Marser

А пам'ятаєте ту дурку, яку чотири роки тому завели на всіх форумах юльки? Коли ті, хто не став вибирати між двома купами лайна? Ну, типу, була одна явна купа, і велика (Якунович), і ще одна менша, навіть припудрена і поприскана вишуканим парфумом, гламурненька купка, але все одно лайна. І всі це знали. І я буквально на виборчій дільниці вирішив, що перемозі Якуновича просто явна зрадіє тупа кацапня і замість проти всіх чиркнув за другу купку. За що мене це дєятєлі все одно обзивали противсіхом. Ууу, противсіх то в них була найбільша лайка. Як мій старий ватний знайомий, що три роки тому повидалявся звідусіль, бо, бачте, я Сталіна з Гітлером порівняв. А товаришували десять років І що зараз? Коли ЮВТ співає в унісон з кремляддю явною і прихованою, як можна собі уявити її гіпотетичне президентство в 2010? Та таке саме лайно, тільки трохи менше і більш припудрене. Бо де в ригів був безсоромний натиск і хамство, в неї була б просто хуцпа (я не натякаю на національності, я сам юдофіл, просто термін промовистий)

я ще як Хєрург вимахувався, говорив, що росіяни чомусь вважають, ніби поляки то такі чемні ботани зі смішною мовою, не здаючи, як кажуть самі поляки, собі справи, з чим можуть зіткнутися в дійсності

Венедіктов кучерявий, головред Еха. Мудаки вони всі.

Яке дно Фаріонша, мабуть уже всі обговорили, а тепер голос адеквату: Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) Повторю про Бузину те, що сказала ТСН. Такої операції - "вбивство Ярослава Галана-2, Або сакральна жертва" - давно бракувало в сценарії цієї війни, і пройшла вона зразково-показово - якраз Путіну до столу. Але головне зараз не в цьому. Головне - щоб усі наші публічні діячі, які свого часу вляпалися в фсбшні (кгбшні) гроші/підписки і не знають, як тепер із того вив'язатися, зрозуміли, що це сигнал - їм. Що "Контора" не знає "своїх" - навіть якщо ви "потомственний чекіст" і на "ти" з рос. послом, це не ґарантує, що вас не внесуть у розстрільний список, коли ваша смерть стане їм вигіднішою за ваше життя. Тому - тільки автолюстрація, тільки камінґаут! (Не повторюйте помилок попереднього покоління, яке в 1990-ті вирішило мовчати, сподіваючись, що "рассосьотца"!). Зараз один колективний покаянний лист може реально зрушити лавину - і країна почне нарешті звільнятися від спрута, який її обплутав (і скаже колись спасибі вам і вашим дітям!), - і свою шкурку спасете. Словом, "товарищи десантники, сдавайтесь! Вас ждет сухая одежда, горячий чай и наше радушие" (с)). А що жде з тамтої сторони - вам сьогодні продемонстрували.

Victor Tregubov "А с крыш все падали и падали снайперы". Нет, в случае Бузины я даже радость не буду скрывать. Не важно, кто до него в итоге добрался. Даже если в итоге окажется, что это в рамках провокаций и подготовки темы "в Украине русских людей обижают" - эта тварь должна была сдохнуть к путинской бабушке. Вот просто должна была. Чтобы мрази и подонки знали, что быть мразями и подонками очень невыгодно, и что если от чужих отмашешься - свои же замочат. Что нельзя в юношестве выбрать карьеру профессионального мерзавца и выйти на пенсию в шестьдесят лет здоровым и богатым. Интересно, как здоровье шмария и лены-бондарены? Льется ли в глотки коньяк с той же непринужденностью или ручки уже подрагивают, а очко, пардон за украинизм, глазик, подергивается?

В мене ще вчора, з Калашниковим.

Надеюсь, что с дачи показаний она уедет на дачу к дяде...

Ядерный теракт и мировая война это разные вещи.

If there was no stars mark, I would have put it. No star for the Russian terrorists and their agents.

Не началась. Не перейдёт. Вы все любите громко объявлять начало Третьей Мировой. Но для годной мировой войны нужно как минимум по две сверхдержавы с обеих сторон. Может, ты веришь в войну БРИКС с остальным миром? Да все его страны клали на пукинские военные амбиции.

Рашка бере світ на понт

Сподобалося в Портникова: КПУ – не компартия, а партия российского реванша. Петр Симоненко придет на допрос в Службу безопасности Украины. Конечно, он превратит этот допрос в доказательство борьбы "националистического государства" с несгибаемым коммунистом, готовым отдать жизнь за идеалы прямо в застенках на Владимирской. Симоненко – опытный паяц с хорошими связями, так что я не верю, что ему что-то всерьез угрожает. В конце концов, из гуляющих на свободе строителей авторитарного государства Симоненко – отнюдь не самый опасный. Он то всегда был не у власти, а на подхвате у власти. И все же этот подхват не стоит недооценивать. Мы в последние годы воспринимали КПУ как очередную бизнес-лавочку, лидеры которой воспользовались старым брендом для создания фракции лоббистов олигархических интересов в парламенте. Но опасность КПУ состояла вовсе не в этом. И даже не в том, что партия аттестовала себя коммунистической. А в том, что КПУ создавала у своего электората иллюзию возможного возвращения в прошлое, в Советский Союз. И в том, что с этим Советским Союзом она все последние годы ассоциировала путинскую Россию. Именно поэтому КПУ даже коммунистической партией не была. Это партия российского реванша в чистом виде, слово "коммунистическая" в ее названии для красоты, а Ленин, памятники которому так ревностно охраняли коммунисты, был для них символом не идеологии, а оккупации. И не случайно именно там, где КПУ имела наибольшее политическое влияние, процветают сегодня сепаратизм и бандитизм – при активном участии бывших активистов компартии, переквалифицировавшихся в коммунистических активистов "народных республик". Кстати, компартия была первой, появившейся на оккупированном россиянами Донбассе – если кто забыл. Это даже не вопрос личной уголовной ответственности товарища Симоненко. И даже не вопрос запрета коммунистической иделогии. Это вопрос нашего государственного разгильдяйства. КПУ опасна не тем, что она партия коммунистов. Коммунистические партии есть во многих странах мира, но нигде, кроме нашей страны, они не мечтают о превращении государства, в котором живут, в соседскую провинцию. Даже в Молдове, где коммунисты были у власти многие годы, да и сейчас не утратили влияния, у них хватило политической ответственности. О России я и не говорю, там коммунисты – главные империалисты и товарищ Зюганов в своей приверженности "православию, самодержавию и народности" даст фору господину Путину. И товарищ Симоненко тоже. В этом-то и состоит проблема! Товарищ Симоненко был, есть и будет российским, а не украинским политиком. И поэтому и в президиуме пленума ЦК КПРФ, и даже на допросе на родной Лубянке он ощущал бы себя комфортнее, чем на чужой Владимирской. http://rus.newsru.ua/columnists/03Apr2015/doprossimonenko.html

Мені навіть ранком причепилося "Совпаденіе? Не думав!"

Абсолютно різні. В програмуванні, тобто, ширше, в комп'ютерній інженерії, існують протоколи передачі даних. При дуплексному обміні можна говорити про щось подібне до мов, так. Яке там ще задоволення...

Франсі переказує вітання і отаке: Распространителю флагов России в Витебске выбили зубыВодитель не сдержался и выразил свою гражданскую позицию кулаками. Вчера появились новые сообщения об очередных торговцах флажками СССР, на этот раз — в Могилеве. Читатели charter97.org сообщают также и о других похожих случаях в разных регионах. Правозащитник Павел Левинов рассказывает о распространителях красных флажков в Витебске возле ТЦ «Эвиком» 20 и 25 марта и недоумевает, почему за бело-красно-белые флаги наказывают, а за советские — нет? В ответ ему читатель charter97.org Виталий сообщает о конфликте 29 марта. «В Витебске одному распространителю витеблянин выбил два зуба. Случилось это на перекрестке Фрунзе и Ленина. Сначала распространитель предложил флажок СССР, потом РФ. Тут молодой мужчина не выдержал и ударил. Загорелся зеленый свет и он уехал, а распространитель стал кричать. Вот вам и «глухонемые», — пишет он. «В Барановичах советские флажки раздавали именно 25-го марта. Причемовольно большие, примерно формата А4. Что это было? Широко спланированная акция? Я наорал на «глухонемого», вызвал милицию — те обещали разобраться. Через час снова там ехал — никого уже не было», — пишет ему в ответ читатель charter97.org. «Я пытался тоже сфотографировать девушку в пятницу около «Эвикома», но, увидев мобильник, она стала убегать», — рассказывает другой читатель. Также читатели charter97.org сообщают о недавних случаях распространения флажков в Солигорске. Напомним, ранее неоднократно сообщалось о раздачах на улицах населенных пунктов Беларуси флагов России. Такие случаи зафиксированы как в Минске, так и в других областных центрах и крупных городах. Об этом сообщали жители Бобруйска, Гродно, Витебска, Гомеля, Орши, Полоцка, Барановичей. Кроме этого, в последнее время появились распространители советской символики как в Минске, так и в регионах. Раздачу флагов организуют пророссийские организации, которые действуют в Беларуси. http://charter97.org/be/news/2015/4/2/145895/

