Перейти до змісту

Президент Федерації Південного Сходу України втік з-під вінця


adviser

Recommended Posts

Уродженець Ніжина 58-річний Анатолій Візір відомий зараз як самопроголошений тимчасовий президент самопроголошеної Федерації Південного Сходу України і командувач Національної армії Південного Сходу України. З рідного міста чоловік виїхав за досить дивних обставин і вивіз свою сім'ю.

Візіри жили на околиці Ніжина — Мигалівці, на вулиці Переяслявській. Батько Михайло Григорович був теслею, а мати Таїсія Петрівна працювала на автостанції. Сестра Ніна молодша від Анатолія на два роки. Діти ходили в школу №6 на Мигалівці. Пізніше Візіри переїжджають у центр міста — на вулицю Орджонікідзе, в будинок 40, квартиру 4. Але діти продовжували вчитися у тій самій школі, хоча туди іти було з півгодини.

Вчився Анатолій переважно на четвірки. Закінчив вісім класів і вступив у Ніжинське медучилище. Після закінчення навчального закладу служив в армії санінструктором, а потім — і начальником медичної служби військової частини, яка розташовувалася у Німецькій Демократичній Республіці. Після демобілізації працював фельдшером швидкої допомоги в Ніжині. Потім влаштувався регулятором електромеханічних приладів і систем військового заводу «Прогрес».

Зараз у одноповерховому будинку на Орджонікідзе нові мешканці. Лише 53-річний житель сусіднього будинку Володимир Лєсковий згадав Толю Візіра.
— Коли Толя прийшов з армії, ми з ним ще паркан між нашими дворами городили, — сказав Володимир Олексійович. — Він старший за мене, тож спільних інтересів у нас було мало.

Анатолій збирався одружитися з молодшою від нього на два роки Вірою Рекою, дівчиною з шанованої родини. Купили обручки, покликали гостей на весілля. А жених... не з'явився у загс.

Віра дуже переживала. Пізніше її доля склалася добре. Вийшла заміж, має дітей та онуків.
— Я не хочу згадувати цієї людини, — відмовила в інтерв'ю Віра Дмитрівна.

Анатолій вчиться у юридичному інституті в Харкові. Туди ж переїжджає сестра Ніна, а пізніше й мати Таїсія. Батько на той час помер.

У 1983 році Анатолій призначається на посаду судді Рубежанського міського народного суду Ворошиловградської (нині Луганської області). Через чотири роки перебирається в Луганськ — стає суддею кримінальної палати Луганського обласного суду. Вже має дружину Ольгу Василівну та чотирирічну доньку Анастасію. В цьому ж місті, але в іншому будинку селиться й мати Таїсія Петрівна.

У 2004-ому Анатолій Михайлович стає першим заступником голови Апеляційного суду Луганської області, а через два роки й очолює установу. У 2011 році подає у відставку.

15 квітня 2014 року Анатолій Візір проголосив себе тимчасовим президентом самопроголошеної Федерації Південного Сходу України і командувачем Національної армії Південного Сходу України. Наступного дня СБУ Луганської області відкрила кримінальне провадження стосовно Візіра.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №19 (1461)

Link to comment
Share on other sites

 

15 квітня 2014 року Анатолій Візір проголосив себе тимчасовим президентом самопроголошеної Федерації Південного Сходу України і командувачем Національної армії Південного Сходу України. Наступного дня СБУ Луганської області відкрила кримінальне провадження стосовно Візіра.

обычно такие биографии заканчиваются лаконично:

"Умер в тюрьме"

Link to comment
Share on other sites

А нахрена Это было постить?

Шоб знать какие титулы еще свободны...

Например Председатель Совета Министров...

Или Председатель КГБ...

Или Генеральный Секретарь...

Так шо не стесняемся, самопровозглашаемся...

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...