ой як цікаво! "Проектант оцінить наслідки спуску Дніпровського каскаду водосховищ"

[лєса]

[Гість СіЛ]

В одній з книжок письменник Феодосій Роговий, який також жив у затопленому потім Кременчуцьким морем селі наводить такий факт:

якби тільки саме сіно, що його можна було накосити за рік на затопленій водосховищем території, була можливість зібрати, а потім протягом року спалювати на теплоелектростанції, то була б отримана кількість електроенергії, що її виробляє протягом року Кременчуцька ГЕС.

 

Для всіх сімей, виселених з затоплюваної території ця подія стала трагедією на все життя. А новозбудовані, красиві і молоді 60 років тому села сьогодні приходять в занепад, на однин двір, де ще є люди, припадає по 2-3 пустих. У школі, де було в сімдесяті- восьмидесяті по три паралельних класи, зараз ледве близько сотні учнів всього.

[Гість СіЛ]

Крім людських трагедій були і інші, більші і менші, екологічного характеру. Екосистеми якось вже призвичаїлись до нових умов. Руйнування водосховищ призведе до нових дуже серйозних проблем екологічного характеру. Державі вирішити їх буде не по силах,

і, навіть вигода від повернення в оборот раніше затоплених сільгоспугідь не покриє збитків від нового руйнування екосистем.

А земля на дні водосховища дійсно родюча, здобрена лесом (намулом). Та не з нашим сьогоднішнім розумом братись за спускання водосховищ. Може, нащадки наші цим займуться колись.

[Dilbert]

Затоплення 62 роки тому сіл нинішнім Кременчуцьким водосховищем безпосередньо зачепило моїх рідних - мамин рід з одного з таких.

Минулого літа я їздив туди, говорив з далекими родичами,фотографував. 

село мого діда затопили 

[vkhavr2]

В одній з книжок письменник Феодосій Роговий, який також жив у затопленому потім Кременчуцьким морем селі наводить такий факт:

якби тільки саме сіно, що його можна було накосити за рік на затопленій водосховищем території, була можливість зібрати, а потім протягом року спалювати на теплоелектростанції, то була б отримана кількість електроенергії, що її виробляє протягом року Кременчуцька ГЕС.

 

Для всіх сімей, виселених з затоплюваної території ця подія стала трагедією на все життя. А новозбудовані, красиві і молоді 60 років тому села сьогодні приходять в занепад, на однин двір, де ще є люди, припадає по 2-3 пустих. У школі, де було в сімдесяті- восьмидесяті по три паралельних класи, зараз ледве близько сотні учнів всього.

+===============================================================+

Ну, це не факт, а вигадки. Бо витрати енергії щоб накосити, зібрати та звезти теє 

все сіно, приблизно такі-ж, як можна отримати від того сіна. Чому сіно ніколи не 

розглядалося як енергетичний ресурс. 

[mc5]

Тобто, поставити у рядок 5 армійських бульдозери та пустити по берегам Дніпра та островів,

 

Хуйло также в Криму делаед.

[Гість СіЛ]

+===============================================================+

Ну, це не факт, а вигадки. Бо витрати енергії щоб накосити, зібрати та звезти теє 

все сіно, приблизно такі-ж, як можна отримати від того сіна. Чому сіно ніколи не 

розглядалося як енергетичний ресурс. 

 

Питання до Феодосія Кириловича.

 

А так, як він, покійний, не відповість, то від себе додам - окрім сіна у поймі Дніпра росли і осока з очеретом, і рогіз, і верболози, і верби,осики, тополі, дуби, сосни і інша рослинність, то їх енергії вдобавок до сіна вже так точно вистачило б.

Раціональний ви наш.

[Гість СіЛ]

село мого діда затопили 

Найбідьші з 212 затоплених сіл:

Серед затоплених сіл на лівому березі були: Біла Голова, Білки, Бубнів, Бузьки, Васьківка, Велике Липське, Воїнська Гребля, Галицьке, Головки, Гусине, Демки, Денисенків, Дубина, Дубинка, Жовнинське, Забудько, Залізьки, Котлів, Красне, Кулішівка, Лебехівка, Лялинці, Ляшенки, Мале Липське, Малярівка, Матвіївка, Меринці, Миклашівка, Миколаївка, Миньківці, Митьки, Мойсинці, Морозівка, Мутихи, Налісні, Нове Липівське, Палений, Панське, Пищики, Плависте, Погоріле, Пугачівка, Радутське, Родьківка, Самовиця, Сергіївка, Старе, Старе Липівське, Стовбовахи, Хрести, Червонохижинці, Чигирин-Діброва, Шафорости.

На правому березі було затоплено такі села: Шабельники, Бужин, Адамівка, Кожарки, Талдики, Тарасівка, Мудрівка, Чаплище, Подорожне, Самусіївка, Воронівка, Коропівка, Клочкове, Нове Липове, Старе Липове, Калантаїв-Польський, Чернече, Петрівка, Колаборок, Вітрівка, Шумейко, Польський Крилів, Скобіївка, Ломувате.

Багато сіл було перенесено із зони затоплення зі збереженням старих назв (серед них — Васютинці, Москаленки, Тимченки, Вереміївка, Жовнине, Рацеве, Тіньки, Боровиця, Кліщинці, Леськи, Худяки, Сагунівка, Топилівка, Вітове, Пронозівка, Мозоліївка).

[Dilbert]

Панське

[лєса]

село мого діда затопили 

[Гість СіЛ]

Панське

В один із безсніжних днів січневих свят ми сиділи в "Придніпровському" кафе, яке, незважаючи на святковість новорічних гірлянд, виглядало понуро-пустельним: очевидно, все-таки сумувало за сонячними літніми "трудовими прибережними буднями" із гучними дискотеками, переповненими пляжами і неодмінним атрибутом – запахом соковитих шашликів.

Це моя батьківщина. Точніше – символ. Мій дід (батько мами), що жив у тодішньому селі Панське, розташованому посеред нинішнього Дніпра, на початку 30-х років був залізничником. Під час Голодомору 33-го йому, як залізничнику, видавали убогий пайок. Можливо, завдяки цьому пайку мої дідусь і бабуся вижили в той важкий час, а значить – дали шанс і моєму життю: моя мама, народжена в Панському, вийшла заміж за односельця – мого тата. Вони були представниками останнього покоління, що жило у чарівній українській Венеції – селі Панське. Тато розповідав: до школи – на човні, у клуб – на човні...

Природні умови Панського можна дійсно назвати унікальними, оскільки розміщувалося воно в однойменній низинній частині Дніпра і щорічно заливалося весняними талими водами. Заливало вулиці, подвір'я, а іноді, після особливо сніжних зим, вода частково заливала і хати. Тому вони та інші дворові споруди будувалися на природних підвищеннях – пагорбах, найчастіше на рукотворних насипах.

Вулицями під час повені не ходили, а плавали на човнах. У батька збереглася унікальна фотографія – місцеві парубки на човнах в часи повені 1953 року. Взагалі-то унікальний знімок: уявляєте, така собі тусовка. Тільки замість байкерів на мотоциклах, роверистів на спортивно-гірських велосипедах – хлопці з'їхалися потусуватися на човнах. Варіантів немає – кругом вода.

Саме село Панське базувалося на цілій гряді островів – від великих до зовсім маленьких. Сухопутна частина відділяла русло Дніпра від цілої гряди маленьких місцевих кристально чистих річок і озер.

Google, нічогісінько не знаючи про село Панське, таки пам'ятає деякі висловлювання про Дніпро старих часів. Так, французький інженер Г.Л. де Боплан, перебуваючи в наших краях у 1630–1648 роках, у своєму "Описі України" особливу увагу приділив Дніпру і придніпровським поселенням. Зокрема він відзначав таке явище: під час нересту риби опущений у воду спис зберігав вертикальне положення – настільки щільні йшли косяки риби. Риби було не злічити! Та й яка риба: білуга, шип, осетер, оселедець, лосось, річковий вугор...

Велику домашню живність (переважно корів) вивозили на острови, які перебували на височинах навколо села (як казали – "на купки"). "Перевезення" здійснювали на великих довгих човнах, які місцеві жителі називали галярами.

На цих пасовищах будувався такий собі виїзний "табір праці і відпочинку": плелися з лози примітивні стійбища (стайні) для малих телят і курені для людей, які там охороняли і пасли худобу до тих пір, доки не піде велика вода. А це відбувалося, як правило, до середини травня...

Хазяйки не залишали своїх "лагерних" улюбленців і, немов турботливі батьки, двічі на день прибували до своїх чад організованим способом – на тих же галярах, але вже з відрами і бідонами – подоїти своїх улюбленців.

Честь пасти елітних корів надавалася виключно підліткам, а серед них, свого часу, і моєму батькові. Ось як він описував неповторні картини нічних придніпровських пейзажів під час роботи "на купках" на острові Корчавому, який був основним для таких пасовищ:

"Навкруги все залито водою, над якою виступають, мов привиди , кучеряві корони верб, осокорів та інших підтоплених дерев. По воді стелиться золота місячна доріжка, а по фарватеру Дніпра, отороченому мерехтивими вогниками бакенів, велично пропливає, шльопаючи колесами, колісний пароплав ("Гоголь" або "Тарас Шевченко"), із намиста ілюмінатора якого ллється електричне світло, а з репродуктора – чарівні українські мелодії…"

У Панському землі були малородючими, садів було мало, тому що вони вимокали і, як наслідок, фрукти для дітей були несказанними ласощами. Основною ягодою була дика ожина, яка росла у довколишніх лісах, особливо на острові Королівець (казковий ліс на затопленому острові).

Крім розведення худоби та рибальства, панщани займалися і малими кустарними промислами: ткали корзини з рогози та частково займалися "лозоплетінням". А ще селяни вміли використовувати енергію вод Дніпра.

У довоєнний час головним "бізнесом" панщан були "ступники" – це такі собі катамарани, між двома напрямними суднами якого, на валу, який їх з'єднував, було укріплено водне колесо. Цей вічний двигун призначався для багатьох цілей: можна було і домоткане сукно ткати, а можна використовувати і як "водяний млин" для переробки зерна в борошно. Коштували вони дорого – майже як сім корів. Ціна "ступника" у 1925 році складала близько 400 рублів, а корови – 60. Їх у Панському до початку 30-х років було близько 100 штук. Але прийшов час... У одного з моїх дідів відняли "ступника" і відправили у заслання. Останній лист прийшов із Колими...

Церква, яку колись побудував мій прапрадід, нова влада пристосувала під клуб. На початку тридцятих завідувачем цього клубу став мій дід Яків (я його бачив лише на фотографіях: у липні 1942-го він втік із полону і пробрався до Панського, але неподалік від дому його розстріляли поліцаї.

У 1960-му році Панське затопили. Жителів дворами вивозили – переселяли в села Черкаської і Полтавської областей та й у самі Черкаси.

Мій батько Федір Якович разом із колишніми панщанами, раз на рік збираються на зустрічі – згадують минулі часи... Є що згадати. А ще – пишуть листи Уряду: мовляв, даремно затопили…

До речі, при радянській владі офіційна назва "Панське", зрозуміло, не могла була бути збережена. Перейменували у "Красноє". Але панщани все одно називають свою історичну Батьківщину на старий лад – село Панське...

 

ЗАТОПЛЕНА ВЕНЕЦІЯ: ІСТОРІЯ СЕЛА ПОБЛИЗУ ЧЕРКАС

http://vikka.ua/blogs/25793-zatoplena-venetsiya-istoriya-sela-poblizu-cherkas.htm

[vkhavr2]

 

Питання до Феодосія Кириловича.

 

А так, як він, покійний, не відповість, то від себе додам - окрім сіна у поймі Дніпра росли і осока з очеретом, і рогіз, і верболози, і верби,осики, тополі, дуби, сосни і інша рослинність, то їх енергії вдобавок до сіна вже так точно вистачило б.

Раціональний ви наш.

+========================================================================+

На один кв.м земної поверхні падає обмежена кількість енергії, на пам"ять десь 1.2 квт за

день. З урахуванням десь 40%  ККД фотосинтезу - це максимум 0.45 кВт*год. З них третина 

йде на утворення целюлози - 0.15 кВт*год. Спалити з урахуванням 30% ККД ТЕС - це буде

50 Вт*годин. Скосити, висушити та перевезти - витрати енергії будуть більшими. Я сам 

зацікавлений у методах досягнення енергетичної незалежності, тому добре знаю цю тему. 

Шляхи є, але зовсім не такі, як запропоновано. Можливо переробляти рослинну масу на спирт, 

тоді, з викорисианням паливних елементів з ККД у 70-80%, про щось можно думати. 

А топити сіном - мертвонароджена ідея.

[Dilbert]

дякую

[Гість СіЛ]

та ясно, що мертвонароджена. Така ж як і картопля на гівні вирощена. Просто людям це боліло. Це затоплення.

І підкреслює ця думка, про топіння сіном, багатство затоплених земель. І жаль за ними, затопленими луками, селами.

А ви зі своїми кіловатами і кекеде.

[Гість СіЛ]

ред.

Змінено 25 лютого, 2018 користувачем СіЛ

[Гість СіЛ]

то шматочок Кременчуцького моря влітку минулого року.

[Dilbert]

томущо цінність місця не вимірюється одними кіловатами

 

ні екологічну, ні естетичну цінність комуняки не вимірювали, так само як і на історію і пам"ять їм було начхати

 

хіба Гулаг тому не підтвердження? довбані тоталітарні соціо-інженери

 

а наслідки розгрібати наступним поколінням

[snow_bird]

Вони з тими сховищами па савєцки фігні натворили з довготривалими наслідками. Щось для судноплавства звісно треба було робити, але не в тих об'ємах і певно не так...Ще й Скіфська плита підіймається, тобто течія Дніпра і так уповільнюється з роками, а вони ще штучно цей процес прискорили.. Села жаль, землі,  моторошно дивитись на ту церкву на острівці біля Ржищіва і досі на берег Київського моря викидає залишки людської діяльності...Але. Київське море, приміром - це ядерна бомба, з якою ніхто не знає, що робити - бо радіоактивний мул. Ну і на пікові навантаження ГРЕС дійсно працює. І гарні вони, ті моря краєвиди на всіх захопливі.

[Гість СіЛ]

так отож.

Щоб так же, бездумно, як затоплювали, в гонитві за кіловатами, не почали раптом випускати воду, в погоні за гектарами. 

[vkhavr2]

та ясно, що мертвонароджена. Така ж як і картопля на гівні вирощена. Просто людям це боліло. Це затоплення.

І підкреслює ця думка, про топіння сіном, багатство затоплених земель. І жаль за ними, затопленими луками, селами.

А ви зі своїми кіловатами і кекеде.

+==============================================================+

Твої емоції людям світла не дадуть і не зігріють коли холодно. Зараз середня 

кількість людей в Європі десь 200 на 1 кв.км, а первісна природа, що була там до 

людей здатна прогодувати максимум 0.1-0.5 людини на 1 кв.км, тобто на одну

людину потрібно від 2 до 10 кв.км дикої природи.Щоб повернутися назад, до

природи, як закликають деякі не дуже розумні, треба винищити 99.9% людей. 

Ти із родичами згоден потрапити у ці 99.9% на знищення? Чи можеш 

запропонувати кращі шляхи забезпечення людей їжою та іншими матеріалами? 

[vkhavr2]

томущо цінність місця не вимірюється одними кіловатами

 

ні екологічну, ні естетичну цінність комуняки не вимірювали, так само як і на історію і пам"ять їм було начхати

 

хіба Гулаг тому не підтвердження? довбані тоталітарні соціо-інженери

 

а наслідки розгрібати наступним поколінням

+==============================================================+

Запропонуйте кращі методи нагодувати людей, дати їм дах та щастя в житті. 

Релігій не пропонувати, бо то суцільний обман.

[Dilbert]

+==============================================================+

Запропонуйте кращі методи нагодувати людей, дати їм дах та щастя в житті. 

Релігій не пропонувати, бо то суцільний обман.

кого годувати? китайців чи європу?

 

ви в курсі скільки БУЛО українців, і скільки стало

[vkhavr2]

кого годувати? китайців чи європу?

 

ви в курсі скільки БУЛО українців, і скільки стало

+=====================================================+

Знаю, але питання зовсім про інше. А стосовно кількості українців, 

то саме зараз, завдяки зусиллям шоколадних бандитів у молоді та

середнього віку виробляється рефлекс: "Україна не має перспектив". 

Тому за кордон виїхало вже десь 8 000 000 українців. І кожен місяць 

їде ще 100 000. А нам тут брешуть про "верньій путь".

[Гість СіЛ]

ідіть, діду, мабуть в жо....

може буде там ружжо.

бо з дніпровського каскаду

перейшли до шоколаду.

[snow_bird]

В скансені Пирогів багато хат, церков і інших будівель з затоплених сіл. Виглядає, що вчені рятували, що могли.

[vkhavr2]

ідіть, діду, мабуть в жо....

може буде там ружжо.

бо з дніпровського каскаду

перейшли до шоколаду.

+========================================================+

Відповідь була на питання. А так, йди сам

"в длительное пешое путешествие на священную китайскую гору Кху Ям"(с) Дід Панас

https://24tv.ua/dva_stereotipa_ob__ukraintsah_kotoryie_zakrepilis_v_rossiyskom_soznanii_n927012

https://24tv.ua/did_panas_tag5235

Змінено 24 лютого, 2018 користувачем vkhavr2