Search the Community

Рівно 7 років тому

Тут цікаво про відкриті архіви ЦРУ http://www.bbc.com/ukrainian/news-38815977?ocid=socialflow_twitter ... "Вони [українці] мають багатий культурний спадок і певною мірою пишаються тим, що є більшими "європейцями", аніж росіяни", - такі висновки зробили в ЦРУ про українців у 1975 році. Дослідження було присвячене націоналізму, який розвідники назвали однією з найбільш дошкульних проблем для радянської влади. Оцінки ЦРУ, їхні прогнози і аналітика щодо України - ось що становить найбільшу цінність цих архівів, вважає історик і блогер ВВС Олексій Бухало. У тому ж звіті про життя Львова за 1960 рік є спостереження про те, що українці дуже не люблять росіян, називають їх "кацапи", "кацапендрія" і "старші брати". Також там йдеться про настрої на підтримку незалежності серед української інтелігенції і зневіру у "хрущовській відлизі". У 1975 році в ЦРУ зазначали, що час на стороні асиміляції східної України - процес русифікації відбувається повільно, але неухильно через переїзд росіян і асиміляцію українців. Кількість росіян у містах на Сході зростала.В містах на сході Україні кількість росіян і русифікованих українців зрівнялась з кількістю нерусифікованих українців. Спротив русифікації чинили на заході країни."Після російської республіки у Радянській імперії немає більш важливої території для Москви, ніж Україна", - йшлося в дослідженні ЦРУ...

Отже, викладу тут інформацію, щоб не засмічувати "вітальну" гілку http://uapolitics.com/topic/31018-pokrova-den-zakhisnika-ukraїni-upa-ta-den-koz/(про маніпулятивний характер у звинуваченнях в замаху на "вітанняя" вже писав в тій же гілці). Тим не менше. Церковне свято Покрови виникло наприкінці 1ого тисячоліття, як святкування факту захисту Богородицею Константинополя від ворогів. У ролі ворогів були воїни Київського князя Аскольда, від яких Богородиця накрила Константинополь Покровом а, шторм, який здійнявся розгромив їхній флот. Ось як подію описує Нестор літописець у Повісті минулих літ; Літо 6374 Ходили Аскольд і Дір на греків І прийшли в 14-те літо Михайла царя, Цар же ходив на агарян І дійшов уже був до Чорної ріки, І послав єпарх йому вість, Що йде Русь на Цареград І повернувся цар. І ввійшли ці в середину Суда, І багато християн перебили І двомастами кораблів Цареград обступили. Цар же ледве у город ввійшов І з патріархом Фотієм в тамтешній церкві святої Богородиці Влахерніх Усю ніч молитву творили. А ще божественну ризу святої Богородиці Із піснями винесли І в ріці омочили. Тиша була, і море спокійне. Раптом буря із вітром знялася, І знову й знову вали великі котила, І безбожних русів кораблі розметала, І до берега прибила, І потрощила, що мало їх такої біди уникло І додому повернулося. бажаючі можуть самостійно перевірити - видань ПВЛ у нас не бракує. А от що про це пише сам вищезгаданий Константинопольський Патріарх Фотій ,який і умочив ризу в море (на жаль укр. перекладу не знайшов) - http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Byzanz/IX/860-880/Fotij/text2.htm(там власне вся проповіь присвячена "нашестю росів". Є й інша, політкоректна версія про нашестя сарацинських племен, яких ніхто не топив, бо прийшли вони зрозуміло по суші, зате після Явлення Покрова Андрію Юродливому вони всі навернулись в християнство. Версія відома з слов'янських четьїв-мінеїв 16ст. Автор деталізованої версії - українець (яке співпадіння! ) Дмитро Туптало, він же Дмитрій Ростовський, який жив у 17ст. Саме цю версію намагаються просувати сучасні церковники. байдуже, що автори жили через 800 років, і на відміну від Фотія не були свідками подій. Але і Фотія не заперечують прямо - як не як Константинопольський Патріарх, та ще й канонізований святий. Тому намагаються просто морозитись. Після цього називати Покрову святом звитяги українського війська, я навіть не знаю... P.S., я уважно слухаю твоє обурення, як це мені посміло не сподобатись таке чудове свято. ,

Катерина Мола5 Март в 8:58 · ТЕЛЕГА ЗАЧЕМ-ТО что касается современной политологической терминологии, мне кажется, єто вообще довольно интересная тема, как и любые работы на стыке политологии и лингвистики, и если бы меня-ученого (ту субличность, которая так и не состоялась) и могло бы что-то привлечь в политологии, то, пожалуй, только это. появление, обращение новых терминов и манипуляция с их помощью – одна из самых привлекательных и тонких технологий. это вам не гречку по подъездам носить, и даже не радиоактивным пеплом стучать в грудь телезрителям. терминология – это то, чем можно работать не только с самим электоратом, но и с теми, кто потом будет вводить для вас в заблуждение других совершенно бесплатно. я много писала о термине «гражданская война», который нам долго пытались навязать, и том, как радостно воспринял этот термин донецкий истеблишмент (простите), многие представители которого до сих пор бесстыдно прикрываются этой дырявой тряпкой. не будем возвращаться к этому разговору, тут все более или менее ясно. рассмотрим другие. мне особенно нравятся два – своей вестернизированностью и наукообразием. это Realpolitik и Failed statе. и тот и другой термин активно используется в российском экспертном и медиапространстве по отношению к Украине около десяти последних лет. по поводу реальности российской политики будет отдельный разговор, это термин нечеткий, и в общем-то, почти философский, а вот Failed statе, как ни странно, явление вполне конкретное. наши эксперты с удовольствием почти восприняли российскую риторику о несостоятельности государства Украина, при том, что, кажется, никто из них не удосужился свериться с индексами этой самой несостоятельности, которые измеряются и публикуются ежегодно. не уверена даже – знают ли они о таком. кроме того, у индекса есть вполне конкретные критерии, как то: - плотность населения и другие демографические показатели (эмиграция, детская смертность, и т.д.) - экономические факторы: экономическое неравенство, средний уровень достатка населения, уровень экономической свободы и коррупции - качество правовой системы и индекс правовых свобод - уровень преступности и безопасности, эффективность силовых структур - количество и качество предоставляемых государством услуг - внешнее вмешательство (риски иностранного вмешательства в политические и военные конфликты, а также зависимость от внешнего финансирования). как видим, пункта «существование вашего государства не нравится русским людям» в списке нет. ну то есть, грубо говоря, вопрос «настоящести» государства состоит, принципиально в том, работает ли государственная структура, как таковая и нужна ли она гражданам, проживающим на определенной территории. не смотря на то, что успешным и социальноориентированным государством Украину назвать нельзя было никогда (в настоящем и прошлом), все же с огромным количеством запросов от общества гос-во худо-бедно справлялось, предоставляя пенсии, пособия, льготы, обеспечивая транспорт, медицину, ЖКХ, здравоохранение, транспортную систему и правопорядок; кое-какой бизнес на удивление умудрялся выживать и, вопреки здравому смислу, даже развивалась некая национальная культура. в официальном рейтинге фэйловости Украина стабильно находилась на пару пунктов ниже России, но в одной с ней условной группе. в той же группе, что и Турция, Грузия, Эстония, Латвия, Мексика, Бразилия и ряд других никчемных несостоявшихся стран. официально же несостояшками числятся Сомали, Судан, Конго, а такие новообразования под протекторатом России как Осетия, Абхазия, ПМР, например, не попадают даже просто в список стран, хотя, как мне кажется, именно о них и нужно говорить, когда российские эксперты начинают свои байки о Failed statе и попранном суверенитете. в любом случае, эта мантра о несостоятельности Украины, навязчивая и снисходительная, так долго звучала в наших эфирах, что давно перестала восприниматься как манипуляция. потому вслед за ней так легко воспринимались и все последующие: о несуществовании украинского народа, искусственности украинского языка, гражданской войне и правомерной аннексии территорий. зашли с тыла: вы плохо живете? менты – говно? суды не работают? пенсии маленькие? так у вас же липовое государство! почему липовое? – так вас же нет. вас австрийцы придумали в 19 веке, вот вам буряты сейчас подробно расскажут.

http://memorybook.org.ua/index1.htm На жаль, ця книга не є офіційним джерелом підтвердження втрат, а лише є книгою пам"яті. Посмотрите, пожалуйста. Удостоверьтесь, что информация дана верная. Если кто-то отсутствует, то добавьте об этом Воине всё, что посчитаете нужным. Конечно, ни кто не должен остаться забытым.

Історія повторюється двічі, перший раз як традегія, другий раз як фарс. Сьогоднішня слабка ліберальна влада України дуже схожа на владу УНР і повторює тіж самі помилки, сварячися між собою за владу перед обличчям потужного ворога. Гібридна війна то не вигадка 21ст. Коли з економікою в Україні було добре? На початку 1991-го? В оману людей тоді вводили без ТБ кисельова і без інтернету. Рівень наївності за 100 років не зменшився. а ось цей момент, нажаль, не має схожисті із сьогоденням, ніхто не поспішає звільняти чиновників біглого Януковича і боротися із олігархією. Колишні злодії режиму Януковича сьогодні подають заявки на депутатство. В тім, несхожість цього момента не відміняє повторення долі УНР, хоча Бог його знає, в Росії тепер же не більшовики.

А все ж таки дивно... Людина, яка назвала розвал СРСР самою страшною трагедією 20 сторіччя робить все, щоб остаточно добити і розвалити країну, на основі якої СРСР був збудований. Мріючи про місію відновлювача імперії, Путін став її катом, фактичним ліквідатором. "За что боролісь" у всій своїй красі. Ще того року йому у Лаврі попи солодко шептали "ви как Владімір Вєлікій" і ось цей "Вєлікій" за кілька місяців перетворюється у "Вовку останнього", швидко копаючи могилу собі і власній країні. Такім він і увійде в історію - кривавим і жадібним лузером, який зміг просрати все. Звісно, якщо він не встигне накоїти ще більших дурниць. І тепер відповідь на питання "Who is mr. Putin" очевидна. І її знають усі.