Search the Community

...як вирішення всіх проблем. Картіна маслом Please wait.. Loading

В добрий час! "Лидер группы "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук примет участие в парламентских выборах. Об этом сообщают "Факты ICTV", ссылаясь собственные источники, сообщает "Гордон". Отмечается, что певец объявит об участии в парламентских выборах 16 мая. В этот же день он представит свою команду. Где и в какие время это произойдет пока неизвестно. В январе 2019 года Вакарчук заявил, что разочарован нынешним состоянием украинской политики и хочет привести туда как можно больше новых лиц. "Я в деле. Вы узнаете больше в ближайшее время", – отметил Вакарчук. Певец добавил, что "власть как таковая его не волнует". В феврале Вакарчук сообщил, что собирает свою команду. Музыкант не исключал, что она может принять участие в парламентских выборах." https://charter97.org/ru/news/2019/5/8/333392/

Помалу стартує президентська кампанія в США. Про наміри балотуватись заявив Корі Букер. До нього відповідні заяви зробили ще декілька осіб, зокрема три вельми впливові кандидатки, Камала Харріс, Елизабет Уоррен, Тулсі Габбард. Ця трендова трійця, як на підбір, як заведено в цивілізованому світі - кольорові за походженням (або будучи сніжно-білими, старанно доводили генетичними тестами свою "кольоровість" в n-ному поколінні); гей-толерантні, або взагалі лесбійки. Цікаво, чи будуть якісь шанси у кандидата-чоловіка перед такою навалою відбірного фемінізму? https://charter97.org/ru/news/2019/2/1/322085/

Електоральні орієнтації громадян: Центр «Соціальний моніторинг» з 30 вересня по 7 жовтня 2014 р. провів опитування населення у всіх областях України. Центр «Соціальний моніторинг» з 30 вересня по 7 жовтня 2014 р. провів опитування населення у всіх областях України. У Донецькій та Луганській областях опитування проводилося на території, що контролюється офіційною владою України. В Криму опитування не проводилося. Всього було опитано 2021 респондент віком від 18 років і старше. Серед респондентів, які братимуть участь у виборах та визначилися із своїм електоральним вибором за «Блок Петра Порошенка» планують проголосувати 39,8%, за Радикальну партію Олега Ляшка – 11,2%, за «Народний фронт» - 10,4%, за ВО «Батьківщина» - 5,9%, за ВО «Свобода» - 5,2%, за партію "Громадянська позиція» - 5,2%, за Партію "Сильна Україна" - 5,1%. На межі подолання 5-відсоткового бар'єру перебуває Політична партія "Опозиційний блок" (4,9% прихильників). Непогані шанси потрапити до парламенту також має Політична партія "Об’єднання "САМОПОМІЧ" (4,4%).

Reload Page to see tweet..Link.. ш

Сльозьі мєшают!!! 08.10.20 15:00 Провокация против партии "Наш Край": ночью проникли в офис и подбросили пакет с деньгами. ВИДЕО В ночь на 8 октября злоумышленники взломали офис Сумской организации партии "Наш Край" и подбросили пакет с деньгами.

Льоха Кучеренко йде на мера від БЮТ. Ото буде ржака, як Віталєг пролетить мимо крісла Please wait.. Loading

за цим посиланням було голосування І так... звітую 09.02 20:40 23:40 Тимошенко 60 голосів 68 Зеленський 174 213 Гриценко 117 158 Бойко 93 94 Кошулинський 153 181 Порошенко 3 705 4 413 другий кандидат 106 124 проти всіх 37 41'

Oleksandr Snidalov Якщо завтра переможе Зеленський я не буду приймати вибір його прихильників, як це радять деякі друзі. Я не можу дозволити собі ставитись до браку критичного мислення і приниження української ідентичності так, ніби це є чимось нормальним. Ні, я не буду допомагати президенту Зеленському, так само як не допомагав президенту Януковичу. Для мене обидва — вороги. А ті, хто допомагатимуть йому, віддаючи свій досвід та знання зграї шахраїв, вони, по суті, озброюють цю зграю, яку цікавить лише помста та нажива. Таких людей я теж вважатиму, кого більше кого менше, але ворогами. Ні, я не збираюсь єднати Україну навколо Зеленського. Хтось скаже, що насправді Зеленський любить Україну. Можливо. Можливо, що і Путін теж любить Україну, ту яка його влаштовує. Але це зовсім не та Україна, якої прагну я. В Україні Зеленського для мене немає місця. Я боротимусь за ту Україну, де українське люблять та поважають. Лише п‘ять років, як ми її вибороли, і ось схоже треба буде знову. Я боротимусь за ту Україну, де соромно не знати української мови, а не говорити нею. За ту Україну де не вважають що «наглость - второє щастя». За ту Україну, де люди цінують скромні успіхи більше ніж щедрі обіцянки. За мою Україну. #неперевзуваюся

Голосуймо.

https://www.youtube.com/watch?v=-HpW13CWIUI щоб потім не казали що всі за гетьмана під відео є посилання-галасувалка

скільки б вана не малювала собі рейтингів, але презом їй не стати...

я ЗА ПОРОШЕНКО я навіть зроблю перший крок і продублюю інфу від "тєхнолога" одного з кандидатів! 30 січня – відбулося успішне випробування української крилатої ракети "Нептун". І хоч для того, щоб вона стала на озброєння потрібно ще пройти значний шлях, вражає, що крилата ракета зроблена без використання російських комплектуючих і в ній переважають українські технології. 31 січня – пройшов тендер на зв'язок 4G, який ми вже використовуємо майже повсюди. А ще ж зовсім недавно, за Януковича, навіть 3G, який вже давно був у Росії і навіть Молдові, для українців здавався недосяжною мрією. Ми вже забули як жили без мобільного інтернету і не знали як можна легко використовувати Viber або WhatsApp. 12 лютого – Михайла Саакашвілі досить чемно, але наполегливо вивезли до Польщі. Реадмісія постійного джерела скандалу оздоровче вплинула на політичну атмосферу в країні, а про задоволення водіїв Києва, які змогли знову вільно проїжджати Грушевського, я вже мовчу. 21 лютого – Президент Порошенко виступив свідком у судовому процесі над Януковичем. Сам факт допиту діючого Президента, як і суд над колишнім – свідчить про новий щабель розвитку демократії в Україні, поваги до суду і прокуратури. Адже за Януковича це було б повністю неможливим. А ще до нього, в 2009 році, Печерський суд навіть приймав рішення заборонити телевізійну рекламу з критикою уряду Тимошенко. 1 березня – Нафтогаз відсудив у Газпрому в Стокгольмському суді 4,6 млрд доларів. І хоч українська опозиція зробила все можливе для обезцінення цього факту, варто пам'ятати, що більше млрд доларів на користь України було списано негайно. За рахунок цих коштів закрили старий борг перед Газпромом за поставки газу, який Нафтогаз не поспішав оплачувати до рішення суду. Між іншим, кажуть статистика зарахувала ці старі поставки, як збільшення товарообігу з Росією, що стало приводом для нових спекуляцій опозиції. 9 березня – було затримано Володимира Рубана і викрито заколотників, яких СБУ має підстави підозрювати у підготовці державного перевороту і плануванні обстрілу центру Києва з гранатометів. Можливо ми навіть не уявляємо яких драматичних подій вдалося уникнути завдяки патріотизму українських офіцерів та професійності СБУ. 10 квітня – пройшло успішне випробування української системи залпового вогню "Вільха" з підвищеною точністю ураження. Щоб ви розуміли, що сумновідомі "Гради" виробляють тільки в Росії і раніше Україна безнадійно програвала ворогу у їх кількості. Тепер ситуація змінюється, бо "Вільха" вже прийнята на озброєння в ЗСУ. 20 квітня – стало відомо, що престиж українського паспорту зріс на 19 пунктів, завдяки безвізу з ЄС. А ще зовсім недавно нас суттєво випереджували власники російських паспортів. Тепер все навпаки. Вони заздрять українцям, тим більше, що у Росії закордоні паспорти державним службовцям і військовим почали видавати тільки для відряджень. 2 травня – надійшли перші протитанкові ракетні комплекси Джавелін. Ця летальна американська система стала мемом в Україні і сприймалась як панацея завдяки заявам опозиції. Тим часом до нашого війська стала надходити і непогана вітчизняна розробка – протитанкова ракета Стугна, яка по ряду параметрів випереджує американські Джавелін. 02 серпня – Сенат США погодився надати Україні 250 млн доларів на оборону. У нашій валюті 7 млрд грн на американську військову допомогу – ті ж самі Джавеліни і не тільки. Негласне ембарго на поставку сучасних озброєнь до України знято вже остаточно. 10 серпня – українські військові успішно випробували самохідну гаубицю "Богдана", яка стріляє набоями натівського стандарту. Ці два повідомлення не випадково стоять поруч  21 серпня – Президент Порошенко визнав свою помилку і офіційно приніс вибачення за обіцянку за лічені години завершити АТО. Без варіантів і викрутасів визнав, що помилився. Навіть не став казати, що ніхто не знав, що буде така війна. Спостерігаю за українською політикою з 1989 року, тож повірте на слово, що таке відбулося вперше. 3 вересня – Ryanair запустив перший рейс до України. Я пам'ятаю, як в 2014 році з українського ринку вирішив піти єдиний тоді лоукостер WizzAir. Враховуючи, що в 2017 році таких компаній вже було 12-ть, схоже нині кількість лоукостерів ще більша. 17 вересня – Президент видав Указ про вихід України з Великого договору про дружбу і співробітництво із Росією. Верховна Рада погодилася з Главою Держави пізніше. 20 вересня – на третій рік депутати таки подолали взаємну недовіру і розбіжності і нарешті затвердили новий склад ЦВК. Як і наполягав Президент туди не увійшов жоден зі старих членів. 4 жовтня – відбулося дві знакових події. Сенат США визнав Голодомор геноцидом українського народу. Верховна Рада на пропозицію Президента затвердила "Слава Україні" як офіційне привітання ЗСУ, НГУ та НП. Пригадалися слова Степана Бандери, що прийде час і один скаже "Слава Україні", а мільйони відгукнуться "Героям слава!" 8 листопада – Верховна Рада прийняла закон про легалізацію євроблях. Заблокований Київ знову зітхнув вільно, а громадян врятували від самосуду, до якого було вже зовсім поруч. 22 листопада – ВР у першому читанні прийняла зміни до Конституції, де на пропозицію Петра Порошенка, записане зобов'язання влади привести Україну в НАТО і ЄС. 15 грудня – українські православні провели об'єднавчий Собор, де була утворена автокефальна Православна церква України. Багаторічні зусилля Президента створили можливість для визнання такої церкви Вселенським православним патріархом. І можливо, років через 100 – це буде єдина подія, яка увійде до підручників історії за 2018 рік. (С)

Порося заметушилося, вибори наближаються, рейтинг іде до нуля, а в сраку все більше припікає. Но кідалє віри вже немає навіть у союзнічків по "коалє". Хіба шо нахуй ще не посилають Літо олігарха Пригадується, чверть століття тому прем'єр Леонід Кучма закликав парламент перетворити вітчизняну політику на мистецтво масштабних ривків. Сталося інакше. Політика в Україні стала високим мистецтвом масштабних "кидків". Чинний гарант — не останній у цьому артистичному ремеслі. Тому будь-яку "ділову" пропозицію Петра Олексійовича офіційні партнери, тимчасові попутники та потенційні союзники сприймають із неабиякою часткою скепсису. Тим паче — за умов небезпечної близькості майбутніх виборів. "Порошенко домовляється з Яценюком і Аваковим про спільний список на парламентських виборах". "Порошенко домовляється з Тимошенко про обмеження президентських повноважень та її майбутнє прем'єрство в обмін на обрання його головою держави". "Порошенко домовляється з Бойком про спільну боротьбу проти Тимошенко". "Порошенко домовляється з Тимошенко про спільну боротьбу проти Гриценка". "Президент домовляється з Тимошенко ("Народним фронтом", "Опозиційним блоком") про дострокові парламентські (президентські) вибори". Et cetera. Тижня не минає, щоб уми політично стурбованих обивателів не бентежили черговими чутками про чергові таємні переговори президента. Прийняти кожну з цих чуток за чисту монету легко. Тому що Петро Олексійович — суть негоціант, "терти" з усіма про все, аби купити дешевше та продати дорожче, — його фірмовий стиль. Не здивуюся, якщо насельник Банкової, приміром, піде на переговори з Коломойським про повернення Приватбанку в обмін на контроль над "1+1". Повірити важко хіба що в розрекламовані Тимошенко "тертки" Порошенка з ватажками ОРДЛО. Принаймні тому, що будь-яке питання, пов'язане з Донбасом, утрясати доведеться не з якимось водевільним Захарченком, а з Путіним. А український президент для російського — не переговірник. Йдеться про зрозумілу історію з неясними перспективами. Порошенко бореться за себе. Намагаючись втягнути у свої ігри всіх. Але Петру Олексійовичу ніхто не вірить. Пам'ятаючи про колишні "кидки". І з Петром Олексійовичем дедалі менше рахуються. Кожний новий рейтинг зменшує кількість охочих на нього ставити та готових у нього вкладати. За наявною інформацією, головний порадник Порошенка з передвиборних питань Ігор Гринів періодично рекомендував патрону не спокушати долю та зіграти в дострокові президентські вибори. Допоки рівень довіри не впав до непристойного, а суперники не встигли розгорнути штаби. Арсенал засобів, які використовуються чинними вітчизняними властителями для збереження себе біля керма, відомий, — PR, адмінресурс і підкуп. PR. Гарант старанно перерізував стрічечки та розвішував медалі, але, як засвідчили закриті опитування, очок йому це не додало. "Безвіз" уже відіграно як яскравий медіа-привід, потрібні свіжі вражаючі перемоги. Децентралізацію вправно "перепіарив" на себе спритний прем'єр. Питання про введення миротворчої місії на Донбас відкладено не невизначений термін. Багато надій покладалося на томос про автокефалію Української церкви, але Константинополь не поспішає з його оприлюдненням. Якщо раніше йшлося про липень, тепер можливу дату оголошення благої звістки перенесено чи то на серпень, чи то на вересень. І наскільки чітко буде прописано церковну незалежність Києва поки що не надто зрозуміло. Згідно з різними соцопитуваннями, ця тема хвилює від 20 до 31% населення, що істотно менше від очікуваного владою. Набагато більше збуджує виборця перспектива скасування депутатської недоторканності. Але 300 голосів, необхідних для цього, у Раді поки що не набирається. Не допомогли й хитрощі: президентський законопроект передбачає ліквідацію імунітету для нардепів наступного скликання. Однак більшість чинних парламентаріїв мріє про нову каденцію, а тому здійснювати "обрізання" не квапиться. Хоча президент не полишає спроб "дотиснути" їх. Адмінресурс. Теж не все для президента райдужно. Унаслідок децентралізації головними розпорядниками цього капіталу виявилися мери та керівники органів місцевого самоврядування. Вони ж, згідно з дослідженнями, перетворилися на найбільш ефективних передвиборних агітаторів. Впливати на них так, як на голів місцевих адміністрацій, Порошенко не може. Але спроможний тримати