Гість paraskaa-W Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 Вести Израиль Vesty Israel Нравится · 20 ч · отредактировано · Это самые страшные люди в ЦАХАЛе: офицеры извещений о гибели, "модиа-нифгаим". Их должность даже не произносят вслух, чтобы не навлечь беду. Говорят: "стук в дверь" - и все понимают, о чем речь. Эти люди никогда не звонят, только стучат. Приходят вчетвером: три офицера и врач. Это резервисты, которые добровольно согласились выполнять страшные обязанности. Они живут с постоянно включенным телефоном. В любое время дня и ночи им могут позвонить, назвать адрес и кодовый номер одного из 4 извещений: убит, тяжело ранен, попал в плен, пропал без вести. Для первых фраз извещения есть стандарт: само сообщение и описание дальнейших действий, потом приходится поступать по обстановке. Поэтому сюда берут самых умных, эмоционально устойчивых, хладнокровных и в то же время сердечных людей. Возраст - старше 30 лет, большинство - мужчины. Вот несколько их историй. "Если к дому военнослужащего приближаются трое военных и человек в штатском, то израильтяне все понимают без слов. Однажды мы подошли к двери, а оттуда крик: "Уходите, твари, ненавижу! Не открою! Идите к ХАМАСу стучитесь!" А другой раз из-за закрытой двери раздался тихий женский голос: "Постойте там 10 минут, а я тут посижу, ладно? Пусть он еще 10 минут будет живой". Так мы и стояли у закрытой двери, пока она не собралась с силами"."Нам дали адрес, но предупредили: хозяйка пошла за платьем, придется подождать в машине. Подъезжая, мы увидели молодую женщину. Она шла домой, в руках несла свадебное платье. Она улыбалась, и мы посидели в машине еще, чтобы подарить ей десять последних минут безмятежности"."Во время "Нерушимой скалы" приходилось несколько раз ездить в аэропорт и передавать извещение там: лето, люди возвращались из отпусков... Одни родители вылетели из Америки, когда сын еще был жив, а по прилету у трапа ждали мы. И вот мы стоим, молчаливые офицеры в армейской форме, а пассажиры спускаются и по их взглядам сразу видно, кто израильтянин, а кто турист. Наши сразу бледнеют"."Когда меня брали на эту должность, то предупредили: у тебя нет права выйти из себя. Твои слова, твое лицо эти семьи запомнят до гробовой доски. Ты уже их забудешь, а они будут помнить... Я забуду? Я уже десять лет выполняю эту работу и помню до мельчайших подробностей каждую улицу, каждый дом и каждого человека, который открыл дверь на стук".А самым страшным был случай, когда о гибели сына пришлось сообщать самой начальнице отдела извещений, полковнику Варде Померанц. Она открыла дверь на стук, увидела офицеров и только спросила: "Даниэль? Прошу, ни слова больше" - знала текст похоронного сообщения наизусть... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Nadin Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 ............. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 я це теж сьогодні читала Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість paraskaa-W Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 там и каменты ...фото Варды на похоронах Link to comment Share on other sites More sharing options...
кноп Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 А самым страшным был случай, когда о гибели сына пришлось сообщать самой начальнице отдела извещений, полковнику Варде Померанц. Она открыла дверь на стук, увидела офицеров и только спросила: "Даниэль? Прошу, ни слова больше" - знала текст похоронного сообщения наизусть.. м..да. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Zipr Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 у меня мороз по коже от прочитанного (( Link to comment Share on other sites More sharing options...
Dilbert Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 Link to comment Share on other sites More sharing options...
кноп Опубліковано 11 травня, 2016 Report Share Опубліковано 11 травня, 2016 кстати меня удивила цифра почти 25 тысяч.. я предположить не мог..что так много..они потеряли...за эти года. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Смирнов Опубліковано 12 травня, 2016 Report Share Опубліковано 12 травня, 2016 кстати меня удивила цифра почти 25 тысяч.. я предположить не мог..что так много..они потеряли...за эти года.где то была статистика. потери израиля к палестине один к 100 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість paraskaa-W Опубліковано 12 травня, 2016 Report Share Опубліковано 12 травня, 2016 В Ізраїлі ось уже понад півстоліття є непорушна традиція: щороку напередодні Дня незалежності ізраїльтяни згадують всіх тих, хто віддав своє життя заради свободи свого народу і країни. У цей день - День пам'яті полеглих - віддають данину поваги воїнам, захисникам, мирним громадянам, які загинули від рук ворога.В Ізраїлі немає невідомих солдат: всього 23 447 осіб віддали свої життя за Ізраїль. Напередодні в 20-00 по всій країні звучить сирена, під час якої припиняється будь-який рух, зупиняється транспорт, весь Ізраїль завмирає, схиливши голову. Після цього перераховуються імена всіх без винятку загиблих - всього 23 447 осіб. На кожну могилу поставлять прапорець Ізраїлю і покладуть квіти. По всій країні в цей день пройдуть поминальні заходи. Церемонії завершуються залпом в пам'ять про загиблих. Так Ізраїль віддає данину пам'яті своїм захисникам.Півстоліття тому ізраїльтяни вирішили, що не достатньо просто згадувати загальну масу солдатів, які загинули у війнах і конфліктах, потрібен окремий день, щоб вшанувати пам'ять своїх воїнів. Тому сьогодні президент, прем'єр-міністр, парламент, всі військові і місцеве керівництво, всі громадяни схиляють голову і згадують героїв. Загиблих в Ізраїлі називають людьми, без яких не було б держави.Будь-який бажаючий може знайти дані про загиблого: ім'я, прізвище, бойове ім'я зберігаються у відкритому доступі на державному порталі. Все чисто і прозоро.Останнім часом в День пам'яті в Ізраїлі прийнято згадувати і тих, хто загинув від рук терористів: не тільки солдат, а й мирних громадян. Таких жертв, на жаль, стає все більше. https://www.facebook.com/?sk=h_chr Link to comment Share on other sites More sharing options...
Сашко Опубліковано 12 травня, 2016 Report Share Опубліковано 12 травня, 2016 Вот чей опыт надо перенимать, я считаю, так это израильский. Очень мудрый народ со своими очень древними традициями и так успешно развиваются в современном мире Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts