Patriot

Слава Украине!

бу-га-га. А я смотрю моя антипорошенковская кампания на форумах таки дала плоды. Признайте уже поражение порохоботы, вы продули . И это, порохобот не равно и никогда не было равно патриот. Я скоро во Львов на пмж приезжаю, где вас там искать, вы же меня вздернуть планировали . p.s. когда вас вылечат от порохоботства, можно будет поговорить о следующей кандидатуре президента, не агента кремля как Пеця, не олигарха, не коррупционера и вора, а настоящего патриота Украины. Но все это будет возможно лишь тогда, когда обществу такие как вы не будут навязывать януковича №2. Вот кстати мнение львовян о Пеце

Я дал ссылки на украинские СМИ, польские не читаю, т.к. польский не знаю. Можешь и аккаунт мой удалить, только платить тебе не буду.

"Трешка" за Бандеру. Украинцев в Польше будут сажать за прославление ОУН-УПА https://strana.ua/articles/analysis/120228-treshka-za-banderu-ukraintsev-v-polshe-budut-sazhat-za-proslavlenie-oun-upa-.html

https://korrespondent.net/ukraine/3950821-v-polshe-vyzvaly-polytsyui-yz-za-slava-ukrayne А можно 1-2 дня на ответ, или если ты не в курсе, то сразу в бан? Я тут не живу ваще то, и не всегда захожу во все темы. Пиши в личку, быстрее увижу. А еще лучше внеси это все в правила, так и напиши, что если я не согласен и не в теме, то даю бан, если в течение часа мне не прочитают ликбез.

По мнению гастроэнтерологов, увеличенная доза жидкости разбавляет желудочный сок, он теряет свою концентрацию и не способен справиться с микробами, попавшими в желудок. Следовательно, увеличивается риск возникновения кишечных инфекций. Также увеличенная доза жидкости вредит почкам. Об этом сказано в научном труде французского врача-нефролога Пьера Ронсо. Он объясняет, что в почках есть «хранилище» для отфильтрованной воды, которое обеспечивает нужную концентрацию мочи при недостатке влаги. Но если человек регулярно употребляет много жидкости, почки перестают «экономить» и канальцы, созданные для реабсорбации, со временем приходят в негодность и перестают выполнять функцию хранилища. Это опасно тем, что если человек в жаркую погоду вдруг останется без влаги, почки не смогут справиться с ситуацией и насытить организм сэкономленной жидкостью. В таком случае обезвоживание наступит практически мгновенно. Также избыточная влага перенасыщает клетки печени и почек, они набухают и уже не так хорошо справляются со своими обязанностями. В связи с этим могут возникать отеки, провоцирующие повышение кровяного давления в сосудах. Как следствие сбоя работы сердечно-сосудистой системы – головные боли. Влага задерживается в лимфоузлах и снижается иммунитет. Вода и похудение. Считается, что увеличение потребляемой жидкости помогает справиться с лишним весом. Действительно, кишечник, получающий много воды, начинает работать лучше, а, соответственно, пища быстрее выводится из организма и человек худеет. Но такая ситуация длится первые три месяца. А затем поджелудочная железа и желчный пузырь, перенасыщенные влагой, начинают работать хуже, снижается уровень желчи, она разбавляется водой и пища не перерабатывается до конца. В результате возникают запоры, что приводит к общей зашлакованности организма и килограммы возвращаются с лихвой. По мнению эндокринологов, избыток жидкости также вредит гормональным железам, нарушается обмен веществ, метаболизм замедляется, что также способствует набору веса. https://kolobok.ua/news/world/pochemu-vredno-pit-mnogo-vody-neozhidannye-vyvody-uchenyh-5168.html В Украине трава запрещена, срок дают. И правильно делают.

Нагрузка на почки, дискомфорт, не возможно напиться, не, вы это сами рыбу водой запивайте.

Да и вообще, губит людей не пиво.

Ну как сказать, не факт, в случае обезвоживания. Например все шахтеры после забоя выпивают по 2 бутылки пива, всегда, и не потому что они бухари, а потому что вода им не поможет.

Наши украинцы туда вряд ли уедут, штанов не хватит и жилья нет, про работу не знаю, в основном прут в Польшу (но в Польше за Слава Украине срок дают). Это мины все замедленного действия, они дают клятву на верность Венгрии и когда та скажет все, восстание, и начнется ... . Ну как и х.йло предлагает ЕС разделить Украину, так вот Львов возьмут поляки, а Закарпатье венгры. Короче так, надо запретить двойное гражданство, однозначно, а на сейчас оно не запрещено, я прошерстил сегодня юр. статьи.

Это одно, а раздача массовая паспортов и митинги в Венгрии о том, что Закарпатье это Венгрия это другое. История у Венгрии печальная, они лишились многих территорий и теперь пытаются отжать назад.

Так карту поляка дают в Польше, и то не всем и люди там живут в Польше с этой картой и это не гражданство. А тут как в Крыму делается, чужая страна раздает паспорта украинским гражданам, которые живут в Украине. Это подготовка к захвату и анексии части территории, по сути подогревается сепаратизм.

Угу, а потом вдувается 3 литра воды и не помогает, знаем, проходили. Также пиво очень быстро снимает обезвоживаемость организма.

Думаю Пеця тут будет в сговоре, против трампа и х.йла он не попрет.

Для тех кто не в курсе. https://www.segodnya.ua/regions/lvov/sbu-podozrevaet-vengerskiy-fond-na-zakarpate-v-razzhiganii-separatizma-1144285.html https://www.obozrevatel.com/politics/kto-gotovit-stsenarij-kryima-dlya-zakarpatya.htm https://censor.net.ua/photo_news/459239/zakarpate_po_zakonu_prinadlejit_vengrii_pod_posolstvom_ukrainy_v_budapeshte_sostoyalas_separatistskaya

Вряд ли, но могут давать тем кто там прописан. Но делается это явно для того, чтобы там не было украинского языка, они уже орали на весь мир, что Украина не в праве украинизировать там местное население. Также Венгры сейчас прокацапские. Короче тема создана, МИД уже отреагировал, типа следит, все это не просто так, от доброй воли. Это повторение сценария по Крыму. Только горячая фаза будет не сейчас...

Трамп заявил, что США не будут вводить санкции против участников "Северного потока-2". Он просто сожалеетhttps://www.ostro.org/general/society/news/555257/ Итак, Украину отрезают, медленно но уверенно от газовых путей, дальше только Сирия 2, с адабрямса США.

Я что сепаратист по твоему? Это делается с целью разжигания сепаратизма на украинской территории. Фома, ты там в эмиграции совсем уже не ориентируешься что бывший соц. лагерь вытворяет сейчас и зачем.

Рахунок ворога під Іловайськом http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2018/09_2018/12/565/5b.jpg Втрати сепаратистів і російських добровольців у боях під Іловайськом Бої в районі населеного пункту Іловайськ чітко поділяються на два періоди: до та після вторгнення збройних сил Російської Федерації (тобто до та після 24 серпня 2014 року). Спочатку від українських військ Іловайськ «захищався» так званим місцевим «ополченням» — мешканцями Іловайська, Зугреса та інших населених пунктів («дві неповні роти», як стверджують бойовики). За свідченнями наших бійців, вони були погано одягнутими та не мали військової екіпіровки. Наприклад, одразу кілька учасників боїв за Іловайськ розповідали, що місцеві «ополченці» не мали амуніції для магазинів до автоматів Калашнікова та носили їх у звичайних базарних картатих сумках. Після 13 серпня на території Донецької області залишилися тільки дві по-справжньому гарячі точки: Іловайськ та район Жданівки (де перебували частини 25-ї окремої повітряно-десантної бригади). На інших ділянках — навколо Горлівки, Донець­ка, під аеропортом — Збройні Сили України не виявляли активності, а південь Донецької області після розбиття сектору Д взагалі контролювався російськими військами. Це дало змогу супротивнику перекинути в Іловайськ додаткові загони сепаратистів та російських терористів. Коли ж стало зрозуміло, що натиск добровольчих батальйонів та частин Збройних Сил України все одно не спинити, у ніч з 23 на 24 серпня 2014-го було введено російські регулярні війська. Першими загиблими з боку супротивника під Іловайськом були добровольці з так званого Казачого союзу «Область війська Донського». Це збройне формування виникло на території Ростовської області, де відбули навчання перші добровольці з числа донеччан та громадян Росії. Формування було чимось на кшталт сепаратистів серед сепаратистів: у «ДНР», «ЛНР» та «Новоросію» вони не вірили, проте прагнули відродити кордони Війська Донського станом на 1917 рік. Залізнична станція «Іловайськ» була в межах їхніх інтересів (як відомо, у «ДНР» та «ЛНР» пізніше деяких «казачих» ватажків зліквідували, декого заарештували, а їхні загони розформували). Читайте також: Російські солдати на українських кладовищах Тож представники «казаків» періодично з’явля­лися під Іловайськом, і перші четверо (усі донеччани) загинули 3 липня 2014-го неподалік населеного пункту Новий Світ (під Старобешевим). У цьому «вбивстві» «казаки» звинувачують військовослужбовців 40-го батальйону територіальної оборони Збройних Сил України «Кривбас». На жаль, ця історія мала для деяких кривбасівців фатальні наслідки під час виходу так званим зеленим коридором. За невідомих обставин до рук «казацьких» ватажків потрапило 15 полонених, переважно кривбасівців. Вісім із них з полону так і не повернулися та, за деякими даними, були там убиті. Упродовж 5–9 серпня у сутичках із підрозділами Збройних Сил України, а також двома десятками «правосєків», що прибули туди, загинуло ще четверо місцевих «ополченців». 10 серпня 2014 року, після прибуття підрозділів «Азову», «Шахтарська» та «Донбасу» (трохи більше як 200 бійців) почався перший штурм Іловайська. Що цікаво: сепаратисти знали про підготовку цього наступу, а тому напередодні перекинули з Пісків під Донецьком до села Грузько-Ломівка понад 200 «казаків» («Макеевская сотня», загін «Б-2», група «Севера»), а до села Садове — перші підрозділи Слов’янського батальйону. Читайте також: Реальні втрати російської армії й припущення Під час боїв 10 серпня загинуло не менше як вісім сепаратистів (половина — «казаки», інші — місцеві «ополченці»). Чотирьох стрєлковців зі Слов’янського батальйону азовці захопили в полон (пізніше їх відпустили), двоє вважаються зниклими безвісти (Микола Мурашко та Андрій Сюльгін). Між іншим, не виключено, що вони обидва поховані як неідентифіковані на Кушугумському кладовищі в Запоріжжі. Але близькі Мурашка навіть не зверталася до представників України щодо проведення аналізу ДНК, а ось родина Сюльгіна беззаперечно вірить у міф про «таємні в’язниці СБУ», а тому відмовляється від експертизи. Штурм 10 серпня міг закінчитись успіхом: «казаки» та «ополченці» почали втікати з поля бою під Іловайськом. Але, за свідченнями учасників цього наступу, не вистачило сил, щоб дотиснути супротивника: броня Збройних Сил України, яка перебувала на блокпостах, просто не підтримала добровольців. 11, 12 та 13 серпня «казаки» здійснили контратаки з метою відбити село Грабське. Їм удалося знищити один український танк Т-64 та підбити БМП (зі складу 51-ї бригади). У цьому бою вони втратили одного донеччанина. Наступного дня в Грабському загинуло ще двоє «казаків» (із Донецької області). Але найбільші втрати сепаратисти зазнали 13 серпня: автобус із підкріпленням «казаків» із загону «Б-2», який мчав на допомогу оточеним у Грабському, виїхав просто на український танк. Від вибуху загинули всі, хто був усередині. Цей автобус мерців у старих синіх бушлатах внутрішніх військ докладно описаний у спогадах Романа Зіненка «Іловайський щоденник». Сині бушлати, тому що в Донецьку «казацькі формування» розгорталися на території колишньої частини Національної гвардії України № 3023. Відповідно уніформу вони теж брали звідти. Читайте також: Вони захищали ДАП Тільки 13 серпня в районі Грабського загинуло 12 «казаків». Згідно з даними інтернет-користувача Necro Mancer це були два громадяни Російської Федерації, один кримчанин, шість донеччан, двоє з Макіївки, один із Ясинуватої. Крім «казаків» та «ополченців», у бою за Грабське також брала участь група з 10 кадировців під керівництвом Графа. Пізніше чеченці з’явилися в Іловайську в значно більшій кількості: вони були практично у кожному сепаратистському підроз­ділі. До Іловайська також прибув Слов’янський батальйон у повному складі з однією самохідкою «Нона» та батареєю: трьома 120-мм мінометами та двома «Градами». У «казаків» з’явилася мінометна батарея (один міномет 82-мм та два міномети 120‑мм). Гарнізон також був посилений двома танками та трьома БМП. Підтягнулися батальйон «Беркут», загін Бєзлєра з Горлівки та кілька інших формувань. Росіянами була надана вогнева підтримка у формі кількох реактивних систем залпового вогню «Ураган» (представники «ДНР» заявили, буцімто вони відбили «Урагани» в українських військ). Починаючи з 16 серпня, сепаратисти та російські терористи почали стріляти з «Ураганів», «Градів» та мінометів по розташуванню українських частин. Коли ж добровольчі батальйони зайшли в Іловайськ, їх засипали з реактивних систем залпового вогню й там. Разом із нашими бійцями масово гинули й місцеві мешканці. Всього, як встановлено, зокрема, з допомогою міжнародних спостерігачів, під час боїв за Іловайськ загинуло 36 мирних мешканців (половина — чоловіки, половина — жінки). Більшість із них загинула саме від «Градів» та «Ураганів» росіян і сепаратистів. Наприклад, в інтернеті один із сепаратистів, який служив у слов’янській батареї, вихвалявся, як йому вдалося накрити з «Граду» залізничну станцію в Іловайську. Цей запуск «Градів» зняв на свою мобілку командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук. Від залпу не постраждав жоден з українських бійців, проте загинуло щонайменше двоє мирних мешканців. Надалі супротивник мав такі втрати: ● 15 серпня внаслідок невдалої нічної атаки на український опорний пункт у районі села Зелене втратити два бойовики (один із Донецької області, один — громадянин Республіки Білорусь); ● 16 та 17 серпня загинуло двоє сепаратистів із батальйону «Беркут» (горлівчанин та донеччанин); ● 18 серпня було вбито троє «ополченців» на блокпосту в районі так званого 2-го десятилетського ставка; ● 19 серпня — четверо загиблих із різних підрозділів (усі з Донецької області, один досі вважається зниклим безвісти); ● 20 серпня «казаки» за підтримки двох танків та одного БМП знову спробували атакувати опор­ний пункт 40-03 біля села Зелене. Але в одного танка у стволі застряг снаряд, в іншого відмовила електроніка. Атака зірвалася. Читайте також: Іловайський мартиролог 7–29 (31) серпня 2014 року Цього самого дня українські війська повторно пішли на штурм Іловайська та зайняли його. Загинуло щонайменше двоє сепаратистів (із Макіївки та Донецька). Імовірно, втрати супротивника були значно більшими: є інформація, що саме цього дня в бік Іловайська було введено загін Бєзлєра (цей загін залишався в місті до 23 серпня). Сам Бєзлєр зізнався в інтернеті, що в боях за Іловайськ втратив вісім бійців. Серед імен убитих бойовиків вони поки що не ідентифіковані. Станом на 21 серпня 2014 року, коли добробати закріпились у частині Іловайська, сепаратисти та російські терористи вичерпали абсолютно всі свої резерви. Ситуація для них була настільки складною, що загін Бєзлєра у ніч з 22 на 23 серпня дезертирував з Іловайська та вирушив убік Росії. Дані про загиблих сепаратистів та російських добровольців в Іловайську після 20 серпня, на жаль, неповні: ● 22 серпня в Іловайську загинув боєць Слов’янського батальйону (зі Слов’янська); ● 24 серпня — сепаратист із Маріуполя, який був захоплений у полон та відправлений на машині батальйону «Кривбас» у тил. Розстріляний у машині разом з одним із кривбасівців, ймовірно, російськими солдатами; ● 25 серпня — сепаратист із Миколаєва; ● 26 серпня — двоє місцевих «ополченців», а також двоє чеченців; ● 27 серпня — двоє або четверо «ополченців» із Харцизька; ● 29 серпня 2014-го під час так званого зеленого коридору сепаратисти були вкраплені серед російських солдатів, щоб візуально здавалося, буцімто це загони «ДНР». Кілька загонів мали також свою «ділянку фронту». Зокрема, «казаки» під Іловайськом. Цього дня про бойові зіткнення під Іловайськом саме з підрозділами «ДНР» нічого не відомо. Але медики з 8-ї медичної роти, які збирали загиблих після трагедії в «зеленому коридорі», підібрали тіла двох або трьох «ополченців» неподалік Старобешевого та завезли до місцевого моргу (у медиків збереглося навіть фото з цими загиблими). Їхніх імен знайти в інтернеті не вдалося. Нарешті, родини, які підтримують «ДНР», досі розшукують двох бійців, що зникли безвісти під час боїв за Іловайськ (але точна дата, коли це сталася, невідома). Таким чином, під час боїв за Іловайськ достеменно встановлено смерть приблизно 70 бойовиків із загонів, що тоді підпорядковувалися «ДНР». Із них точно відомо, що лише четверо були громадянами Російської Федерації, один — Республіки Білорусь, дані про громадянство восьми-десяти бійців віднайти не вдалося. Основна маса загиблих — уродженці Донецької області, один — мешканець Миколаєва, ще один — кримчанин. Втрати російських регулярних військ під Іловайськом після вторгнення на територію України в ніч із 23 на 24 серпня 2014 року будуть проаналізовані в іншій статті. http://tyzhden.ua/Society/219627

Екологічні небезпеки Донбасу http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2018/09_2018/12/565/10b.jpg Які реальні масштаби та джерела загроз для регіону Напевно, кожен бачив один із символів Донбасу — терикони, які за роки розвитку вуглепрому стали незмінною частиною донецького пейзажу. Але, на жаль, більшість людей не уявляє собі, що відбувається під землею після того, як усі ці гори породи разом із вугіллям були підняті на поверхню. А під землею Донбасу інший великий світ, прихований від очей його мешканців. За 150 років інтенсивного видобутку вугілля в регіоні утворилося близько 1 млрд кубометрів пустот, переважна частина яких із часом заповнюється ґрунтовою водою. Цей процес таїть у собі велику небезпеку. Усім відомі наслідки — забруднення питної води радіацією та солями важких металів, а також просідання ґрунту. І те, що ці питання справді гостро стоять сьогодні на Донбасі, підтверджують заяви ОБСЄ та Держдепу США. Схоже, разом із воєнною проблемою регіон дістав і не менш масштабну та серйозну екологічну проблему, масштаби якої досі незрозумілі. Якщо до війни закриття та консервація старих виробок ще контролювалися профільними організаціями, то після 2014-го процеси під землею протікають некеровано й безконтрольно. Що конкретно нині відбувається з раніше закритими та знищеними шахтами, до кінця не зрозуміло. Єдиним джерелом інформації про ситуацію на території ОРДіЛО є ОБСЄ. Зважаючи на звіти наглядачів, ситуація близька до катастрофічної. «На сьогодні водовідлив не працює практично на всій території від Горлівки до Єнакієвого, у районі Первомайська, частково в Донецьку, Макіївці, Шахтарську, Торезі. Понад 35 шахт регіону затоплюються або вже цілком затоплені та не підлягають подальшій експлуатації. Частина пошкоджених або зупинених шахт на Донбасі була демонтована. Особливу загрозу становить підтоплення шахт, які використовувалися як сховища відходів. Така небезпека існує для шахт «Олександр-Захід», «Вуглегірська» та імені Калініна в Горлівці Донецької області», — зазначає ОБСЄ в одному зі своїх звітів. Особливе занепокоєння наглядачів та експертів викликає шахта «Юнком», що в містечку Юнокомунарівськ. Про цей об’єкт написано вже багато. У 1979 році на «Юнкомі» проводилися ядерні випробування, і тому він загрожує радіоактивним забрудненням довкілля. До 2018-го виробки «Юнкому» були на сухій консервації, але на сьогодні бойовики припинили відкачування води. Читайте також: Екобезпека: життя на мінному полі Наслідки затоплення шахти «Юнком» важко передбачити. Якщо вода розмиє радіоактивний ґрунт, ґрунтові води, забруднені радіоактивними матеріалами, можуть потрапити в річки Кальміус та Сіверський Донець, а потім в Азовське та Чорне моря. Серйозність ситуації підтверджує заява Держдепартаменту США, зроблена майже одразу після рішення бойовиків припинити відкачку води з шахти. «Плани російських бойовиків затопити закриту вугільну шахту «Юнком» — місце проведення ядерного випробування в СРСР 1979 року — можуть загрожувати питній воді тисяч українців у Східній Україні, яка перебуває під конт­ролем Росії. Ми настійливо закликаємо Росію та підконт­рольні їй органи діяти відповідально», — йшлося в заяві прес-секретаря Держдепартаменту США Гезер Нойєрт. Однак до цього заклику бойовики не прислухалися. Склалася парадоксальна ситуація, коли доля регіону більше хвилює американських посадовців, аніж місцевих мешканців, які декларують, що захищають регіон від ворожих сил. Але й крім проблеми на «Юнкомі» лишається низка інших системних проблем, пов’язаних із затопленням шахт. Зокрема, існує загроза забруднення та засолення питної води. Якщо шахтні води підніматимуться вище й вище, з часом вони потраплять у річки та джерела. У фільмі-дослідженні «Зона відчуження Донбас», знятому журналістами «Громадського» й присвяченому затопленню шахт, керівник лабораторії іонного обміну та абсорбції Київського політехнічного інституту Наталія Макарова аналізує воду, взяту з трьох джерел біля Курахового, а також проби з річки Кривий Торець біля Торецька. «Стрічка дуже сумна, проби показують високий вміст солей, високу мінералізацію, у результаті якої вода вже зовсім не придатна для пиття», — каже вона. І для порівняння наводить дані жорсткості Дніпровської води — там показники у 5–10 разів нижчі, ніж на Донеччині. Затоплення виробок і пустот становить й інші небезпеки. Одна з них — просідання ґрунту. А оскільки розгалужена мережа виробок існує під усіма шахтарськими містами, то в зоні ризику опиняються цілі житлові мікрорайони. Інша проблема — шахтні гази, які витісняються водою. Читайте також: Врятувати біорізноманіття Згаданий вище звіт ОБСЄ фіксує проблему виштовхування водою вибухонебезпечних, шкідливих газів. «Небезпеку становлять і шахтні гази, передусім метан і радіоактивний радон, які під час затоплення виробок піднімаються на поверхню. Із накопиченням метану в підвалах будівель і шахтних териконах зростає загроза вибухів, а надто під час ведення бойових дій. Радон, зокрема, становить небезпеку для підземних водозаборів», — наголошується в дослідженні. Але шахти хоч і основна загроза екології Донбасу, проте не єдиний фактор ризику. Перевантажений важкою промисловістю регіон таїть багато небезпечних об’єктів, про які в мирний час воліли не згадувати. Це аміакопроводи, склади отруйних відходів, відстійники хімічних виробництв і навіть ядерний могильник, що міститься на території Донецького казенного заводу хімічних виробів (ДКЗХВ). Завод серйозно постраждав від обстрілів, уся територія порита лійками від снарядів. У якому стані могильник сьогодні, незрозуміло. Можливо, його герметичність уже порушена й радіоактивні матеріали давно потрапили в атмосферу. Страждають від обстрілів об’єкти і на підконтрольній Україні території. У смт Новгородському Донецької області, що поблизу Торецька, є фенольний завод, який скидає до своїх відстійників фенол і його сполуки, сірчану кислоту, формальдегіди, нафтопродукти, нафталін та інші хімічні речовини, потрапляння яких у ґрунт може призвести до найтяжчих екологічних наслідків. Фенол і його сполуки належать до другого класу хімічної небезпеки. Пил, пари та розчин фенолу призводять до тяжких хімічних опіків слизових оболонок очей, шкіри, ураження нирок, печінки, органів дихання та серцево-судинної системи, нервові розлади, а також до паралічу дихального центру. «Унаслідок артилерійських обстрілів у 2014 році дамбу відстійників було пошкоджено. Читайте також: Екобомба від сепаратистів Дозвіл від окупантів на ремонт отримано лише у 2016-му, але повністю завершити ремонтні роботи місцева влада не дала. Наразі доступ на аварійну ділянку знову закрито. У разі прориву дамби хімікати потечуть до річки Кривий Торець, далі в Сіверський Донець, а потім потраплять до Азовського моря», — писав у своїй статті міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Проблему відстійника досі не вирішено. Важливо розуміти, що, залежно від ситуації, загрозу може становити практично будь-яке велике підприємство Донбасу. Особливо в разі його пошкодження снарядами. На жаль, зробити щось з усім цим сьогодні неможливо, бо українська сторона не контролює регіон і не має впливу на ситуацію. І поки територія Донбасу не підконтрольна нам, Києву залишається тільки збоку спостерігати за тим, що відбувається. У цих умовах вихід тільки один: привертати увагу до подій на Донбасі авторитетних міжнародних організацій та звертатися до них по допомогу. Але й ця робота потребує значних зусиль. І без власного плану порятунку нам нічого пропонувати на міжнародному рівні. Щоб створити дієвий поетапний план запобігання катастрофі, потрібно використовувати важелі РНБО і залучати міністрів екології та з питань окупованих територій, депутатів із Комітету екології та провідних фахівців галузі. Далі з ними потрібно виходити до міжнародної спільноти. Незайвим буде звернення до парламентів інших країн, як це вже робили в інших складних ситуаціях, а також до ООН та ОБСЄ. Такий комплекс заходів дасть змогу підняти проблему екології Донбасу на справді високий рівень і продемонструє нашу зацікавленість у її вирішенні. Адже наразі від Держдепу США лунає більше заяв, ніж від української влади. Особисто в мене є великі побоювання, що за черговим етапом політичної боротьби та медійної війни на знищення ми не зробимо того, що зобов’язані. І втратимо шанс на порятунок. http://tyzhden.ua/Society/219620

Окупація не вирішила жодної з наявних раніше проблем екології Криму, натомість спричинила чимало нових та небезпечніших загроз Екологія нечасто стає темою номер один, коли йдеться про ситуацію на окупованих територіях. Загалом це зрозуміло: Україна та міжнародні організації не можуть забезпечити дотримання прав людини на цих територіях, куди там до природоохоронної діяльності. Однак події в Криму останніх тижнів чітко показали, що ігнорування може призвести до вкрай поганих наслідків. Щоправда, неодмінною умовою контролю є постійне спостереження за ситуацією. Із цим нині великі проблеми. Крим перетворюється на закриту військову базу РФ. Вислів давно став шаблонним, але це чи не єдиний опис нинішньої ситуації на півострові, щодо якого немає жодних сумнівів. Незалежні спостерігачі з’являються там нечасто. Наприклад, відома більшості моніторингова місія ОБСЄ (менше знають, що вона діє по всій території України, а не лише на Донбасі) звітувала про наслідки аварії на кримському заводі «Титан» із території сусідньої Херсонщини. Коли тема екосистеми Криму все-таки потрапляє до поля зору преси, то в центрі уваги такі проблеми, як хаотична забудова прибережної зони або значна кількість стихійних сміттєзвалищ. Жодного з цих питань окупанти не вирішили, у чому можна легко пересвідчитися, відвідавши місцеві інтернет-форуми. Показовою можна назвати ситуацію з урочищем Ласпі на півдні Криму. Ще за часів української влади заповідні землі віддали під забудову компаніям з орбіти екс-міністра оборони Павла Лебедєва. Після початку окупації чимала частина місцевих еко-активістів повірили обіцянкам влади Росії, що дозволи на забудову скасують. Однак нещодавно вже російський «суд» залишив землі Лебедєву (той після початку війни перейшов на бік Росії. — Ред.), оскільки «не знайшов» там рослин, які слід охороняти. Тепер еко-активісти обурюються вже рішенню росіян. Проте найчастіше, коли йдеться про екологію, кажуть про питання водопостачання півострова. Образ Криму, знайомий більшості українців, насправді сформувався досить нещодавно — у 1960 роки минулого століття. Головним чинником формування нової екосистеми став побудований після передачі півострова в підпорядкування УРСР Північно-Кримський канал. До початку окупації він забезпечував близько 85% потреб півострова в прісній воді. Після вторгнення Росії Україна поступово припинила постачання води до регіону. Читайте також: У окупованому Криму зафіксовано зменшення рослинності через дії Росії – МінТОТ Посадовці окупаційної адміністрації, звісно ж, звітують про вирішення всіх можливих проблем, пов’язаних із цим. У 2015-му в Росії навіть розробили спеціальну програму, яка передбачала буріння свердловин та зміну напрямку руху річок на півострові. Є ще один важливий чинник — кількість опадів у Криму, які поповнюють місцеві запаси води. У перші роки окупації регіону відносно пощастило з цим, однак літо 2018-го принесло посуху, яку визнала навіть місцева «влада». У кількох степових районах на початку літа оголосили надзвичайну ситуацію. В Україні ж опублікували супутникові знімки території, які свідчать, що зелений покрив на території півострова суттєво зменшився порівняно навіть із 2016-м. «Цьогоріч зовсім біда насправді. Батьки чоловіка моєї сестри живуть біля міста Саки (у західній частині Криму. — Ред.), і там посуха нереальна. Моя мама їздила до них у гості, каже, будинки просто розсихаються й тріскають. Про рослинність годі й казати: все висохло й погоріло від спеки. Овочі та фрукти від цього дуже піднялися в цінах», — розповідає Пакізе. Дівчина з родини кримських татар, нині проживає на вільній території України. Однак більшість родичів залишилися в Криму, і вона періодично відвідує близьких. РОСІЯ ВІДПРАЦЬОВУЄ РІЗНІ МЕХАНІЗМИ ВІДНОВЛЕННЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ПІВОСТРОВА. ОДНИМ ІЗ ВАРІАНТІВ, ЯКИЙ РОЗГЛЯДАЄ РОСІЙСЬКА СТОРОНА, Є СУТО ЮРИДИЧНИЙ: ВІДНОВЛЕННЯ ПОСТАЧАННЯ ВОДИ ЧЕРЕЗ РІШЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖЕ СУДІВ Пакізе, чиї батьки живуть у Сімферополі, додає, що якість води справді стала набагато гіршою саме після початку окупації півострова та перекриття Північно-Кримського каналу. «Проблеми почалися з 2015-го. Вода з кранів жахлива, навіть фільтри інколи не допомагають. Особливо восени та весною, коли водосховище виходить із берегів, у воді з крану навіть трапляються якісь домішки, наприклад трава. Ну й постачання води: його недостатньо», — каже вона. Крим і до окупації належав до вкрай малозабезпечених водними ресурсами регіонів, про що свідчать численні заяви посадовців Інституту водних проблем і меліорації НАН. Брак дніпровської води в Криму не призведе до автоматичного повернення регіону до часів початку ХХ століття. Інакше кажучи, вплив буде значно ширшим, ніж просто зміна сільськогосподарських культур, які вирощували на півострові. Населення Криму станом на початок Другої світової війни, коли каналу з Дніпра ще не існувало, становило трохи більше як 1,1 млн людей. Тепер його кількість зросла в понад два рази й становить більше як 2,3 млн осіб. Це означає, що повернення до старої екосистеми без украй серйозних проблем не може бути в принципі. Наслідки їх не з’являться одразу ж, однак із роками вони тільки поглиблюватимуться. Читайте також: Врятувати біорізноманіття Незважаючи на переможні заяви місцевої окупаційної та офіційної російської влади, їхні дії свідчать, що знайти комплексне рішення проблем із водою на півострові так і не вдалося. У Єдиному реєстрі судових рішень можна натрапити на ухвалу Київського окружного адмінсуду від 5 березня 2018 року. Вона полягає у відкритті провадження за позовом одного адвоката до директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА Юрія Попутька та голови Херсонської ОДА Андрія Гордєєва. Суть позову полягає в тому, щоб зобов’язати херсонських чиновників надати документи, на підставі яких обмежується постачання дніпровської води до Криму. За твердженням юриста, херсонські посадовці проігнорували його відповідний запит. Цей позов можна було б не розглядати серйозно, щодня до судів надсилають велику кількість заяв із найрізноманітніших питань. Якби не один важливий нюанс. Позивача звуть Максим Глотов і він представляє адвокатське об’єднання «Могильницький та партнери». Серед клієнтів цієї структури, зокрема, голова «уряду Криму» Сергій Аксьонов, голова «парламенту» півострова Володимир Константинов і нинішній депутат Держдуми Росії та колишній «генпрокурор Криму» Наталя Поклонська. Зважаючи на перелік таких клієнтів, назвати інтерес Глотова до водопостачання Криму випадковим було б украй наївно. Про те, що Росія відпрацьовує різні механізми відновлення водопостачання півострова, ще на початку року попередив постійний представник президента України в Криму Борис Бабін. Одним із варіантів, який розглядає російська сторона, він назвав суто юридичний: відновлення постачання води через рішення українських же судів. Тож за справами на кшталт тієї, яку розглядає Окружний адмінсуд Києва, слід спостерігати дуже уважно. Читайте також: Екобомба від сепаратистів Офіційна позиція України з цього питання наразі доволі чітка. 9 вересня заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак в ефірі телеканалу «Еспресо» назвав умови відновлення водопостачання Криму. «Можу сказати офіційно. Перше — Російська Федерація як країна-окупант у Криму, як країна-агресор не зверталася до України офіційно з питань подання води. Друге — якщо є таке бажання, то спочатку треба звернутися до України й визнати факт окупації Криму. Без цього взагалі нема про що розмовляти», — заявив він. Ця заява пролунала у відповідь на ситуацію, яка склалася на кримському заводі «Титан» поблизу Армянська. Як відомо, на півночі Криму наприкінці серпня стався викид отруйних речовин у повітря. Достеменно казати про причини наразі складно, адже до заводу немає доступу. Українські військові та президент Петро Порошенко поспішили заявити, що аварія сталася внаслідок навчань російських військ. Окупаційна влада в намаганні перекласти провину на Україну згадала про фактор нестачі води. Крім того, у російських провладних ЗМІ завод «Титан» ураз став «українським». Хоча відомо, що олігарх Дмитро Фірташ перереєстрував свої активи за російським законодавством. З огляду на попередню історію можна сказати, що правдоподібною здається версія з браком води та халатністю місцевої «влади». Якщо повертатися до наслідків окупації для екології Криму, то аварія на заводі може стати лише першою ластівкою. Українське Міністерство з питань тимчасово окупованих територій (МінТОТ) попереджало про загрозу від викидів заводу ще на початку цього року. Однак тоді жодної реакції від російської влади не було. На цьому прикладі можна пересвідчитися й у необхідності моніторингу ситуації. Як повідомляє МінТОТ, до анексії перевірку екологічної безпеки на «Титані» проводили регулярно. Також завод сплачував відрахування за забруднення території та проводив роботи з модернізації. Що ж відбувається там нині, можна хіба що здогадуватися. Якщо повернутися до загальних проблем екології Криму, то фахівці спільні в одному. Що довше триватиме окупація, а отже, і вплив спричинених нею факторів, то довшим буде період відновлення Криму після звільнення. Іншого дієвого способу вирішити проблеми комплексно наразі не запропонували ані міжнародні організації, ані російська влада, яка на цей момент повністю відповідальна за події в Криму. http://tyzhden.ua/Society/219625

Да тут как бы без права, а всем желающим. Ну как рашка в Крыму в свое время.

У Єдиному реєстрі судових рішень можна натрапити на ухвалу Київського окружного адмінсуду від 5 березня 2018 року. Вона полягає у відкритті провадження за позовом одного адвоката до директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА Юрія Попутька та голови Херсонської ОДА Андрія Гордєєва. Суть позову полягає в тому, щоб зобов’язати херсонських чиновників надати документи, на підставі яких обмежується постачання дніпровської води до Криму. http://tyzhden.ua/Society/219625

Так а как рыбу без пива, это извращение, и цель тут даже не алкоголь, а просто рыба+пиво=идеал. Да и вообще пиво хорошее вкусный продукт, да и эффект имеет приятный, но назвать это зависимостью я не могу. По траве, она сейчас разная и ее делают сильнее.

У консульстві Угорщини в Береговому Закарпатської області громадянам України видають угорські паспорти. Про це повідомляє "Укрінформ" із посиланням на відео, отримане з власних джерел. За даними агентства, процедура супроводжується келихом шампанського на честь отримання другого громадянства та інструкціями - не повідомляти про отримання документів українській владі. Під час отримання нового документу українці вголос присягають на вірність Угорщині. "Присягаю, що вважаю Угорщину своєю батьківщиною. Буду вірним громадянином, захищатиму і служитиму Угорщині. Хай допоможе мені Бог", - тричі повторюють громадяни текст клятви на тлі угорського прапора. Після гімну власники нових угорських паспортів отримують інструкції від угорських дипломатів. "Приховуйте від державних структур України факт отримання угорського громадянства", - закликає угорський дипломат. У консульстві Угорщини в Береговому поки ніяк не прокоментували запит журналістів щодо цього випадку. Водночас, як повідомляє "Укрінформ", у посольстві Угорщини в Києві заявили, що переслали аналогічний запит до свого міністерства. "Якщо там побажають, то, можливо, вам дадуть відповідь", - відповіла співбесідниця російською мовою і при цьому наголосила, що українською не володіє. До того ж, як повідомляє Mukachevo.net, у середу, 19 вересня, депутат Берегівської райради Кароль Беркі склав мандат через те, що кілька днів тому при перетині українського кордону в нього виявили паспорт громадянина Угорщини.