Nadin Опубліковано 1 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 1 жовтня, 2016 3 Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 1 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 1 жовтня, 2016 Пропустил, хотя хотел посмотреть. Кто смотрел, что скажете? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Nadin Опубліковано 1 жовтня, 2016 Автор Report Share Опубліковано 1 жовтня, 2016 посмотрела пока первые 2 серии, немножко непонятная для меня задумка - такое впечатление что сотришь картинки в детском калеидоскопе, помните, такие что крутить надо было, вот у меня очучение что из осколков складывали картинку. возможно это задум таков... нравятся костюмы, нравится язык диалогов, игра актеров фрагментарно как по мне трохи театральная. но досматривать все серии однозначно буду Link to comment Share on other sites More sharing options...
Nadin Опубліковано 1 жовтня, 2016 Автор Report Share Опубліковано 1 жовтня, 2016 досмотрела. неплохо, тем более что это сериал. финальная серия традиионно сильнее фрагментарно. ну и Станислава Боклана лублу как актера . кстати хлопчина, шо играет Якова в молодости, тоже ничьотак, вроде тернопольскии он, мелькала инфа, актер театра. вот у молодых актеров нет тои школы киноактера шо у постарших, имхо.... если у нас начнут снимать, то нагонят)))) да, и такие фильмы нужны, надо ломать незыблемость дедываивали и незабудимнипрастим 2 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Славутич Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 Фильм понравился, не понял только почему столiття, а не сторiччя. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість parus32 Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 Фильм понравился, не понял только почему столiття, а не сторiччя.Сторіччя-сто років. Століття- сто ??? Link to comment Share on other sites More sharing options...
ЦеDzip Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 Фильм понравился, не понял только почему столiття, а не сторiччя.Сторіччя - єто дяде Яше сто лєт,Століття - єто напрімєр двадцатый век, в котором жил дядя Яша Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість parus32 Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 "Політологія: підручникАвтори: Розенфельд Ю.М., Герасіна Л.М., Осипова Н.П. Рік видання: 2001 | Видавець: Харків: ПравоУ підручнику викладені основні проблеми політології, які відповідають змісту державного стандарту підготовки фахівців-юристів у вищих навчальних закладах України. Підручник розраховано на студентів, викладачів та науковців вищої школи України.§ 4. Політична наука ХХ сторіччя."http://politics.ellib.org.ua/pages-2400.html Link to comment Share on other sites More sharing options...
ЦеDzip Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 "Політологія: підручникАвтори: Розенфельд Ю.М., Герасіна Л.М., Осипова Н.П. Рік видання: 2001 | Видавець: Харків: ПравоУ підручнику викладені основні проблеми політології, які відповідають змісту державного стандарту підготовки фахівців-юристів у вищих навчальних закладах України. Підручник розраховано на студентів, викладачів та науковців вищої школи України.§ 4. Політична наука ХХ сторіччя."http://politics.ellib.org.ua/pages-2400.html значит наоборот Link to comment Share on other sites More sharing options...
ЦеDzip Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 століття -я, Те саме, що сторіччя . Link to comment Share on other sites More sharing options...
Славутич Опубліковано 2 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 2 жовтня, 2016 століття -я, Те саме, що сторіччя . Та це так, я все розумію, але чому українською год це рік, коли я вчився у школі, саме так писали - сторіччя. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість parus32 Опубліковано 3 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 3 жовтня, 2016 "Що кажуть волиняни про фільм «Століття Якова»?На Волині чимало шанувальників художнього слова та й творчості земляка зокрема з нетерпінням чекали появи фільму. Бо й події у романі відбуваються, за задумом автора, на теренах нашого краю. А Загоряни чи Загорєни, як їх у книзі називав Яків, - ведуть нас до с. Згорани Любомльського району, з якого родом Володимир Лис.Сам автор книги свого часу казав, що чекає екранізації з тривогою. І сподівається, що у фільмі буде більше Лиса, ніж Кокотюхи.Автором сценарію став Андрій Кокотюха, ще один сучасний письменник. Загалом у соцмережах – мінімум схвальних відгуків про побачений напередодні фільм. Багатьом волинянам кіно не дуже сподобалося. «Автор сценарію «перестарався», тому нема й колориту Полісся та волині», - вважає керівник облосередку Національної спілки письменників України Ольга Ляснюк. «Музичне оформлення подобається, з акторів поки не вразив ніхто», - пише журналіст Лариса Жаловага. Професор Віктор Давидюк, відомий український фольклорист, зауважує: «Навіть вистава сподобалася більше, ніж фільм. Добре поставлена та частина, що з «Червоного» Кокотюхи. А Лиса екранізовано банально. Про декорації і лемківську пісню взагалі мовчу. Треба було також давати з субтитрами, як тих москалів. Гарна німецька мова. Приємно, але не факт, що навіть у Варшаві говорили українсько-польським суржиком. Навіть моя бабця-українка в польському селі розмовляла досконало польською». «Я вже переглянув. Чомусь очікування були вищі, але я не розчарований побаченим та грою більшості акторів. Проте було і ряд примітимних сцен», - каже громадський діяч і лучанин Михайло Наход. А нині народний депутат України Ірина Констанкевич переконана: «І гарно…. Що книга є неперевершеною»."http://www.volyn24.com/news/72330-scho-kazhut-volyniany-pro-film-stolittia-yakova-------------Як бачимо,деякі коментарі стосуються мови. Link to comment Share on other sites More sharing options...
snow_bird Опубліковано 4 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 4 жовтня, 2016 (змінено) Про нашого Якова і ненаше століття: некінематографічний роздумОксана Забужко Питають мене, з усіх сторін, що я думаю про «Століття Якова». Довго пояснювати, і здалеку заходити треба, – але що ж, спробую...Перш за все, я думаю, що Володимир Лис написав дуже гарний роман, – і вже сьомий рік повторюю це при кожній оказії. З радістю написала свого часу, на прохання КСД, передмову до першого видання «Якова» (2010 рік) – і тішилася, бачачи, як він поступово, але невхильно завойовує любов масового читача – попри «режим найменшого інформаційного сприяння». Тому що якраз ті роки, в разі хто забув, – від 2008 по 2014 включно – були для української книжки найтяжчими. Зимою 2008–2009 «Юля–прем’єр» різко обвалила український книжковий ринок (кому цікаво – поґуґліть мої розпачливі інтерв’ю тої пори), і це ознаменувало «великий перелом» – Україну стали «зачищати» (тільки трохи не встигли!) під російського монополіста, українські ЗМІ активно переводилися на обслуговування російських книжок і авторів (кому цікаво, помоніторте – скільки разів за ці роки в нас писали про Лиса, а скільки – про, прости Боже, Захара Прілєпіна), і так далі – і наслідки цієї «газпромівської семилітки» нам іще до-о-овго даватимуться взнаки... Головний інформаційно-освітній тренд (що мав врешті-решт забезпечити наше «влиття в Тайожний Союз») у сухому залишку можна було б сформулювати так: ніякого вартісного українського культурного продукту «нєт, нє било і бить нє может» (без «світла з Росії» – пропадем, як кроти!), один тільки Шевченко (той, котрий ТГШ) в українців і був вартий згадки – і до 2014 року, до 200-ліття ТГШ була вже готова потужна сурковсько–табачниківська «ювілейна програма» (колись про неї ще окремі розвідки напишуть!) – спільного, українсько-російського, святкування ювілею «сина двох культур», який, мовляв, тільки тому й був чогось вартий, що його Росія Україні – «подарувала» (sic!)... І це зовсім не був жарт: на весну 2014-го «1+1» (по яких завжди можна безпомильно визначати, з якого боку вітер) випустили «документальний» серіал – баришня, що вела в Росії на ТБ розважальну секс-програму (!), розіграла «сенсаційне розслідування», за яким Тарас наш Григорович виходив уже й із походження не українцем – а не більш, не менш, як – «внуком–байстрюком Єкатерини», жанр той самий, що «распятиє мальчіка» й снігурі, – «хохлотролінґ». Кажуть, «плюси» цю «шевченкіану по-кісєльовськи» не один раз в ефір пускали, навіть і під час війни вже, – а баришні схожий «хохлотролінґ» ще й про Бандеру доручили склепати… І це було, дослівно, ВСЕ, що пересічному («маленькому») українцеві належалося знати про свою культуру. Решта, вся нагурт, називалась одним словом – НЕФОРМАТ, або ж «українцям вхід заборонено». (У 2011 році один із тих москвичів, яких саме тоді пачками почали брати в Києві на працю на ТБ й ФМ-ки, поскаржився мені на свою дирекцію: він почав учити українську, прочитав «Конотопську відьму», захопився й прибіг зі своїм неофітським відкриттям до начальства – а давайте-но музичний серіал знімемо, класний же матеріал!.. Але директор заперечно похитав головою – і, кивнувши за вікно, де, вочевидь за його уявленням, метушилися в прахові мільйони маленьких українців, виніс усім їм вирок голосом Саваофа: «Они еще не решили, кто они…»Що, в перекладі на мову бізнес-стратегій, означає: грузимо їм «русский мир» доти, доки вони не проблюються й не дадуть нам по морді, – і цієї стратегії «український ефір» загалом тримається й досі…) Як тільки українці всерйоз брались за зброю, імперія поступаласяТож, коли сьогодні ті самі «плюси» екранізують сучасний (ах!) український (та ну?!) роман (о Боже!), і ми всі навзаводи сперечаємося, гейби білі люди у своїй країні, наскільки там сценарист спаплюжив літературну основу, а ті, хто вже виріс на дієті з серіалів «слава-русскім-бандітам-мєнтам-і-чєкістам», втирають сльозу, вперше побачивши «мило», де українців НЕ показано дебілами, й біжать шукати роман Володимира Лиса «на Пєтровку» (тобто це люди, які востаннє книжки купували ще в 1990-і!), – давайте не забувати: цю, здавалось би, просту й банальну в кожному вільному суспільстві втіху – кров’ю куплено. Оплачено, в прямому сенсі, людськими життями. Оце, поки що, стільки ми для себе на «внутрішньому фронті» за два роки, ціною всіх жертв, – ВІДВОЮВАЛИ... Це мало, так. Це жахливо, жалюгідно, до скреготу зубного мало. Це ще й зоддалеки не наближається до того, що були відвоювали (ненадовго!) у Москви наші предки за 1918–1920 роки (ціле десятиліття «петлюрівського» «Розстріляного Відродження»!), ані навіть до так званої «хрущовської відлиги», або ж «Задушеного Відродження» кінця 1950–60-х років, що її нам теж не Хрущов «подарував» – а таки ж «бандерівці» вогнем і мечем, у тому числі й підриваючи ГУЛАГ, у Кремля вирвали... Алгоритм тут завжди незмінний: як тільки українці всерйоз брались за зброю, імперія щоразу після того була змушена нас «замиряти», даючи нам на якийсь час «попуск» – пісень своїх, там, поспівати, кіном–театром побавитися, словом, відчути себе на часинку культурною нацією... Нині, зі скрипом і натугою, заноситься на дещо подібне: «неформат» починають потрошку «допускати до народу» – до тих дядьків, які повертаються з фронту і яких краще наразі не дратувати, глумлячись із них з екрана в живі очі «хохлотролінґом», бо вони вже довели, що чудово знають, «хто вони», і трапляти їм під гарячу руч не варто... Так що «свій» серіал, хай і вкинутий в ефір, крізь зуби, «одним плювком за один вечір», – це, можна вважати, перша ластівка загорьованої, уже втретє за століття, потом і кров’ю, «нової відлиги»: вітайте!І будьте пильні... Щоб і за цим разом, з третьої спроби, наше, щойно намічене, відродження знову, крий Боже, не окошилось на тому самому (а більше трьох спроб навіть олімпійські боги, не забуваймо, не дають!), – мусимо воювати за кожну наступну п’ядь свого внутрішнього простору. І ВЕСЬ ЧАС, збільшуючи натиск, – всім миром вимагати більшого.Бо цього разу ми просто не маємо права програти. Ніколи перед тим, за ціле століття, історична констеляція не складалася ще так сприятливо для нас – і так несприятливо для наших убивць. Стерно нашої долі зараз у наших руках. Вся справа в тому, щоб не ослабляти зусилля…Оце й є те найголовніше, що я думаю про нашого Якова на виході зі століття, в якому його стільки разів прирікали на смерть.А вже про сам фільм – напишу як-небудь іншим разом. ЗІ Про страшні речі Забужко пише, так би мовити "з середини"...багато про що я не знала, про дещо здогадувалась...ЗЗІ Дякую за фільм, подивилась, нормальний, хоча, як на мене актори "переграють" і гарних краєвидів імені не вистачало. Змінено 4 жовтня, 2016 користувачем snow_bird Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts