Перейти до змісту

Націоналісти єднайтеся! Партія моєї мрії.


Qarro

Recommended Posts

Ізраїль

Хм.

Маленькая территория, провозглашенная государством Ассамблеей ООН.

С дня основания и по сегодняшний день в перманентой войне с военным положением и всеобщей мобилизацией.

С тавром "спортные территории", соответственно, без перспектив стать членой могущественного военного блока.

Страна, где раза два в неделю определенные районы сидят по бомбоубежищам.

Страна, время от времени сотрясаемая терактами.

Небольшая площадь с огромным туристическим потоком, ни смотря ни на что.

Фактически совхозное сельское озяйство.

Фактически, воссозданный из небытия 60 лет назад язык.

Государственная политика привлечения в страну граждан определенной национальности и вероисповедания.

Как это все кореллируется с 45 миллионной одной из самых больших по площади стран части света Европа?

Змінено користувачем wtf
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

А євреї приймають Українців до своїх націоналістичних партій?

У вас есть факты о неприятии украинца в какую-то националистическую еврейскую партию?

И что это за еврейские националистические партии такие?

КуКлусКлан?

И почему у вас украинец написано с большой буквы, а еврей с маленькой?

Вы с ценительницей аллей не в одной зондеркоманде состоите например?

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

Приклад наведіть, будьласка.

Яку країну зараз ви вважаєте буржуазно - НАЦІОНАЛІСТИЧНОЮ.

Кожна країна Європи є НАЦІОНАЛІСТИЧНОЮ по суті державою.Пробують їх правда "розвести",але не зовсім виходить.якщо навіть маркельпризнала провал мультикультурності.

Link to comment
Share on other sites

А евреев принимать будете?

За віросповідуванням-нема проблем.Кожний українець може вірувати у свого персонального Бога.Має право,бо то є одна з дуже інтимних справ індивіда-віра.

Link to comment
Share on other sites

Galina Uzu

19 августа 2015 года около 19-30 на моего сына Узу Дэвида 19.10.1998 г.р. было совершено нападение и груповое избиение на почве расовой и национальной нетерпимости.
Со слов сына, группа более 40 человек вошла в вагон метро, в котором ехал мой ребенок. Молодые люди вели себя вызывающе и нарушали общественный порядок громкими выкриками нацистского характера.
Один из этих молодых людей, обращаясь к моему ребенку: "Обезъяна, будешь банан?", начал угрожать ему физической расправой.
Мой ребенок вышел из вагона на ст. м. Позняки. Група около десяти человек из числа вышеописаных молодых людей окружила его на станции. Они начали провоцировать драку, по очереди толкая моего сына и нанося ему удары в разные части тела со всех сторон. Сын по мере возможности уворачивался от этих ударов и не наносил ответных ударов, так как понимал, что это только спровоцирует больший конфликт и ухудшит его положение.
Избиение происходило непосредственно на перроне ст.м.Позняки.
Дежурного милиционера ЛУ в метрополитене на месте несения службы не было. Пассажиры метро не вмешивались в происходящее и проходили мимо.
Когда мой мын получил от нападавшего сильный удар в челюсть, кто-то из прохожих наконец попытался оттащить от моего ребенка нападавших, и они убежали.
Сын хорошо запомнил нападавших и сможет их опознать. Зачинщик драки худощавый, свеловолосый, с татуировкой в виде тризуба на шее с правой стороны, был одет в балонку белого цвета и светлые шорты.
Мой сын пытался обратиться за помощью в дежурную часть милиции станции, но так и не нашел дежурного милиционера. Самостоятельно добравшись домой, он позвонил в 102. Патруль доставил нас в Дарницкое районное управление ГУМВД Украины, где у нас было принято соответствующее заявление.
В районном управлении нам задали вопрос, почему мы не обратились за помощью в милицию метрополитена. Несмотря на тот факт, что дежурного ЛУ метрополитена не было на месте избиения, нам сказали, что материалы данного дела будут все равно направлены в ЛУ метрополитена.
Сын настоял, что мы сами должны вернуться на ст.м.Позняки, где произошел инцидент и обратиться в дежурную часть милиции. Двери дежурной части милиции в метро по-прежнему были закрыты. Мы обратились к кассиру и контролеру на станции с просьбой помочь нам вызвать дежурного посредством кнопки экстренного вызова, голосового оповещения или внутренней связи.
В течение получаса мы с сыном находились у кабины контролера, контролер и кассир неоднократно включали кнопку экстренного вызова и голосового оповещения, но дежурный милиционер не появлялся. Когда мы наконец увидели его на противоположном выходе, он не торопился реагировать на звуки экстренного вызова и вальяжно разгуливал по перрону. Тогда я начала кричать: "Милиция, помогите, убивают!" Дежурный явно слышал и видел нас, но собо не торопился.
Когда он подошел к кабинке контролера и я, предъявив свои документы, сказала, что нам нужна помощь и попросила его предъявить нам его служебное удостоверение, он демонстративно открыл документы на камеру видеонаблюдения и тут же спрятал. Я только успела прочитать, что его фамилия Яковец.
На мой вопрос, видел ли он сегодня в 19-30 групповое избиение подростка на перроне метро, Яковец ответил, что никакого избиения не было и он ничего не видел.
Мы ищем свидетелей инцидента и будем благодарны за любую информацию и помощь.
Син чувствует себя удовлетворительно, но мы все пребываем в шоке от этого отвратительного события.

19 серпня 2015 близько 19-30 на мого сина Узу Девіда Харрісона 19.10.1998 р.н. було скоєно напад і групове побиття на ґрунті расової та національної нетерпимості.
Зі слів сина, група більше 40 осіб увійшла в вагон метро, в якому їхав мій син. Молоді люди вели себе зухвало і порушували громадський порядок гучними вигуками нацистського характеру.
Один з цих молодих людей, звертаючись до моєї дитини: "Мавпа, будеш банан?", почав погрожувати йому фізичною розправою.
Мій син вийшов з вагона на ст. м. Позняки. Група близько десяти осіб з числа вишеописаних молодих людей оточила його на станції. Вони почали провокувати бійку, по черзі штовхаючи мого сина і завдаючи йому удари в різні частини тіла з усіх боків. Син в міру можливості увертався від цих ударів і не завдавав ударів у відповідь, оскільки розумів, що це тільки спровокує більший конфлікт і погіршить його положення.
Побиття відбувалося безпосередньо на пероні ст.м.Позняки.
Чергового міліціонера ЛУ в метрополітені на місці несення служби не було. Пасажири метро не втручалися в події і проходили мимо.
Коли мій син отримав від нападника сильний удар в щелепу, хтось із перехожих нарешті спробував відтягнути від моєї дитини нападників, і вони втекли.
Син добре запам'ятав нападників і зможе їх упізнати. Призвідник бійки - худорлявий, світловолосий, з татуюванням у вигляді тризуба на шиї з правого боку, був одягнений у балонку білого кольору і світлі шорти.
Мій син намагався звернутися за допомогою до чергової частини міліції станції, але так і не знайшов чергового міліціонера. Самостійно діставшись додому, він зателефонував 102. Патруль доставив нас в Дарницьке районне управління ДУМВС України, де у нас було прийнято відповідну заяву.
У районному управлінні нам задали питання, чому ми не звернулися за допомогою в міліцію метрополітену. Незважаючи на той факт, що чергового ЛУ метрополітену не було на місці побиття, нам сказали, що матеріали даної справи будуть все одно направлені в ЛУ метрополітену.
Син наполіг, що ми самі повинні повернутися на ст.м.Позняки, де стався інцидент і звернутися до чергової частини міліції. Двері чергової частині міліції в метро як і раніше були закриті. Ми звернулися до касира і контролеру на станції з проханням допомогти нам якнайшвидше викликати чергового за допомогою кнопки екстреного виклику, голосового оповіщення або внутрішнього зв'язку.
Протягом півгодини ми з сином знаходилися біля кабіни контролера, контролер і касир неодноразово вмикали кнопку екстреного виклику і голосового оповіщення, але черговий міліціонер не з'являвся. Коли ми нарешті побачили його на протилежному виході, він не поспішав реагувати на звуки екстреного виклику і вальяжно розгулював по перону. Тоді я почала кричати: "Міліція, допоможіть, вбивають!" Черговий явно чув і бачив нас, але собо не квапився.
Коли він підійшов до кабінки контролера і я, пред'явивши свої документи, сказала, що нам потрібна допомога і попросила його пред'явити нам його службове посвідчення, він демонстративно відкрив документи на камеру відеоспостереження і тут же заховав їх до кишені. Я тільки встигла прочитати, що його прізвище Яковець.
На моє запитання, чи бачив він сьогодні в 19-30 групове побиття підлітка на пероні метро, Яковець відповів, що ніякого побиття не було і він нічого не бачив.
Ми шукаємо свідків інциденту і будемо вдячні за будь-яку інформацію і допомогу.
Син почувається задовільно, але ми всі перебуваємо в шоці від цієї огидної події.


расисти/гомофоби/йобані пролайфери йдуть нахуй 

Link to comment
Share on other sites

нє, ну я розумію, що Україна проходить за десяток-другий років все те, на що інші країни витратили на порядок більше, але буржуазно-націоналстична держава - це щось з глибокого минулого.

спробуйте об’єднати країну менш радикальними гаслами, або будете там само, де Тягнибок зараз :dirol:

 

Слушно!

І шо цікаво: можна навіть будувати державу, яка буде в чомусь навіть націоналістичною, особливо зараз під час та після війни з "братьямі", але гасла мають бути інші, треба робити, а вже потім язиком молотити.

 

А є інший шлях, як у Свободи -  язиком ліпити, а результат - махніцькі.

Link to comment
Share on other sites

свобода тільки аборти може забороняти та пиздити бабло з бюджету

 

вангую що такі як йобнута гопко з самодроченням самонеміччю потоне як і свобода

 

а скільки матюків я наслухався від свободівців, коли рочків з 4-ре тому казав, що саме так і буде, прорве як тільки-но попадуть до ВР  B-)

правда вийшло ще смішніше, але то таке...

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...