Françoise Опубліковано 1 січня, 2017 Report Share Опубліковано 1 січня, 2017 «Я зіграв би Воланда і Путіна», – запевнив в інтерв’ю Радіо Свобода Олексій Вертинський. Маючи на увазі героя роману Булгакова, актор зазначив, що йому цікаві «інфернальні істоти». А президента Росії Вертинський готовий зіграти, хоча дуже різко називає Путіна за розв’язану ним війну проти України. Також український актор піддавав нищівній критиці російських колег за їх плазування перед владою і намагання виправдати її злочини. Загалом найважче у мистецтві бути клоуном, констатував Вертинський. І додав жартома: «я переграв усіх придурків української класики»... Вертинський віддав належне акторській майстерності таких українських політиків, як Ляшко, Тимошенко, Порошенко… Але краще їх відзначати за вчинками, наголосив митець.Олександр Лащенко: Пане Вертинський, Ви подарунок зробили читачам, слухачам, глядачам Радіо Свобода, що прийшли…– Дякую! А я страшенно здивований був!– Приємно, сподіваюся. Пане Вертинський, чим для Вас рік, що минає, не тільки як для актора, а й, даруйте за такий, можливо, пафос, громадянина України позначився?– О-о-о! Я й не сподівався, що Ви починаєте з таких складних питань.По-перше, я перший рік як на пенсії. І потім я пішов на вільні хліба. Я дуже багато нарешті працюю і заробляю. Ну, це так, із особистого.Олексій Вертинський – Тобто, така пенсія – не на дачі сидіти, огірки ростити?– Я, чесно зізнаюся, і не планував сидіти на дачі.– Тобто, Ви знімаєтеся, Ви працюєте в театрі?– Звичайно. І в мене дуже багато антреприз.– Може, деякі от нового, 2017-го, року? Трошки видайте таємницю?– Я боюся. Я завжди боюся. Я раніше не боявся, а зараз на старість вже став трошечки якось... колотить. Я якщо про плани заговорю – обов’язково починається якась руйнація – чи поліція приходить, чи телефонні дзвінки.– А що хоче від Вас поліція? Даруйте, Ви ж не бізнесом займається.– Але ж неприємно. Ну, осадок.– Тут ні в якому разі я не буду Павлом Глобою чи ворожкою. Наступного, 2017-го, року Ви в російських серіалах зніматися не будете точно.Я про існування цього боку світу забув, я їх відкинув. Мені це нецікаво. Вони всі – злочинці, мають бути покарані– Я взагалі не знімаюся. Я про існування цього боку світу забув, я їх відкинув. Мені це нецікаво. Я вважаю, що вони всі – злочинці, тому мають бути покарані. Як я можу? Для чого я з ними почну якусь співпрацю? Мені це нецікаво.– А чому злочинці, на Ваш погляд? Це ж Ваші колеги.В’їхали до мене в дім на танках, стріляють, брешуть, що це не війна. Але ж ви вбиваєте моїх людей!– Тому що в’їхали до мене в дім на танках, стріляють, брешуть, що це не війна. Але ж ви вбиваєте моїх людей! Ну, а хто ви після цього?– Ви в одному інтерв’ю одному з українських телеканалів навіть назвали таких відомих російських телекінозірок, як Безруков і навіть «патріарх» Табаков, . А чому?– Гниди. Так.– А чому ж?Вилизують «всі твої тріщинки» у «любимого президента», а він – злочинець, і вони не помічають. Не вбий, не вкради – не мають ніякого значення. Нікчеми– Ну, стривайте. Якби не було війни, я, можливо, про їхнє існування не став би і згадувати. Але якщо вони вилизують «всі твої тріщинки» у цього свого «любимого президента», а він – злочинець, і вони не помічають того. Не вбий, не вкради – для них прості слова, не мають ніякого абсолютно суттєвого значення. Вони просто нікчеми. От у чому.