Минуло 254 роки. І що змінилося? Чи й не зміниться?

[Щек]

Всякому городу нрав і права,

Всяка імієт свой ум голова,

Всякому серцю своя єсть любов,

Всякому горлу свой єсть вкус каков.

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

 

Петр для чинов угли панскії трет,

Федька купец при аршині все лжет.

Тот строїт дом свой на новий манір,

Тот все в процентах: пожалуй, повір!

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

 

Тот непрестанно стягаєт грунта,

Сей іностранни заводит скота.

Ті форміруют на ловлю собак,

Сих шумить дом од гостей, как кабак,

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

 

Строіт на свой тон юриста права,

С диспут студента тріщить голова,

Тих безпокоїт Венерин амур,

Всякому голову мучит свой дур.

А мні одна только в світі дума,

Как би умерти мні не без ума.

 

Тот панегірик сплітаєт со лжей,

Лікар в подряд ставит мертвих людей,

Сей образи жирових чтет тузов,

Степка біжит, как на свадьбу, в позов.

Смерте страшна! замашная косо!

 

Ти не щадиш і царських волосов,

Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар —

Все жереш так, как солому пожар.

Кто ж на єя плюєт острую сталь?

Тот, чия совість, как чистий хрусталь.

 

1760-і рр.

 

 

[Щек]

натомість читаємо у Мічіо Кайку. Фізика майбутнього.Перекл. з англ. Анжели Кам’янець; наук. редактори Іван Вакарчук, Віктор Федоренко. – Львів: Літопис, 2013. – 432 с.:

Британський економіст і журналіст МакРей написав: «Старі двигуни зростання – земля, капітал, природні ресурси – більше не мають значення. Земля майже не має значення, оскільки зростання врожайності дало змогу виробляти в індустріальному світі значно більше їжі, ніж цей світ потребує. Капітал уже не має значення, тому що на прибуткові проекти його можна позичити майже в необмежених обсягах на міжнародних ринках за відповідну плату… На зміну цим кількісним активам, що традиційно приносили державам багатство, сьогодні приходить низка якісних рис, які загалом зводяться до якості, організованості, мотивованості й самодисципліни людей, що живуть у державі. Підтвердженням слугує те, що рівень людських умінь стає дедалі важливіший у виробництві, в секторі послуг і в державному секторі».

«…Лестер Туров зауважив: «Сьогодні знання й уміння — єдине джерело конкурентної переваги… Кремнієва Долина і Дорога 128 сьогодні там, де вони є, просто тому, що в них зосереджені найкращі мізки. Жодних інших переваг у них немає».
«Чому ж цей історичний перехід розхитує основи капіталізму? Все просто — тому що людський мозок не можна запустити в масове виробництво. Техніку можна виготовляти масово і продавати тонами, а от людський мозок — ні, і це не означає, що здоровий глузд буде валютою майбутнього. На відміну від звичних товарів, інтелектуальний капітал можна створити тільки тоді, якщо вибавити, виховати і навчити людину, а це вимагає десятиріч спеціальних зусиль.
 

[boojum]

натомість читаємо у Мічіо Кайку. Фізика майбутнього.Перекл. з англ. Анжели Кам’янець; наук. редактори Іван Вакарчук, Віктор Федоренко. – Львів: Літопис, 2013. – 432 с.:

Британський економіст і журналіст МакРей написав: «Старі двигуни зростання – земля, капітал, природні ресурси – більше не мають значення. Земля майже не має значення, оскільки зростання врожайності дало змогу виробляти в індустріальному світі значно більше їжі, ніж цей світ потребує. Капітал уже не має значення, тому що на прибуткові проекти його можна позичити майже в необмежених обсягах на міжнародних ринках за відповідну плату… На зміну цим кількісним активам, що традиційно приносили державам багатство, сьогодні приходить низка якісних рис, які загалом зводяться до якості, організованості, мотивованості й самодисципліни людей, що живуть у державі. Підтвердженням слугує те, що рівень людських умінь стає дедалі важливіший у виробництві, в секторі послуг і в державному секторі».

«…Лестер Туров зауважив: «Сьогодні знання й уміння — єдине джерело конкурентної переваги… Кремнієва Долина і Дорога 128 сьогодні там, де вони є, просто тому, що в них зосереджені найкращі мізки. Жодних інших переваг у них немає».

«Чому ж цей історичний перехід розхитує основи капіталізму? Все просто — тому що людський мозок не можна запустити в масове виробництво. Техніку можна виготовляти масово і продавати тонами, а от людський мозок — ні, і це не означає, що здоровий глузд буде валютою майбутнього. На відміну від звичних товарів, інтелектуальний капітал можна створити тільки тоді, якщо вибавити, виховати і навчити людину, а це вимагає десятиріч спеціальних зусиль.

 

Остання фраза не зовсім адекватна. На початку століття такі країни, як США, Німеччина і багато інших запровадили програми з надання права на проживання професіоналам інтелектуальних професій у своїх країнах і маси талановитої молоді змогли імігрувати у "перший світ" з третього.

 

А що ж Україна в ті часи? (1) Фактична заборона на професії для людей з дипломами з Гарварду, Оксфорду і т.д. ("ностріфікація": людина з прінстонським ступенем мала писати наново дисертацію і захищати в якійсь хаципетівській бурсі, щоб мати право заробляти 200 доларів з/п). (2) почали вишукувати по н/д інститутах і вишах людей, що регул'рно їздять на Захід у відрядження з вимогою: або припинити ці поїздки, або звільнятися. Особливо сильно ця практика розквітла за Ющенка. (3) з різними претекстами або не приймати до вишів переможців міжнародних олімпіад, або виганяти вже прийнятих, бо своєю зацікавленістю наукою збурювало те феодально-корупційне болото, на які перетворились українські виші.

 

Так Україна відповіла на виклики ХХІ-го століття.

Змінено 23 вересня, 2014 користувачем boojum

[Щек]

загалом так.

але, виходить, Японія виняток?

не маючи (майже) природних ресурсів і профі-імігрантів вона є однією з провідних країн світу

[Provokator]

загалом так.

але, виходить, Японія виняток?

не маючи (майже) природних ресурсів і профі-імігрантів вона є однією з провідних країн світу

в Японії немає гайдзинів, а особливо обраних із Близького Сходу

[boojum]

загалом так.

але, виходить, Японія виняток?

не маючи (майже) природних ресурсів і профі-імігрантів вона є однією з провідних країн світу

Японія є винятком у тім, що, насправді, не є провідною країною у буквальному сенсі. Вона не "веде", а слідує за Заходом, особливо за США. На Заході є таке розуміння, що це країна-паразит у деякому сенсі.

Згрубша це виглядає так:

 

(1) всі япомські пріоритети в науково-технічній революції зосереджені на слові "технічний". Тобто вони б зовсім не витрачались на науку (яка коштує неймовірно дорого), якби могли зовсім без неї обійтись. Є такий історичний анекдот, як голандці помітили, що японці крадуть у них документацїю для побудови військових кораблів і спеціально підсунули їм фейкові креслення корабля. Коли японці його побудували і спустили на воду - він просто перекинувся, бо в нього центр маси був вищий за ватерлінію. Це міг би помітити будь-хто добре знайомий з класичною фізикою, але в японців таких тоді не було. Вони тоді це зрозуміли, що зовсім без науки не можна і почали її розвивати, але лише настільки, наскільки це допомагає техніці.

 

(2) Щоб мати доступ до світових ринків японці увійшли у всі можливі зони вільної торгівлі. Очевидно, що мали відкрити і свій ринок для інших. Нібито, чесно? Але, як відомо, "восток дело тонкое". Іноземний товар може бути удесятеро кращим за японський і удесятеро дешевшим - японець _ніколи_ його не купить, якщо існує японський відповідник. Тому-то єна й росте постійно (головна проблема японської економіки), що іноземці не можуть її ніяк отримати, крім прямого обміну. Тобто заробити єну на японському ринку практично неможливо, якщо не маєте унікального товару, аналога якого немає в Японії. А таких речей дуже мало (треба ж іще щоб японцям вони були потрібні).