.

оцю https://www.facebook.com/binodovna

http://stefansargent.com/articles/wp-content/uploads/2011/04/11-cargo-cult-new-guinea-650.jpg

08 сентября 2005 Ну, народ, больше не могу! Я рыдаю, и не успокаивай меня! А-яй, какой позор! Какое, ёпсель-мопсель, унижение! Это невозможно пережить! За что боролися, морковка в рот? За что, можно сказать, соки свои проливали, за что жопы морозили? Это ж надо: среди семи украинских богатеев всея Центральныя и Восточныя Европы всего токма один высокий чин — и тот самый бедный. Остальные-то все — бизнесюки-кровопийцы. И не “наши”. То есть, в каком-то смысле, я извиняюсь за выражение, наши. Но совсем в другом смысле. Миллиардеры Ахметовы-Пинчуки да Коломойские, миллионщики Таруты да Шпиги с Ярославскими. А высокопосадовец-держслужбовец — только Петечка Порошенко, символ победившей народной революции, спаситель разоренной и разграбленной страны, единооранжевый наш. Который “весит” — по ежегодному рейтингу польского журнала Wprost — 350 миллионов долларов. Сущий пустяк! По сравнению. Сущий! Это ж еще хорошо, я думаю, что Петечка, так пламенно рассказавший на Майдане о страданиях при прежнем режиме, разорившем “оппозиционный” бизнес, всего за семь месяцев новой — своей — власти, сумел таки, регулярно отвлекаясь на разработку реформы силовых органов с целью полной и окончательной победы над коррупцией, — сумел таки нечеловеческими сверхъусилиями восстановить-сколотить-преумножить утраченные капиталы, доведя их до скромной цифры в $350 млн. А так бы и вообще ни хрена “оранжевого” в этой европейской сотне богачей не было. И на фига ж тогда весь этот, блин, Майдан? Но все равно обидно: среди наших “ненаших” буратинок “наш” Петя — самый отсталый. Рази ж можно с этим мириться? Это ж просто урон престижу государства и имиджу нищей, но гордой Украины! Чтоб президентский кум и, по совместительству, секретарь Совнацбеза на личном пути в Европу пас задних?! Это сильно уродует наше демократически-моральное лицо! Это просто плевок на все наши завоевания! Поэтому, народ, всем на сраки попадать и затихнуть! Пусть Петечка заберет, что может, у Коломойского (у-у, буржуй!), Ахметов-Пинчук сами в зубах принесут за “консультации”, донецкий Тарута, похоже, уже своевременно управился, и чтоб все остальные, до единого, мелкие, средние и крупные владельцы “заводов, газет, пароходов” с дорогой душой поделились с Петечкой тем, что он самолично еще не переделил! Берешь обязательство, страна, к 2006 году вывести Петра Лексеича на первое место этого ихнего центрально-восточноевропейского рейтинга! Должна ж у нас быть, их у мать, хоть одна общенациональная конкретная цель и внятная идея, стоящая на уже подготовленном грунте и обеспеченная механизмами исполнения? Ну? Вот ты ж гляди, народ, у меня с Президентом, похоже, наконец-то образовалось единомыслие. Он тоже, по-моему, к этому и ведет: чтоб вся страна работала на Петрушу и чтоб он, в конце концов, стал первым богачом и через это прославил Украину. Которая, в ближайшее время, ничем другим погордиться не сможет. Ну и правильно. Вот потому Виктор Андреевич, первым внимательно выслушав Зинченко о коррупции вокруг Президента в лице ближайших его сподвижников Порошенко, Третьякова и Мартыненко, не задерживаясь, подписал заявление госсекретаря об отставке. Поблагодарив за труды. По-европейски. Версии о мотивах поступка Зинченко (а это таки Поступок, кто б чего не говорил, и потому я с искренним чувством позвонила герою дня и сказала, что он все-таки лучше, чем я о нем думала и писала, поэтому примите-де мое “прости” и личное гражданское спасибо) — так версии могут быть какие угодно. Но объективно (объективно!) Зинченко, оставив добровольно пост и выйдя на пресс-конференцию с правдой, четко обнародовав суть уже известной всем на свете главной проблемы, чем вызвал “бурные, продолжительные аплодисменты” журналистов, вовсе не топил Президента, а бросал ему спасательный круг. Публично заставляя не утопнуть, не погрязнуть в дерьме без возврата, а, уцепившись за предложенное обстоятельство, вырулить на твердь, вспомнив главное обещание Майдану о борьбе с коррупцией и об отделении бизнеса от власти, очиститься от порошенковщины… И вернуть иллюзию: “Президент у нас — весь в белом!”. Не-а. Таки в шоколадном. Жидкой такой консистенции. …“5 канал” вел прямую трансляцию с пресс-конференции Зинченко, на которой зеленел от бешенства Порошенко. Вся страна приникла к экрану… Дослушав до середины, Кучма сказал: “Злочинна влада!” — и выключил телевизор. Дослушав до конца, Ющенко сказал: “Злочинна влада!” — и собрал очередное совещание, на котором восемь часов без перерыва на обед и пописять крепил единство команды. Вот так, малятки, добро побеждает зло. Хотя, конечно, если, к примеру, эсдековский малыш Шуфрич воскликнет: “И эти люди не дали нам ковырять в носу?!” — я буду прям в затруднении, что ему ответить. Потому как уже вполне очухавшийся на следующий день после оглушительной пресс-конференции Зинченко Петр Порошенко, чье “алаверды” никак нельзя отнести к творческим и политическим удачам, после многочасового бдения у Президента высшего руководства и прочих заинтересованных лиц сообщил прессе: ну вот, мол, я ж говорил, что скандал только укрепит команду власти. “У меня состоялась конструктивная дискуссия с премьером, и сегодня мы ближе к согласию”. Ой, ну слава Богу, слава Богу. Главное, чтоб ребята жили дружно. Я только не усекла: “ближе к согласию” о чем? О том, что коррупции в высших эшелонах нет, приватизации власти и страны — нет, Бродский — провокатор, а Зинченко — отщепенец, орудие чужой воли и участник заговора? Ага. С учетом своевременности ежегодной публикации польского журнала Wprost — прямо-таки международного заговора. Кстати, я думаю, это злостные слухи, будто американы намекают Виктору Андреевичу про Петра Алексеевича аналогично историческому намеканию Леониду Даниловичу про Павла Ивановича. Типа, Украина — как Боливар, не вынесет двоих: либо экономика, либо Лазаренко (Порошенко). Глупости! Американы — они, конечно, очень тугодумные, но даже им, пожалуй, уже должно быть ясно: Павел Иванович — это маленький такой безобидный цуцик, никакого сравнения с главным бульдогом украинской современности. Какие тут намеки! Тут просто караул. А Президент наш, вослед за Петечкой, обиженно фактов хочет. Ну. Силовикам поручено разобраться и доложить. Но что характерно, народ: ни один из них— ни Турчинов, ни Луценко, ни Пискун — до сих пор по доброй воле не ринулся опровергать ни заявление Бродского, ни заявление Зинченко. Что бы это значило, а? И непонятно до сих пор, а что там с заявлением фракции СПУ, эмоционально, чуть не со слезой, озвученным с парламентской трибуны еще 6 июля депутатом Мельником? “Я официально заявляю, что в сегодняшней Украине действует очень опасный клан Порошенко, который возрождает кучмизм в его наихудшей форме. Деятельность этого клана цинична и аморальна!”, — заявил Мельник. Он утверждал: народным депутатам поступают жалобы от представителей налоговой службы о том, что “Порошенко возглавляет всеукраинский процесс отмывания теневых средств, связанных со злоупотреблениями вокруг налога на добавленную стоимость”. “Жалуются таможенники, что Петр Порошенко является лидером и организатором контрабандных операций и имеет своего ставленника, который контролирует таможенную службу. Сообщают о том, что сам Порошенко вместе с Третьяковым, первым помощником Президента, пытаются восстановить теневой поток в нефтяной сфере. Куда ни посмотри, с какими предприятиями не поговори, у всех на устах одно — Порошенко!”, — бился на трибуне Мельник. Он утверждал, что располагает конкретными фактами и доказательствами о криминальной деятельности Порошенко. И потребовал считать это заявление депутатским запросом к Президенту Виктору Ющенко, Генпрокурору Святославу Пискуну, главе Службы безопасности Александру Турчинову и министру внутренних дел Юрию Луценко (по материалам “Интерфакс-Украина”). Ну и что, силовые пацаны? А что там с приветами из Молдовы, где Петечку прямо называют организатором преступной группировки и куратором приднестровских контрабандных путей? Похоже, что фактов, если еще и не для суда, то для выводов Президента, — хоть жопой ешь! Так вы их что, так и едите? О, к слову, о судах и еще раз о фактах. Свежусенькая информация “Обоза”: председатель Высшего хозяйственного суда Украины Притыка согласен с заявлением экс-госсекретаря Зинченко о том, что СНБО осуществляет давление на суды. Подробности (документальные!) — на “Обозе”. Из чего проистекает, что “реформация” судов под предводительством Порошенко — вплоть до ликвидации — происходит в зависимости от “правильного” поведения, выполнения либо нет “вказивок” от СНБО! Вот Луганский апелляционный хозяйственный суд не вынес “нужного” решения по вопросу банкротства предприятия “Азот” и потому среди первых на расформирование. Докладная об этом — в Верховном Суде и Генпрокуратуре: вмешательство в правосудие — это криминал. От личных звонков Порошенко председатель Высшего хозяйственного суда спасался обращаясь несколько раз к Президенту… Президенту нужны факты? Не знаешь, народ, какого, блин, еще ему надо? О, я помню, помню. Рыжий, когда ему осторожно, в свое время, сигналили про криминальный размах его свата Франчука, говорил: “Факты на стол!”. Ну, один генерал как-то рискнул — выложил. Прямо на стол… Яйца всмятку. А в его кресло вскорости сел другой генерал. И больше никто такими глупостями не занимался. Ну, прав спикер Литвин, как всегда прав, страна: какая барыня ни будь, а все равно её… Ой, не, он говорил про Украину, что вроде все по-новому, но всё получается, как при Кучме. Не, ну не совсем. Пока. При Кучме вон Юлю на нары сажали, а сейчас просто торгуются: подпиши без всяких условий бумагу “про единство”, про единый блок, а то… Что — “а то…”? В отставку пошлют? Миссию не дадут исполнить? Или чего? Торги — процесс встречный. Зинченко выступил — Юля отмолчалась. Это во имя миссии? О-о-о! Про это. Про миссию. Нашла Герда Кая и говорит: “Пойдем со мной, милый Кай! Зачем тебе эта Снежная королева, это антинародное зло?”. А Кай отвечает: “Не могу, милая Герда. Вот видишь — у меня тут кубики: кубик “Ж”, кубик “О”, кубик “П”, кубик “А”. Сначала я должен сложить из них слово “СЧАСТЬЕ”, а вот тогда-а-а…”. Ты понял, народ? Всё будет в шоколаде. Ну, то есть, всё. начало http://obozrevatel.com/news/2005/9/7/40892.htm окончание http://forum.natali.ua/viewtopic.php?p=219688