Від перемоги до перемоги, потужний поступ. Зам Климкина озвучил то, ап чем толковала Нуланд с депами

[Citizen UA]

Поскольк Рогатый засрал тему про Минск-2, то хотелось бы заслушать местных педрил здесь. Це #зрада, чи #перемога?

 

Пристайко Вадим Володимирович - заступник Міністра закордонних справ України - керівник апарату

 

Начал этот пиздюк за здравие

 

ніяких розмов з тими, хто взяв зброю до рук чи прийшов до України з Росії не буде

 

а закончил за упокой

 

розробити закон про вибори, і згідно із цим законом терміново розпочати вибори, щоб бажано цього літа мати вже легітимних представників Луганська і Донецька. після виборів в українській політиці можуть з'явитися люди, яких офіційний Київ називає терористами та сепаратистами нам прийдеться жити  з цим, нам прийдеться шукати можливість взаємодіяти з ними: і в парламенті, і в урядових структурах, і в місцевих структурах

 

 

Змінено 29 квітня, 2016 користувачем Citizen UA

[Ali(UA)]

Скажи Ситизен, ну вот положа руку на сердце. ты готов к дефолту гривне по 100000000 гривен за доллар? ну и со всемы вытекающими

[Citizen UA]

Скажи Ситизен, ну вот положа руку на сердце. ты готов к дефолту гривне по 100000000 гривен за доллар? ну и со всемы вытекающими

Это тема не про дефолт, а про наше ближайшее будущее с авторитетными гивимотороллами в ВР и местных органах власти, амнистированных, избранных "демократичным путем" под присмотром ОБСЕ. А дальше будет уже не дефолт, а всьбудетлугандон.

Змінено 29 квітня, 2016 користувачем Citizen UA

[Bender]

Я вот не хочу быть дедом бубу, но конкретно эти слова малоизвестного замклимкина для меня означают, что власть все же будет постепенно готовить население к легитимизации сепаров. "Альтернативы нет, мирный план, минск требует, #перемога, etc". Блин, идиоты, никаких переговоров с террористами означает - никаких переговоров, а не "а давайте поменяем их статус, например, на депутатов и тогда можно будет с ними говорить, профит".

 

ЗЫ. Формулировка "яких офіційний Київ називає терористами та сепаратистами" - это прям в духе киселевТВ. 

[Silentio]

Я вот не хочу быть дедом бубу, но конкретно эти слова малоизвестного замклимкина для меня означают, что власть все же будет постепенно готовить население к легитимизации сепаров. "Альтернативы нет, мирный план, минск требует, #перемога, etc". Блин, идиоты, никаких переговоров с террористами означает - никаких переговоров, а не "а давайте поменяем их статус, например, на депутатов и тогда можно будет с ними говорить, профит".

 

ЗЫ. Формулировка "яких офіційний Київ називає терористами та сепаратистами" - это прям в духе киселевТВ. 

 

Не будет постепенно... Будет рубать сразу...

[Elguider]

Скажи Ситизен, ну вот положа руку на сердце. ты готов к дефолту гривне по 100000000 гривен за доллар? ну и со всемы вытекающими

 Скажи Алі  ,  хоче  зараз  сосати  х...  ? 

[Citizen UA]

Я вот не хочу быть дедом бубу, но конкретно эти слова малоизвестного замклимкина 

 

Если бы он это на междусобойчике педрил пиздел, а не в Вашингтоне в интервью Голосу Америки, то да, малоизвестный замклимкин. А в качестве говорящей головы в Вашингтоне, он представляет позицию Украины перед мировым сообществом.

[Citizen UA]

Продублирую сюда. Картина маслом 

 

С. Дацюк.

 

Два консенсуси в Україні

Українська влада в особі Президента та Уряду, які представляють позицію олігархічного консенсусу всередині країни, вдавшись до цинічного контрреволюційного перевороту в Парламенті, досі не змогла і в принципі не здатна запропонувати бачення виходу з війни.

Ми маємо два консенсуси щодо війни та миру в Україні – олігархічний консенсус та громадянський консенсус. Ще до 14-го квітня 2016-го року можна було робити вигляд, що є солідарність цих консенсусів, але тепер ці консенсуси жорстко розмежовані як в економіці, так і в політиці. І особливо вони розмежовані щодо миру та війни в Україні.

Давайте коротко покажемо це на прикладі економіки.

З точки зору громадянського консенсусу – спочатку потрібно було би зменшити драконівські податки, провести деоффшоризацію, дерегулювати бізнес-діяльність середнього класу, дочекатися зменшення кризи неплатежів в сфері інфраструктурних послуг і лише потім піднімати тарифи.

З точки зору олігархічного консенсусу потрібно було зробити протилежне – підняти тарифи, податки не чіпати (щоб далі перерозподіляти їх в свою кишеню з державного бюджету через свої монополії), деоффшоризацію затягнути дуже надовго і потім провести її у вигляді фейку, потім так само зробити фейкову дерегуляцію.

Тобто ось що відбулося: олігархи, по-перше, переклали всі ризики за реформи на українську громаду, а, по-друге, знайшли спосіб як затягнути реформи і навіть повністю їх саботувати. Якщо уважно спостерігати за нинішнім так званим процесом деоффшоризації, то відсутність чіткої та змістовної позиції у лідера цього процесу, спрямованість на довгі узгодження між експертами свідчить про те, що це збираються затягнути дуже надовго. Те ж саме можна сказати і про податкову реформу – фейк і затягування процесу.

Так само і в питанні війни та миру влада все більше схиляється до олігархічного консенсусу.

Громадянський консенсус полягає в наступному:

1) не дати владі продавати суверенітет країни ні на рівні тексту Конституції, ні на рівні території, ні на рівні зовнішнього управління МВФ;

2) розвивати реальне самоврядування, зменшувати вплив центральної влади і встановлювати жорсткий контроль над діяльністю корпорацій;

3) вести економічну війну проти Криму, ставлячи за мету його повернення;

4) визнати Донбас окупованим, припинити будь-яку його підтримку з держбюджету, і так, як і проти Криму, вести економічну війну, ставлячи за мету його повернення винятково на власних умовах;

5) забезпечити повітряний щит території України і бути готовим до великої війни з Росією.

Олігархічний консенсус полягає в наступному:

1) торгівля суверенітетом (з Росією, зі світом, і навіть один з одним), торгівля Конституцією, торгівля окупованими територіально активами, отримання преференцій від кредитів МВФ;

2) замість реального самоврядування просувати децентралізацію для організації олігархічних республік, оскільки контрабандна торгівля між регіонами не менш вигідна, ніж під дахом держави чи СОТ;

3) економічна війни проти Криму зменшує ціну і можливість відшкодування вартості їх кримських активів, тому їй потрібно запобігти;

4) Донбас має залишитися в зоні впливу олігархів через українську державу в будь-якому вигляді (у вигляді протекторату Росії, України чи спільного України з Росією);

5) велику війну потрібно відвернути за будь-яку ціну, бо вона дуже заважає бізнесу та торгівлі.

Олігархічний консенсус не визнає територіальний суверенітет країни як обов'язкову умову. Олігархи впевнені, що вони виживуть за будь-якої влади, за будь-якої політичної приналежності територій їх активів. А це не так.

 

 

 

ВІЙНА ТА МИР В УКРАЇНІ
29 квітня 2016, 11:35

Версія для друкуКоментарі35
Останнє засідання Ради Безпеки ООН показало, що не тільки у України чи у Росії, а й у цілого світу в репрезентації ООН, немає концепції виходу з ситуації російсько-української війни.

"Мінські домовленості" це шлях до подальшої фрагментації України

"Мінські домовленості" це фейковий мир, який неможливо імплементувати в міжнародні домовленості, тому що "мінський підхід" не дає відповідь на ряд важливих питань.

Перше питання: яким має бути кінцевий статус ДНР і ЛНР (в Україні, в Росії, окремо як незалежні держави, окремо під протекторатом Росії чи України, чи спільним). Статус "особливості самоврядування", норми яких Україну змушують прийняти на рівні Конституції, це тимчасовий статус. А отже Україну змушують приймати тимчасову Конституцію, цим самим закладаючи прецедент втручання міжнародної спільноти всередину суверенітету країни на боці сильнішого і агресивнішого.

Тимчасова українська Конституція за "Мінськими домовленостями" фіксує розпад України як процес, що розпочався і буде продовжуватися. "Мінські домовленості" це домовленості про цивілізований розпад України, на який українська олігархічна влада погодилася і тепер шукає спосіб, як найменш вразливо донести це своїй громаді.

"Мінські домовленості" це більше, ніж зрада українського правлячого класу своєї громади – це зрада міжнародної спільноти самому принципу ООН (преамбула Статуту ООН – принцип "рівності прав великих та малих націй").

Друге питання: як бути з Кримом? Чи визнавати Крим як окуповану територію не стільки політично, скільки економічно та культурно? Президент України заявив, що "Крим не продається". Але в дійсності це означало, що Крим оптом не продається (від держави до держави), а вроздріб Крим продається (про що свідчать позови українського бізнесу щодо повернення своїх кримських активів).

За час незалежності України Крим не був включений в український міф, в українську державну історіографію. Українські діти не вчили в школі, що кримська земля полита українською кров'ю, на відміну від російських дітей, яким це постійно пояснювали. Не полите власною кров'ю не мотивує до захисту.

Крим як був неукраїнським, так і лишається неукраїнським. Важко зберігати всередині ідентичності щось поєднане з нею лише умовно. Територіальна поєднаність Криму з материковою Україною не означає однак включення кримської історії всередину української історії, кримських перспектив всередину українських перспектив.

Для олігархічного дерибану – основного процесу освоєння Криму українським правлячим класом – питання державної приналежності Криму не було принциповим. А південний берег Криму виявився в сучасному висококоннективному світі не дуже сильним мотиватором, бо відпочивати можна в інших місцях світу – дешевше і якісніше.

Отже "Мінські домовленості", уникаючи питання Криму, насправді свідчать про те, що на здачу Криму українська олігархічна влада уже погодилися, і тепер вичікує лише час, щоб найменш вразливо дати зрозуміти це своїй громаді.

Третє питання: як бути з кримськотатарським народом? Всередині національної ідентичності, якої більш-менш дотримувалась попередня влада і якої позірно дотримується нинішня влада, на це відповідь знайти неможливо.

Якщо говорити про політичну націю в розумінні держави, то конституційна автономія Криму автоматично проекціюється на автономію кримськотатарського народу від українського народу. А значить будь-який український націоналіст (особливо державник і особливо інтегральний націоналіст) може сказати, що кримськотатарський народ є автономним щодо українського народу, а значить про нього можна дбати лише за залишковим принципом, тобто лише після того, як подбаємо про свій народ.

Українці можуть взяти відповідальність за кримськотатарський народ лише всередині концепту громадянської ідентичності – тобто всередині спільного процесу антиколоніальної боротьби з російським імперіалізмом за громадянські права і свободи. Але й тут є проблема – подолання російського імперіалізму зовсім не означає повернення Криму до України, бо цього направду не хоче український правлячий клас.

Тут виникає проблема національного диспаритету українців та кримських татар, тому що кримськотатарський народ не бажає розчинятися серед українського народу. Забезпечити ж місце компактного проживання кримськотатарському народу на материковій Україні це означає впустити всередину себе швидко зростаючий в демографічному плані народ. А це породжує майбутні проблеми етнічних, релігійних та територіальних конфліктів між народами. Крим в цьому сенсі був ареалом природнього життя кримських татар. Життя кримськотатарського народ на материковій Україні це по суті виокремлення материкового "Криму" як окремого ареалу.

Якщо українці не збираються відвойовувати Крим, а олігархічна влада саме не збирається, то ми фактично підставляємо кримських татар в середньостроковій перспективі. Вони змушені боротися, щоб вижити, а українці не змушені боротися, бо фактично зреклися Криму. Відтак ми отримуємо ще і пасіонарний диспаритет обох народів.

Всі ці фрагментації країни, про які не хоче думати правлячий клас, про які не хочуть думати наші експерти, саме і породжують "мінський процес" у середньостроковій перспективі.

Два консенсуси в Україні

Українська влада в особі Президента та Уряду, які представляють позицію олігархічного консенсусу всередині країни, вдавшись до цинічного контрреволюційного перевороту в Парламенті, досі не змогла і в принципі не здатна запропонувати бачення виходу з війни.

Ми маємо два консенсуси щодо війни та миру в Україні – олігархічний консенсус та громадянський консенсус. Ще до 14-го квітня 2016-го року можна було робити вигляд, що є солідарність цих консенсусів, але тепер ці консенсуси жорстко розмежовані як в економіці, так і в політиці. І особливо вони розмежовані щодо миру та війни в Україні.

Давайте коротко покажемо це на прикладі економіки.

З точки зору громадянського консенсусу – спочатку потрібно було би зменшити драконівські податки, провести деоффшоризацію, дерегулювати бізнес-діяльність середнього класу, дочекатися зменшення кризи неплатежів в сфері інфраструктурних послуг і лише потім піднімати тарифи.

З точки зору олігархічного консенсусу потрібно було зробити протилежне – підняти тарифи, податки не чіпати (щоб далі перерозподіляти їх в свою кишеню з державного бюджету через свої монополії), деоффшоризацію затягнути дуже надовго і потім провести її у вигляді фейку, потім так само зробити фейкову дерегуляцію.

Тобто ось що відбулося: олігархи, по-перше, переклали всі ризики за реформи на українську громаду, а, по-друге, знайшли спосіб як затягнути реформи і навіть повністю їх саботувати. Якщо уважно спостерігати за нинішнім так званим процесом деоффшоризації, то відсутність чіткої та змістовної позиції у лідера цього процесу, спрямованість на довгі узгодження між експертами свідчить про те, що це збираються затягнути дуже надовго. Те ж саме можна сказати і про податкову реформу – фейк і затягування процесу.

Так само і в питанні війни та миру влада все більше схиляється до олігархічного консенсусу.

Громадянський консенсус полягає в наступному:

1) не дати владі продавати суверенітет країни ні на рівні тексту Конституції, ні на рівні території, ні на рівні зовнішнього управління МВФ;

2) розвивати реальне самоврядування, зменшувати вплив центральної влади і встановлювати жорсткий контроль над діяльністю корпорацій;

3) вести економічну війну проти Криму, ставлячи за мету його повернення;

4) визнати Донбас окупованим, припинити будь-яку його підтримку з держбюджету, і так, як і проти Криму, вести економічну війну, ставлячи за мету його повернення винятково на власних умовах;

5) забезпечити повітряний щит території України і бути готовим до великої війни з Росією.

Олігархічний консенсус полягає в наступному:

1) торгівля суверенітетом (з Росією, зі світом, і навіть один з одним), торгівля Конституцією, торгівля окупованими територіально активами, отримання преференцій від кредитів МВФ;

2) замість реального самоврядування просувати децентралізацію для організації олігархічних республік, оскільки контрабандна торгівля між регіонами не менш вигідна, ніж під дахом держави чи СОТ;

3) економічна війни проти Криму зменшує ціну і можливість відшкодування вартості їх кримських активів, тому їй потрібно запобігти;

4) Донбас має залишитися в зоні впливу олігархів через українську державу в будь-якому вигляді (у вигляді протекторату Росії, України чи спільного України з Росією);

5) велику війну потрібно відвернути за будь-яку ціну, бо вона дуже заважає бізнесу та торгівлі.

Олігархічний консенсус не визнає територіальний суверенітет країни як обов'язкову умову. Олігархи впевнені, що вони виживуть за будь-якої влади, за будь-якої політичної приналежності територій їх активів. А це не так.

Вибір між миром та війною в Україні ї його наслідки

Небажання української громади політично оформлювати статус фрагментованих територій та боротися за суверенітет веде тільки до ще більшої фрагментації.

Зараз є всі підстави вважати, що починається вже внутрішня війна в Україні, війна громадянська, якої ми так хотіли уникнути.

Тобто так чи інакше небажання української громади вести війну з Росією, просто змінює спосіб цієї війни, перетворює її на війну громадянську.

Олігархічний консенсус має бути знищений. Громадянський консенсус має досягти домінування. Мирними засобами це вже навряд чи можна здійснити.

Уникнення водночас зовнішньої війни та громадянської війни дасть мир, але ціною втрати України як держави.

Отже – або війна з Росією, або громадянська війна, або поступова втрата України.

 

[Citizen UA]

[хозяин]

 

 

Скажи Ситизен, ну вот положа руку на сердце. ты готов к дефолту гривне по 100000000 гривен за доллар? ну и со всемы вытекающими

 

А почему такой дефолт должен случится?

[Citizen UA]

А почему такой дефолт должен случится?

Патамуштапутиннападет

[хозяин]

Али, вообще какой то злобный стал блин!!! Всё пугает нас дефолтом и стыдит неуплатой налогов.....

[Citizen UA]

Али, вообще какой то злобный стал блин!!! Всё пугает нас дефолтом и стыдит неуплатой налогов.....

 

Колбасным вирусом заразился     Косит похлеще птичьего гриппа. Шохарактерно, только мигрантов из эксСССР, у которых нет иммунитета 

[хозяин]

 

 

Шохарактерно, только мигрантов из эксСССР, у которых нет иммунитета 

 

Не всех, не всех. Знаю нескольких человек, которые достигли определённого успеха там и это очень деликатные люди. Да вон хоть Силентио возьми например, так что тут дело не только в этом...

[Гість paraskaa-W]

[Ali(UA)]

Колбасным вирусом заразился     Косит похлеще птичьего гриппа. Шохарактерно, только мигрантов из эксСССР, у которых нет иммунитета 

передаю превед калбаснегу Elguider!

Не всех, не всех. Знаю нескольких человек, которые достигли определённого успеха там и это очень деликатные люди. Да вон хоть Силентио возьми например, так что тут дело не только в этом...

деликатные чтобы пасрать на Украину - это дааа, успэх    

[Ali(UA)]

А почему такой дефолт должен случится?

он наступит если США и Европа перестанут деньги давать    а перестанут они давать деньги и снимуть санкции если Украина перестанет делать то что ей говорят

[Ali(UA)]

Деликатный колбачник Силентио.... интересно как делят эмигов - если срет на правитльство Украины - то деликатный добившийся успеха, если не срет - то колбасник неудачник  какие дибилы....

[A.W.]

Скажи Ситизен, ну вот положа руку на сердце. ты готов к дефолту гривне по 100000000 гривен за доллар? ну и со всемы вытекающими

Чувырло, гривна по стопиццот - мечта ринатки и педры. и твоя скорее всего.

[A.W.]

Али получил сочное бабло скорее всего и теперь уверенно срет

Не шмоглло прижыцца в юэсэй и продало сраку пете.

[Citizen UA]

он наступит если США и Европа перестанут деньги давать    а перестанут они давать деньги и снимуть санкции если Украина перестанет делать то что ей говорят

 

Тут палка о двух концах. Перестанут давать деньги и получат Сирию, только уже под боком ЕС. Что касается санкций, то все с точностью до наоборот. Их снимут, как только Минск будет выполнен хотя бы формально. А после выборов в луганде, конфликт вообще превратится во внутренне дело Украины. Раша предстанет в роли миротворца, а Запад вприпрыжку поскачет к кацапам за профитом

Змінено 29 квітня, 2016 користувачем Citizen UA

[A.W.]

Тут палка о двух концах. Перестанут давать деньги и получат Сирию, только уже под боком ЕС. Что касается санкций, то все с точностью до наоборот. Их снимут, как только Минск будет выполнен хотя бы формально. А после выборов в луганде, конфликт вообще превратится во внутренне дело Украины. Раша предстанет в роли миротворца, а Запад вприпрыжку поскачет к кацапам за профитом

они оуеют от реальности

[хозяин]

 

 

он наступит если США и Европа перестанут деньги давать    а перестанут они давать деньги и снимуть санкции если Украина перестанет делать то что ей говорят

 

Каг страшно жыть!!! А вдруг если они перестанут давать деньги мы не сможем обеспечить безопасность своих АЭС и гарантировать транзит газа, а вдруг случится тут война и миллионы беженцев хлынут в ЕС и при этом накроются медным тазом все инвестиции которые раньше делали в Украину и деньги которые до этого дал петрушкам МэВэФы??? Как с этим быть?

[хозяин]

 

 

интересно как делят эмигов - если срет на правитльство Украины - то деликатный добившийся успеха, если не срет - то колбасник неудачник

 

Ну вообще то критерии совсем другие, но у тебя я смотрю по этому поводу какой то пунктик, поэтому не буду тебя дальше огорчать...

[Марта]

 

 

Я вот не хочу быть дедом бубу, но конкретно эти слова малоизвестного замклимкина для меня означают, что власть все же будет постепенно готовить население к легитимизации сепаров.

 

а закончится все делегитимизацией власти

плавали, знаем

 

беда наших керманычей в том. что они не умеют делать выводы из ошибок попередныкив

и каждый думает, что уж его-то это не коснется

ну на крайняк уж он-то точно успеет добежать до Жулян

 

ну-ну

[Citizen UA]

А чего один Ali(UA) за педрильню в этом топике отдувается? Абыднапанимаешь. У остальных членов этого дружного кружка языки в оппу затянуло? Хде Стиви с его картинками? Скушнааа, камрады  ....

[хозяин]

 

 

А чего один Ali(UA) за педрильню в этом топике отдувается?

 

Видать курирует направление МИД....

[Citizen UA]

Видать курирует направление МИД....

МИД курирует Пономарь

[Elguider]

передаю превед калбаснегу Elguider!

деликатные чтобы пасрать на Украину - это дааа, успэх    

 Він  це  Україна ! (ц)  Актуальне  гасло  ,  хоч  колись то про  вону  було  . 

Слухай  ,  а  ти різницю  між  Україною і  своїм  офшорним  шиколядним атаманом  не бачиш  ? 

Слухай  ,   ще раз  ,  ти шо у сша  забув  ?  Спасай  Пьотра -  дуй  в Україну  .

[Euro]

Если бы он это на междусобойчике педрил пиздел, а не в Вашингтоне в интервью Голосу Америки, то да, малоизвестный замклимкин. А в качестве говорящей головы в Вашингтоне, он представляет позицию Украины перед мировым сообществом.

Трохи "краще" - особисто презентує Україну в РБ ООН поруч з Самантою і Чуркою.