Pадник

Щось православні воїни віддають перевагу аспідському Балантайнз, а не канонічній Московскій.

Я так розумію, що замовлень на програмування у цій компанії "йок".

У російському "бомонді" таких, як Домогаров 90 відсотків. І взагалі, чому думка актора має бути вагомішою, ніж думка слюсаря чи столяра? Ще сто років тому, актори були нижчою верствою населення.

Орієнтири треба знати. У лісостепу орієнтирів, які позначено на карті, практично немає. Отдєльно стоящєє дєрєво 500 мєтров правєє развілкі - це орієнтир, але треба знати, що воно стоіть. Треба знати, що білий телятник на в'їзді в село - це село Проїзне, а хата під стріхою - село Глухий кут. На карті не позначено купу другорядних доріг, які з'явилися протягом останніх 20 років. Тобі карта каже, що треба повернути на першу дорогу праворуч, ти повертаєш, але це не та дорога, бо її проклали трактори, які їздили манівцями на польові роботи. Тому, тільки попередня розвідка та пересування відомими маршрутами. Ну і потрібно точно знати своє положення.

Олександр Македонськи брав купця чи місцевого мешканця і "прі помощі кальонного жєлєза" чи 30 срібників отримував провідника.

Я вам скажу таку вєщь. Можна заблукати і з картою, і з джіпіесом. Із картою заблукати легше. Із картою І джіпіесом можна нормально кататися. Щоб було зрозуміло: ви проїхали грунтовкою десь у ліостепу, попереду село без назви, орієнтирів немає, без джіпіесу ви не можете визначити своє точне розташування - і дуже вам допоможе та карта? Це я вам, як колишній офіцер розвідки кажу.

Нехай щастить!

Навіщо в Києві ходити у французький ресторан? За 600 гривень з людини можна нормально поїсти там, де готують нашу їжу, якої в Європі немає.

Єсть касаніє

54.45 Гарна цифра

54.80

У України є свої проблеми. Але ми жили більш-менш в межах власних доходів. Наша соціалка і державні установи обтяжливі, але не такою мірою, як в Росії. Бо вже ні для кого не таємниця, що теперішній бум Росії зумовлено переважно західними грошима. Тут і прямі іноземні інвестиції, і запозичення. Чомусь усі зосередилися на ЗВР Росії, та її боргах. Але ж втеча іноземних капіталів - це теж важливий елемент загальної картини. Закриваються російські офіси іноземних компаній, згортається виробництво, на вулиці опиняється багато "середнього класу", який нічого не вміє робити руками - усі ці "юристи-економісти", яких пачками випускали колишні ПТУ. Тож, головне свято ще попереду. Перевиховання ватників ще тільки розпочинається.

Ви ні понімаєтє, На востокє Украіни рускіє воюют с амєріканцамі, а нє с украінцамі. Нєт, конєчно єсть проплачєнниє амєріканцамі бендєровскіє фашісти, но оні всєго лішь пріслужнікі амєріканцєв. А рускіх там нєт. Ето гражданская война украінцев протів предатєлєй-фашістов. І вообщє, Украіна должна бить вмєстє в Росієй. Ну ладно, Галіцію можно Польшє отдать, там всьо равно одні бившіє СС-овци жівут. І ми жєлаєм украінцам только добра, но оні етого нє понімают. Поетому, надо ім помочь, но для етого надо сначала унічтожіть всєх амеріканскіх жидобендєровцев. А Крим - ето іспокон вєков русская зємля. Там два раза гєроічєскі оборонялі Севастополь - город руской слави. І ми его ужє нікогда назад нє отдадім. Всьо будєт хорошо. Мєркєль і Оланд за нас, і Італія, і Вєнгрія і вся Європа. Только амєріканци нам гадят. Оні і Майдан купілі - за 5 міліардов. А так нічєго би і нє било.

Марна справа, у них у підкорці закладено: Союз нерушимьій республік свободних скрєпіла навєкі Вєлікая Русь. Навіть найадекватниші вважають себе Великою державою і народом, який усі довкола намагаються пригнобити. Хоча звісно є й дружні держави, які визнають провідну роль Великої Росії у світі. Крім того є зона стратегічних інтересів Великої Росії, в якій ніхто не має права діяти всупереч бажань чи ідей кремлівських орків.

З однаковою швидкістю. Оскільки вихідна різниця у швидкості нівелюється силою спротиву атмосфери, яка є більшою для більшої швидкості. Як тільки буде досягнено швидкості вільного падіння, вступає в дію гранична швидкість вільного падіння в атмосфері.

Скіко кріпосних у комплекті дають. Бо без душ якось воно не того.

55,50

56.54 однако

Моя молодість і не тільки пройшла в СРСР, тому я абсолютно точно знаю, що мене туди й трактором не затягти. А от тим, кому 35, якраз згадується щасливе дитинство в СРСР. Причому нудьгують за совком діти переважно із благополучних радянських родин - науковців, технічної інтелігенції. Адже нема чого приховувати, саме вони постраждали найбільше від зламу совкової системи.

А перед цим у 1825 році. Таким чином наступний бунт - десь у 2060.

Навіть прогресивні москалі, які в цілому не люблять Путіна, ще пару місяців тому мені казали, що заповажали його після "повернення" Криму. Якщо хтось в Росії і вважає, що Крим треба віддати Україні, то це маргінали, які ніколи не будуть визначати політику Росії. Хоча, звісно, зміна влади в Росії річ корисна і потрібна, бо може принаймні привести до припинення підтримки дугандонських сепаратистів.

Унылое говно. Толку не буде. Згадайте, коли Юлю посадили - така сама х..ня була. Ну є в Москві та Пітері, хай навіть, десяток тисяч ватних лібералів. Але вони погоду не роблять. Поки не зачепить основну масу народу будуть співати осанну головному хуйлу. Тому не варто сподіватися на народне повстання в Московії. Тільки високий мур і могутня армія.

У принципі, для українця найвищою цінністю є індивідуальна свобода. Українець апріорі вважає ворожою будь-яку владу і готовий протистояти цій владі. Можливо, не останню роль тут зіграло те, що протягом 200 років Україна була у складі Речі Посполитої, де козацтво не один раз шаблею виривало собі привілеї та волю. Росіяни ж навпаки, за привілеями їздили в Москву цареві чолом бити. Українські козацькі повстання в Речі Посполитій майже завжди завершувалися компромісами між повстанцями і владою. Російські бунти - каторгою, дибою і плахою.

Я Хобіта прочитав уперше, коли мені було 33 роки. В оригіналі. По роботі. Після цього дістав і прочитав трилогію "Володар перснів". На мою думку, набагато могутніша книжка, ніж "Війна і мир"

Я в жовтні був 5 днів удома. Але зараз відпочиваю до середини січня. Потім 14 числа в Париж на 3 дні, а вже 18 на 10 днів у Стокгольм, якщо нічого не поміняється.