Про диванних стратегів Олександр Алимов Люди перестаньте завалювати мені приват істеричними питаннями, типу: "шо нам рабіть, всьо пропало..." Звідки я знаю? Мені стрілять, а вам нити. Я ж не генерал, щоб приймати доленосні рішення. Також ніякого толку нема від сотні копіпастних листів про те, як боротись з танками, градами і фільтрувати воду. Війна, яка там і АТО, яку я побачив у відпустці по телевізору - речі абсолютно не зв'язані між собою. Вам показують якісь карти, стрілки, нацгвардію, батальйони, шось обговорюють, всі понавдягали символіки, їдеш містами і мостами, як по леголенду... Там інша реальність-чорна і пропахла кислим запахом пороху. Ваша показна патріотичність лише боляче ріже око. Уявляю, що думають біженці (реальні): "Нас убівают, а у ніх парад вишиванок". Давайте, їбанем ще парад, з героями майдану на чолі!!! Піздєц... Щоб не волонтери і люди, що підтримували нас молитвами, я може був би і не проти піти на Київ у похід. Але не на владу, а на армію диваноїдних стратегів.