Перейти до змісту

Теперь вы понимаете, что за контингент "добровольцев" поперся в Испанию в 1936-39-м?


mg42

Recommended Posts

іхтамнєти...

 

На засіданні Комітету з невтручання 4 листопада представник Італії Діно Гранді повідомив про захоплення «іспанськими національними силами» чотирьох танків виробництва СРСР, а також про те, що 3-го листопада був збитий російський бомбардувальник, а 4-го було захоплено ще двоє російських військових літаків, під керуванням «радянських пілотів»[6] Цього ж дня, представник СРСР у Комітеті з невтручання посол СРСР у Великобританії І. Майський, заперечував звинувачення з боку представників Італії та Німеччини, як у транспортуванні до Іспанії військового спорядження та зброї, так і участь військовослужбовців Червоної армії у бойових діях

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

@mg42, Дякую за відкриту тему, бо копнув трохи глибше і відкрив для себе зовсім іншого Оруелла, якого не міг би собі уявити.

 

Виявляється, він приїхав в Іспанію кореспондентом, але вступив до лав червонодупого "апалчєнія", фактично став одним представників того самого контингенту добровольців, про яких гілка.

 

До мотороли йому було далеко, але, сцуко, заїхати з туманного альбіону в чужу країну і брати участь у військовому конфлікті на боці червоних, яких підтримував срср - це було круто...

 

Як і більшість іспанських социків зараз, він був переконаний, що срср спотворив ідею "справжнього" соціалізму, був різко проти сталіна і тоталітаризму (тому й Animal Farm та 1984 різко антирядянські), але так і помер з утопічно-романтичними переконаннями.

 

Інтелектуальний рівень, освіта та відданість своїй справі (маю на увазі володіння словом та стандарти публіцистики) сумнівів не викликають, тому його документальна історія "Пам'яті Каталонії" читається нормально, не відчувається заангажованості - об'єктивність і критичність на рівні. Але читаєш і бачиш лугандон...

 

 

 

Я впервые находился в городе, власть в котором перешла в руки рабочих. Почти все крупные здания были реквизированы рабочими и украшены красными знаменами либо красно-черными флагами анархистов, на всех стенах были намалеваны серп и молот и названия революционных партий; все церкви были разорены, а изображения святых брошены в огонь. То и дело встречались рабочие бригады, занимавшиеся систематическим сносом церквей. На всех магазинах и кафе были вывешены надписи, извещавшие, что предприятие обобществлено, даже чистильщики сапог, покрасившие свои ящики в красно-черный цвет, стали общественной собственностью.

 

 

 

Толпы народа, текшие во всех направлениях, заполняли центральную улицу города — Рамблас, из громкоговорителей до поздней ночи гремели революционные песни. Но удивительнее всего был облик самой толпы. Глядя на одежду, можно было подумать, что в городе не осталось состоятельных людей. К «прилично» одетым можно было причислить лишь немногих женщин и иностранцев, — почти все без исключения ходили в рабочем платье, в синих комбинезонах или в одном из вариантов формы народного ополчения. Это было непривычно и волновало. Многое из того, что я видел, было мне непонятно и кое в чем даже не нравилось, но я сразу же понял, что за это стоит бороться. :fp1: Я верил также в соответствие между внешним видом и внутренней сутью вещей, верил, что нахожусь в рабочем государстве, из которого бежали все буржуа, а оставшиеся были уничтожены или перешли на сторону рабочих. Я не подозревал тогда, что многие буржуа просто притаились и до поры до времени прикидывались пролетариями.

 

 

 

Мясо появлялось очень редко, почти совсем исчезло молоко, не хватало угля, сахара, бензина; кроме того, давала себя знать нехватка хлеба. Уже в этот период за ним выстраивались стометровые очереди. И все же, насколько я мог судить, народ был доволен и полон надежд  :weep: 

 

Повністю тут: http://orwell.ru/library/novels/Homage_to_Catalonia/russian/r_htc

  • Upvote 3
Link to comment
Share on other sites

" Мы ехали шагом,
    Мы мчались в боях
    И «Яблочко» — песню
    Держали в зубах.
    Ах, песенку эту
    Доныне хранит
    Трава молодая —
    Степной малахит.

    Но песню иную
    О дальней земле
    Возил мой приятель
    С собою в седле.
    Он пел, озирая
    Родные края:
    «Гренада, Гренада,
    Гренада моя!"

Link to comment
Share on other sites

У вересні 1936 р. Орлов був призначений спецпосланником СРСР при республіканському уряді Іспанії із секретним завданням налагодити розвідувальну діяльність і організувати саботаж армії франкістів. У жовтні 1936 р. Орлов отримав від новопризначеного голови НКВД Миколи Єжова наказ вивезти золотий запас Іспанії у Москву. Орлов і посол СРСР Марсель Розенберг (розстріляний у 1938 р.) переконали міністра фінансів і прем"єр-міністра республіканського уряду Іспанії у необхідності перевезти золото на зберігання в СРСР, доки не буде розбита армія Франко. За пізнішими свідченнями Орлова, він був здивований тим, наскільки легко це вдалося. Особливо зважаючи на те, що секретна телеграма, підписана "Іван Васильович" (ім'я Сталіна у листуванні радянської розвідки), забороняла Орлову і Розенбергу підписувати будь-яку угоду, яка б засвідчувала передачу золота[1].
 

Іспанський уряд, передбачаючи втрату Мадриду, на той час уже вивіз золотий запас країни із столиці і сховав його в одній з печер Картагени. Ніби за співпадінням, у портах Іспанії знаходилися чотири радянські кораблі, які щойно доставили радянські танки на знак допомоги республіканському урядові Іспанії. За повного сприяння уряду, Орлов організував завантаження золотого запасу на кораблі і переправлення його до Одеси. Загалом у Москву було вивезено 510 тонн золота, що становило 72.6% усього золотого запасу Іспанії[2].

 

 
Link to comment
Share on other sites

"Радянсько-фінська, або Зимова, війна (фін. Talvisota) — збройний конфлікт між СРСР і Фінляндією у період від 30 листопада 1939 року до 13 березня 1940 року. Згідно з виявленими фактами та висновками переважної більшості професійного історичного співтовариства — неспровокована агресивна загарбницька наступальна війна СРСР проти Фінляндії з метою окупації та подальшої анексії цієї невеликої скандинавської країни у рамках зовнішньополітичної доктрини Сталіна та у низці окупацій та анексій країн Балтії за таємним радянсько-німецьким Пактом Молотова — Ріббентропа під час Другої світової війни. Війна завершилася підписанням Московського мирного договору, що зафіксував відторгнення від Фінляндії значної частини її території.

----------

Халхин-Гол також був у 1939. Афганістан 1979—1989

----------

Мотороли і досі "захищають" щось.

Змінено користувачем parus32
Link to comment
Share on other sites

 

 


удивительнее всего был облик самой толпы. Глядя на одежду, можно было подумать, что в городе не осталось состоятельных людей

Я верил также в соответствие между внешним видом и внутренней сутью вещей

видел убогость, верил в убогость внутренней сути и считал, что за это стоит бороться.... 
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

@peniata,

 

Лівих взагалі багато було на початок 20 ст., не тільки сталіністи - нквдісти - а і іншого штибу комуністи, социалісти, анархісти різних конфесій :) і т.д. А от як так вийшло, що всі ліві були під патронатом СССР чи то пак КГБ, та і зараз під кацапами - то вже інша історія... Орвелл був точно лівим,та не за СССР точно. В тій же " Данині Каталонії" він по ним серйозно проходиться і пояснює, як саме вийшло, що в уяві людей соціалізм=ссср і якими методами...як Сталін намагався всіх ліваків примусово зробити за ссср, і, до речі, він воював не на стороні ополченія, яке підтримував ссср, і тікав потім від нквдістів які лівих антисталіністів підчищали... Так що, імхо, в Іспанії все далеко не так просто було...з сторонами...

Змінено користувачем snow_bird
Link to comment
Share on other sites

видел убогость, верил в убогость внутренней сути и считал, что за это стоит бороться.... 

Это у них называлось равенством. Убого, зато одинаково убого. "нищих стало меньше" (с)

Link to comment
Share on other sites

@peniata,

 

Лівих взагалі багато було на початок 20 ст., не тільки сталіністи - нквдісти - а і іншого штибу комуністи, социалісти, анархісти різних конфесій :) і т.д. А от як так вийшло, що всі ліві були під патронатом СССР чи то пак КГБ, та і зараз під кацапами - то вже інша історія... Орвелл був точно лівим,та не за СССР точно. В тій же " Данині Каталонії" він по ним серйозно проходиться і пояснює, як саме вийшло, що в уяві людей соціалізм=ссср і якими методами...як Сталін намагався всіх ліваків примусово зробити за ссср, і, до речі, він воював не на стороні ополченія, яке підтримував ссср, і тікав потім від нквдістів які лівих антисталіністів підчищали... Так що, імхо, в Іспанії все далеко не так просто було...з сторонами...

 

Я зауважив, що Оруелл був лівий, але різко проти срср. І те, що він різко проходиться по ним, по порядках, по армії, по добровольцях - також зауважив, саме тому і рекомендував "Данину Каталонії" читати.

 

Воювати він міг або на стороні націоналістів (Франко), або на стороні червонодупих, бо війна мала тільки 2 сторони. Єдине, що він міг вступити в якийсь-там загін трохи інших комуністів, але різниця там приблизно як між ДНР та ЛНР :) І те, що його переслідували нквдісти, ну так це ж закономірно... "кто нє с намі, тот протів нас"

 

У людей в уяві соціалізм=срср цілком заслужено, бо це завжди червоний терор і без сталіна, а в усьому світі немає протилежного прикладу: будь-які більш-менш людські ознаки соціалізму чомусь виникають тільки на базі капіталістичних країн, а не там де "взять і подєліть". І з цього "взять, отнять, подєліть, всєм хєрово, але всє равни" починається книга. І він саме за це прагне боротись.

 

Але головне питання: нахєра ти поперся зі своєї Британії в чужу країну в чужий конфлікт добровільно? Це твоя батьківщина? На тебе нападає ворог? Щоб потім розвозити соплі про те, що це не війна, а театр, і всіх тут дурять?

Link to comment
Share on other sites

 

Следует сказать, что на этом участке фронта в этот период самым действенным оружием была не винтовка, а мегафон. Не имея возможности убить врага, мы на него кричали. :weep: Этот метод ведения войны настолько необычен, что нуждается в разъяснении.

Если вражеские окопы находились на достаточно близком расстоянии, начиналось перекрикивание. Мы кричали: «Fascistas — maricones!»(12) Фашисты отвечали: «Viva España! Viva Franco!»(13) Если они знали, что напротив находятся англичане, они орали: «Англичане, го хоум! Нам иностранцы не нужны!» Республиканские войска, партийные ополченцы создали целую технику «кричания», с целью разложения врага. При каждом удобном случае бойцов, обычно пулеметчиков, снабжали мегафонами и посылали пропагандировать. Им давали заранее подготовленный материал, лозунги, проникнутые революционным пафосом, которые должны были объяснить фашистским солдатам, что они наймиты мирового капитала, воюющие против своих же братьев по классу и т. д. и т. п. Фашистских солдат уговаривали перейти на нашу сторону. Эти лозунги выкрикивались без передышки: бойцы сменяли друг друга у мегафонов. Так продолжалось иногда ночи напролет.

 

Методы и риторика так знакомы... Просто в 21 веке кисель в телевизоре вместо мегафонов. Фашисты и империалистические хищники, бандеровцев только не хватает :)

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

хуйло просто внимательно читает архивы спецопераций чк-нквд-мгб-кгб

 

ничего нового оно не выдумало. Просто проапгрейтило гэбэшные наработки.

 

 

ЗЫ. Получается нынешний аналог оруэла - грэм?

Link to comment
Share on other sites

 

 


Але головне питання: нахєра ти поперся зі своєї Британії в чужу країну в чужий конфлікт добровільно?

 

Це дійсно не надто зрозуміло...але ж він письменник, а там був "двіж"... Та й він не один з письменників там був - Хемінгуей, Екзюпері теж..і на стороні республіканців, і так же ненавиділи СССР і таваріща Сталіна.

 

 

 


бо це завжди червоний терор і без сталіна, а в усьому світі немає протилежного прикладу: будь-які більш-менш людські ознаки соціалізму чомусь виникають тільки на базі капіталістичних країн

Можливо, але коли дивишся навіть сучасні іспанські фільми і читаєш книги про ті події - стійке враження, що саме в них могло щось вийти, якби туди таваріщ Сталін свою лапу не засунув...ну і якось ліва сторона представлена благородніше чи шо, не такими звірюгами, як франкісти - фільми про Лорку, приміром, чи "Хребет Диявола", "Лабіринт Фавна"

Link to comment
Share on other sites

хуйло просто внимательно читает архивы спецопераций чк-нквд-мгб-кгб

 

ничего нового оно не выдумало. Просто проапгрейтило гэбэшные наработки.

 

 

ЗЫ. Получается нынешний аналог оруэла - грэм?

 

Да, то что они изучают архивы и почти ничего нового не придумывают (ну только в плане прогресса технологий) - факт. Даже страшно.

