Бартка

...А ось недавно вийшла товстенька та гарненька книжечка – «Основи теорії гендеру». Навчальний посібник, між іншим. Молодь українську будуть вчити. Рекомендовано Міносвіти і науки України. Тут ще є те, що б мало насторожити – цей підручник виданий за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса.

Науковці, котрі це писали, чомусь впевнені, що кожна українка мріє мати профіль як у чоловіка – з кутасиком. Гендерна наука, це така собі, благенька з виду, троянська солом’яна теличка, в середині котрої данайський спецназ з науковців-збоченців і ЗМІ.

Будьте уважні! Вміло кинутий ворогом недопалок може стати причиною пожежі у вашій хаті !

Трошки з навчального посібника: здавалобися, як може принижувати українку її рідна мова? А гендер не спить, пантрує демократію і вказує пальчиком. Ось дивіться, жінки: слово «професіонал» має позитивне значення, а «професіоналка» – означає повію. «Майстер» – фахівець високого класу, «майстриня» – жінка, що займається народним ремеслом, «акушер» – це лікар-фахівець, «акушерка» – це так собі, якесь там медучилище. «Друкар» – фахівець поліграфічного виробництва, «друкарка» – жінка, що клацає на машинці і більше ні фіга не вміє. Слова «викладач», «бухгалтер», «модельєр», «стиліст» і т.д. – взагалі не мають жіночого роду! Ва-а-ай! Гевулт! Не мова, а якась суцільно-абсолютна дискримінація і приниження честі та гідності українського жіноцтва!

В Європі маму Ісуса називають «Мадонна», що означає «моя пані»(ма-донна). Там так шанобливо називають і заміжню жінку, і кохану. А українською воно звучить як «Богородиця» – попросту, «відтворювачка чоловіків».

– Яка ж ваша українська мова недосконала і селюцька,– нашіптує гендер! Мабуть тому пропагандисти гендеру нею і не володіють. Воно, ніби, такий собі, відомий в народі «пошук сметани», але ж десь глибоко, в підсвідомості щось занотується і надовго залишиться, у вигляді відчуття меншовартості – крапля і броню точить. Якби то крапля, а то ж, останнім часом, якась суцільна ліберально-збоченська демократична злива!

Я собі думав, що гендерна наука досліджує тільки Господні Створіння – чоловіка і жінку, а все виявляється глибше, перспективніше. Поцитуємо з підручника:

«... у центр уваги гендерних досліджень потрапили п’ять статей: жіноча, чоловіча, гетеросексуальна, гомосексуальна і транссексуальна...»

Ось тут і центр дійства!!! Ах-ах, який же він чарівний і кольоровий, той гендер, шляк би йго впік!

Вони кажуть, що поділ людства на чоловіків і жінок – це дуже неправильно, бо «...технічно цілковито можлива тема чоловічої вагітності робить минулим той час, коли суть жіночого і чоловічого виводили зі статевих ознак...» Наука обурена, бо наш Творець наробив помилок. Проситься фраза фільму – «...а наш батько злегкова-а-ажили...», бо:

«...можливості контрацепції і визнання репродуктивних прав жінок , більша відкритість суспільства до різноманітних сексуальних орієнтацій, можливості хірургічної зміни статі, виникнення техніки штучного дітонародження – повністю знімають біологічні бар’єри...», – що тяжіють над свободою жіноцтва. Відчуваю п’ятами, що тоті біологічні бар’єри Небо підпирають і якщо їх зрушити, то воно впаде на голову не тільки гендернутим, а всім! За те, що бейсбольними битами вчасно не переломили ноженята збоченцям.

Ще один об’єкт викохуваний гендером – андрогінність, тобто поєднання в одній людині маскулінності і фемінності. Незрозуміло? В Галичині воно називається «курій» – ні півень, ні курка. І яєць не несе, і курей не бавить. Такий собі продукт курячого гендеру. Все як у людей.

Гендер в ідеалі – це взагалі позбутися статі і ввести у вжиток гендер. Синтезувати суспільство гендернутих куріїв. А гендерята всі будуть інкубаторські. Дуже скоро галичанкам з сумом доведеться згадувати старі пісні: «Хто ж нас поцілує в уста малинові...»

Ось так. Головним завданням гендеру є «культурне осмислення» збоченсько-сатаністичних процесів.

В Християнстві, відміну від інших релігій, хрестять і хлопчиків, і дівчаток, і дядьків, і тіток, і бабусь, і дідусів. Але ж гендер і тут не дрімає:

«...Біблія, створена в період панівного патріархату, служила обгрунтуванням наявної нерівності жінок. Релігійні й теологічні тексти, написані авторами-чоловіками, відбивають і містять «чоловічі погляди» на відносини людини з Богом...». А ще кажуть гендерасти, що Господь – дискримінатор, бо спочатку створив чоловіка, а не жінку. І жінку створив не самостійно, а з ребра Адама, що і є глобальним приниженням для сучасної жінки. Виявляється, що:

« …більшість церковних інституцій носять «женофобський характер» і витончену дискримінацію, якій піддається жіноча свідомість у результаті таких широко відомих формул, що лунають з амвона: «Бог наш Батько (а не Мати)», «Людина Господа»(в значенні – Чоловік), «Братерство людей «(а не «Сестринство»)...». А наші жіночки про таке приниження і не здогадувались, а науковці м’яко, без притиску ознайомлюють з ситуацією. Мовляв, хочеш бути в авангарді Світового Жіночого Процесу? Давай до нас! Гендерити Світ будемо! І в хвіст, і в гриву! (А ріжки і хвостик самі проростуть.)

«… гендерна школа «вписує» гендерну критику релігії в загальну концепцію Прав Людини... У цій позиції жоден текст Святого Писання не можна розглядати як остаточний, бо демократія припускає безперервне виробництво нових цінностей і практик, котрі якнайповніше забезпечують актуальне самовтілення індивідів.»

О-о-о, значить гендернуті будуть писати нову Біблію, бо ця дуже ображає жінок. (Вже навіть є така академічна дисципліна – «феміністська теологія»). Хоча, новітня, «Демократична Біблія» в Америці вже є. Це та сама Біблія, тільки з вилученими текстами, в яких є натяки на ксенофобію та антисемітизм – книжка схудла на два пальці .

Головне в гендеровій справі – зерно сумніву посіяти, а далі воно якось само виборсається. Гадє завжди проростає. Та і вчителів по цій справі щодень – то більше, як кріликів. Скажімо, пані Гольдберг стверджує, що «боги класичного християнства не підходять сучасним жінкам, а тому їх слід замінити новими чинами релігійної експресивності, що відбивають специфіку жіночої суб’єктивності...» На маєш! І Боги у нас неправильні! А я думав, що тільки мова і УПА.

Ви думаєте, що Ісуса обійшли? Ага, зараз! «... Ісус учив рівності всіх людей незалежно від нації, раси та сексуальної орієнтації...» І що ти тут скажеш... Значить в Біблії помилочка вийшла – Содом і Гомора згоріли банально, бо місцеві блакитні ліберали ігнорували правила пожежної безпеки. І ніякої Кари Божої!

Хтось же платить за це. Будьте дуже уважні! Якщо лупа на голові почала рухатися, то це, мабуть, не лупа. Це – воші.

Як тільки ідейки з шарових книжечок жіночці сподобаються, то одразу і грошики найдуться, щоб та жіночка однодумців збирала. Організують гурточок «підвищення самосвідомості». А потім той клубочок гадєчий на партійку перешиють. Їх і в парламент спробують. Вони там терпимість проштовхувати будуть. Бо в гендері Терпимість – се дуж-же важне!

«...Частина феміністських теологів пропонує називати Ісуса «нашою сестрою», тому що Христос має низку якостей, що їх приписують в традиційній моделі «жіночному ряду...». Недотягли. Що Ісус був гомосексуалістом – не написали. Страшнувато. В українців ще терпимість не дозріла. За таке дадуть по писку. На Заході про це уже вільно пишуть, а в Україні, поки що, суцільна дикість, нетолерантність і розгул нетерпимості – дадуть по мордяці без попередження. Тяжко бути в Україні носієм авангардових ідей. Ось один бузиновий журналіст написав книжку, що наш Шевченко був дядько дуже неправильний, то й подейкують, що раз на тиждень перехожі на вулиці того журналіста луплять. Ну так, не сильно. За принципом: «Трохи відвів душу? Залиши і ближньому. Не будь егоїстом!»

Далі в підручнику роздуми в стилі «української» журналістики:

«...Чому ми нічого не знаємо про сексуальність Христа?» – запитує Люс Ірігарей. «Якщо Христос втілює моральний ідеал для вірного, то, не знаючи, як він реалізував свою сексуальність, вірний не зможе втілювати своє бажання в рамках християнської релігії...» – шкода, що в Древній Палестині не було «українських» журналістів з України...