Перейти до змісту

вне человеческого


Гість paraskaa-W

Recommended Posts

Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба

ГОЛОДНА СМЕРТЬ У ЦЕНТРІ КИЄВА.

20-річна мама, яка на 9 днів зачинила двох маленьких дітей (хлопчику 1 рік і 11 міс. дівчинку 2 роки і 10міс) у квартирі, зараз сидить у Прокуратурі (ще й у гарному настрої!!!) і говорить: "Я не знала, діти можуть померти"

"Мама" Влада переїхала з Миколаєва до Києва близько року тому. Винаймала квартиру у центрі міста і навіть мала 6-й iPhone! Від першого чоловіка у неї 2 дитини - хлопчик Даніїл і дівчинка Аня. Від самого народження жінка говорила, що не любить їх і навіть хотіла здати до притулку. Але діти всеодно проживали з Владою, адже батько проявляв агресію. "Мама" забороняла спілкуватися з ним. З вересня про дітей батько нічого не чув. 
Востаннє до малюків викликали лікаря ще у лютому, у дитсадок не ходили з серпня. (4 місяці дітей не бачили вихователі і взагалі на це не відреагували!!!)

Минулої зими у Влади з'явилося нове кохання, а наприкінці жовтня - нова дитина. Яка, до речі, від народження проживає у квартирі тата. Доглядає за малюком прабабуся дитини.

9 днів тому Влада пішла погуляти і зачинила старших дітей у квартирі. З їжі у них було лише декілька цукерок. Всі ці 9 днів мама не приходила додому. Діти намагалися вибратись з квартири, шукали шпаринки, у які можна було б кликати на допомогу. Біля вхідних дверей навіть вирвали лінолеуму!..
Сусіди чули плач дітей щорану і щовечора. Є інформація, що навіть викликали поліцю, але на прохання двері ніхто не відчинив і поліція поїхала. Про те, що діти закриті в квартирі знала і їх бабуся ( мама Влади). Вона навіть приносила їм їжу, але не змогла зайти в квартиру. Повернулась додому... 1f631.png

Змінено користувачем paraskaa-W
Link to comment
Share on other sites

Ужас :(

По тв было, что соседи сказали - мать с сожителем приходили, пока не признаются в этом

Кулеба предполагает, что науськали так адвокаты, но подозревают злой умысел

Вот же тварь!

Link to comment
Share on other sites

Жінку, яка заморила голодом свого сина, звуть Владислава Подчапко. Переважна більшість постів на її сторінці присвячені її дітям і коханій людині. У Владислави багато фотографій її доньки із сином, під ними ласкаві підписи: "Мамина радість", "Красуня", "Моя любов", "Люблю тебе милий".

Link to comment
Share on other sites

Такие трагедии никогда не знаешь, как комментировать.

Во-первых, я бы перестала называть эту самку матерью.

"Мать" - это святое слово.

Во-вторых, в трагедии виноваты соседи и полиция.

Если бы у меня за стеной 9 дней умирали от голода, жажды и страха двое детей, я ничего не сделала, а потом один из детей умер, то я бы тоже стала самкой и нелюдью.

Потому что человек разумный понять, простить и принять это не должен никогда.

Если правда,что полиция приезжала на вызов, постояла и уехала, то этот экипаж и его начальство должны быть обвинены в непредумышленном убийстве.

Как-то так.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Жінку, яка заморила голодом свого сина, звуть Владислава Подчапко. Переважна більшість постів на її сторінці присвячені її дітям і коханій людині. У Владислави багато фотографій її доньки із сином, під ними ласкаві підписи: "Мамина радість", "Красуня", "Моя любов", "Люблю тебе милий".

 

 

Гітлер теж картини ніжні про родину малював...

Link to comment
Share on other sites

 Кулеба :ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ

 

Влада - дівчина з багатодітної сім’ї, де була четвертою дитиною. Зі слів близького родича вона була у родині найлегковажнішою. Як наслідок – завагітніла у 16 років.

 

 

 

Сьогодні засідала комісія з питань захисту дітей Голосіївської РДА, щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав. Було прийнято рішення про підготовку та подачу заяви до суду щодо позбавлення батьківських прав Владислави та Олексія, біологічного батька, відносно Ані.

Ця історія ще раз доводить, що під віртуальним благополуччям дуже часто може приховуватись величезна проблема, яка закінчується трагедією. Всім державним органам потрібно приділяти особливу увагу таким сім’ям, щоб запобігати подібним трагедіям.

Ми можемо звинувачувати Владу, але зараз нас більше цікавить, що ж все-таки відбулося у її житті і умовах, у яких вона росла, та що призвело до цієї трагедії. Саме ця інформація (хотілося б) допоможе нам у майбутньому не допустити подібних випадків.

Будьте уважні до життя чужих дітей і бережіть та любіть власних!

Link to comment
Share on other sites

userpic_2730.jpg

Евгения Коротыч
 
Выбейте мою дверь
Сьогодні о 01:214342401
 

Когда мой старший сын был младенцем, он отлично спал. В сущности, он только и делал, что спал. И я могла себе позволить, скажем, выскочить из дому на пять минут в магазин на углу, за хлебом.

В одно из этих "выскакиваний" меня накрыло волной паники: а что, если вот сейчас, на пешеходном переходе, меня собьёт машина, и мой мальчик останется один-одинёшенек в запертой квартире? Он будет плакать, а никто не подойдет, потому что я буду без сознания и меня увезут в больницу... Фантазия эта, как, наверное, случается с каждой молодой мамочкой, была настолько пронзительной и живой, что я задохнулась от ужаса. Надо сказать, что я не мать-одиночка, и самое плохое (впрочем, достаточно плохое), что грозило бы моему сыну, - повопить в одиночестве часок до прибытия десанта папы и тётушек. Но мне хватило и этого. Больше я в магазин не бегала.

Несколько дней назад в центре Киева умер от голода маленький ребёнок. Его сестричка сейчас в реанимации. Женщина, которая его родила (я не могу использовать тут слово "мама"), оставила детей в запертой квартире и ушла гулять. На девять дней. Девять. Блядь. Дней.

Когда я об этом думаю, у меня начинается истерика. Ничего чудовищнее я не могу себе представить.

При этом меньше всего в этой жуткой истории меня интересует женщина, родившая этих детей. Она где-то за гранью моего представления о зле в принципе. Судя по всему, она не вполне нормальна: детей она оставила не для того, чтобы избавиться от них, а именно потому, что хотелось погулять. Через девять дней вернулась и очень удивилась, что малыш умер, так и говорит: "Я не знала, что от этого можно умереть". Сама вызвала "скорую" для его сестрёнки. Всё это, повторюсь, за гранью моего представления о том, что такое "зло".

Чуть интереснее - бабушка детей. Она приходила к ним, даже приносила еду. Постояла под дверью, послушала, как кричат дети. Не смогла открыть дверь. Развернулась и ушла. Впрочем, нет. Это тоже за гранью. В конце концов, именно она воспитала ту, "удивлённую".

Соседи - тоже не очень интересно. Они слышали, как кричат дети. И поступили логично: вызвали полицию. Жильцов мне даже жаль. Представляю, что они чувствуют теперь, не доведя дело до конца.

А вот полиция-то и интересует меня больше всего. Приехав по вызову и потоптавшись у порога, полицейский наряд, которому сообщили, что в квартире несколько дней плачут маленькие дети, потоптался неуверенно на пороге, заявил, что оснований выбивать дверь нет, и... уехал.

Нет оснований. НЕТ ОСНОВАНИЙ.

Я лично знаю парочку историй о дверях, вскрытых из-за лопнувшей трубы. У соседей снизу текло с потолка, жильцов не было дома, слесарь из жека вызывал участкового и вскрывал квартиру в отсутствие хозяев.

То есть текущая с потолка вода - это основание. Необходимость сделать ремонт и уменьшить траты на него - самое что ни на есть основание.

А умирающие от голода за запертой дверью дети - нет. Дети, которые кричат и зовут на помощь несколько дней кряду. Не основание.

Я, наверное, никогда не перестану об этом думать.

И на мой взгляд, это - самое яркое свидетельство того, что наша полицейская реформа провалилась. Ни разбитые "приусы", ни дурацкие истории со стрельбой меня к этому выводу не приводили. А вот эта невыбитая дверь - привела.

Полицейские, не видящие оснований войти в квартиру, где несколько дней кричат дети, профнепригодны. Полицейские, пасующие перед закрытой дверью, за которой "какие-то семейные дела", профнепригодны. Реформа, которая привела этих людей на должность, провалена.

Мы не можем запретить всем "странным" женщинам рожать детей. Мы не можем запретить мужчинам, любящим лупить домашних, жениться и заводить семью. Правоохранительные органы - единственный механизм недопущения подобных трагедий. Должен бы быть.

Но он не работает. Потому что полицейские "не видят оснований".

Я в ужасе не только от кошмарности этой детской смерти. Я в ужасе от того, что "предохранителя" от нее у нас в стране нет. Вообще.

Пожалуй, если вдруг мне доведётся куда-то выскочить на минуточку, оставив дома детей одних, я повешу на входную дверь табличку:

"Дорогие соседи, если мои дети долго кричат у двери, пожалуйста, не вызывайте полицию. ВЫБЕЙТЕ МОЮ ДВЕРЬ. Пожалуйста".

Выбейте эту проклятую дверь сами. Не рассчитывайте ни на кого.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...