 

грэм - говнище, с Оруэллом я б не сравнивал. Оруэлл все-таки "стал под ружье" и пытался писать объективно, а не косил бабло и издевался над инвалидами. Это были искренние заблуждения, идеализм и все такое.

 

Когда грэм откровенно напишет, что даунбасское ополчение срало там, где спало, воняло, и это была не армия, а сброд - вот тогда это на полдюйма его приблизит к военному корреспонденту. Ключевое - Оруэлл не пропагандист.

Link to comment
Share on other sites

Да, то что они изучают архивы и почти ничего нового не придумывают (ну только в плане прогресса технологий) - факт. Даже страшно.

 

Ну. у іхніх всяких 101-х школах в якості викладачів часто бувші/викуплені/обміняні/виведені агенти/оперативники.

Тому викладають якраз те і так, як самі робили колись.

 

А у 20-30 роки Європа гралась у всякі "ізми" - або фашизми різного роду, або всякі кавунізми. Совок був поряд, послуги Інтуриста коштували тіпа недорого, сервіс повний - показуха і потьомкінські села для "прагрєсівних пейсатєлєй".

 

В принципі совку було глибоко пох на всякі комдвижухи і комідею. Створення і підтримка комдвіжух по світу -це  була непогана тема для виховання і відбору совковоі агентури різного рівня. Поцікавтесь, скільки агентури совок намутив собі з наівних Європських ліваків. Причому, одне з залізних правил було  - негайний вихід агента з комдвіжух, і розрив всяких звязків з коммі. Такі собі легальні інкубатори шпигунів. Що і бачимо навіть зараз. Структури КПУ були задіяні у підготовці Кримнашу і Долбасу більш ніж повністю. Але на самому нижньому рівні - як розхідний матеріал, бо особи що ведуцця на комуністичні байки у наш час не є особливо цінними.

 

Хоча б сімейка американського коммі Коен/Крогер, якого завербували саме в Іспаніі (звязники у Манхеттенському проекті і потім у справі Лонсдейла в Британіі). Або лівацький Гомінтерн у Кембріджі - Філбі і Ко.

І до речі - вербував саме той же Орлов. Який до речі здриснув потім у США з бюджетом резидентури (ну не подобався йому клімат Колими), і ще й успішно шантажнув особисто Сталіна.

 

Філіпс - такий же самий розходний матеріал. Ну шоб поки потролити Європу "а хрєнлі ви йому зробите?", а потім затіяти піарну хвилю "Європа не дотримуєцця свабоди слова" після некрологу або новини про посадку.

Змінено користувачем uzzer
Link to comment
Share on other sites

Можливо, але коли дивишся навіть сучасні іспанські фільми і читаєш книги про ті події - стійке враження, що саме в них могло щось вийти, якби туди таваріщ Сталін свою лапу не засунув...ну і якось ліва сторона представлена благородніше чи шо, не такими звірюгами, як франкісти - фільми про Лорку, приміром, чи "Хребет Диявола", "Лабіринт Фавна"

 

Що саме могло вийти, відчувається з самого початку "Данини Каталонії", якщо чесно. Різниця тільки в тому, що червоні не перемогли і не встигли з репресіями (розстріли "фашистів" під час війни не рахуються). І навіть Оруелл сам пише, що у разі перемоги цей зброд не зміг би керувати країною. І що нажаль, на горизонті майорить диктатура, і буде погано, якщо це буде Франко.

 

Оскільки в Іспанії діктатура Франко вважається трагедією, засуджуються жертви, репресії та відсутність свобод, то очевидно, що фільми будуть відповідного напрямку, будуть протиставляти республіканців націоналістам з відомим рівнем заангажованості.

 

Зауважу, що не всі фільми симпатизують лівим, наприклад Cuéntame cómo paso або El tiempo entre costuras (Нити судьбы) - там не все так однозначно. А ще зауважу, що про заколот націоналістів проти республіканців знали уряди США, Британії, Німеччини, Італії. І вони чомусь допомогли саме націоналістам, а не республіканцям.

 

Я не можу позбавитись аналогії між тими "республіканцями" і "фашистами-націоналістами" в Іспанії і теперешніми "республіканцями" лнр/днр і "бандеро-фашистами" в Україні. Особливо з огляду на те, кого підтримує параша, а кого - цивілізований світ.

 

Не вистачало ще погодитись з сферичним конем у вакуумі, що ідеї у лугандонів дуже правильні, але пройдисвіти, бандюки і маргінали зіпсували все на етапі реалізації.

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...