Перейти до змісту

Читати всім! Пердунам та "стратегам" перечитати три рази.


Recommended Posts

Дід Свирид на стражі мірового порядку.

 

Обзор мірових новостєй.

 

21.01.2015

 

Доброго ранку, друзі! Дід продовжує дєжурство на бойовом посту сільського наблюдатєля за главними міровими собитіями. Обстановка на всєх направлєніях гаряча, но обо всьом по порядку. Заварюємо чай/кохве та спокійно читаємо.

Надя Савченко тридцять дев'ятий день держить голодовку і нада сказать, шо даже Хуйло охренєває від такої витримки і сили волі. Хуйло внє всякого сомнєнія стежить за цією справою і кажеться, нєрвішкі в нього починають здавать. Признаки цього дід бачить в тому, що сестрі Вірі вдруг дозволили прилетіти в Москву і побачитися з Надєю. Хотя раніше її затримали в Шереметєво і вернули назад. Даже открили якето дідо проти неї. А щас дозволили і Віра розмовляла з сестрою півтори години. С чего би ето? Кроме того Хуйло погнав у СІЗО до Наді придворну омбудсменшу Еллочку Памфілову, яка оліцетворяє в Хуйлостані мілосєрдіє. Оліцетворяє, правда, достаточно карикатурно. До того ж Еллочка додумалася припертися в СІЗО в норковій шубі, бо це відімо її рабоча тєлогрейка, сама дешева в гардєробе. І всьо равно виглядала на фоні скромно, но со вкусом одягненої стрункої Віри Савченко старой, ожиревшей і дєшовой, простигосподи, потаскухой. Шо тоже символізує.

Наступного понеділка відкривається перша в цьому році сесія ПА РЄ, місце депутата від Украіни Надії Вікторівни Савченко буде порожнім. Що також виглядатиме символічно. А в цей час світом ітиме глобальна акція на підтримку Наді і дід закликає небайдужих громадян бути активними. Треба, друзі. Організовуйтесь.

Переходим до собитій в АТО. Обстановка там загострилася, масовані атаки йдуть на Донецький аеропорт, йдуть боі в районі 31 блокпосту і фактично по всьому периметру фронту. Но шото явно йде в Хуйла не так, як він ожидав і як йому обіщали його генєрали. 
Хуйло кілька місяців готовив операцію по принуждєнію хунти к любві і согласію на своїх условіях, стягував туда сили, завозив "гумконвої" з оружієм і свіжими орками. План пробити нашу оборону наявними силами вже цілком очевидно провалився. Тому Хуйло винуждєн кидать у топку сраженій нові й нові подраздєлєнія, які повертаються в матушку Рассєю у вигляді цифр з двома нулями. Нєкотоі не повертаються, удобрюючи нашу землю і зміцнюючи підвалини віковічної дружби українського і російського народів. Бо даже коли кістки Хуйла зогниють, ми ж їм цих днів не забудемо і не простимо.

Однако, наскільки дід може судить, планів масштабної інтервенції в Хуйла січас нема. Хуйло реалізовує локальну операцію, метою якої є разм'ягченіє неуступчивої позиції хунти на переговорах, щоб втюхать хунті свойо відєніє будущего братского украинского народа. Для цього предпрінімаються й інші дєйствія, спрямовані подєйствувать хунті на нєрви, наприклад ряд терактів і об'явлені ученія руссо-фашистських войськ в Придністров'ї. Уважаємий Пйотр Алєксєєвич досрочно покинув Давос і цим привльок до загострення ситуації в Україні більше уваги мірового сообщества, ніж єслі би він там виступав і давав інтерв'ю.

Дід уверен, шо утром Хуйло, ще не посцявши, потребував виступ Обами. Бо є в Обами омерзітєльна привичка робить всякі неприятності Хуйлу, коли той крепко спить. Хуйло вообще істово завідує Обамі, в якого є нобелєвська премія миру, а в Хуйла її нема. От скорбний умішком Хуйло і старається, шоб заслужить єслі не премію миру, то хотя би признаніє в качестве главного траблмейкера планети. Но Обама в своєму виступлєнії наньос Хуйлу смертельні оскорблєнія. Сначала тим, шо уділив миршавому менше уваги, ніж той ожидав і упом'янув Росію какбе между прочім, через зап'яту. Но всьо же достаточно внятно говорив про російську агресію і необхідність їй протистояти. Дальше Обама говорив про Україну в одном ряду з собзниками по НАТО. В Хуйла занили зуби. Потом Обама вообще похвалився, що організував Росії ізоляцію, а від її економіки скоро остануться рожки да ножки. Вот етого Хуйло точно стерпіть не може - Обама приписує собі його, Хуйла, заслуги. Ето ж він, Хуйло, організував беспримерну і історії людства ізоляцію своєї країни і натхненно трудиться, щоб зруйнувать економіку. А Обама, сволоч отака, приписує собі його заслуги - грусно видохнув Хуйло всівшись утром на унітаз.

Пока Обама нескромно приписує собі заслуги Хуйла, а Хуйло тужиться на унітазі, командуючий сухопутними силами США генерал Фредерік Бен Ходжес виполняє приказ Барака Хусейновича. Находиться в Україні, вніматєльно конспектірує потребності украінської Армії та обсуждає разні інтєресні форми воєнно-технічного сотруднічетсва між Україною і США. Преса демонстративно, хотя і скупо, сообщає про передавженія американського ястреба Україною, і ці сообщенія мають совершенно чіткий адрес: Москва, Кремль, унітаз, Хуйло.

Єслі Москва за перемещеніями американського генєрала вдруг не стежить, то госсекретарь Керрі це упущеніє коменсірував. І прямо намекнув о послєдствіях агресівних дєйствій Хуйла печальній лошадці Лаврову. Потом наверняка прівльок вніманіє собесєдніка к нєкоторим положеніям Акта про підтримку свободи в Украіні. Які дають Обамі широкі полномочія по оказанію Україні помощі оружієм і воєнними спецсредствами.

Лавров канєшно же доложить Хуйлу про разговор із Керрі, но нада же і Хуйла понять. Люди добрі, от шо йому, ізвесному победуну, робить в сложившійся ситуації? Обама його ігнорірує і приписує собі його заслуги, а бувша подруга Меркель на дух не переносить і даже в Астану летіти отказалася. А ота падлюка, уважаємий Пйотр Алєксєєвіч, бессовісно піариться за рахунок слави Хуйла. От де був би Пйотр Алєксєєвич, єслі би не Хуйло? І де слова благодарності? Нема. Світ носиться з отою Україною, як з писаною торбою, мірові лідєри щитають за честь зустрітися з Петром Алєксєєвічем, а хунта даже спасіба не каже. Сволочі неблагодарні.

Такі приблізітєльно мислі бередять душевні рани Хуйла, коли він з грустью вспоминає про дні безвозвратно ушедшей слави. Кагда він був молод і нєотразім і світ його уважав та робив компліменти. А щас? Кабаєва старатєльно сімулірує удовольствіє, но сєбя же не обманеш... Старостт безжальна. І мислі... Гадкі мислі, в яких самому собі признаться страшно. Ще й якась падла на прес-конференції озвучила на весь світ - "дворцовий переворот". Гдє ето відано, шоби всєсільний глава государства, передвигався в себе вдома с предосторожностями. Даже в туалєт не зайдеш, пока охрана не провірить, чи не зачаївся за бачком якийсь Навальний.

Печальна лошадь Лавров вряд лі получив внятні нові інструкції. Їх і не може бути, пока не видохнуться бойові дії в АТО і не буде хоть якогось результату. А желатєльного Хуйлу результату, учитуючи як яросно сражається українська Армія, може й не буть. Тому січас Лавруша полетів у Берлін на встречу нормандськой группіровки із старими інструкціями. Щоб визивая в них откровенні насмешки, пережовувати старі аргументи про то, шо Росія всігда була предана ідеї миру, а агресівна Хунта главний пожигатєль войни. Но нікоготтам Лавров ні в чому не убідить і важно, що Німеччина, Франція та Україна іграють командну гру.

Паралельно, в Нью-Йорку сьогодні состоїться очередне засідання Совбеза ООН, на якому українське питання буде ключовим. Прогнозірувать його хід і результати несложно - Совбез ООН давно став місцем публічной порки Росії, оліцетворяємої клоуном Чуркіним. Но сьогодні засідання може збагатитися новою сюжетною лінією - под роздачу наверняка попаде і представітєль Венесуели (вона недавно стала новим непостійним членом ООН на період 2015-16 рр), єслі вдруг захоче вступитися за Росію.

Под грохот канонади, яка которий день звучить в АТО всі сторони кричать про необхідність миру і всьо такоє. На яких условіях і з яких позиції сторони сядуть за стіл переговорів стане ясно протягом найближчих днів. Хуйло по-прежнєму ізгой і парія, а міровий оркестр слажено грає йому похоронні мотиви. Перша скрипка в цьому оркестрі - Армія України. Побажаєм нашим хлопцям удачі і воєнного щастя, бо від них зараз багато чого залежить.

Да, чуть не забув. Учора Хуйло провів засідання оборонного комітєта, на якому об'явив про перехід на сталінські методи управління воєнно-технологічними розробками. Создаються должності генеральних конструкторів, яким ставиться задача обогнать і перегнать цивілізований світ в області воєнних технологій. Дальше, по всій відімості, учоних чемно попросять переміститься в закриті учреждєнія, які при Сталіні називалися шарагами. Ну, шоб їх ніхто, ні сім'я, ні діти не отвлікали від созданія чудо-оружія. І шоб ніхто з них не втік за границю. Читаючи учорашню стенограму Хуйла на тому засіданні, дід всьо врем'я ловив себе на думці - а ведь Гітлєр тоже в свойо врем'я попав у сітуацію, коли його послєдні надії були на вундер-ваффен. І загнаний в глухий кут Хуйло так само уверенно продовжує путь, ранєє проторений біснуватим фюрером. А то обстоятєльство, шо організовувать роботи по созданію чудо-оружія Хуйло поручив клоуну Рогозіну, убіждає діда, що всьо ето блєф. Важно, однако, щоб про цей блєф не догадався Запад і щоб мірове сообщество восприняло заяви Хуйла всірйоз. Щоб не розслаблялися, а уверенно і жостко реагували на браваду Хуйла.

Хвилинка історії. 1940 рік, Велика Британія.

Ситація, в яку попала Велика Британія у 1940 році даже порівнювати не можна з нашою, українською. І дід про це згадує не для порівняння, а для того, щоб нагадати - перемагає завжди той, в кого крепче нєрви і више бойовий дух.

Ітак, британці терплять нищівні поразки на європейському театрі воєнних дєйствій, британські солдати безладно відступають неся громадні потєрі, а вермахт весело нєсьотся вперьод. Повержена Франція не сопротівляється і Гітлєр разом з Сталіним безконтрольно хазяйнічають у всій Європі. Шоб зрозуміти реальну обстановку, достатньо почитати документи тої епохи. Настрої типу "Всьо прапала" присутствували в общественном мнєнії і риториці політиків. Шо странно, бо британці всігда пишалися своєю холоднокровністю і здатністю держать фасон в любій, самій сложній ситуації. Саме завдяки цим національним рисам британці перетворили свою краіну в світову імперію. І в 1940 році настав час вияснити - так лі ето.

Виступ Черчілля в парламенті від 4 липня 1940 року цитується многими і по разним случаям жізні. Блєстяще виступлєніє, яке доказало, шо дух британців нєпобедім і всьо такоє. Но мало хто звертає увагу на один пассаж у тому виступі. З якого стає ясно, якими методами Черчілль добився укріплення бойового духу народу. А іменно: "Парламент наделил нас правом железной рукой пресекать активность какой-либо "пятой колонны" в Британии и мы будем пользоваться этим правом без тени сомнения, до тех пор, пока не будем убеждены и даже более, чем убеждены, что это зло среди нас успешно уничтожено".

Таким образом, в демократичній Британії, були проведені масові облави і арешти на всяких пораженцев і панікйоров, яких стройними колонами погнали строїти берегові укріплення. Трудно було поліції тоді виполнять цю задачу, бо не було тоді ще фейсбука. Був би фейсбук, було б проще - кожному панікйору в лічку прийшло б розпорядження властєй прибуть з лопатою на сборний пункт по адресу такому-то. Но справилися і без фейсбука, бойовий дух британців остався на висоті і вони відстояли і себе, і стали переможцями у війні. І заслужено користуються в історії славою незламного, безстрашного і хороброго народу.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, всячеськи допомагаємо Армії і читаєм repka.club.

Та слєдім, щоб віздє парядок був. А не то, шо січас.

 

22.01.2015

 

Доброго ранку, друзі! Дід привично займає своє місце на бойовом посту сільського наблюдатєля, як робить це уже рівно сім місяців майже єжеднєвно. Врем'я в нас воєнне, не розслабляємся і спокійно робимо те, що кожному належить робити. Вчора на всіх фронтах був трудний день, обстановка гаряча, а наша задача спокойно, без паніки та істєріки розбиратися в суті проісходящих собитій. Ітак, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Да! Про кохве не забудьте. Або чай. Словом, вмощуйтеся поудобнєє.

Центральні собитія вчорашнього дня безумовно розгорталися в зоні АТО. Суть проісходящого там - отчаянні попитки Хуйла влаштувати нам Іловайськ-2, після чого хунта, по замислу Москви, має послушно сісти за стіл переговорів на продиктованих Кремльом условіях. Відхід Армії з блокпосту 31 та з Донецького аеропорту має, по ідеї, удовлєтворить цим сподіванням Хуйла. І ми скоріше за все станемо свідєтєлями вироблення якогото очередного пакетного соглашенія, умовно назвемо його Мінськ-2.

Тобто, якщо минулого року після Іловайська ми получили Мінськ, то зараз логічно очікувати приблизне повторення роботи цього алгоритму. Риторика і заяви, які долинають до нас із Берліна, де вчора работали міністри іностранних дєл нормандської группіровки також свідчить, що ми на порозі досягнення сторонами якогото нового соглашенія, яке переросте в очередне в'ялотєкуще перемир'я. Якими будуть условія перемир'я можемо предполагать лише пріблізітєльно, но об етом нижче. Однако підстав для паніки і істєріки ніяких нема. Це, друзі, лише другий етап війни, скільки їх ще буде попереду - невідомо. В хорватів було дето п'ятнадцять, аж поки вони остаточно не відновили територіальну цілісність своєї держави і зараз прекрасно собі живуть та процвітають в качетсве посіпак НАТО і ЄС.

Але теперішній етап договорняка (возможно це буде Астана), буде відрізнятися від Мінська-1 приблизно так, як героїчна оборона Донецького аеропорту від Іловайського котла. Хуйлу буде вже набагато трудніше нав'язати хунті свої условія, які ранєє озвучувала печальна лошадь Лавров. Ці условія, за задумом Кремля, мають в результаті перетворити Україну в конгломерат незалежних від Києва регіонів, которі вічно сваряться між собою і якими так приємно і легко маніпулювати з Москви. Ця мета точно не буде досягнута, напрасні сподівання. Україна зараз у всіх відношеннях сильніша, ніж була у влітку і восени минулого року. Це стосується не лише возрозшей боєвой мощі нашої Армії. Но і моральної перемоги, яку здобули для України кіборги в Донецькому аеропорту.

Донецький аеропорт - найяскравіший епізод цієї війни і моральна перемога безумовно за Україною. Це наше Бородіно. Завдяки Армії і безпрецедентному героїзму кіборгів, Україна побачила, що вона сильна і вміє битися. А Наполеон, то єсть Хуйло, ошибочно щитає, що він переміг. І ожидає парламентьорів з білими флагами і ключами від столиці. Він їх не дождеться.

З формальної точки зору 7 вересня 1812 року Кутузов Бородінську битву програв. Бо поле битви зайняли французи, а згодом Наполеон окупував навіть Москву. Але чи помогло йому це? Ніфіга.

Перемогти в Бородінській битві Росія не мала жодних шансів. Наполеон мав ще лостаточно війська, а Стара гвардія лише розминалася на скамейке запасних. І яка би вщент розтрощила залишки російських військ. Тому Кутузов благоразумно відступив, сохранивши моральну перевагу. Щось подібне відбувається зараз в Донецьком аеропорту і відхід кіборгів - правильний з усіх боків хід. Завдяки Бородіну росіяни повірили в свої сили, а зберігши й посиливши свою армію, зберегли й шанси на перемогу. І потім гнали французів до Березіни, а згодом і далі, аж поки козаки не понапували своїх коней із Сєни в Парижі.

Не забуваємо, що формально програне Росією Бородіно зіграло і продовжує відігравати колосальну моральну роль в історичній пам'яті росіян. У нас подібну рль відіграватимуть епізоди теперішньої війни. І епопея оборони Донецького аеропорту займатиме чи не центральне місце. Дід сподівається дожити до того часу, коли українська література збагатиться епохальними творами типу "Бородіна" Лермонтова чи Войни і міра" Толстого. І в них мова йтиме про безприкладний героїзм українських воїнів, волонтерів, всього народу. А діти гратимуть у "кіборгів", шкодуючи, як Лєрмонтов, що пізно народилися і не брали участі у Вітчизняній війні. Так створюються національні легенди, на яких надійно будується національна і державна ідеї народів. Украіна таку легенду отримала і тому Донецький аеропорт - безумовна моральна перемога України. Тому абсолютно неважливо хто зараз тиняється там серед тих руїн. Тим паче, що це ненадовго і з часом на відбудованому аеропорті все одно гордо майорітиме наш прапор. В цьому дід ніскілечки не сумнівається.

Зараз відбувається море всяких подій, виступають політики, хтось кудись летить, щось заявляє, на біржах ростуть якісь індекси, нафта дешевшає, Рада Безпеки проводить свої засідання і для нас - для сучасників цих подій - часом здається, що це якесь хаотичне мерехтіння, в якому годі розібратися. Тому важливо вміти піднятися над ситуацією і побачити головні тенденції, щоб зрозуміти загальний плин історії. А для Украіни загальний плин історіі в тому, що ми безповоротно і все далі відходимо від Москви. Без усяких шансів для Москви відновити свій вплив на нашій території. Розрив іде болісно, з жертвами, кров'ю і напругою всіх життєвих сил народу. Але в Історії інакше й не буває. Безкровний розвал СССР у 1991 році лише відтермінував дійсний розпад Російської імперії і відхід від неї найважливішої частини - України.

Дід учора дивився Раду Безпеки ООН, і ходом засідання залишився в цілому довольний. Світ безумовно залишається на боці Украіни, а Хуйло, який наївно полагає, що йому вдасться повернути колєсо історії всп'ять, залишається на міровій арені посмешіщем. Даже Венесуела, хотя цього дід і не ожидав, висказалася вполнє нейтрально. Так шо ізоляція, про яку казав Обама, іменно той стан, в якій знаходиться путінська Росія.

Мірове сообщество не пітає до Хуйла вже ніяких симпатій і вже даже разговори про опасность заганять Хуйла в угол не ведуться. Прийде час і Хуйло сидітиме в норі, зиркаючи переляканими оченятами, не понімая з якого боку буде нанєсьон смертельний удар. Западні лідєри ще согласні сохранить Хуйлу ліцо. Ну шоб він не тягнувся рученятами до ядєрної кнопки. Но дід щитає, що сохранять оту ботоксну пику лучше в банці спирту на полці в якомусь паноптікумі ілі кунсткамері. Щоб екскурсоводи водили групи і показували указкою: "Дивіться, діти, це ліцо Хуйла. Бачите, що буває з людиною, яка вознамерилася диктувати людству свої условія. Не повторюйте його ошибок".

Но до таких екскурсій ще далеко, предстоїть тривала напружена боротьба. Зараз готується очередний договорняк, який наверняка дуже не понравиться активній часті українського общества. Дід не знає, які будуть пункти пакетного соглашенія. Наверняка нам покажуть лише якуто публічну версію, а суть буде схована в якихто тайних протоколах. Дід вніматєльно спостерігатиме за переговорами і спробує вскрити содєржаніє тих протоколов, но ізначально ставиться до них, як до второстєпенних мелких документов, які меркнуть на тлі Історії. Вони все одно не будуть довговічними і колись про них згадуватимуть лише дуже дотошні історики.

От шо Україні нада робить обізатєльно - це продовжувати укріпляти Армію, підвищувати її бойову силу і озброювати по послєдньому слову науки і тєхніки. Тризірковий генєрал Бен Хаджес не зря в ці дні знаходиться в Україні і дід ожидає від нього ефективних дєйствій по укріпленню бойового содружества вооружонних сил України і ЄС. Генерал висказав восхіщеніє бойовою майстерністю і героїзмом українських воїнів і це не порожні слова. Колись сенатор Маккейн побачивши Маідан, закохався у волелюбний український народ. І після того дуже багато зробив для допомоги Україні. Дід думає, що і захоплення бойовим духом українців таке саме щире і в командующого сухопутними силами США. І що це захоплення виллється у практичну допомогу нашій Армії. Мобілізацію дід тоже вітає - нада, друзі. Без Армії на переговори можна вообще не йти, а зразу підписувать капітуляцію. А з Армією ми самі можемо диктувать условія. Кутузов був весьма посредственним воєначальником і якихось карколомних побед за ним не числиться. Но він зробив одну важливу справу - сохранив армію. І лише тому увійшов у історію видающимся полководцем.

Тобто, попереду багато роботи, боротьба буде трудна. Но ми сильні і впевнені в своїх силах. І своїх не бросаєм. Надя Савченко сороковий день тримає голодовку. Як і кіборги, Надя стає вже легендою украінського спротиву і задача цивілізованого світу її врятувати. Президент ПА РЄ вимагає відпустити Надю на засідання 26 січня, но шото внятної відповіді з Москви не чуть. 26 січня світом прокотиться глобальна акція на підтримку Наді і дід сподівається, що в цей день ми також поьачимо реальний масштаб сили українців на світовій арені.

Трошки відволікаючись від обзору, дід скаже таке. В спорті є такі поняття, як психологія спринтера і психологія стайєра. Це діаметрально різні психологічні підходи до дистанції, бо дистанції різні. В першому випадку атлет одразу після старту викладається по максимуму, щоб подолати стометровку якомога швидше. А той, хто хоч раз в житті пробігав марафонську (42,195 км) ілі супермарафонську (100 км) дистанцію, знає, що самим важливим є правильно розрахувати сили. Бо єслі гнати вирячивши очі, то впадеш посеред дороги з одишкой, а тобі ж треба добігти до фінішу здоровим і бадьорим, ще й улибаться фотографам і роздавать автографи. Невміння правильно розрахувати фізичні і моральні сили - одна з головних помилок недосвідчених стайєрів. А з психологією спринтера ("січас і негайно") на марафоні взагалі робити нічого. Теперішня війна - не стометровка. Це трудний марафон, нам усім треба правильно розраховувати свої сили. До фінішу ще далеко, але ми точно переможемо. Дід спостерігаючи за разнообразними панікйорами і істєрічками шкодує їх - дуже часто це люди, які хочуть подолати марафон у темпі стометровки. Маєм налаштуватися на тривалу боротьбу, гартуючи залізну волю і спокійну впевненість в Перемозі. Тримаємо впевнений темп, перескакуємо через тіла впавших панікйорів і спокійно біжимо далі.

Сьогодні святковий день - День соборності. Взагалі-тотдід думав додати до цього посту хвилинку історії, присвячену подіям 1919 року, але часу вже нема, дідові ще й работать треба. Але головний урок 1919 року в тому, що українці мають шанс об'єднатися в єдину державу лише у випадку, єслі зруйнують довколишні імперії. Як упала Російська та Акстро-Угорська імперії, був прийнятий Акт Злуки. Зараз нам простіше, ніж було тоді нашим предкам. Осталося розвалить останню імперію, що причаїлася в нас під боком і заважає нам нормально жити. І ми її розвалимо - українці по часті розвалу держав і імперій не знають собі в світі рівних.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю і за всіх полонених, всячеськи допомагаємо Армії і читаєм repka.club.

Та слєдім, шоб віздє парядок був. А не то, шо січас.

 

Радбез ООН 21.01.2015

 

Нє, ну ви це бачили? 

Даже представітєль гордої Боліварської Республіки Венезуела в Совбезі ООН не прийшов на помощ одінокому і глубоко нещасному клоуну Чуркіну. К чему би ето? Шото діду кажеться, шо сіньор Мадуро зря літав у Москву. Шото у них із Хуйлом не склеїлося. Пічалька. 

P.S. Для діда наіболєє інтригующим був виступ даже не венесуельця. А виступ Китаю. Китаєць всьо казав обтєкаємо і ніби слащаво-правильно, но не згадував про повагу до територіальної цілісності України. Дід із-за цього даже начав нєрвнічать... Аж поки не прозвучав послєдній мощний акорд у виступі представника Китаю, під час якого син Поднєбесної твердо і члєноразлєльно, вишуканою китайською проізньос, що Китай ісходив і ісходить із безумовної поваги до суверенітету та територіальної цілісності України. Шо і требувалось доказать. Дід облєгчонно видохнув...

P.P.S Сергєєв - реально красава, Чуркін - жалкий клоун. Після виступу Сергєєва, Чуркін впав в істєріку, начав пороти откровенну херню і в результаті неосторожно наїхав на Соєдіньонні Штати Америки. За шо получив від заступника дєвушки Саманти два хука по печені. Попробував парірувати, но лише помолотив трохи воздух. Однако, зачепив при цьому Україну. Сергєєв цього не стерпів і, попросивши слова, наніс Чуркіну прямий джеб, розказавши йому хто такі тєрорісти.

Ітого: світ одностйно на нашому боці, даже Венесуела осторожнічає. Все іде по плану і розвивається в рамках ранєє поставленого діагноза. Ми переможемо!

 

repka.club/blogs/svirid-opanasovich-na-strazhi-mirovogo-poryadku

 

 

 

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

Я трішечки ахуєваю, дарагая рєдакция.

Люди можуть на двох сторінках абсолютно ділетантськи обсмоктувати якусь хєрню на кшталт "чи може "Град" роздовбати взльотну полосу у ДАПі, чи нє", а от нормальна аналітика, стратегія перемоги та дієві поради нікого не цікавлять.

Хуйово це дуже...(((... Люди, скажіть чесно, ви насправді такі дУрні?

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Ситація, в яку попала Велика Британія у 1940 році даже порівнювати не можна з нашою, українською. І дід про це згадує не для порівняння, а для того, щоб нагадати - перемагає завжди той, в кого крепче нєрви і више бойовий дух.

 

Дед Свирид забыл уточнить что случилось в той самой Британии в 1940 году в мае месяце, после чего последовало " выступление в парламенте Черчиля" в июле.

К сожалению украинского Черчиля пока не видно :(

Link to comment
Share on other sites

Дед Свирид забыл уточнить что случилось в той самой Британии в 1940 году в мае месяце, после чего последовало " выступление в парламенте Черчиля" в июле.

К сожалению украинского Черчиля пока не видно :(

 

В тому, що в нас досі нема своїх "черчелів" - так то наша провина, а не "черчелів". Тре виправляти ситуацію. Тіко акуратно. Ювелірно, можна сказати...

Link to comment
Share on other sites

 

 


Я трішечки ахуєваю, дарагая рєдакция. Люди можуть на двох сторінках абсолютно ділетантськи обсмоктувати якусь хєрню на кшталт "чи може "Град" роздовбати взльотну полосу у ДАПі, чи нє", а от нормальна аналітика, стратегія перемоги та дієві поради нікого не цікавлять. Хуйово це дуже...(((... Люди, скажіть чесно, ви насправді такі дУрні?

Это потому, что в первом случае есть простор для споров (именно из-за дилетантства), а во втором спорить не с чем, и это всем понятно.


ну, почти всем. :)

Link to comment
Share on other sites

В тому, що в нас досі нема своїх "черчелів" - так то наша провина, а не "черчелів". Тре виправляти ситуацію. Тіко акуратно. Ювелірно, можна сказати...

Так я не понял, смогли бы бриты "ювелирно" исправить ситуацию с пороженко Чемберленом чи як?

Сколько раз нужно перечитать деда Свирида для ответа на этот вопрос?

Змінено користувачем SlavRedko
Link to comment
Share on other sites

repka.club/blogs/svirid-opanasovich-na-strazhi-mirovogo-poryadku

Продолжим:

 

Владимир Голышев: ВСУ успешно сражаются с силами, значительно превосходящими то, что было в сентябре

Владимир, итак, все, чего мы надеялись избежать и что по законам формальной логики вроде бы не должно было случиться — произошло. Путинские танки пошли в наступление и ДАП взят, а киборги в плену. Далеко ли зайдут даже боюсь спрашивать. Но хочется понять, что по Вашему мнению подтолкнуло? Зачем это нужно? Мотивация наступления какая?

 

- Это версия российских СМИ. На самом деле, есть все основания говорить о том, что в Донецке больше нет аэропорта. Есть груда строительного мусора. Подробности уничтожения этого объекта еще до конца не выяснены. Известно только, что большой проблемой для защитников стало обрушение перекрытия второго этажа. Были жертвы и раненные. Часть защитников была блокированна обломками и попала в плен. Тут уже не приходится говорить о штурме. Атакующая сторона действовала по принципу «так не доставайся же ты никому!», и просто уничтожила то, что так и не смогла взять в бою. Мне кажется, неправильным рассматривать этот эпизод изолировано. Аэропорт — лишь крошечный фрагмент огромного театра военных действий, растянувшегося по дуге от Луганска до Мариуполя. Везде сейчас идут упорные бои. Однако нигде пока не приходится говорить о прорыве. Линия фронта колеблется, но держится. Даже с клочком земли, на котором, когда-то располагался аэропорт, до сих пор не всё ясно — приходят противоречивые сведения. Одно можно сказать точно: несмотря на понятные чувства к каждому погибшему, пропавшему без вести, раненному или пленённому защитнику, этот эпизод не идёт ни в какое сравнение с «Иловайским котлом». Потери здесь исчисляются десятками. Даже если признать те или иные действия командования неудачными, речь может идти только о тактических просчётах, неизбежных на любой войне. Худшее, что можно сейчас сделать, остановиться и начать всенародный поиск виноватых. Война так устроена, что в каждом конкретном эпизоде кто-то принимает решение и берет на себя ответственность за его последствия. Вопросы же, связанные с ведением войны, как таковой — прерогатива главнокомандующего, министра обороны и главы СНБО. Все решения принимают они. Под свою личную ответственность. В том числе, и оперативные и кадровые решения, если это потребуется. Возможность получить полный объем информации о ходе боевых действий у них есть. Не стоит их толкать под локоть, тем более, закатывать истерики и ставить нелепые ультиматумы. В данный момент Украина успешно оказывает сопротивление силам явно превосходящим те, которые она с трудом смогла остановить в сентябре. Относительное затишье, длившееся всю осень и половину зимы, Украина смогла использовать достаточно эффективно. Что же касается атакующей стороны, то четкого плана у нее нет. Есть очередная надежда: если на Украину как следует нажать — силой оружия, террора и агитпропа — она развалится. Или хотя бы содрогнётся. Может удастся если не сорвать, то хотя бы осложнить мобилизацию. Может возникнет хотя бы бледное подобие соцальных бунтов, которые осложнят реформы… В конец концов, в планах у арессора был не автобус в Волновахе, а «ответка» после обстрела украинского блок-поста. Охотники за разорванными телами и кровавыми лужами уже расчехлили камеры. Но случилось то, что случилось. Думаю, это не последняя неприятная неожиданость для россиян. Перед Украиной сейчас стоит та же задача, что и год назад — выстоять. Люди с фанерными щитами и «коктейлями Молотова» на фоне всей государственной машины, имевшейся в распоряжении Януковича, выглядели гораздо бледнее, чем ВСУ в сравнении с ВС РФ. Но они выстояли — и победили. Год спустя таже задача стоит уже перед украинским государством, народом и армией — выстоять. Для Российской Федерации уже начался обратный отсчёт. Даже в тех условиях, в которых она находится сейчас, эта страна нежизнеспособна. Счёт уже идёт на месяцы. Собственно, это обстоятельство и гонит ее вперёд. Велосипед должен ехать, чтобы сохранять равновесие. Вот он и едет. Но до тех пор, пока Украина не прогется, каждый следующий метр пути будет приближать Россию к гибели. Скажем, в результате нынешней эскалации Россия гарантировано получит новый уровень международной изоляции. К санкциям могут добавиться аресты имущества за рубежем — в счёт погашения невыплаченных долгов. Я уж не говорю про сбитый «Боинг» и теракты во Франции! Есть много тем, которые могут обеспечить России статус «страны-спонсора террора» или чего похуже. Но нынешняя патовая ситуация всё равно гаратирует России скорый конец. А при движении возможны разные варианты. Вдруг один из них окажется лучше того, что есть? Примерно такая мотивация....

...................

Полностью здесь : http://rusjev.net/2015/01/22/vladimir-golyishev-vsu-uspeshno-srazhayutsya-s-silami-znachitelno-prevoshodyashhimi-to-chto-byilo-v-sentyabre/

Змінено користувачем MG42
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Я трішечки ахуєваю, дарагая рєдакция.

Люди можуть на двох сторінках абсолютно ділетантськи обсмоктувати якусь хєрню на кшталт "чи може "Град" роздовбати взльотну полосу у ДАПі, чи нє", а от нормальна аналітика, стратегія перемоги та дієві поради нікого не цікавлять.

Хуйово це дуже...(((... Люди, скажіть чесно, ви насправді такі дУрні?

значицца так

1. часть этого грандиозного поста для всех ту боян, (см.ветку про Саманту)

2. у нас ДАВНО есть перманентная ОТДЕЛЬНАЯ ветка, и те,кто хотел отслеживать, давным - давно подписаны на репку и ФБ не только "дедушки"

3 слегка занудил ветками - дублями

Змінено користувачем paraskaa-W
Link to comment
Share on other sites

Я трішечки ахуєваю, дарагая рєдакция.

Люди можуть на двох сторінках абсолютно ділетантськи обсмоктувати якусь хєрню на кшталт "чи може "Град" роздовбати взльотну полосу у ДАПі, чи нє", а от нормальна аналітика, стратегія перемоги та дієві поради нікого не цікавлять.

Хуйово це дуже...(((... Люди, скажіть чесно, ви насправді такі дУрні?

Андрійович, от Ви не праві і всьо!

Ми Діда Свирида читаїм вже дамно і пишаємось ним. От ніхто так не може ростолкувати і разом з тим заспокоїти, як він. Да.

Link to comment
Share on other sites

Люди просто не хотят получать и воспринимать негативную информацию. Любая аналитика сейчас будет в общем негативной. Стратегия победы воспринимается с недоверием. Действенные советы - тем более, мы и сами с усами. Остается позитив в виде стеба.

Link to comment
Share on other sites

Дед Свирид забыл уточнить что случилось в той самой Британии в 1940 году в мае месяце, после чего последовало " выступление в парламенте Черчиля" в июле.

К сожалению украинского Черчиля пока не видно :(

В арканзо сидить,тут тільки постить.а міг би ....... B-)

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Дед Свирид забыл уточнить что случилось в той самой Британии в 1940 году в мае месяце, после чего последовало " выступление в парламенте Черчиля" в июле.

К сожалению украинского Черчиля пока не видно :(

 

Славик, мы дадим тебе погремуху дед Свиредко, и ты сможешь стать новым украинским Черчиллем. Давай идею, будем воплощать.

Link to comment
Share on other sites

Да зачем вам я если у вас уже есть пороженко Чемберлен с его мирным планом.

Воплощаете его идеи.

 

Но надеюсь вы таки погуглили, что произошло в Англии в мае 1940 года. Уже хорошо.

Теперь расскажите об этом деду Свириду. :)

Link to comment
Share on other sites

С чего ты взял, шо мы поддерживаем пороженко. Нужны твои идеи. Пороженко дискретиривал себя. Конечно же, не так, как Уля, но все-таки. Задвигай, стратег. Про военное положение мы уже знаем, рассматриваем. Может, даже седня ночью решится. Дальше что.

Link to comment
Share on other sites

Ну вот видите, про военное положение знаете. И может быть даже сегодня ночью решится.

А может и нет, мирный план все таки.

Вот пусть сначала решат этот вопрос а потом перейдем к следующему шагу. Лады?

 

Так что же произошло в Англии в мае 1940 года? Неужто кое что поменяли во время войны???

Змінено користувачем SlavRedko
Link to comment
Share on other sites

Нет, не лады, товарищ. Никому не интересно, что произошло в Англии в 1940 году, особенно в мае. Ждем от тебя стратегических прогнозов по военному положению, куда идти Украине и что делать.

Link to comment
Share on other sites

Вот в этом ваша проблема. Вам интересно что сказал Черчиль в июле 1940 года, но не интересно что произошло в мае 1940 года.

Вы не в состоянии связать эти два события. А потом удивляетесь "як же так, хотіли як краще, а вийшло як завжди" :(

Link to comment
Share on other sites

А шо такое Славик. Я - человек, живу здесь, думаю, шо мне делать. Только ты сможешь дать мне ответ. Не помню, когда появился на форуме, да и не хочу особо появляться, просто по профессии реагирую на особо яркие случаи возникновения стратегем.

 

Я не думаю, шо ты какое-то особое цабе, но на всякий случай пытаюсь приобщиться к великому, это ж инстинкт. Практически как у тебя - желание нагадить на бывшей родине.

 

Вписался в форум - так отвечай, я же ответил на твои довольно дебильные вопросы. Хоть раз в жизни роди шото конструктивное. Шо нам, невдалым украинцам делать дальше. Возьмут вдруг Дебальцево сегодня, а у нас-то нет ничего, кроме желания показать зубы, как заявил твой друг пороженко. 

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

А нельзя ли подтвердить свой бред конкретными цитатами, товаристч новичок?

Где я пытался нагадить своей бывшей родине?

 

Если не сможете, то предлагаю вам изучить правила этого форума. Бо админы тут работают.

Так понятно?

Link to comment
Share on other sites

Если не обращать внимание на стограммового троля и вернуться к теме, то неплохо было бы деду Свириду и топик стартеру с таким отрывом из речи Черчиля познакомиться

 

We shall go on to the end. We shall fight in France, we shall fight on the seas and oceans, we shall fight with growing confidence and growing strength in the air, we shall defend our island, whatever the cost may be. We shall fight on the beaches, we shall fight on the landing grounds, we shall fight in the fields and in the streets, we shall fight in the hills; we shall never surrender.

Sir Winston Churchill

 

И найти в нем десять розбижностей с мирным планом Порошенко

Link to comment
Share on other sites

Славко, ты уже писал об этом. Никто не понял, шо ты хочешь этим сказать, а ты в своей недосяжной нам высоте не удосужился объяснить. Не нужен никому твой Черчилль.


 


Правилами форума ты можешь попугать свою тернопольскую бабушку. Соблюдай, и так ты сможешь заставить правила работать на себя. Прошлый раз, помнится, ты захлебнулся.


 


Сваливая все в кучу и наваливая, как обычно, ни к чему не привязанного шлака (например, насчет количества постов на форуме), ты позорно пытаешься спрыгнуть с вопроса, шо делать Украине дальше и зачем ты здесь находишься. 


Link to comment
Share on other sites

Славко, зачем ты все переводишь в срач. Если почитать твои сообщения, месседж адресован конкретно тебе. Пердун и стратег.

Недавно ты шото вещал о своем мудром возрасте, в силу чего каждый кусок говна считает себя вправе давать советы вселенского масштаба.

 

И снова не ответил. Смысл с тобой общаться. Бесмысленный и бесполезный допысувач.

 

Возможно, ты сектант. Есть какие-то параллели. Очень загадочная личность, в общем. Я в растерянности. Хотя, не исключено шо ты подросток, это практически аналог старческого маразма.

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...