їх на гачку за допомогою прокуратури (ресурс Нацполіції Банковій недоступний). Спосіб дієвий, але лише почасти. Дострокові президентські вибори можливі тільки у разі добровільної відставки президента. Від цього моменту його царствена карета перетворюється на гарбуз. В. о. голови держави стає спікер — не найлояльніший до Порошенка персонаж. А сам колишній гарант виявляється просто кандидатом у президенти, одним із багатьох. І нині ніби лояльні до Петра Олексійовича Кернес, Труханов та інші, можуть втратити належну чуйність відносно громадянина Порошенка. Тим паче, що (за деякими даними) чинний голова ГПУ активно трансформує прокурорський ресурс. Він перетворює його з механізму президентського впливу на інструмент підвищення власної ваги. Такий актив може виявитися вагомим аргументом у майбутніх переговорах про подальшу політичну долю Луценка. Який, як і раніше, вірить у себе та не надто вірить у щасливу долю нинішнього патрона. Про ступінь реального впливу голови держави на мерів можна почасти судити хоча б на прикладі київського міського голови. За нашою інформацією, Петро Олексійович нещодавно вимагав від Віталія Кличка публічно заявити про небажання брати участь у президентській гонці та готовність підтримати Порошенка. Але поки що не домігся свого. При тому, що йдеться про формального соратника гаранта, зазвичай чуйного до прохань вождя. Понад те: люди, близькі до градоначальника, стверджують, що Кличко насправді на планує висуватися в президенти, попри тиск частини свого оточення. Підкуп. Так, у наших реаліях, штука вельми дієва. Проте особи, визначені на роль касирів, уже сумніваються, чи варто давати стільки, скільки просять. Оскільки давати доведеться на ще не збитого, але вже пікіруючого льотчика. Крім того, окремі кандидати в президенти мають ще більші ресурси матеріального стимулювання населення. Москва, знаєте, не спить. Путін розкладає фаберже в різні кошики. Ще одним аргументом (і досить вагомим), що утримує Порошенка від спокуси зіграти в дострокові президентські, є острах негативної реакції Заходу. Петро Олексійович сподівається, що у разі програшу, як мінімум Меркель і Туск, зможуть уберегти від неприємних наслідків, від зазіхань на його свободу та його бізнес. Не думаю, що він уже отримав такі гарантії. Але схильний вважати: у разі різких телорухів про можливе заступництво західних лідерів нинішній президент України може забути. Дострокові президентські вибори саме й належать до розряду особливо небажаних викрутасів. І, нарешті, останнє. Успіх операції за настільки складних стартових умов можливий за наявності досвідченого начштаба. Голова АП Райнін на цю роль не тягне цілком очевидно. Секретар Радбезу Турчинов, найбільш очевидний кандидат на таку посаду (наскільки відомо), у черговий раз відповів черговою відмовою. Почасти через глухий кут, куди, схоже, остаточно зайшли переговори між Порошенком і "Народним фронтом". НФ усе ще не розуміє, як йому злетіти на парламентських, але що виразнішим є падіння соратника по владній коаліції, то менше хочеться думати про спільні політичні літання. Крім того, і Яценюк, і Аваков Петру Олексійовичу відверто не довіряють. А він — їм. "Митна історія", імовірно, стала точкою неповернення. Олії у вогонь, треба думати, могла підлити історія з погромом у харківській міськраді. 20 червня група надмірно активних громадян (за твердженнями місцевих журналістів, які мають стосунок до Нацкорпусу), користуючись надмірною пасивністю правоохоронців, улаштувала невеликий бедлам. За нашими відомостями, міністр внутрішніх справ, який не відчуває сильної любові до харківського мера, все-таки неабияк здивувався, що його ресурс (службовий і громадський) хтось використовував без його відома. Експрес-розслідування вивело Авакова на потенційного замовника інциденту: зібрані ним відомості нібито вказували на голову АП Райніна (який продовжує контролювати Харківську ОДА й після переїзду до Києва). Якщо це й так, то, найшвидше, безлад був особистою ініціативою Ігоря Львовича, який час від часу нагадує про себе Геннадію Адольфовичу. Але Аваков міг розцінити це як недружній акт адміністрації президента стосовно себе. Хай там як, останнє засідання "стратегічної дев'ятки" Аваков (як нам розповіли) покинув достроково, пославшись на важливі справи. На роздратоване запитання президента, які справи можуть бути важливішими за спілкування з головою держави, міністр із притиском повторив "важливі" й відбув. До речі, ще раніше з цієї самої наради ретирувався й прем'єр, також пославшись на зайнятість. Вожді НФ дедалі чіткіше дають зрозуміти президенту, що говорити про спільні передвиборні плани навряд чи варто. Турчинов, головний ідеолог союзу Порошенка та "фронтовиків", формально залишаючись "при" главі державі, почав дрейфувати назад до Арсена та Арсенія. Тим паче, що вожді НФ, підозрюючи його в надто активному заграванні з Петром Олексійовичем, почали трохи обмежувати його доступ до внутрішньої інформації та його вплив на прийняття внутріпартійних рішень. Словом, шанси Порошенка завербувати Турчинова неабияк зменшилися. І бажання грати в дострокові президентські вибори — теж. Тим більш дивно, що віднедавна голова держави (як передають близькі до нього люди) знову виявив цікавість до позачергової кампанії. Цього разу — парламентської. Ідея не нова, цим сценарієм давно жахали НФ і Гройсмана. Ініціаторами, наскільки можна судити, виступив не Гринів (він саме, кажуть, виступив проти), а Ігор Кононенко та Сергій Березенко, для яких потрапляння в парламент — завдання не менш, а можливо, і більш важливе, ніж успіх боса в президентській кампанії. Порошенко нібито позначив готовність зіграти в дострокові вибори до Ради. Але в те, що він ризикне це зробити, повірити складно. Тому що завдання видається ще більш непосильним. Для початку нагадаємо про труднощі, описані вище, з піаром — сумно, з адмінресурсом — ненадійно, з начштаба кампанії — туманно. Та й Захід, що до дострокових президентських, що до дострокових парламентських поставиться без належного розуміння. Та є й проблеми іншого порядку. Потрібні приводи — медійний і формальний. Медійним може служити зрив голосування Ради за новий склад ЦВК або (що ефектніше) можлива відмова від ліквідації депутатської недоторканності. Формальним — розвал коаліції та неможливість сформувати нову впродовж місяця або зрив пленарних засідань протягом 30 днів. Де-юре коаліції немає давно, але де-факто вона успішно штампує закони й оголосити про її відсутність заднім числом буде важко. Це, по-перше. По-друге, про розвал коаліції має заявити спікер. Це його обов'язок, але що буде, якщо він ним знехтує? Та нічого, наша історія вже знала такі випадки. А те, що Андрій Парубій, висуванець НФ і партнер Гройсмана, нічого не буде квапитися оголошувати, — очевидно. По-третє, навіть якщо БПП вийде з коаліції, у Ради є місяць на формування нової. Місяць від заяви Парубія, яка невідомо коли буде. По-четверте, переважна більшість і політичних сил, і окремих депутатів, у дострокових виборах не зацікавлена. А тому вони здатні зробити все, щоб засідання не зривалися. Робота ВР після демаршу БПП у четвер це підтверджує. А якщо дуже треба — то й нову коаліцію склеять, хоча багатьом у переддень нової кампанії оформляти офіційні союзи з явними ідеологічними супротивниками не дуже з руки. По-п'яте, потерпіти залишилося недовго — за тиждень ВР має піти на канікули. А президента підтискають терміни. Бо, за Конституцією, повноваження Ради не можуть бути припинені в останні шість місяців повноважень чинного президента. Тобто після 6 грудня 2018-го. А від президентського указу про розпуск до виборів має минути два місяці. А від моменту формального розвалу коаліції до президентського указу у ВР є місяць на пошук нової конфігурації коаліції. А старт нової сесії — у вересні. Тобто, по суті, — або тепер, або ніколи. Крім того, рішення президента про розпуск можна спробувати оскаржити — як це зробив БЮТ 2008 року. Указ Ющенка про дострокове припинення повноважень Ради був юридично сумнівним документом, рішення Київського окружного адмінсуду — теж. Але спрацювало. А ще ефективніше спрацював інший засіб. Кабмін Тимошенко просто не виділив коштів на позачергову кампанію, і зухвала витівка Віктора Андрійовича накрилася величезним мідним тазом. Для виділення коштів на проведення дострокових виборів потрібні відповідні рішення парламенту й уряду. Щось мені підказує, що домогтися цих рішень буде непросто. А ще можна спробувати опротестувати законність дострокових виборів, посилаючись на нелегітимність ЦВК… Одне слово, Петрові Олексійовичу буде про що подумати найближчими днями. На думки про ввірену йому країну часу, схоже, не залишиться

