Перейти до змісту

Хроніки Тимошенко. Таємниця "криз" 2005 року.


DiDUS

Recommended Posts

Хроніки Тимошенко. Таємниця "криз" 2005 року.

Перш ніж зайнятись детальним розглядом криз, які супроводжували перше прем'єрство Юлії Тимошенко, необхідно правильно собі уявити реалії, в яких вона працювала. Найважливіше, що зазвичай випадає з поля зору більшості людей, це повноваження, які вона мала, і склад уряду, який вона отримала внаслідок коаліційної угоди.

Більшість вважає, що прем'єр-міністр в 2005 році був сильніший за президента, а відтак Юлія Тимошенко мала хіба що не абсолютні повноваження. Коли ж ми зазирнемо в саму політреформу [1], то побачимо там, що цей закон вступав в дію з 1 вересня 2005 року. А Юлія Тимошенко була звільнена з посади 8 вересня 2005 року. Тобто, вона і тижня не пропрацювала із повноваженнями, які теоретично дарувала їй політреформа.

Відволічемось трохи вбік, аби розглянути один дуже цікавий збіг, пов'язаний з терміном каденції Тимошенко: Генеральна Прокуратура Російської Федерації протягом її прем'єрства тримала справу на неї відкритою, а закрила тільки 26 вересня [2], тобто щойно її звільнили з керівної посади, тут же росіяни й вирішили, що питань до неї немає. 

Взагалі, історія з цією справою містить кілька дуже цікавих деталей, уже міцно забутих широкою публікою. 15 квітня Юлія Тимошенко повинна була летіти в Москву на урядову зустріч, але цей візит було зненацька скасовано. Офіційною причиною була названа посівна, однак в реальності справи були набагато серйозніші. Існує заява Генерального Прокурора РФ В. Устинова, зроблена 12 квітня, в якій він заявляє... що Юлія Тимошенко досі знаходиться в розшуку [3]. А Сергій Терьохін, який тоді був міністром економіки, назвав причиною скасування візиту саме можливість її арешту [4].

Виникала безпрограшна комбінація:

- якщо Юлію Тимошенко заарештовують, вона автоматично втрачає посаду і виключається з українського політикума;
- якщо Юлія Тимошенко не буде заарештована, відкривається можливість назвати її "російським агентом" і теж добитись її відставки.


Тому саме 12-15 квітня можна назвати датою початку масованої інформаційної кампанії "Тимошенко - агент Кремля", яка нині перетворилась в усталений політтехнологічний міф, глибоко закарбований в суспільній свідомості.

 

Link to comment
Share on other sites

Що деда,зроші підкинули і ти знов почав копіпаст на вентилятор накидати? :fp1: Кидай ту справу-тебе і так ніхто не читає.крім секти.а їм твої копіпасти і так з штабу приходять. B-)

  • Upvote 2
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

Однак там явно було щось глибше, набагато глибше, адже напередодні гарантії недоторканності Юлії Тимошенко дав не лише голова МЗС С. Лавров, а й посол РФ В. Черномирдін. Зараз нам уже відомо, що коли Росія дає гарантію, вона готує якусь підлість. Так було і тут. Розгадка полягала в тематиці зустрічі, на яку повинна була летіти Юлія Тимошенко. 

- на цій зустрічі вона повинна була озвучити офіційну позицію України з приводу СНД та ЕЕП, а найголовніше - з приводу подальшої їх долі, а також питання базування ЧФ РФ [4, 5]

Згідно інтерв'ю, яке вона дала Бі-Бі-Сі 15 квітня, її позиція полягала в тому, щоб добиватись від Росії рівних партнерських, а не продовження традиційних "братських" відносин [7], що практично ставило хрест на подальшій інтеграції в євразійські структури. А відкрита справа, таким чином, була інструментом шантажу Юлії Тимошенко, щоб вона була більш зговірливою, і під дамокловим мечем арешту погодилась на російський, або якийсь "компромісний", варіант. До її честі, вона відмовилась "підставлятись", і скасувала зустріч. І знову дивний збіг. Виявляється, уже 22 квітня на перемовини в Росію поїхав... тодішній голова РНБО Петро Порошенко [5], саме для пошуку "компромісного" рішення як по СНД, так і по ЧФ РФ. І воно, що цікаво, полягало в... підписанні програмних документів по ЕЕП [9], яке начебто не протирічить руху в НАТО, і про це заявив сам Порошенко.

Link to comment
Share on other sites

Тобто, Йуля бiла та пухнаста?
Але ж, усі ж знають, що її білість - фарбована, а пухнастість - силікон.
 
"Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні кісток..."  (Мт.23:27)

Link to comment
Share on other sites

Що цікаво, напередодні запланованого візиту в ЗМІ почали циркулювати чутки, що Юлія Тимошенко збирається домовитись про укріплення співробітництва із Росією, і через це Ющенко збирається відправити її у відставку [6, 8]. Новим претендентом на місце прем'єр-міністра називався... Петро Порошенко, який по факту і оголосив про це саме укріплення (див. вище). Все це свідчить, що вищеописана версія про існування комбінації із відставкою Тимошенко, щонайменше, має право на життя.

До речі, із закриттям кримінальної справи Росія Юлію Тимошенко надурила. Не дивлячись на повідомлення від 26 вересня, насправді ця справа була закрита тільки 26 грудня 2005 року, в зв'язку із закінченням терміну давності справи [14]. За дивним збігом, якраз тоді було остаточно визначено, що заключення газового договору знаходиться в міцних руках Ю. Єханурова та І. Плачкова, а вірогідність повернення на посаду Юлії Тимошенко була мінімальна. А раз так, необхідність шантажу арештом відпала.

Link to comment
Share on other sites

Тобто, Йуля бiла та пухнаста?

Але ж, усі ж знають, що її білість - фарбована, а пухнастість - силікон.

 

"Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні кісток..."  (Мт.23:27)

Слифф защитан!  :pleasant:

Link to comment
Share on other sites

Наступним елементом цього ж аргумента був уряд, який начебто був підконтрольним Тимошенко. Не будемо далеко ходити, а просто розпишемо в стовпчик весь склад того Кабміну [10], і проставимо поряд із ним приналежність (на той момент):

Перший віце-прем'єр-міністр - Анатолій Кінах (Наша Україна).
Віце-прем'єр з євроінтеграції - Олег Рибачук (Наша Україна).
Віце-прем'єр з гуманітарних питань - Микола Томенко (Наша Україна).
Віце прем'єр з адміністративної реформи - Роман Безсмертний (Наша Україна).
Міністр аграрної політики - Олександр Баранівський (СПУ).
Міністр внутрішніх справ – Юрій Луценко (СПУ).
Міністр економіки - Сергій Тєрьохін (Партія Реформи і Порядок).
Міністр закордонних справ - Борис Тарасюк (Наша Україна).
Міністр культури – Оксана Білозір (Наша Україна).
Міністр оборони – Анатолій Гриценко (формально безпартійний, реально працював в штабі НУ).
Міністр освіти і науки - Станіслав Ніколаєнко (СПУ).
Міністр охорони здоров'я - Микола Поліщук (Наша Україна).
Міністр охорони навколишнього середовища - Павло Ігнатенко (Наша Україна).
Міністр палива та енергетики - Іван Плачков (безпартійний, реально працював на Віктора Ющенка).
Мінпраці та соціальної політики - Вячеслав Кириленко (Наша Україна).
Міністр промислової політики - Володимир Шандра (Наша Україна).
Міністр транспорту – Євген Червоненко (безпартійний, реально працював на Віктора Ющенка).
Міністр у справах сім'ї і молоді - Юрій Павленко (Наша Україна).
Міністр фінансів – Віктор Пинзеник (Партія Реформи і Порядок).
Міністр надзвичайних ситуацій - Давид Жванія (Наша Україна).
Міністр юстиції – Роман Зварич (Наша Україна).
+ голова СБУ - Олександр Турчинов (БЮТ).

Підсумовуючи цей список, можна зробити остаточний висновок: якщо це і був "партійний" уряд, то це був саме уряд "Нашої України". Юлія Тимошенко не мала там жодного "свого" міністра, а політтехнологічний міф про те, що цей уряд був підконтрольним їй, базується на тому, що чимало колишніх урядовців, зокрема, Микола Томенко, Сергій Терьохін та Борис Тарасюк, згодом перейшли до Блоку Юлії Тимошенко. Однак навіть із такою скидкою очевидно, що:

- склад уряду, який працював з 4 лютого по 8 вересня 2005 року, повністю контролювався Віктором Ющенко, який тоді мав усі повноваження Леоніда Кучми;

Link to comment
Share on other sites

Окремо слід зауважити, що подібний склад уряду відверто порушував коаліційну угоду між Юлією Тимошенко та Віктором Ющенко, яка передбачала поділ місць в уряді між "Нашою Україною" та БЮТ в пропорціях відповідно 55% та 23% [11, п. 2]. За угодою про організаційно-кадрове забезпечення Юлія Тимошенко повинна була отримати 5 місць, натомість не отримала жодного. Однак Юлія Тимошенко, очевидно, згодилась порушити цей пункт, щоб зберегти хоча б формальну єдність політичних сил Майдану-2004, і аби "війна демократів", запрограмована прийняттям політреформи, не почалась одразу після революції. У якості компенсації за цю поступку вона отримала місце керівника Служби Безпеки України для Олександра Турчинова.

- таким чином, Віктор Ющенко вже на етапі формування уряду продовжив свою роботу по торпедуванню коаліції "Сила Народа" та фактичному витисканню Юлії Тимошенко з вищої політики.

Link to comment
Share on other sites

Йульканутi, ви краще поясніть людям, чому ваша Йулька не пішла у відставку з ПМ у 2008-му?

Коли вже, щоб зберегти жопу на табуретці, доводилося расплавчіваться посадами у міністерствах з комуняками та литвинівцями? 

 

Жаба душила? Не могла відірватися від потоків? 

Ну, от й отримала. Жадібність фраєршу завжди губить.

Link to comment
Share on other sites

 

 


Підсумовуючи цей список, можна зробити остаточний висновок: якщо це і був "партійний" уряд, то це був саме уряд "Нашої України". Юлія Тимошенко не мала там жодного "свого" міністра

 

ну задай себе вопрос и ответь: и какого хуя эта песта не подала в отставку раз все были не ее?

:nose3: 

 

ответ: бо жадная и дурная и жадная

Link to comment
Share on other sites

дрочерки, мало вам своей ветки подрочить?

на всех накатал доповидь.

к параше дрочить.

 

Це сталося !!!  Знову прозвучав цей сакраментальний заклик Пургєна. :gigi: :gigi: :gigi:

Змінено користувачем RiG
Link to comment
Share on other sites

Особливо варто виділити одне призначення. За паливно-енергетичний комплекс в цьому уряді відповідав Іван Плачков, давній противник Юлії Тимошенко ще з часів віце-прем'єрства в уряді Віктора Ющенка зразка 2000 року. Саме він, як сьогодні нам уже відомо, і є "автором" практики веєрних відключень [12], які в далекому 2000-му році зупинила Юлія Тимошенко [13]. В цій дрібниці відбивається основний принцип кадрового підбору, яким керувався Віктор Ющенко: уряд повинен був бути протиставлений прем'єр-міністру, і таким чином Юлія Тимошенко постійно знаходилась під дамокловим мечем відставки.

- таким чином, "війна прем'єр-міністра та президента", як вона нині подається в численних політтехнологічних міфах, насправді була закономірним результатом невидимої "війни прем'єр-міністра і уряду", розпочатої тодішнім президентом України;

Втім, Віктор Ющенко не збирався виконувати коаліційну угоду і в ряді інших пунктів, які становили основу його власної економічної програми.

Link to comment
Share on other sites

Невеличкий відступ. Одразу після вступу на посаду прем'єр-міністра Юлія Тимошенко озвучила пріоритетні напрямки своїх реформ [15]:

- внутрішній та міжнародний аудит всіх державних монополій, і призначення їх менеджерів на конкурсній (тендерній) основі;
- системний аналіз всіх приватизаційних процесів, що пройшли в країні, а також існуючих планів приватизації. Першим прикладом такого аудиту повинна була стати "Криворіжсталь" [16];
- організація роботи щодо вступу України в СОТ;
- процес європейської інтеграції України [17];
- створення громадських колегій при кожному міністерстві для консультацій із громадськістю щодо планів перебудови країни;
- розробка кодексу честі державного службовця, в якому повинні міститись обов'язки службовця, які мають ним підписуватись як присяга і публічний договір із суспільством.

Останні два пункта повинні були вже тоді закласти підгрунтя для створення в Україні широкого громадського руху і "громадянського суспільства". Як бачимо, цю концепцію вперше привнесла до нас саме Юлія Тимошенко, і сьогоднішні численні Громадські Організації та Громадські Ради - це закономірний розвиток її ідеї про громадську колегію.

Link to comment
Share on other sites

Невеличкий відступ. Одразу після вступу на посаду прем'єр-міністра Юлія Тимошенко озвучила пріоритетні напрямки своїх реформ [15]:

 

- внутрішній та міжнародний аудит всіх державних монополій, і призначення їх менеджерів на конкурсній (тендерній) основі;

- системний аналіз всіх приватизаційних процесів, що пройшли в країні, а також існуючих планів приватизації. Першим прикладом такого аудиту повинна була стати "Криворіжсталь" [16];

- організація роботи щодо вступу України в СОТ;

- процес європейської інтеграції України [17];

- створення громадських колегій при кожному міністерстві для консультацій із громадськістю щодо планів перебудови країни;

- розробка кодексу честі державного службовця, в якому повинні міститись обов'язки службовця, які мають ним підписуватись як присяга і публічний договір із суспільством.

 

Останні два пункта повинні були вже тоді закласти підгрунтя для створення в Україні широкого громадського руху і "громадянського суспільства". Як бачимо, цю концепцію вперше привнесла до нас саме Юлія Тимошенко, і сьогоднішні численні Громадські Організації та Громадські Ради - це закономірний розвиток її ідеї про громадську колегію.

 

Дідус, ти не пойняв. :fp1:

Драчіть нада па настаящєму. :pleasant:

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...