Search the Community

Грунтовне дослідження, що є так звана зе-команда нового уряду рефорамторів, і до яких чергових "реформ" вони нас готують Ярослав Вішталюк3 год · Днями минуло якраз чотири місяці «нового президента» і місяць «нового парламенту» та «нового кабміну». Може хто і не помітив, але ці чотири місяці ми живемо в абсолютно іншій країні. В цій країні тепер відсутні знамениті «харошиє новості» і «пабєди» - останні підбірки з «нашими перемогами», які так любили постити лємбєрги, бігдани і хельгішарпи, вийшли в квітні 2019 року (що зайвий раз чудово довело рівень правдивості тверджень «ми не порохоботи, ми україноботи, ми не за Порошенка, ми просто за Україну»). З моменту другого туру президентських виборів в країні перестали відкриватися «сотні заводів» і прокладатися «тисячі кілометрів доріг» (знаменита «карта нових підприємств» перестала оновлюватися в червні), в ній вже майже розпалась гола, боса, голодна і позбавлена гуртожитків та зброї армія (Бірюков, Марченко, Йаровая та інші), в ній «мінські угоди» чомусь раптом стали не «видатною дипломатичною перемогою Порошенка», а державною зрадою Зеленського. В цій країні показники економічного зростання тепер «малюють», гривня укріплюється і «це погано», успішні до цього п’ять років ОВДП якось раптово стали «фінансовою пірамідою», яка «скоро поховає під собою країну», іноземні інвестиції тепер виключно «спекулятивні», Станицю Луганську давно «здали» і «там тепер ДНР», землю раптом стало категорично «не можна продавати» з цілої низки важливих причин, РРО не можна вводити через погані справи у бізнесу, музичні інструменти для президентського музичного полку купувати і ставити на посади друзів і кумів раптом стало моветоном, зненацька з’явилось ще не так давно 100500 разів висміяне «зубожіння народу» і почали поширюватися дописи про ціну на картоплю і крупи, з в’язниць когось поганого «неочікувано» і тільки зараз почали випускати і взагалі «все пропало»©. Моментально прибічниками Порошенка було видалено з пам’яті, що ще не так давно зростання ОВДП (з червня 2014 по травень 2019 в 2.5 рази) оголошувалось доказом високого рівня довіри інвесторів до української влади, мінським угодам і формулі Штайнмаєра «не було альтернативи», відведення військ в Золотому в 2016 році було «видатною перемогою України в справі доведення свого прагнення до миру» і одночасно «хитрим планом довести світовій спільноті, що агресор не дотримується угод», укріплення курсу національної валюти в 2015-2018 роках – рішучим здобутком Гонтарєвої на ниві голови НБУ, землю «не продають тільки в Північній Кореї» і тому її негайно треба було почати продавати без будь-якої підготовки, РРО «мають навіть бабці на іспанському базарі», тому їх треба було негайно вводити, бо «клятий нарід не платить податки», а кум в кріслі генпрокурора був «гарантією виконання всіх рішучих реформ, замислених ПАПою» і «грозою сепаратистів», яких на волю випускали виключно тільки «недореформовані суди». «Двоєдумство» воістину радянського рівня розмаху. А найголовніше – це, звісно, «суцільні непрофесіонали і дилетанти», яких «понабирали в кабмін замість професіоналів Гройсмана, який, звісно, падлюка, бо в останній момент не підтримав ПАПу, але все одно геніальний реформатор-профі». Хто ж прийшов у склад Кабміну? Прем’єр-міністр – Олексій Гончарук, наймолодший в історії України прем’єр. Прийшов в політику в 2014 зі сфери юридичного обслуговування забудов в професійному плані та зі сфери боротьби з постраждалими від нечесних забудовників в громадському (в останньому співпрацював з фондом «Відродження» Сороса). Був радником міністрів екології та економіки в урядах Порошенка. Можливо він мало кому відомий з тих, хто не надто стежив за українською політикою, проте саме він з 2015 року і до обрання в прем’єри очолював BRDO (Офіс ефективного регулювання) – створену де-юре Абрамавічюсом (а де-факто «контролерами» з ЄС) структуру, яка мала виконувати при Порошенку законотворчу, дорадчу і контролюючу діяльність щодо «реформування України». З 2016 BRDO перетворився на порожнє місце, бо Порошенко почав «будувати Україну» для себе, а не для «міжнародних радників», але в подальшому ця абревіатура буде ще не раз мною згадана, бо цей «офіс» в результаті втрати влади Порошенком фактично і став новим кабміном. Віцепрем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції – Дмитро Кулеба, син Івана Кулеби: обидва – і батько, і син – кадрові дипломати. Батько зараз працює послом в Казахстані, призначений туди Порошенком в 2018 році. Син до 2013 року працював в апараті МЗС, потім пішов в громадську роботу в структурі «Фонду культурної дипломатії» (хто фінансує цей фонд його співробітники за вісім років так і не спромоглися розмістити у себе на сайті, однак рік його відкриття – 2011, рік початку «євроатлантичних прагнень» Януковича – наводить на певні підозри). В 2014 колишнього співробітника запросив до себе Клімкін, в 2016 Порошенко призначив його постійним представником України в ПАРЄ. Весь час успішно підтримував «курс влади», відповідаючи за зовнішню політику Порошенка в Раді Європи.