Я б взагалі не порівнював. Мови програмування лише умовно названі мовами. Насправді такими ж мовами можна назвати і принципи складання електричних принципових схем, хімічних рівнянь чи конструкторських креслень. І, звичайно ж, "мову" програмування опанувати легше, бо вона незрівнянно бідніша і формалізованіша за живу людську МОВУ. Це не зовсім так. Зазвичай у такому ключі представляють лише невелику частину спектру різноманітних програм - імперативних, що відповідають принципам Дейкстри (послідовність, галуження, цикл). Але парадигм істотно більше і вони передбачають підлаштування мислення. Прості приклади - об'єктно-орієнтований підхід (принципи Дейкстри зберігаються, але в струтурно ускладненому вигляді) і функціональне програмування (звичайних змінних немає, послідовності теж, зате купа різних маніпуляцій з функціями). Але і людські мови ширші.

А я думав, тут про гіюр

, Я ще раніше на фб перейшов. На фупі було казна що, на дд чудив глевахман, цугівці на чолі з руккі влаштували масовий камін-аут....

Denak, згадував недавно...

Ага, а я тепер адмін фор-уа

Л-АД-АВЕСТА - по немногу и ада и язычества. Совпадение? Не думаю (с) І куди дивиться РПЦ?

200 Він помер 117 років тому

Сьогодні 200 років від дня народження мого улюбленого політика. Ще кілька років тому я мріяв сьогодні бути в Німеччині на його ювілеї, але якось не до того, ані мені, ані навіть і самій Німеччині. Отож, 1 квітня 1815 року в маєтку Шонгаузен, у родині юнкера з давнього роду Бісмарків та доньки берлінського професора народився хлопчик, якого назвали Отто Едуард Леопольд. Про себе він згодом скаже (принаймні, йому приписують такі слова), що всі Бісмарки були військовими, але він народився в день обманів і тому довелося стати політиком. Отримавши юридичну освіту, молодий Бісмарк не знайшов себе в конторській роботі, військова служба також не видалася йому чимось гідним його амбіцій. Отримавши зі смертю батьків у спадок татків маєток, він зарекомендовує себе чудовим господарем, одружується і просто чекає свого часу. І час настає, коли в 1848 році в Прусії вибухає демократична революція. Але Бісмарк не демократ. Скоріше навпаки, він консерватор і боронити трон у нього в крові. Тому, озброївши загонів вірних йому селян-однодумців він вирушає до Берліна. Його радикалізм особливого застосування не знаходить, але з того моменту 33-річного дідича (поміщика) помічають і починається його дипломатична кар'єра. Після ще кільканадцяти років дипломатичної роботи йому зрештою випадає нагода очолити пруську політику і з того часу в його кар'єрі починається найцікавіше - затята боротьба з парламентом всередині країни, витончені інтриги та бульдожа хватка на зовнішньополітичній арені. Три війни - з Данією, з Австрією і з Францією, роблять пруського короля імператором нової імперії - Німецької. Про Сталіна люблять говорити оте про сошку, але про Бісмарка дійсно можна сказати, що він прийняв Прусію, яка дихала в потилицю Австрії, а на момент відставки в 1890 році він був канцлером найбільшої за населенням суто європейської держави з найпотужнішою армією, океанським флотом і заморськими колоніяии. В його постаті мені найбільше імпонує вірність і безапеляційність у тому, що складало його найбільшу вартісну цінність - процвітанні престолу Гогенцолернів та в цілому німецькому народу (в своїх мемуарах він про останнє говорить прямо). Він не був ні демократом, ні корупціонером, просто великим патріотом, батьком об'єднаної Німеччини і, зрештою, політиком, який ніколи б не допустив війни на два фронти. На масовій картині кульмінація його політичної кар'єри - коронація імператора німців у Дзеркальному Палаці Версальського Палацу переможеної Французької Імперії. Залізний канцлер у білому.