Нехай би робили все, що завгодно. Шкода в тім, що вони для багатьох мільйонів були іконамиАле справа вся в тому, що нехай би вони робили все, що завгодно. Шкода лише в тім, що вони для багатьох людей, для багатьох мільйонів були іконами.– До речі, як Ви вважаєте, дійсно талановитий актор, як не ставитися до його політичних поглядів, той же Табаков, а людиною він може бути, м’яко кажучи, «неахти»?– Так воно часто і буває. Ще Раневська говорила: «Знаю, що по життю сволота-сволотою, а виходить на сцену – Бог!» Ну, бачите, так що це абсолютно не нове.А тим більше про Табакова та Міхалкова – то вже давнішня історія, звичайно. Тому вони так міцно і стоять по цю пору на ногах.– Разом «з лінією партії коливаються»?– Бо при будь-якій владі вони знали, що вони лизали.– Як кажуть, гімн Міхалкова-старшого й досі виконують у Росії стоячи. Гафт теж був автором афоризму. Він, правда, відмовився від цього афоризму, він теж зараз «із лінією партії коливається». Знаменитий його афоризм: «Россия, ты слышишь этот зуд – три Михалковых по тебе ползут!»Пане Вертинський, але ж цікаво, Ви у 1980-у закінчили саме Московське естрадно-циркове училище. Працювали навіть у Находці в Сибіру. Служили в армії радянській…– Був комсоргом свого власного училища!– Росіяни деякі, не тільки такі, як Путін, на повному серйозі кажуть: ну, ми ж один народ, що там ділити, ну що ви, «побузотерили» і знову повернетеся, навіщо нам щось ділити...Після цієї війни я навряд чи коли-небудь захочу об’єднатися з такою «родиною»– Ні-і-і-і. А особливо після цієї війни я навряд чи коли-небудь захочу об’єднатися з такою «родиною». Навряд чи.– Але все-таки є Лія Ахеджакова, Олег Басилашвілі, Андрій Макаревич при цьому в Росії. Так?Їх покарає історія, Всевишній, можливо, правосуддя. Моє ставлення таке: раз ви все зробили, щоб ваш «предводитель» вбивав мене, значить, ви злодію допомагаєте– Ну, слухайте... Ви хочете, щоб я вибачався саме перед ними? Ви ж зрозумійте, я ж не суддя – я нікого не буду карати. Їх покарає історія, їх покарає Всевишній, їх покарає, можливо, якесь правосуддя. Я не збираюся нікого карати. Але моє ставлення таке: раз ви все зробили для того, щоб ваш «предводитель» вбивав мене, значить, ви злодію допомагаєте. І все.– Наприкінці цього року впав військовий літак. На ньому той самий хор летів, який виконував пісню «Вежливиє люди», летіла та ж сама лікарка, яка казала, що «іх там нєт» у Донецьку.І от росіяни, у тому числі інтелігенція, до українців звертаються: «Как ви смєєтє? Что ви так радуєтєсь такой трагедії?» Ви теж раділи, коли цей літак впав, коли дізналися?– Ні... А чого радіти? Воно не дуже весела історія. Я просто знаю, що це покарання. І нехай вони приймають це покарання. А чого вони свої власні переживання тепер перекидають на мене? Я то до чого тут? Слухайте, ви ж посадили того пілота в ту залізяку, яку назвали «самольотом». Потім воно все грохнулося у воду. А я тут до чого? Ну, розбирайтеся.Замість того, щоб ганяти старі літаки в Сирію, краще б антиалкогольну програму зробили. Обіцяв же, цей Пуйло. Після цього «бояришнику» понапивалися. Бог їх зрозумієВам замість того, щоб ганяти старі літаки в Сирію, краще б взяли та й, справді, антиалкогольну програму зробили. Він обіцяв же ж, цей Пуйло, перед наступом на Крим. Він же: «Ми будемо деалкоголізацію». Слова то які вимовляє! Не кожен актор може так виразно сказати: деалкоголізація! Після цього вони «бояришнику» понапивалися. Бог їх зрозуміє.– Що, на Ваш погляд, зараз відбувається в Україні, якщо оцінювати як митцеві? Це більше трагедія? Чи вже переходить, можливо, у фарс, якщо не в комедію?Я стільки років мрію, щоб ми позбулися «совка»!– Ви знаєте, я ж не спеціаліст. Я стільки років мрію, щоб ми позбулися «совка»! І чому він з нас не виходить? А вся проблема саме в цьому. Ви розумієте, я ще років з 15 тому, так сталося, був на майданчику, знімали якийсь «бульвар Сансет», фільм про Любов Орлову та її чоловіка Александрова. І там на майданчику я познайомився з Ульфсаком.– Лембіт.– Так!– По-моєму, «Осінній марафон» грав. Так?– Ні-ні-ні.– Так-так, там інший актор грав…– А він в Естонії, в Таллінні в театрі працює. І найсмішніше, що нас зблизило, що ми, не дивлячись на наші не зовсім такі, тобто моя українська зовнішність, у нього там вже, але ми граємо одні і ті ж самі ролі в наших державах. Він в Естонії грає «дядю Ваню». Здавалося, який «дядя Ваня»? Але він грає «дядю Ваню», а я тут граю «дядю Ваню». Він грає Ібсена, а я тут граю Ібсена. І якось так багато паралелей.І ось так ми зачепилися слово за слово. І мені стало цікаво, як вони в Естонії взагалі розбиралися з цим «совком». Так там в них сталося все неймовірно швидко. Вони у перший же ж день, як тільки незалежність придбали, всі «совкові» закони оголосили поза законом. І цілий рік ця держава – медицина, освіта, мистецтво – все працювало лише... Я не знаю, палець смоктали вони чи, може, у росіян просили їх «рєпи», але вони цілий рік терпляче вичікували, поки це все буде зроблено. І, врешті, вони вже й забули про той «совок» дбати. А ми тут.А воно ж, розумієте, той же ж закон фізики – дія дорівнює протидії. Воно розповсюджується не лише на фізику. Воно розповсюджується і на життя. коли задумуєте якийсь тунель будувати чи вирубку лісів, то чим завершується? Завершується якимись катаклізмами, якимись проблемами. Так само ці катаклізми будуть цим «совком».Але нарешті давайте ми з ним вже почнемо розбиратися. Поки що у нас якісь напівміри. Я не знаю, що таке.– У чому саме виявляється, на Ваш погляд, «совок»? Уже так Путіна в Україні не люблять. Він не є в Україні, зі зрозумілих причин, найпопулярнішим іноземним лідером. Але Лукашенко на першому місці. Патерналізм оцей. Готовність за популістів голосувати. Чому це так?– А хіба це не «совок»?– Це воно?– Я про це й кажу.– Тут, може, більше роль еліти так званої має бути, яка як крала, так і продовжує красти, незважаючи на всі Майдани і війну? Чи люди самі якось мають знизу примусити еліту бути нормальною, цивілізованою?Cаме слово «еліта» в нашій дійсності навряд чи доречно.– Саш, мені якось навіть незручно. Але мені саме слово «еліта» в нашій дійсності навряд чи доречно.– Добре. Верхівка.Немає і верхівки. Люди, які позаймали найвищі крісла, абсолютно не вміють керувати. Живуть за законами недоречності– Верхівка нехай краще буде. Але в нас немає і верхівки. Ті люди, які позаймали, такі розгодовані, огидні люди, найвищі крісла, вони абсолютно не вміють керувати. Вони живуть за тими законами недоречності, як і решта всіх. І це найскладніше. Вони не думають про нашу державу. Вони ситуативні якісь питання вирішують, можливо.Я не можу сказати, що хтось на мене якесь враження справляє. Я ні за ким ні сам не піду, нікого не...– … когось з цієї так званої еліти хотіли б зіграти в Україні на сцені?Дивно-предивно – вони ж знають всі свої вади. І все це висміяне до них не доходить. Не те кіно дивляться, не ті вистави? Вони взагалі самоізолювалися– А чому б і ні? А я й граю. У мене такі бувають ролі. Але, розумієте, так дивно-предивно – вони ж знають всі свої вади. І все це висміяне і акторами, і клоунами. Але чому воно до них не доходить? Можливо, вони не те кіно дивляться, не ті вистави, не ті циркові шоу? Мені так дивно. Вони взагалі самоізолювалися.– А кого Ви грали? Давайте, може, прізвища озвучимо?– О, ні! Я не можу пригадати. Але в мене було дуже багато чиновників.– А, таких маловідомих? А от топових, лідерів хотіли б зіграти українських зараз? Ні?– А Ви знаєте, що це найпростіше. Якраз мені хотілося б зіграти... Ви не бачили «Слуга народу-2», що вийшов у кінотеатрі зараз? Мені так сподобалися оці три корупціонери. Горянський, Лалєнков і цей третій актор. Як він? Я ж їх знаю 100 років. І вони такі, що... От як треба злодіїв грати! Ні риба, ні м’яко, «потешные» люди. Вони можуть бути гнидами, можуть удаватися кульбабою. Така штучка... Це складніше. Мені таке подобалося б більше. «Сірих кардиналів».– Навіть так?– А цих виконавців – вийшла, голосно поговорила, всім памороки забила, пішла.– А цирк? Даруйте, не хочу образити цей вид мистецтва. Цирк у Верховній Раді – він триває, на Ваш погляд? Наскільки він Вам як професіоналу видається якісним? Чи це просто такий вже балаган низького рівня?– Так то балаган.– Наприклад, Ляшко талановитий, як актор, на Ваш погляд?– Так, звичайно.– Юлія Володимирівна зі своїми змінами зачіски?– Так, вона може бути переконливою. А як же ж?– Ну, і Петро Олексійович, на Ваш погляд? Він гарно говорить, володіє українською…– Звичайно. Ну не тільки українською, англійською і російською. Все прекрасно!– Тут вже якийсь прогрес є в Україні…– Ну, так і треба. Але, розумієте, вже такі старі пеньки, як я, розуміють, що слова мало що означають. Завжди прийнято рахувати, що людина ціниться за своїми вчинками.– «Не словом, а ділом», як казав один, м’яко кажучи, невдалий політик і бездарний актор. Не будемо називати це прізвище.– І теж розумів, що слова тут ні до чого.– Давно вже казали, що насправді, якщо казати про клоунів у найвищому розумінні цього слова, то це найважче у мистецтві. Ви погоджується?– Я погоджуюся. Я коли навчався у своєму естрадно-цирковому, мене страшенно переманювали на циркове відділення, тобто, щоб я був клоуном. У них з клоунами не вийшло. Народу повно, але чомусь не смішно.– Не артистом розмовного жанру, як Ви тоді стали, так?– Але, знаєте, я закомплексував. Тому що для мене це було страшенно. Мені Нікулін в цирку на Цветном бульварі – я всі його репризи (я не знаю, не рахував – не бухгалтер) знав напам’ять. І кожен раз я вже абсолютно всі ті нюанси його знаю, а воно все глибше, цікавіше і ємкіше це бувало. Це був клоун надвисокого польоту!І в той же час я пішов у цирк Вернадського. Помер Олег Попов. Не хочеться про покійного нічого поганого говорити, тому я скажу так: це небо і земля. Це абсолютно…– А Єнгібарова Ви бачили?– Так, звичайно. Я не пригадую, як вони писали? Здається, трагічний... Ні, ліричний...– Так. Скоріше. Чи «похмурий образ»… «Осінній»… Можливо, так. Отака можлива іпостась клоуна?– Можливо. Це такий дар. Це така харизма. Ви розумієте, такого не зіграєш, на таке не вивчиш... І він так природно у цьому існував. Це ж до мурашок.– А Вам, пане Вертинський, що ближче?Всі ж: це ж Безруков! Ну та й що Безруков? Він бездарний, не вміє бути енергетичним. Він слабенький актор– А я взагалі талановита людина ближче. І все. Якщо я бачу, що просто людина, яка навчилася, як, наприклад, Безруков... Всі ж: як же – це ж Безруков! Ну та й що Безруков? Він бездарний, Безруков. Він не вміє бути енергетичним. Ну, вміє розставити акценти, він знає багато слів, напевне, і говорить начебто, не затинаючись, але він слабенький актор.– Юрій Нікулін був і видатним драматичним актором. Зокрема «20 днів без війни» і не лише. Як Ви вважаєте, для Вас це можливо, отак різко переходити – з комедії у драму, з драми в трагедію?Я переграв усіх придурків української класики– А чому ні? Я намагаюся. Мені страшенно це подобається. Колись комплексував страшенно. Тому що я в принципі починав як комік. Тобто я звик бути «дурником». І тому я переграв усіх придурків української класики... А потім так сталося, що мені почали давати ролі спочатку соціальних героїв, а потім і героїв-коханців, а потім вже й взагалі героїв. Вже наскільки я там переконливий, то мені просто про це соромно говорити, але я намагаюся вчитися, я намагаюся бути переконливим.– Отакі різкі переходи, як Богдан Бенюк тепер грає «Ричарда Третього». А у Вас таке можливо?– Можливо. А чому ні? А в мене так і є. Якби Ви ходили до мене в театр, то, можливо, Ви знали б. У мене є. У мене, наприклад, одна і та ж сама вистава. Дивіться, щоб потім....– Молодий театр.– Молодий театр.Щоб не вбивати два вечори, то краще подивитися, у мене є вистава «Синій автомобіль». Воно за жанром написано «трагікомедія», а насправді там трагедії ніякої не відбувається. Але в мене там глядачі на початку регочуть, а під кінець разом зі мною соплі на кулак намотують – плачуть. Бо я ж бачу – хусточки дістають, якесь пожвавлення.– Рівно 20 років, як Ви працюєте в Молодому театрі у Києві. 1997-й. При цьому (ризикну дати оцінку) трошки кокетливо кажете: я старенький, я такий-то... Але ж Ви працюєте в Молодому театрі. І молодь ходить на Ваші вистави.– А зв'язок який? Молодий театр – цю назву придумав ще Курбас. Він хотів, щоб разом на хвилі революції, ще тієї жовтневої, разом з державою народився молодий театр. І оце він по цю пору. І там вже мій вік, здається, ні до чого. Я теж комплексую з цього приводу. Молодий театр – всі з нас вже, як каже Стасік Боклан, «з тобою добре по Прозірній вниз спускатися під час морозу, бо пісок сиплеться – не так слизько».Тим не менше, що я можу зробити? Зате дійсно це мій театр. Він мене прийняв 20 років тому. Мені тоді було складно... І Бог знає, як. Не хочу навіть згадувати. Але так сталося, що саме він став тією вишенькою на торті. Я саме тут зіграв все своє краще – і комедії, і...– … і граєте досі.– І граю досі. Але я вже пішов зі штату. Я звільнив місце для молоді.– Взагалі в такому віці (якщо можна Вам таке питання поставити), Ви ж маєте випромінювати позитив як актор, оптимізм, можливо – принаймні на сцені. Де для цього брати завзяття? Знаходити ресурс? Чи треба, то треба, а що робити?– Ресурсів немає. Звичайно, що все вже давно...– Перепрошую, Ви не такий старий. Просто… Ви ж не жінка – можна озвучити Ваш вік? Вам 60 років.– Ну, ось через два дні буде 61. Слухайте, не такий старий! А якщо ваша соціологія пише, що тут чоловіки живуть 62? Багато мені лишилося до тієї межі?– Я сподіваюся, що багато! Дай Боже Вам здоров’я!Але все ж таки – де Ви берете натхнення? Чи просто професіонал завжди...– Справа в тому, що ми всі себе називаємо професіоналами. А насправді це ж не так.Я кожного дня обов’язково займаюся тим, щоб мої кістки були у формі, щоб я був в тонусі. Для того я ходжу, якісь справи вирішую, у мене багато якихось побутових проблем. Це мене теж заводить. У мене є онука – я з нею люблю возитися.Намагаюся свої діагнози не тягнути разом з собою на сцену. Люди приходять у театр не для того, щоб поцікавитися моєю кухнею, розраховують отримати позитивнеЗаконів старіння ніхто не відміняв. Мені важко. Просто я намагаюся свої діагнози не тягнути разом з собою на сцену. Люди приходять у театр не для того, щоб поцікавитися моєю кухнею, вони від цього вечора щось розраховують отримати позитивне. І тому я все роблю для того, щоб сам був у тонусі, і щоб люди отримали.– Для своєї онуки Ви Дідом Морозом буваєте?– Зараз вже ні. Я останній раз був, коли Ксюшка у школі вчилася. Тобто років 10 тому.Не дуже люблю роль Діда Мороза. Вона якась придуркуватаЯ не люблю… Ні, я бував. Я виручав друзів. Там всяке було. Але я не дуже люблю цю роль (Діда Мороза – ред.). Вона якась... Ви погодьтеся, вона якась трошечки придуркувата. Ні?– Я не знаю, може, я Вас трошки ображу... Мені здається (на мій суб’єктивний смак, як глядача), Вам більше такі містичні ролі підійшли б. Наприклад, Воланда Ви грали?– Ні, ще не грав.– От мені здається, що Ви підішли б (ну, не мені це вирішувати – я не є режисером), просто фактурно Ви підходите на всі 100. Ні?– Ні. Я з задоволенням.– Ви не відмовилися б, якби Вам запропонували…– Ні, навпаки. Я навіть комусь говорив: чому ви мене не запропонуєте якусь інфернальну істоту? Ну, подумаємо. Ну, думають й досі. Вже скоро ні про кого думати буде.– Я багатьом акторам в ефірі ставлю це питання. Повторюся, але маю зробити і Вам. Фактурно Ви абсолютно не підходите ні за зовнішністю, ні за ростом, але Путіна зіграли б?Зіграв би Путіна. Януковича однією лівою. Все, що дурне – не вимагає зусиль.– Ви знаєте, я думаю, що зіграв би (Путіна – ред.).Я зіграв би. Таких цікаво грати.– Януковича?– Ну, це було би смішно. Ну, так... Мені здається, це (Януковича – ред.) однією лівою. Все, що дурне – воно якось не вимагає якихось зусиль.– А що Ви побажаєте глядачам, слухачам, читачам Радіо Свобода? Просто «без надії таки сподіватись» у 2017 році? Чи...?– Ні. Слухайте, мені здається, що простіше. Тут треба побажати, щоб нарешті ота штуковина, що згори, яка називається головою, щоб вона не тільки думала, що вона думає, а щоб вона справді почала думати, щоб ми нарешті відмовилися від якихось казочок і подарунків Діда Мороза, від якихось субсидій влади, від всякої хреновини. Давайте вже робити подарунки самі оточуючим. Давайте будемо дідами морозами і будемо якось так от в цій системі існувати.Мені здається, що ми потрібні. Ми обов’язково зробимо це.– Давайте, зрештою, наскільки я Вас розумію, піднімемося з «дивана»?– Так.– Пане Вертинський, бажаю Вам здоров’я, не забувати, що Ви – молода насправді людина і не тільки тому, що актор Молодого театру. Не тільки цьому.– Дякую!– З Новим роком Вас! Хай Вам щастить!– З новим щастям! З Різдвом! http://www.radiosvoboda.org/a/28206397.html 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts