Перейти до змісту

Вчора минуло 130 років від ДН Кармен Фернанди Альфонси Естрелли Наталени : де Кастор Лясерда і Мединаселі Фернандез де Кордоба і Ф.


Гість shpylka

Recommended Posts

Вибачте  за  багато  букв,  але  і  так  дуже  поскорочувала.  Може  буде  кому  цікаво,  бо    життя цієї  особи - це  сюжет  для  серіалу. 

 

Отже,  Наталена  Королева – українська  письменниця. (1888-1966)

Народилася  в  Іспанії.

Батько  польський  граф  Дунін-Борковський

Мати – іспанка зі  знаменитого  роду  грандів  Лясерда  де  Кастро  Мединаселі  Фернандос  де  Кордоба  Фігейра.

В  материній  родині  існувала  легенда  про  спорідненість  із  родом  Понтія  Пілата.  Померла  через  5  годин  після  народження  Наталени. Після  її смерті  дівчинку  забрала  на  виховання  бабця  з  Волині,  що походила  з  роду  Довмонтовичів.

У сусідської  бабусі  Северини  і  маленької  сирітки  Марусі  Наталена  навчилася української  мови,  бо її  виховувала  нянька-іспанка  та  гувернантка-француженка.

Дівчинка  росла,  як  квітка  в  оранжереї.  На  Волині  її  називали  Ноель.  Але  по  4  роках помирає  бабуся,  Ноель  забирає  дядько  і  відвозить  її  до  монастиря  в  Піренеях. 

З монастиря  дівчину  забрала  до  Іспанії  тітка. В  Іспанії дівчину  називали  Естреллою. В  Аахені, куди  поїхала  з  тіткою, Естрелла  мала  шанс познайомитися  з  німецьким кайзером  Вільгельмом  ІІ. 

Далі  Естрелла  живе  в  Мадриді  у  своєї  двоюрідної  тітки,  придворної  дами.  Вона   бувала  в  королівському  палаці  і  була  відрекомендована  королеві.  Часто  у  забавах  вона проводила  час  з   майбутнім  королем  Іспанії  Альфонсом  ХІІІ,  який  був  старшим  від  неї  лише  на  рік. Тут  у  їхніх  юних  душах зажевріло  перше  кохання,  а  дитяча  приязнь  не  згасла  через  роки. 

Чоловік  тітки  дон  Лоренцо -  арабіст  і  археолог – прищепив Естреллі  любов  до  археології  та  малярства,  навчав  її  арабської  мови,  а  тітка  займалася  її  музичною  освітою  та вокалом.  Крім  цього  Кармен  навчилася  їздити  верхи  на  коні  й  володіти  холодною  та  вогнепальною  зброєю.

Після  смерті  тітки  раптом  обізвався  батько,  який  як  вчений  їздив  по  світу.  Граф  Адріян  повернувся  в  Україну  і  жив  у  Києві. Він  одружився  вдруге  із  Людмилою  Лось,  яка  походила  із  багатої  шляхетної  чеської  родини. 

У  батьковому  домі  після  приїзду  Кармен  зіткнулись  два  твердих  характери.  Графиня  Людмила  з  тиранським  характером  хотіла, щоб  усі  корилися  в  домі  їй,  а  гордість  Естрелли  відзначала  ще  іспанська  королева.  Пасербицю  планувала  якнайшвидше  видати  заміж.

У часи  перебування  у  батьківському  домі  Ноель (так її  називала  мачуха) вивчала  чотири  слов’янські  мови:  польську,  щоб  розмовляти  з  батьком,  чеську - для  розмов  з  мачухою,  державну російську  та  українську,  якою  розмовляла  приcлуга  та  київські  вулиці. 

У  Києві  Ноель  брала  уроки  музики  у Миколи  Лисенка.  На  пам’ять  він  подарував  їй  мініятюру  „Зоря  з  місяцем”.

А  далі  за  бажанням  мачухи – переїзд  до  Санкт-Петербургу,  ближче  до  царського  двору.  Там  Кармен  (так  її  називають  у  Петербурзі)  вступає  до  Археологічного  інституту. Видає  наукові  статті,  відвідує  лекції  в  Академії  мистецтв  і  бере  уроки  співу  в    знаменитого  оперного  співака  Олександра  Мишуги.  У  1907  році  конфлікт  з  родиною – мачуха заручила  Ноель  за  російською  традицією  без  її  згоди. 

Натомість  Ноель  дебютує у  Петербурзькому  імператорському  театрі.

В  цей  час  вона  знайомиться  на  балу  з  перським  дипломатом  -  князем  Іскандером  Гакгаманішем  ібн  Курушем.  Це  була  пристрасть  з  першого  погляду.  Далі  князя  викликуає  на  дуель  наречений,  з  котрим  була  заручена  Ноель.  Скандал,  розірвання  заручин  і  втеча  з  Петербургу.

Кармен  заручилася  із  князем  і  вирушила  на  його  батьківщину  до Персії.  Сама. 

Княжий  рід  Ахаменідів (з  якого  походив  Іскандер)  радо  прийняв  майбутню  невістку.  Мати  Іскандера  почала  вводити  Кармен  у  світ  сімейних  та  національних  традицій.  Тут,  у  Персії,  її  називали  Неджмою   Приїхав  з  Росії  князь  і  призначили  весілля.  Але  в  останній момент  виявилося,  що  Неджма  мусить  змінити  релігію  на  зороастризм.

Кармен  передумала  і  втекла  з  попутнім  караваном  до  Індії, а  звідти  до  Іспанії.  3  роки  дівчина  живе  в  Мадриді,  вчиться  в  університеті,  де  вивчає  маврознавство.  Поновилися  знайомства  у  королівському  палаці.  Чутки  про  захоплення  короля  Естреллою  дійшли  до  королеви-матері  та  дружини  короля.  Естрелла  переїхала  до  Парижа,  де  в  Сорбоні  закінчила  навчання  і  як  археолог  бере  участь  у  розкопках  в  Помпеях.  Пізніше  в  Парижі співає  в  опері  і  починає  писати французькою  мовою.

Тим  часом  важко  захворів  батько  і  Кармен  повертається  до  Києва.  Далі  1-ша  світова  війна.  Кармен  стає  сестрою  милосердя.  Була  двічі  поранена  й  нагороджена  Георгіївським  хрестом.   У 1915  р.  доля  знову  звела  її  з  князем  Іскандером.  Він  командував  Дикою  дивізією.  Після  охрещення  Іскандера,  вони  одружилися.  Обоє  переїхали  до  Варшави,  а далі  війна,  фронти  і  через  півроку  князь  загинув.

Вмирає  батько.  У 1919  р.  мачуха  вирішує  повернутися  в  Чехію  і  бере  з собою  Кармен.  Молода  вдова звертається  по  дозвіл  в  МЗС  УНР. Оскільки  Кармен  знала  кілька  мов,  їй відразу  запропонували  місце  секретаря-перекладача.  Через  якийсь  час  таки  вирушає  з  мачухою  до  Чехії.  Під  час  мандрівки  мачуха  застудилася  і  в  Красному  (біля  Львова)  померла.  Кармен залишилася  сама.  Їй  31  рік  і  вона  таки  їде  до  Чехії.  У  Празі  знайомиться  з  українським  письменником  Василем  Королевим  і  виходить  за  нього  заміж.  Життя  було  важке,  тому  оселилися  в  містечку  Мельник.  Туди  до  них  приїжджало  багато  українців-емігрантів,  зокрема  Олесь  Кандиба.

В  Празі  Кармен  стає  письменницею. Українською.  Наталеною  Королевою.

2-га  світова  принесла  смерть  чоловіка.  Наталена  залишилася  без  засобів  до  існування,  працювала  на  невеликому  підприємстві,  плела  кошики,  розсипала  крупи  у  мішечки.  Часом  давала  приватні  уроки.  Мила  посуд  у  багатих,  і  збирала  фрукти  у  садах.

Померла  1  липня  1966  р.  Похована  у  Мельнику,  але  могила  її  вже  знищена.

                                              

Не  вмію  скоригувати  заголовок,  бо  є  зайве,  але  то  не  біда.

Змінено користувачем shpylka
  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

Наталена Королева – українська письменниця. (1888-1966)

 

Народилася в Іспанії.

 

Батько польський граф Дунін-Борковський

 

Мати – іспанка зі знаменитого роду грандів Лясерда де Кастро Мединаселі Фернандос де Кордоба Фігейра.

Угу, батько - поляк, мати - іспанка.

А так да.

Link to comment
Share on other sites

польський  граф  Дунін-Борковський

 

 Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів знаходився у селі Великі Борки на Волині


У середині 30-х – на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання і популярність: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942–1943)

Link to comment
Share on other sites

польський  граф  Дунін-Борковський

 

 Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів знаходився у селі Великі Борки на Волині

 

Це ще не кажучи, що у Великому князівстві Литовському чи не більшість знаті була руською, тобто українською

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

про набокова я не в курсі.

 

 

про рід Наталени по батьківській лінії докладніше, якщо цікаво:

 

Батько Наталени Королевої, граф Адріян Дунін-Борковський, потомок давнього роду, знаного вже в Україні в часах Ярослава Мудрого. Перший з цього роду Вільфред Швено («Лебідь» — родовий знак звідси) прийшов в Україну з Данії, можливо ще з варягами, з Рюриком. Звідси також і назва «Дунін», себто даньчик. В родових документах зазначено, що цей рід проживав у Києві, та навіть був посвоячений з родом нашого володаря Ярослава Мудрого. З цього факту Лев Биковський робить такий висновок: «Отже Наталена Королева була б, за його думкою, єдиною і останньою Ярославною.»

Рід цей служив Україні і за гетьманських часів, в козацькій старшині часів гетьмана Богдана Хмельницького. У 18-му столітті знаходимо прізвище одного з цього роду в Кільському Університеті (Шлезвіґ-Гольштайн) разом з іншими українцями, що там студіювали.

Батько, граф Адріян, власник великих маєтків був людина вчена, член французької Академії Наук (ентимолог), багато подорожував по ріжних країнах світу в наукових цілях. Мати, еспанка Марія Кляра де Кастро Ляцерда і Медінаселі Фернандез де Кордоба і Фіґероа. Обоє познайомились в Біяріц, в південній Франції, одружились і через чотири роки жили разом в Еспанії. То ж Наталена Королева народилася не в Україні, як давніше в нас писали, але за її висловом «в самій еспанській Еспанії», в замку в селі Сан Педро де Карденія біля Бурґосу, дня 3. березня 1888 року. В чотири години по народженні дівчинка осталася сиротою. З Еспанії перевезено дитину в Україну до бабуні по батькові, пані Теофілі з роду Довмонтовичів, що жила в маєтку біля Луцька на Волині. (Борки Великі).

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

та ну, якщо вам просто поприкалуватись, то  :departure:

Ти понимаешь, а вот мне не просто поржать.

Мне любопітно, как происходид дифференциация на своих и чужих.

Вот хороший пример єтот топике - тетя с 1/10000000 долей крови наша, а вот уроженец наших степей - єто чужий кровавий ґебрей?

Зи. Прошу считадь єто флудом и не реагировать.

Link to comment
Share on other sites

Ще  був  цікавий  первонаж  історії - Василь Дунін-Борковський, гетьман Лівобережної України, православний.

Так що  з Дунін-Борковськими  не  так  просто.  Ясна  річ,  що  не  тільки  під впливом  чоловіка  Наталена  стала  саме українською  письменницею.

Її  творчість  замовчувалася  стільки  часу,  але  вже  є  свіжо  надруковані   книжки.

 

Найбільше  хотілось  би,  щоб  її  бурхливий  життєпис  зайшов  у  наш  кінематограф.

Link to comment
Share on other sites

Ти понимаешь, а вот мне не просто поржать.

Мне любопітно, как происходид дифференциация на своих и чужих.

Вот хороший пример єтот топике - тетя с 1/10000000 долей крови наша, а вот уроженец наших степей - єто чужий кровавий ґебрей?

Зи. Прошу считадь єто флудом и не реагировать.

Письменник  відноситься  до  тієї літератури,  якою  мовою  він  писав  і  до  якої  літератури  сам  себе  відносив.  Тому  Наталена  однозначно  українська  письменниця.

Змінено користувачем shpylka
Link to comment
Share on other sites

А  от  могила  Наталени  у  Чехії -  то  прикра  історія.  Наша  держава  зовсім  нею  не  цікавилася  і  чехи  поїздили  по  ній  трактором.  Це  було  не так  давно,  але  перед  історією  з  Олесем  Кандибою.

Link to comment
Share on other sites

Сикорский чей?

З інженерами,  вченими,  художниками  (Малевич,  Семирадський) - то  інша  історія.  Їх  будуть  завжди  розривати.  Вважаю,  що Сікорський -російський  інженер.  Його  літаки  були  задіяні  російською  армією  у  1й  св.

А  література - це  просто.  Письменник  своїм  словом  збагачує  певну  літературу,  не  інакшу.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

. Нам цікаво як цей блудний лицар середньовіччя примандрував в Україну і зайняв місце в українській літературі. Чи збулася на письменниці мудрість девізи її роду? Чи промовив дух її предків, що вірно служили українській державі княжих і козацьких часів?


Про цей голос роду говорить і сама письменниця, вкладаючи слова в уста батька. «Голос роду безсмертний і непереможний. І хоч би ти для чогось, чи для когось захотіла забути і виректися його, цього не зможеш ніколи, ні для кого і ні для чого. То ж пам’ятай, щоб ніколи не спробувати. А особливо цього не сміє зро-бити останній, тим більше у нас, де є гаслом Ультімо — верітас» (Без Коріння).


Мабуть цей голос роду промовив коли будуча письменниця на 17-му році життя стала по довгій розлуці знов на «старій-прастарій українській землі.» Про це духове народження пише сама авторка в листі з дня 6.1.58. «Чому я стала українською письменницею? Бо як побачила Волинь то закохалася в екзотиці. А як побачила Київщину — власне Київ з його соборами, народом, то не могла позбутись думки — ні, пересвідчення — що ці люди нащадки стародавньої Еллади. На березі Чорного моря ще більш у цьому впевнилась. Стала збирати старі легенди, рівняти їх з тим, що писав Геродот, що розповідали арабські автори. Так блудний лицар знайшов свою духову землю, свій чарівний перстень, щоб сповнити істотне завдання у житті: творити мистецькі цінності для добра української нації, якій вірно служили колись члени роду Дунін-Боровських.»


http://divczata.org/personalii/natalena-koroleva.html


Link to comment
Share on other sites

Так  і  з  Мазохом 

Німецький  письменник,  без  сумніву,  хоч  німецьку  вивчив  після  12  років.

Вважав  себе  русином.

Його  слова:

"До  того  часу, поки  Господь  дарує  мені  життя  і  здоров'я,  матиму мужність  боротися  за  нашу  країну  і  руський  народ»

Link to comment
Share on other sites

А  от  могила  Наталени  у  Чехії -  то  прикра  історія.  Наша  держава  зовсім  нею  не  цікавилася  і  чехи  поїздили  по  ній  трактором.  Це  було  не так  давно,  але  перед  історією  з  Олесем  Кандибою.

 

так, Олеся перепоховали.

Link to comment
Share on other sites

Так блудний лицар знайшов свою духову землю, свій чарівний перстень, щоб сповнити істотне завдання у житті: творити мистецькі цінності для добра української нації, якій вірно служили колись члени роду Дунін-Боровських.»

 

:tu:

Link to comment
Share on other sites

Сикорский чей?

освіту отримав в КПУ, внесок української освіти враховується?

 

Мєндєлеєв теж в КПУ вчився  :shuffle:

 

Гоголь писав російською, але про Україну, і багато суто українськиї слів ввів в російську

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...