Gefest Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 Останнім часом у дискусіях з приводу мовних проблем часто постає питання: чи пов’язана мова із почуттям патріотизму? Так, у статті Яни Полянської «Мовне питання: чи має патріот говорити українською?» наведено різні погляди на поставлене запитання. Досить поширеною є думка про те, що патріотизм не залежить від мови, якою говорить людина. Патріотами України можуть бути російськомовні громадяни – і це доводить їхня участь і в революційних подіях Майдану, і в обороні від російської агресії на Сході, і у волонтерському рухові. Водночас україномовність не є обов’язковим показником патріотизму, доказом чого наводять приклади Віктора Януковича і Ганни Герман. Зауважимо, що приклад Януковича навряд чи належить до вдалих, оскільки його україномовність обмежувалась лише офіційними виступами, і труднощі, які виникали у нього внаслідок необхідності перемикати код, були очевидними хоча б із відомого телевізійного сюжету з «йолкою». Що ж до Ганни Герман, яка виконувала декоративну роль зв’язку Партії регіонів, російськомовної в абсолютній своїй більшості, з україномовною частиною електорату, то її справді до патріотів України не віднесеш. Але така постановка питання не бере до уваги важливий фактор розрізнення рівнів вживання мови – індивідуального і колективного. Річ у тім, що особа може бути двомовною, але двомовних народів не буває. Народ, а в сучасній термінології – націю, об’єднує у спільноту і відрізняє від інших своя національна мова. Приклади Швейцарії, Бельгії, Канади – від лукавого і розраховані на тих, хто не знає реалій мовного життя цих країн. Соціопсихологічні наслідки асиміляції У зарубіжній науці ґрунтовно досліджено, які соціопсихологічні процеси відбуваються в країні, в якій функції рідної мови поступово перебирає на себе інша мова – найчастіше це нав’язана мова колонізатора у випадку колоніальної залежності країни. Для прикладу можна навести дослідження швейцарського соціолінгвіста Жана-П’єра Жанто, якого зацікавила ситуація двомовності близької до нас Білорусі. Протягом 1994-1998 років він вивчав ставлення мешканців Мінська до шкільної освіти дітей. Опитування показало, що в Мінську 82,5% родин позитивно ставляться до викладання на рівних правах обома мовами – білоруською і російською. Групи, які обстоювали одномовне навчання дітей розподілилися у такий спосіб: 7% родин виступали за обов’язкове навчання російською мовою з повним вилученням білоруської і лише 2% вважали, що викладання має провадитися лише білоруською мовою. Отже, підсумував дослідник, білоруську ситуацію слід інтерпретувати як «карикатурне протистояння двох нечисленних груп, одна з яких виступає за все російське, друга – за все білоруське. Більша частина населення – прихильники status quo, тобто рівноправності обох мов». Згідно з каталонською школою мовних конфліктів, у такій білінгвальній ситуації можливі три типи індивідуальних реакцій мовців: дії на захист мови, що домінує (прихильники всього російського), дії на захист підлеглої мови (прихильники всього білоруського) і апатія. Члени найчисельнішої у Мінську групи апатії прагнуть уникнути мовного конфлікту, ідеалізуючи двомовність. Як зазначив дослідник, до цієї групи входять росіяни та представники інших національних меншин, але переважно її складають білоруси, що говорять тільки російською. В середовищі групи байдужих, згідно з каталонською теорією, набуває розвитку психологічне явище «ненависть до себе», або щось подібне. Такий поділ суспільства на три групи за особливостями вживання мов і мовної поведінки властивий і Україні, але із суттєвою відмінністю – у нас він має виразний територіальний вимір. Країна поділена на україномовний Захід і російськомовні Схід і Південь з перехідною зоною Центральної України. Розкол України на мовному ґрунті – це тяжка спадщина колоніального минулого, особливо останнього радянського періоду, адже це не тільки опозиція двох мов, це протистояння ідентичностей та цивілізаційних орієнтацій населення. Асимільовані й денаціоналізовані середовища блокують процес формування солідарної нації, людність перебуває тут у стані атомізованого натовпу, яким легко маніпулювати. В демократичних умовах вільних виборів такі середовища приводять до влади демагогів і популістів, для яких національні інтереси не становлять жодної цінності. Це підтверджує електоральний вибір білорусів, що обрали президентом Олександра Лукашенка, який самочинно наділив себе диктаторськими повноваженнями. Варто згадати в цьому зв’язку і зневажливе ставлення Лукашенка до білоруської мови, яку він трактує як «бідну мову», що нею «не можна висловити нічого великого». Йому властиве й таке висловлювання: «У світі існує лише дві великі мови – російська і англійська». Зв’язок зросійщення із орієнтацією населення на євразійську, або російську, модель цивілізаційного вибору засвідчили і результати виборчих кампаній у східних і південних областях України, адже більшість населення цих областей голосувало за Леоніда Кучму, а згодом – за Партію регіонів і Віктора Януковича. Василь Стус про трагедію Донбасу У 1960-х роках усвідомлення загрози, яку становили прискорені процеси русифікації для самого існування українського етносу, об’єднало кращих представників нашої інтелігенції у потужний патріотичний рух опору. Василь Стус у листі до Андрія Малишка, написаному в грудні 1962 року з Горлівки, де він викладав українську мову в російській школі, з розпачем писав про «дуже стрімкий процес денаціоналізації значної частини українців», який він відчував як «божевілля, як трагедію, якої лише інколи не почуваєш в силу притаманної нам (як національної риси) байдужості і, може, трохи релігійної віри в те, що все йде на краще». В кінці листа Стус додав: «Я не боюсь, що мене деякі судді можуть звинуватити в націоналізмі – уже хоча б тому, що совість мене гризе тільки за те, що ніколи, мабуть, по силі не дорівняю шовінізмові отих суддів». Глибокою символікою сповнені слова прощання засудженого до концтабору поета з рідним краєм: «Прощай, Україно, моя Україно, чужа Україно, навіки прощай!». Василь Стус, передчуваючи неминучість своєї загибелі на чужині, прощався з обома Українами – зі своєю, українською за мовою і духом, і другою, відчуженою від самої себе, зросійщеною Україною. А у відповідь на запитання про зв’язок мови з патріотизмом хотілося б сказати таке: Російськомовний патріот, який не хоче говорити українською, захищає своє індивідуальне право говорити зручною для себе мовою, а україномовний патріот захищає не лише своє індивідуальне право на вибір мови спілкування, а й право всієї української спільноти на гідне існування у колі вільних народів. Лариса Масенко Доктор філологічних наук, академік АН ВШ України. Професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України. Фахівець у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики. 2 Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 Опять мова.... 2 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Гість paraskaa-W Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 патриот? Link to comment Share on other sites More sharing options...
convex Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 Правильно написала пані професор. Не існує нормальних здорових неодномовних народів. Неодномовність - завжди ознака перехідного стану, або асиміляції метрополією поневолених народів, або деградації метрополії, яка вже не в змозі перетравлювати проковтнуте - як у США англійська поступається іспанській. Нормальний стійкий народ - одномовний, саме тому москалі так поспішали зросійщити "национальные окраины". Дякувати Богу, не встигли. 3 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Kot Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 В Украине должно быть два государственных языка: украинский и английский, и через 10 лет результаты не заставят себя ждать. Общайтесь на каком хотите, хоть на эсперанто, или на клингонском, никто вас за это не осудит. Но, обучение в школах, вузах, все ради и тв каналы, вся документация - должны быть исключительно на государственных языках. Если вы желаете видеть Украину в таежном союзе, тогда оставляйте русский... 2 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 Правильно написала пані професор. Не існує нормальних здорових неодномовних народів. Неодномовність - завжди ознака перехідного стану, або асиміляції метрополією поневолених народів, або деградації метрополії, яка вже не в змозі перетравлювати проковтнуте - як у США англійська поступається іспанській. Нормальний стійкий народ - одномовний, саме тому москалі так поспішали зросійщити "национальные окраины". Дякувати Богу, не встигли.кгмКанада.... п.с. державна в Україні має бути одна. Ну англійській можна надати статус офіційної, з певного моменту це маркер відповіді на питання "чи давно ти зліз з дерева?" Link to comment Share on other sites More sharing options...
convex Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 кгмКанада.... п.с. державна в Україні має бути одна. Ну англійській можна надати статус офіційної, з певного моменту це маркер відповіді на питання "чи давно ти зліз з дерева?" У Канаді ОФІЦІЙНО є дві нації - франко- і англоканадці. Вони НЕ ВВАЖАЮТЬ себе одним народом. Англійська може бути офіційною, але наш народ не стане англомовним. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Reader Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 Зрозумилою.Все остальное пиздеж. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 У Канаді ОФІЦІЙНО є дві нації - франко- і англоканадці. Вони НЕ ВВАЖАЮТЬ себе одним народом. Англійська може бути офіційною, але наш народ не стане англомовним. а це й не потрібно. Нею просто треба вміти спілкуватися Link to comment Share on other sites More sharing options...
