Реальний випадок. Сина мого знайомого тяжко поранили під Луганськом. Постріл в спину від ворожого снайпера, броніка солдат не мав. Перебито хребет, та багато інших пошкоджень внутрішніх органів. Зараз 24річний парубок їздить на інвалідному візку і, вибачте, ходить під себе. Батько намагається хоча б інвалідність оформити, а дзуськи. Лікарі вимагають хабарів (це нишком), а в голос шиють хлопцеві, що він з батьком вирішив розвести державу на виплати, кажуть що хлопець ще піде воювати, і взагалі треба буцім-то справу завести, що він робив у Харкові. Те, що його, пораненого, до Харкова терміново доставив медичний вертоліт нібито не було задокументовано. Я думаю, коли скінчиться АТО, ті, хто там воював повинні створити організацію ветеранів, і відстоювати свої права, та права сімей поранених або вбитих побратимів. Ну як відстоювати, просто пиздити крадіїв та хабарників і люд на підмогу запрошувати. А то нині ми в країні маємо ту ж бидлоеліту, яка благополучно пережила і дрища і пьодорича і педру має намір пережити. А офіційної люстрації вже годі й чекати.