0

Ну шо, восени всі дружно на вибори? Ляшко, сука, шото знає

Президент Петро Порошенко впевнений, що урядова криза в Україні буде вирішена до кінця місяця без оголошення дострокових парламентських виборів. Про це він заявив у четвер під час спільного брифінгу з головою Європейської Ради Дональдом Туском та головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером у Брюсселі. "Ми обговорили політичну кризу в Україні і я сподіваюся, що до кінця місяця ми знайдемо політичне рішення. Але хочу заявити, що не буде дострокових парламентських виборів і політична коаліція повністю працюватиме та нестиме відповідальність за свої кроки у двох принципах", – сказав він. http://www.pravda.com.ua/news/2016/03/17/7102374/ ну если Петро сказал...I have a bad feeling about this

Подивіться, як нєкто Репа хоче рубануть "капусти". Чувак останні півроку мучає всю Дарницю своїми бігбордами. Хоче пролізти в Київраду. Він - права рука скандального забудовника-шахрая Войцеховського. Реєстр судових рішень під зав'язку набитий ухвалами по Репі та його фірмі "Альфабудсервіс" за фіктивне підприємництво та податкові махінації. "В майбутньому, планую, заощадити на політичній рекламі. Моє обличчя зробить відомим міліція" - начебто натякає нам пан Репа з біг-бордів. Може, хто живе на Лівому березі, поширте для друзів, що живуть на Дарниці. Дякую! https://www.facebook.com/photo.php?fbid=857074067709095&set=a.113496272066882.20676.100002195301194&type=1&theater

Сьогодні в Казахстані відбулися президентські вибори. Не можу оминути цю подію - за останні п'ять років двічі подорожував Казахстаном на позашляховику, побував в Астані і в загублених аулах, на алтайських пасовищах і на вмираючому Аралі, на безкрайніх степах і в національних заповідниках. Перше, друге, десяте й саме останнє враження від казахів - вкрай позитивне. Дуже привітливий, відкритий народ, без жодних проявів неповаги або агресії. Серед казахів якось відчуваєш себе в безпеці, наприклад, немає жодного остраху коли стикаєшся з групою місцевих хлопців в загублених цивілізацією місцях (чого ніяк не скажеш про російську глибинку). Толерантність, терпимість і повага казахів до інших проявляється скрізь. Коли під'їхали до алтайської прикордонної застави, щоб отримати перепустку, офіцер вийшов з будки і десять метрів пройшов до нас стройовим!!! кроком, приклав руку під козирок, представився і привітався. Як це контрастувало з відношенням до нас на російському боці Алтаю, ви б тільки бачили! В печерній мечеті Шакпак-Ата ми зустріли місцевих паломників, які справляли обряди - люди їдуть кілометрів з триста, щоб потрапити в це святе для казахів місце. Я спитав, чи не завадимо ми їм своєю присутністю, чи можемо ми тут все фотографувати? На що отримали позитивну і вкрай дружелюбну відповідь. Одразу згадав "святе джерело" в одному з "посадів" Росії (здається то був "Сергієв Посад" ), де ми спробували відновити запаси води: "понаєхалі тут !" - лунало в спину від озлоблених тіток в щільно затягнутих хусточках. Навіть ДАЇ-шник взяв хабара за перевищення швидкості якось по-доброму, під приводом врятування мене від купи проблем (поїздка в райцентр для сплати штрафу і т.п ). Знаєте, як казахи здоровкаються? Казах подає вам праву руку, а коли ви її стиснули, долонею лівої руки він лагідно накриває це рукостискання, підкреслюючи, що ви для нього особливий. Для мене це виявилося більш емоційним, ніж формальна імітація поцілунку французами. Втім, ментально казахи принципово різняться від нас - вони цілком комфортно відчувають себе в системі соціальної кастовості. Якщо народився в сім'ї пастуха, то й не шукай іншої долі - бути тобі пастухом чи різноробочим. А от якщо твої батьки чиновники - твоє майбутнє тільки в державних структурах. Навіть корупцію вони сприймають по іншому - вони її розуміють, як право, що надається за сумлінне служіння державі, і тому вона не викликає суспільного обурення. Кастовість казахи завжди підкреслюють зовнішніми атрибутами - керівник будь якого рангу обов'язково в чорному костюмі з білою сорочкою і в лакованих туфлях, навіть якщо на дворі спека в 40 градусів або йому доводиться залізти в багнюку, щоб дати вказівки робітникам, які ремонтують прорвану каналізацію. На заправці казах середніх літ, побачивши українські номера на авто, звернувся до мене: - Ну тепер у вас нарешті буде порядок і спокій. До влади прийшов Янукович, а він друг Москви, не те, що націоналіст Ющенко. Відповідаю: - Насправді ми, українці, вважаємо це кроком назад в розвитку нашої країни, але сподіваємося, що переживемо й такого президента. - А чим вам не подобається Янукович? - Розумієте, в нас інші люди та інші цінності, ніж в Росії. І дуже різняться від ваших, між іншим. От скажіть, за конституцією скільки термінів мав би бути президентом Назарбаєв? - За конституцією - два - І що, вас ніяк не турбує, що він править вже в четвертий термін поспіль? В сучасному українському суспільстві таке навіть уявити не можливо ... І тут казах видав фразу, яка дуже влучно характеризує переважну більшість його співгромадян: - То нехай править, якщо людина хороша. Такий настрій пронизує все казахське суспільство, його прояви відчуваються на кожному кроці. Від білбордів, на яких Назарбаєв веде в щасливе майбутнє чи то школярів, чи то доярок, чи то пастухів і до всенародного шанування дня народження Нурсултана Абішевича під виглядом святкування Дня Столиці (Астана була офіційно відкрита навмисно саме в день народження президента). - Скажіть будь-ласка, чи зможемо ми цією дорогою потрапити на півострів Мангишлак (відомий заповідник в Каспійському морі)? - питаємо вже немолоду працівницю книжної крамниці в Актау, вивчаючи щойно придбану мапу місцевих доріг. - Минулого року - без проблем, але зараз не впевнена. Справа в тому, що цьогоріч півострів подарували Назарбаєву. - Хто подарував? - від несподіванки спонтанно вирвалося з нас. Від цього ідіотського питання жіночка явно потрапила в нетривалий ступор: - ...Так, цей, ну як його, народ і подарував ... А ми тут, в Україні, стурбовані відчуженням якогось там Межигір'я - це просто дрібнота якась в порівнянні з казахськими масштабами. Цілком зрозуміло, чому Янукович, як на зразок, нам вказував на Казахстан - вдячний народ дарить президенту спочатку Астану, потім цілий півострів, а окрім того просить як найдовше бути при владі. Звісно, Назарбаєву значно легше за наших президентів - величезна територія, як скарбниця, до країв заповнена нафтою, газом та корисними копалинами, і в той же час, з дуже малим соціальним навантаженням - всього 12 мільйонів населення. Як в таких умовах не побудувати власний Дубай? От на місці Целінограду і виникла Астана, яку вдячні казахи "подарували" керманичу на черговий день народження. Втім, на відмінність від Дубаю, нова столиця ще більш підкреслила разючу прірву між соціальними прошарками населення - іноді просто гнітючі умови життя рядового населення сильно контрастують з нестримною розкішшю столичної еліти. Спитаєте що ж там буде далі? А далі буде новий термін Нурсултана Абішевича і новий "віток розвитого соціалізму". Потім іще новий президентський термін і так далі - доки смерть не розлучить вдячний народ із своїм керманичем, або доки "вєжлівиє люді" не прийдуть рятувати "руській мір" від навали "казахських фашистів". Втім, казахи струрбовані своїм майбутнім в дещо іншому розумінні - Назарбаєв не має прямого нащадка чоловічої статі. Чи сприйме суспільство дочку Назарбаєва в якості нащадка престолу? Чи Нурсултану Абішевичу треба буде дочекатися доки онуки будуть здатні взяти не себе тягар державного керівництва? Майбутнє покаже.

Заявив що і далі буде приймати рішення які не подобаються Конгресу. А наче ж фахівець у галузі конституційного права.

Деми скотилися до вереску що якщо вони просруть буде відновлене рабство і введуть закон про гареми.