Краса України - Поділля (с)

[Françoise]

Одна з найвідоміших (як не найвідоміша) фортець України. У Кам'янці Подільському.

Її де вже тільки не фотографували і як вже не рекламували. Тому переписувати те, що всі знають, сенсу нема.

Просто фотки.

 

Панорама фортеці зі Старого міста

 

Вид на 1 з веж з середини іншої

[Françoise]

У фортеці постійно проводяться усілякі фестивалі, концерти, майстер-класи. Це гончарний

 

А це вироби. Зліва готові, а зправа ті, що ще не пройшли термічну обробку у печі, трохи мають підсохнути перед тим, як їм обжигають

 

А ще там у Папській вежі сидів свого часу Кармалюк. Біографія в нього, як виявилося, була ще та. Такий собі Робін Гуд, що крав та тікав від війська

[Françoise]

[Гість shpylka]

Славне  містечко  Кам янець.  Столиця  УНР,  резиденція  ЗУНР.  Чудовий  каньйон  в  місті.  Здається  такого  більше  ніде  нема,  щоб  місто  було  розташоване  на  двох  рівнях.

[Françoise]

Ще трохи панорами з фортеці. Цього разу на православний собор. Він дивом зберігся, там у радянські часи щось було, типу складу. Решту понищили.

Там як раз католикам пощастило більше, католицькі храми не зруйнували, їх використовували як то склади то музеї атеїзму, щось такого типу. Зараз віддали знов католицькій громаді

 

[Françoise]

Магістрат a.k.a. City Hall a.k.a.  Ратуша. Коли  вперше там побувала (то було давно), там була експозиція воскових фігур. Зараз музей Магдебургського  права.

Ратуша має 3, так би мовити, яруси. За правилами середньовіччя, ратуша мала бути найвищою будівлею і бажано мати годинник. Годинник був показником, так би мовити, заможності міста Пеорший годинник (розташований нижче) місту подарували вірмени (вони там жили у середньовіччі). Потім з ростом міста містяни стали будувати вище свої домівки і ратушу на громадський кошт також "підвищили". Останній годинник вже зробили австрійці.

Механізм з середньовічного вірменського годиннику поки що знаходиться десь у Польщі і,здається, повертати його нам вони не збираються.

 

Експозиція містить усідлякі там артефакти, серед них різні гроші різних країн. Цю фотку я зробила для знайомого литовця, що колекціонує монети та банкноти

Змінено 3 травня, 2017 користувачем Françoise

[Françoise]

Костел Петра й Павла.

 

Вхід до подвір'я костелу. Кажуть, під цією аркою загадують побажання

 

Він цікавий тим, що коло нього є...................... мінарет.

Спочатку це дійсно був костел. Потім, коли у місто увійшли турки (а там мав місце просто договір), вони на диво руйнувати нічого не стали. Але їм потрібен був мінарет, щоб муедзим міг щось там сповіщати. Вони й добудували його прямо поруч з костелой, який почали використовувати як мечеть.

 

Згодом, коли місто знов повернулося до складу Жечіпосполитої, мінарет залишили, але на нього поставили ангелочка. Так костел і зберігся до наших часів

 

Там ще є пам'ятник "полковнику Володийовському" (угу, з фільму), який "героїчно загинув внаслідок нехтування правилами безпеки" (поліз у пороховий погріб зі смолоскипом)

[Françoise]

У костелі всередині стоїть дуже відомий надгробок. Це пам'ятник молодій дівчині, доньці шляхтичів Пшездецьких Лаурі. Вона у віці 21 рік за одними переказами тяжко захворіла, за іншими впала з коня та пошкодила хребет. Батьки відправили її на лікування до Італії, але то не допомогло і згодом вона померла.

Батьки у скорботі замовили мармуровий надгробок російському скульптору Бродському, який на той час жив в Італії. Він його зробив, кілька місяців знадобилося, щоб довезти надгробок до Кам'янця. Але Бродський порушив 1 пункт договору. Пам'ятник мав бути унікальним, але, кажуть, в Італії трапляється бачити інші цого роботи навпрочуд схожі на цю, єдине, що лице вмираючого різне та ангел "міняє стать", то хлопчик до дівчинка

 

Надгробок символізує завчасно згасле життя. Дівчина на ліжку або вмирає просто зараз, або от от щойно померла. Душа ще останніми зусиллями тримається у тілі, але ангел вже трима факел життя униз. Книга життя вже впала, але ще не закрилася

Змінено 3 травня, 2017 користувачем Françoise

[Françoise]

Домініканський костел. Знаходиться у стані перманентного ремонту...

 

Всередині дерев'яна тераса майже розвалилася

 

А це напроти костелу, був чийсь заможний будинок.

 

А поруч з костелом будинок, здається, Потоцьких. Він невеликий, вони (як усі магнати) просто мали собі мати помешкання, де зупинитися, коли бували у Кам'янці

[Françoise]

В місцевому етнографічному музеї є різні виставки. Зараз була виставка робіт художників, мами й сина. Вони вишивають соломкою. Це робота дуже кропітка

 

Тритпих

 

А це фігурка монаха. Це домініканець. Монахи ходили по селах з такими кошиками, аби селяни кидали туди що не шкода для ордену, монетки чи їжу.

 

Цей - веселий. Ось що в нього в кошику

[kr1810bm86]

   

[Françoise]

Трішечки місцевого екстриму. Каньон річки Смотрич дуже мальовничий і з дуже крутими майже вертикальними берегами. Вапнякові скелі та залишки давньої фортеці, все це в буйній зелені створює прекрасний краєвид.

І можна ним милуватися не лише згори (з мосту чи старого міста) я й знизу, сепбто прямо з ріки.

 

 

[Françoise]

Для цього використовують такий "транспортний засіб" - БРДМ. З них в епоху демілітаризації зняли зброю та башти, тепер катають нівроку цікавих туристів.

Заїжджаємо в ріку - яхууууууу

 

Їдемо / рулимо / пливемо далі

 

 

куку

[Françoise]

Знаменитості, що бували у Кам'янці. Відіграли неабияку роль в історії України

 

 

Змінено 3 травня, 2017 користувачем Françoise

[Françoise]

Далі - Хотин. Також дуже відома фортеця, перш за все по кіно. Чого лишень там не знімали - Ля Рошель у "Мушкетерах", замок Торквілстон у "Баладі про хороброго лицаря Айвенго", облога козаків у "Тарасі Бульбі". Може й ще щось.

 

Будували молдавани, потім також кілька разів переходила з рук у руки, але після Хотинської битви остаточно закріпилася за "християнським світом".

 

На початку дороги до фортеці стоїть пам'ятник герою Хотинської битви Петру Сагайдачному. Чесно, - мабуть один з найдивніших пам'ятників. Схожий не на бойового гетьмана, а на якогось ченця, що з тиждень просидів десь у печері і при тому нічого не їв.....

[Françoise]

Вхід на територію замку через цю браму

 

Сама фортеця. Масштаб, скажу я вам, вражає

 

Біля фортеці вже за часів Російської імперії збудували церкву. Потім все те було дуже занедбане, церкву відбудували нещодавно

[Dilbert]

[pent@gon]

 

 

Цей - веселий. Ось що в нього в кошику

 

Клас

[Ведмедик]

Гарно

[Параска]

были с подружками в 2010 три дня

жили в Хотине

а в К-П договорились с прикольным экскурсоводом - свободовцем 

экскурсия на целый день индивидуальная

лазили там, где даже нельзя или закрыто

слушали то, что не все знают

пили каву в местах с необычно-прекрасными видами

 

самые лучшие воспоминания

Змінено 4 травня, 2017 користувачем Параска

[Françoise]

Земляні вали, насипано вручну. Коли почали вткористовувати ядра з порохом, вони пробивали стіни фортець і стіни вже не були таими ефективними. А от земля стримувала та гасила вибухи від пороху, це вже був біль ефективний захист

 

У фортеці, як виявилося, провели величезну роботу з реставрації. Вона ж була напіврозвалена з бур'яном на подвір'ї. Зараз все у камені, двір вимощено, будинок коменданта відбудовано, дахи знова перекрито, над колодязем поставлено щось типу маленького будинку. 

 

У часи османів коло фортеці була мечеть. І звісно мінарет. Зараз лише фрагмент стіни лишився. Мечеть було підірвано у 41, під час відступу радянських військ аби не дати ворогу (румунам) з найвищої точки тієї місцевості (як раз мінарету) сопстерігати за відходом військ. Камені, що лишилися від мінарету, складено на подвір'ї фортеці.

[Françoise]

На стіні фортеці постійно присутня незрозумілого походження пляма. Версій її появу існує декілька.

1. Оскільки фортеця будувалася у декілька фаз, десь стався виток селітри і це саме від неї ця пляма. Але селітра давно мала б висохнути.

2. Багатий боярин замурував у стіну свою доньку, покаравши її за кохання до простолюдина. Тепер то її сльози

3. Найближча до істини. Коли підіймали вчергове рівень, щось пошкодили з водовідводом у стіні.

 

Ззовні вона ледь не на середині стіни. З подвір'я фортеці вона на рівні підлоги

[Françoise]

Інколи бува так, що турагент помиляється з кількістю готельних кімнат для поселення, або ще й категорією тих кімнат.

Так і сталося. Наш бідолашний гід мабуть, години з 3 провисів на телефоні, доки все то розрулював. Травневі там дуже "напружені", народу достобіса, особливо груп з Польщі. Знайти кімнату у готелі то величезний гемор.

 

Втім, як то кажуть "нєт худа без добра". Нам запропонували на 1 ніч поселитися за містом у комплексі на березі Дністра. Коли ми туди приїхали, в мене вирвалося - "а давайте ми тут взагалі залишимося..."

 

Вид маленьких "шатрів" для невеличкої компанії :

 

А це вид комплексу з причалу, соррі змазано вийшло :

[Françoise]

Ось приблизно такий краєвид прямо на виході з кімнати :

 

До рецепції крокуємо

 

Територією гуляємо :

 

І ще красень Дністер.

 

До речі, там дуже смачні сніданки, я була сильно і приємно здивована. Такий, фундаментальний, по-нашому. Поснідав і можеш ледь не весь день гасати дивитися місцеві красівості.

Усілякі сири, ковбаси, салати, яєшня, смажені курячі крильця(!!), йогурт, круасани - все це шведський стіл, бери скільки хочеш. І просто нереально смачні консервовані сливи... я їх мабуть з тарілку втовкла 

[Françoise]

Бакота. Водосховище на Дністрі.

Місцина вражає своєю красою ландшафта з гірким присмаком примусового виселення населення 3 сіл, що заради цього навіки зникли під водою.

Одне з них і називалося Бакота.

 

Коли у 80і роки вирішено було будувати там ГЕС, місцевих мешканців попередили про необхідність зруйнувати власноруч свої садиби, вирубати дерева та все зрівняти з землею. Людям компенсували, здається, по 3000 радянських карбованців за хату у разі переселення за 20км від цього місця, ближче не дозволялося. І помножували на якийсь чималий коефіцієнт, якщо вони погодилися переїхати за полярне коло (це не жарт, їм таке пропонували, інша річ, цікаво, скільки ж таких ненормальних знайшлося)

 

 

[Françoise]

У Бакоті ще з часів прийняття христянства є скельний монастир Св.Михайла. Точніше його рештки, 4 келії.

Його було засипано могутнім землетрусом у 17 столітті. Пізніше Антонович, перечитавши багато описів, висунув гіпотезу, що у тих краях щось має бути.

Рештки підземель знайшла, здається, лише 4 експедиція, перші 3 були неуспішними. Антонович дуже довго і дуже ретельно перечитував старі літописи, допоки йому вдалося більш точно обмалювати можливе місце розташування давнього монастиря.

 

А ще там є 3 джерела (молодості, здоров'я та розуму), до них на поклоніння ходять язичники.

 

 

Рештки давньої печери, через цей вхід потрапити туди можуть лише спелеологи

[Françoise]

І нарешті остання точка - замок Межибіж.

Власне Межибіж то назва смт (а колись і містечка, бо проживало там 12 000 осіб, а от зараз трохи більше 3000), де цей замок розташований.

Назва походить ще з часів давньої (себто Київської) Русі. Київський князь ці землі подарував місцевому князю. А оскільки місцина знаходиться поміж ріками Південний Буг та Бужок, то й назва походить типу між цими річками.

Або "поміж богами" бо слов'яни поклонялися воді.

 

Замок тоді був з дерева. Під час монголо-татарської навали його було спалено (у найкращих традиціях ординського жанру)

 

Після битви на Синіх водах литовський князь Ольгерд подарував ці землі своїм племінникам князям Коріатовичам. Вони й здубували перший замок, трикутник. Часів ВКЛ.

Потім поляки витіснили литовців, замое перейшов до магнатської родини Синєвських. Вони його добудовували, перебудовували, добудували вежу.

Потвм дочка Синєвських вийшла заміж за князя Чарторийського і замок належив вже цій родині. Знов численні добудови, врешті решт він лишився вже таким як зараз є.

 

Після появи Російської імперії деякий певний час полякам ще дозволяли там жити спокійно. То було через те, що Чарторийський відправив двох своїх синів на службу у російське війско, вони присягнули Катерині II.

 

Але то тривало недовго. Під час повстання під проводом Тадеуша Косцюшка, повстанці місяць там квартирували. Цього, завсно, Катька пробачити їм вже не могла.

 

До речі, в самого Косцюшка там сталася романтична історія. Він, тоді вже 44-річний генерал, закохався у місцеву 18-річну дівчину і навіть до неї сватався.

Батьки не погодилися (гадаю, дівчина до самої своєї смерті за них ставила свічки)

 

Вхід до замку

 

Проїздом там був зупинився й Тарас Григорович

[Françoise]

В замку є музей та кілька експозицій, зокрема етнографічна та пам'яті жертв голодомору.

 

У музеї, окрім артефактів розкопок, є експозиція місцевої художниці, що пише ікони на склі. Дуже яскраво виходить

 

Експозиція про голодомор яправліє якесь дуже неоднозначне враження. Є таке англійське слово Weird. Ось таме так я б її й охарактеризувала. Якісь голі чоловічі постаті скрізь за звалене знаряддя с/г праці. Без коментарів....

 

[Françoise]

А ще у Меджибожі жив і був похований засновний руху хасидизму Ізраїль Баал Шем Тов

 

Це був дядько того самого цадіка Нахмана, що в Умані. Єврейська громада поновила його могилу

[Françoise]

Замок також дуже довго був у занепаді. Кошти на реставрацію почали видвляти за Ющенка. За Януковича (очікувано) припинилися, зараз наче б то знову фінансують. Принаймні реставрація там іде повним ходом. Цікаво приїхати туди ще раз, скажімо, років через 10.

 

Ось так виглядало подвір'я з костелом відносно нещодавно

 

Зараз :

 

Там у лісах як раз той давній "литовський" замок, його реставрують.

Змінено 4 травня, 2017 користувачем Françoise