convex Опубліковано 19 квітня, 2017 Report Share Опубліковано 19 квітня, 2017 Процедура поховання чимось займає родичів, відволікає їх від горя, не дозволяє замкнутись у своїх почуттях і скеровує у русло традиційних ритуалів, цим розтягуючи у часі і пом'якшуючи удар. Крім того, вона впорядковує спілкування і дає можливість висловити співчуття, не напружуючи близьких покійного. Нікого не дивує, коли ми зберігаємо якісь речі, що нагадують про померлих. Беручи їх до рук, можемо ніби торкатися до тих, хто вже пішов. Чому ж дивуватися, якщо хтось хоче зберегти найголовніше - неживе тіло, навіть якщо померлого у ньому вже нема. Можна "прийти до нього", навіть поговорити - це цілком нормально і природно. Якщо хтось хоче позбавити рідних такої можливості - має право, але я не впевнений, що це гуманно. Це ще не згадуючи про релігійний аспект для вірних традиційних релігій... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Параска Опубліковано 19 квітня, 2017 Автор Report Share Опубліковано 19 квітня, 2017 я считаю, что для памяти не нужна какая-то конкретная точка на местности Link to comment Share on other sites More sharing options...
Rost_I Опубліковано 19 квітня, 2017 Report Share Опубліковано 19 квітня, 2017 я считаю, что для памяти не нужна какая-то конкретная точка на местностикомусь ні, а комусь навпаки - дуже важливо. 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Параска Опубліковано 23 квітня, 2017 Автор Report Share Опубліковано 23 квітня, 2017 как говорится, "кстати"от Лады Лузиной https://www.facebook.com/lada.luzina/posts/1399585180121866 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts