Search the Community

Сьогодні в Казахстані відбулися президентські вибори. Не можу оминути цю подію - за останні п'ять років двічі подорожував Казахстаном на позашляховику, побував в Астані і в загублених аулах, на алтайських пасовищах і на вмираючому Аралі, на безкрайніх степах і в національних заповідниках. Перше, друге, десяте й саме останнє враження від казахів - вкрай позитивне. Дуже привітливий, відкритий народ, без жодних проявів неповаги або агресії. Серед казахів якось відчуваєш себе в безпеці, наприклад, немає жодного остраху коли стикаєшся з групою місцевих хлопців в загублених цивілізацією місцях (чого ніяк не скажеш про російську глибинку). Толерантність, терпимість і повага казахів до інших проявляється скрізь. Коли під'їхали до алтайської прикордонної застави, щоб отримати перепустку, офіцер вийшов з будки і десять метрів пройшов до нас стройовим!!! кроком, приклав руку під козирок, представився і привітався. Як це контрастувало з відношенням до нас на російському боці Алтаю, ви б тільки бачили! В печерній мечеті Шакпак-Ата ми зустріли місцевих паломників, які справляли обряди - люди їдуть кілометрів з триста, щоб потрапити в це святе для казахів місце. Я спитав, чи не завадимо ми їм своєю присутністю, чи можемо ми тут все фотографувати? На що отримали позитивну і вкрай дружелюбну відповідь. Одразу згадав "святе джерело" в одному з "посадів" Росії (здається то був "Сергієв Посад" ), де ми спробували відновити запаси води: "понаєхалі тут !" - лунало в спину від озлоблених тіток в щільно затягнутих хусточках. Навіть ДАЇ-шник взяв хабара за перевищення швидкості якось по-доброму, під приводом врятування мене від купи проблем (поїздка в райцентр для сплати штрафу і т.п ). Знаєте, як казахи здоровкаються? Казах подає вам праву руку, а коли ви її стиснули, долонею лівої руки він лагідно накриває це рукостискання, підкреслюючи, що ви для нього особливий. Для мене це виявилося більш емоційним, ніж формальна імітація поцілунку французами. Втім, ментально казахи принципово різняться від нас - вони цілком комфортно відчувають себе в системі соціальної кастовості. Якщо народився в сім'ї пастуха, то й не шукай іншої долі - бути тобі пастухом чи різноробочим. А от якщо твої батьки чиновники - твоє майбутнє тільки в державних структурах. Навіть корупцію вони сприймають по іншому - вони її розуміють, як право, що надається за сумлінне служіння державі, і тому вона не викликає суспільного обурення. Кастовість казахи завжди підкреслюють зовнішніми атрибутами - керівник будь якого рангу обов'язково в чорному костюмі з білою сорочкою і в лакованих туфлях, навіть якщо на дворі спека в 40 градусів або йому доводиться залізти в багнюку, щоб дати вказівки робітникам, які ремонтують прорвану каналізацію. На заправці казах середніх літ, побачивши українські номера на авто, звернувся до мене: - Ну тепер у вас нарешті буде порядок і спокій. До влади прийшов Янукович, а він друг Москви, не те, що націоналіст Ющенко. Відповідаю: - Насправді ми, українці, вважаємо це кроком назад в розвитку нашої країни, але сподіваємося, що переживемо й такого президента. - А чим вам не подобається Янукович? - Розумієте, в нас інші люди та інші цінності, ніж в Росії. І дуже різняться від ваших, між іншим. От скажіть, за конституцією скільки термінів мав би бути президентом Назарбаєв? - За конституцією - два - І що, вас ніяк не турбує, що він править вже в четвертий термін поспіль? В сучасному українському суспільстві таке навіть уявити не можливо ... І тут казах видав фразу, яка дуже влучно характеризує переважну більшість його співгромадян: - То нехай править, якщо людина хороша. Такий настрій пронизує все казахське суспільство, його прояви відчуваються на кожному кроці. Від білбордів, на яких Назарбаєв веде в щасливе майбутнє чи то школярів, чи то доярок, чи то пастухів і до всенародного шанування дня народження Нурсултана Абішевича під виглядом святкування Дня Столиці (Астана була офіційно відкрита навмисно саме в день народження президента). - Скажіть будь-ласка, чи зможемо ми цією дорогою потрапити на півострів Мангишлак (відомий заповідник в Каспійському морі)? - питаємо вже немолоду працівницю книжної крамниці в Актау, вивчаючи щойно придбану мапу місцевих доріг. - Минулого року - без проблем, але зараз не впевнена. Справа в тому, що цьогоріч півострів подарували Назарбаєву. - Хто подарував? - від несподіванки спонтанно вирвалося з нас. Від цього ідіотського питання жіночка явно потрапила в нетривалий ступор: - ...Так, цей, ну як його, народ і подарував ... А ми тут, в Україні, стурбовані відчуженням якогось там Межигір'я - це просто дрібнота якась в порівнянні з казахськими масштабами. Цілком зрозуміло, чому Янукович, як на зразок, нам вказував на Казахстан - вдячний народ дарить президенту спочатку Астану, потім цілий півострів, а окрім того просить як найдовше бути при владі. Звісно, Назарбаєву значно легше за наших президентів - величезна територія, як скарбниця, до країв заповнена нафтою, газом та корисними копалинами, і в той же час, з дуже малим соціальним навантаженням - всього 12 мільйонів населення. Як в таких умовах не побудувати власний Дубай? От на місці Целінограду і виникла Астана, яку вдячні казахи "подарували" керманичу на черговий день народження. Втім, на відмінність від Дубаю, нова столиця ще більш підкреслила разючу прірву між соціальними прошарками населення - іноді просто гнітючі умови життя рядового населення сильно контрастують з нестримною розкішшю столичної еліти. Спитаєте що ж там буде далі? А далі буде новий термін Нурсултана Абішевича і новий "віток розвитого соціалізму". Потім іще новий президентський термін і так далі - доки смерть не розлучить вдячний народ із своїм керманичем, або доки "вєжлівиє люді" не прийдуть рятувати "руській мір" від навали "казахських фашистів". Втім, казахи струрбовані своїм майбутнім в дещо іншому розумінні - Назарбаєв не має прямого нащадка чоловічої статі. Чи сприйме суспільство дочку Назарбаєва в якості нащадка престолу? Чи Нурсултану Абішевичу треба буде дочекатися доки онуки будуть здатні взяти не себе тягар державного керівництва? Майбутнє покаже.