RedBorsch Опубліковано 30 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 30 жовтня, 2016 У Канаді ОФІЦІЙНО є дві нації - франко- і англоканадці. Вони НЕ ВВАЖАЮТЬ себе одним народом.І Канада не межує з Кацапстаном. 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Бацилла Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 а це й не потрібно. Нею просто треба вміти спілкуватися це дуже добре, але для цього треба для початку хоча б припинити робити "озвучку" стрiчок та серiалiв. лише субтiтри. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Миклован Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Опять мова.... Не "апять", а знову.І буде вона вічною, доки не буде вирішена. Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 І буде вона вічною, доки не буде вирішена. Каким образом? И главное кто мешает? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Миклован Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Доки українська мова не стане домінуючою в країні.А заважають хохли, малороси, підкацапники, ставленики колонізаторів, злодії - всі оті, які щойно деклараціями похизувались, як вони гноблять український народ. Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 А заважають хохли, малороси, підкацапники, ставленики колонізаторів, злодії - всі оті, які щойно деклараціями похизувались, як вони гноблять український народ. Так таких большинство, их убить что ли всех надо? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Elguider Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Так таких большинство, их убить что ли всех надо? Все більше бажання бути як найдалі . Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Все більше бажання бути як найдалі . Ну так все патриоты уедут, а тут кто останется? И где тогда будет Украина? В Италии, Канаде, Штатах или может быть в сибири? Link to comment Share on other sites More sharing options...
Elguider Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Ну так все патриоты уедут, а тут кто останется? И где тогда будет Украина? В Италии, Канаде, Штатах или может быть в сибири? Ви більш толкові люди . Ви ніц не можете змінити . Загальний висновок такий - ніхочу бути з кацапами поряд . Бажаю що би внуки були захищені і максимально віддалені від кацапні з узьким міром . Хай Бог здоров'я мамі ще дасть . Але як її не стане ... рішення вже прийняте , хоч дружина та син вагаються ... дочка підтримує й ... гроші собирає . Думайте що завгодно , я сумніваюсь ВЖЕ у власному патріотизмі . Патріоти в нас всі в порохоботах і юльках ... Link to comment Share on other sites More sharing options...
convex Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Ну так все патриоты уедут, а тут кто останется? И где тогда будет Украина? В Италии, Канаде, Штатах или может быть в сибири? Так з большинством хохлів, малоросів, підкацапників, ставлеників колонізаторів, злодіїв України і так не може бути - тільки тимчасово відносно демократична Маларосія, яка неминучо зіллється з узкім мірам. Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Ви ніц не можете змінити . А я ничего менять и не собираюсь, скажу только одно, что и жить с ненавистью к ближнему тоже не буду. Если и будет будущее у Украины то будет оно только на основе взаимного уважения и общей мечты или цели как хотите.А разеяне мне пох, пусть живут как хотят. Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 тільки тимчасово відносно демократична Маларосія, яка неминучо зіллється з узкім мірам. Вполне может быть и так... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Gefest Опубліковано 31 жовтня, 2016 Автор Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Якщо патріот України думає і хоче будувати український дім, то раніше чи пізніше він має стати україномовним патріотом. Російськомовна Україна - це нонсенс, це вже не Україна, а окраїнна російська провінція. Чомусь росіяни і москвофіли це розуміють краще і бояться як вогню українського слова. Ян Павел ІІ, відвідуючи Україну, говорив майже виключно українською мовою. Американські президенти намагалися хоч одне речення сказати українською. Чи чули ви, щоб з рота Путіна, керівників "народних республік" і інших подібних вийшло українське слово? Оцінюючи патріотизм і мову, не забувайте й тих, для кого українське слово кілок поперек горла і те, що російська мова і вороже ставлення до України, це дуже часте явище. 2 Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Російськомовна Україна - це нонсенс, це вже не Україна, а окраїнна російська провінція. Разговариваю, да и думаю на русском, но окраиной расейской себя точно не считаю, более того, если бы вопрос встал так что мой регион выбрал бы расею я бы отсюда уехал, так что не всё так однозначно как вы себе думаете... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Jinx Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Смешно блин до всцыкачки от этих инфантильных воплей и сучений ручками-ножками, с намеками на неполноценность (не сказать бы хуже) русскоговорящих.Смешно, но и грустно в то же самое время. Не, ну вот давайте серьезно посмотрим на обратную сторону медали.Московия четыре сотни лет проводила последовательную работу по ассимиляции украинцев - и даже ей с ее методами это не удалось.Украинский таки выжил и восстанавливается. И кто-то имеет совесть при этом требовать, шоб за 25 лет вся страна перешла на украинский? А чем этот кто-то тогда отличается от тех самых москавчат? Последний вопрос, собственно, риторический. Потому что даже вдупель пьяному ежу ясно, что этот кто-то в панике пытается слепить картинку для заказчика, что завывания рашаваты таки имели под собой основания и насильственная украинизация имеет место быть. Ну или хотя бы ее попытки. Этот кто-то - те самые товарищи, когда-то прыгавшие на педальке русского как второго государственного. Педальку сломали, номер не прошел, русскоязычные граждане Украины оказались не дураками. Теперь приделали новую педальку - "ти що, не здатний вивчити українську?" - и потихоньку пробуют ее на прочность. Окститесь, неуважаемые. Как было сказано, дураков нету, нифига у вас не выйдет. Доношу на единственно вам понятном языке. 1 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
хозяин Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Да и тема на самом деле становится всё более и более замусоленной... Link to comment Share on other sites More sharing options...
convex Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Класичний приклад самозахисту російської підсвідомості:Московия четыре сотни лет проводила последовательную работу по ассимиляции украинцев - и даже ей с ее методами это не удалось.Украинский таки выжил и восстанавливается. И кто-то имеет совесть при этом требовать, шоб за 25 лет вся страна перешла на украинский? А чем этот кто-то тогда отличается от тех самых москавчат? Последний вопрос, собственно, риторический. Потому что даже вдупель пьяному ежу ясно, что этот кто-то в панике пытается слепить картинку для заказчика, что завывания рашаваты таки имели под собой основания и насильственная украинизация имеет место быть. Ну или хотя бы ее попытки. Мовляв, росіяни були безцеремонними і жорсткими, чому ж некультурні українці беруть з них приклад? Це нехитра маніпуляція. Сусід вліз у мою хату і намагався мене з неї вигнати, і це було негарно. Йому не вдалось, але тепер я не можу вигнати з моєї хати непрошеного гостя, бо це теж буде негарно. Диявол ховається у деталях. Основний гріх кацапів не у тому, що вони були недемократичними, а у тому, що вони намагалися підім'яти чужу землю. Прихильники подібної логіки або заперечують, що Україна - не русскій мір, або незгодні, що українці - у себе вдома. Бо якщо ми у себе вдома, то маємо повне право дбати, щоб наша мова і культура були домінуючими. 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Elguider Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 "ти що, не здатний вивчити українську?" - и потихоньку пробуют ее на прочность. --- Можливо то Ваша правда . Для чого вчити українську ? Якщо не йдеш у владу , хоча судячи по Геращенкам і Аваковим то не для них той Закон . Для чого її вчити ? Все рівно весь інфо простір як не кацапський так дуррскоп від олігархів , в Україні , у всій . Ви праві - нема сенсу . Та й то дійсно ділить суспільство . Так що ... мої особисті попередні висновки для самого себе вірні . Підкреслюю - це були не заклики , думки . Link to comment Share on other sites More sharing options...
Elguider Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 Московия четыре сотни лет проводила последовательную работу по ассимиляции украинцев - и даже ей с ее методами это не удалось.Украинский таки выжил и восстанавливается. ---- До речі довго йшли . Тепер всі міста російсько мовні . Абсолютно всі включно зі Тернопілем чи Луцьком , та навіть в Львові . Link to comment Share on other sites More sharing options...
Jinx Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 (змінено) Класичний приклад самозахисту російської підсвідомості:Мовляв, росіяни були безцеремонними і жорсткими, чому ж некультурні українці беруть з них приклад? Ви взагалі не зрозуміли, про що я казав. Я лише звернув увагу на те, що процеси асиміляції/десиміляції дуууже повільні, навіть якщо вдаватися до крайніх насильницьких методів.І що розумні українці це добре розуміють - і просто змінюють ситуацію найкращим еволюційним шляхом - з дитсадків та шкіл. Однак москавчатські наймити не покинули спроб посварити громадян України між собою - тільки тепер заходять з іншого боку. Для чого її вчити ?Це вже ваша власна вигадка. Такого взагалі не малося на увазі. До речі довго йшли . Тепер всі міста російсько мовні . Абсолютно всі включно зі Тернопілем чи Луцьком , та навіть в Львові .Процес йде, і йде потрібним шляхом. Мені то краще відомо, ніж вам. Хочете швидше? Я теж хочу. Але пришвидшити можливо тільки насильницькими методами. Змінено 31 жовтня, 2016 користувачем Jinx Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 31 жовтня, 2016 Report Share Опубліковано 31 жовтня, 2016 це дуже добре, але для цього треба для початку хоча б припинити робити "озвучку" стрiчок та серiалiв. лише субтiтри.Я згодна на 100%. Вперше з цим стикнулася у Бульгії. Там БУДЬ-ЯКИЙ фільм йде мовою оригіналу. Лише субтитри фламандською Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts