Перейти до змісту

Есть в Украине люди с государственным мышлением...


хозяин

Recommended Posts

Лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук презентував у Вашингтоні "Освітній план Маршала" для України.

 

Його головна ідея - виховати покоління українців із західним способом мислення, повідомляє "Голос Америки".

"Українська освіта дає гарну теоретичну базу, але як найефективніше втілити отримані знання - не пояснює", - розповів він.

За його словами, в нас є гарні спеціалісти, гарні лікарі, науковці, ракетобудівники, але всі ці люди з іншим способом мислення, з 70-річним спадком радянського панування.

"В Україні, викладач завжди правий, вас не заохочують сумніватися в його твердженнях. Іншими словами, вас вчать, що той, хто вищий, той і правий. І врешті виростають невпевнені люди", - каже він.

За словами Вакарчука, у школі ми потребуємо не фактів, а допомоги у визначенні власного покликання, своєї конкурентної переваги.

Вакарчук переконаний, що освіта - це стратегія порятунку України.

 

  • Upvote 6
Link to comment
Share on other sites

"В Україні, викладач завжди правий, вас не заохочують сумніватися в його твердженнях. Іншими словами, вас вчать, що той, хто вищий, той і правий. І врешті виростають невпевнені люди",

Знач ему попались фиговые учителя.

За словами Вакарчука, у школі ми потребуємо не фактів, а допомоги у визначенні власного покликання, своєї конкурентної переваги.

И того, и другого.

Вакарчук переконаний, що освіта - це стратегія порятунку України.

Образование - это сфера обслуживания экономики. Отдельно от нее она существовать не может.
Link to comment
Share on other sites

Образование - это сфера обслуживания экономики. Отдельно от нее она существовать не может.

 

А це вже твереза ідея, доведена до абсурду. Освіта не може ТІЛЬКИ обслуговувати економіку, інакше плестиметься у хвості подій і втратить здатність до самовідтворення і розвитку. Має бути баланс між потребами економіки, потребами самої освіти і науки (бо це основа майбутнього технологічного рівня суспільства) і соціальними функціями освіти (наприклад, пристосовувати людей до життя і допомагати знаходити собі в ньому місце).

Link to comment
Share on other sites

хай поцікавиться скільки випускників фулбрайтівців - українців, також по програмі Edmund S. Muskie  отримало MBA за гроші американських платників податків (Мій друг зараз працює у Москві, бо в Україні себе не бачив, так і казав, я краще в Китай поїду)

 

А ще скільки українців закінчили польські, португальські, латвійські виші та Лондонську Школу економіки, як Юлі Тимошенко донька Жєня, наприклад

 

 

а тоді каже про черговий розпил бабла

 

 

Я б на місці американців послала б його дуже далеко, на Кіліманджаро наприклад

Link to comment
Share on other sites

будучи депутатом, быстро насмотрелася и ушел.

нервы не выдержали. 

 

кстати, да, таких единицы, кто добровольно оторвался от кормушки: он, Руслана, вот на днях Мыкола Мартыненко

:nose3:

Link to comment
Share on other sites

 

 


Гуманитариев, значит, маловато у нас?

 

Личностей!


кстати, да, таких единицы, кто добровольно оторвался от кормушки: он, Руслана, вот на днях Мыкола Мартыненко

:nose3:

 

 

Так че мартыненко министром образования?

Link to comment
Share on other sites

кстати, да, таких единицы, кто добровольно оторвался от кормушки: он, Руслана, вот на днях Мыкола Мартыненко

:nose3:

Ну вы и сравнили Руслану с махинатором Мартыненко, которого наконец прижучили

Link to comment
Share on other sites

 

 


А це вже твереза ідея, доведена до абсурду. Освіта не може ТІЛЬКИ обслуговувати економіку, інакше плестиметься у хвості подій і втратить здатність до самовідтворення і розвитку.

 

Не, я просто не раскрывал мысль полностью. Экономика формирует спрос на продукты сферы образования - и квалифицированных специалистов, и новые научные разработки.  Что толку от кучи специалистов и научных разработок, если нету денег на зарплаты и на внедрение разработок?

А раз так - студенты не видят смысла толково учиться. Учатся нормально - единицы, чтобы слинять туда, где их знания будут востребованы.

Link to comment
Share on other sites

Ли Куан Ю, например считал реформы в образовании приоритетными, на определенном этапе они даже изучали вопрос почему школьники малазийской национальности учатся хуже чем школьники китайской, и работали над этой проблемой до тех пор пока не выровняли ситуацию.  

Link to comment
Share on other sites

 

 


Куан мабуть же ж ні тільки освітою займався ))

 

Конечно не только, он пришел к власти в Сингапуре как раз в том момент когда ломалась старая система безопасности страны( англичане уходили из Сингапура) и страна переживала  тяжелый экономический период. По сути надо все было строить с нуля и денег на это не было, но у Сингапура был Ли Куан Ю.....

Link to comment
Share on other sites

пускай идёт в президенты.

 

Я бы за него с большим удовольствием проголосовал бы!

 

 

Підтримую, бо вважаю, що за наших реалій нам посаді Президента нам конче потрібен саме моральний авторитет. Вакарчук таким є.

Link to comment
Share on other sites

Из гуманитария президент, как из говна куля. Будет трыпильськи чэрэпкы перебирать 5 лет

 

Це набір маячні, вибач. Якщо проведені паралелі з Ющенком, то він не був гуманітарієм. І взагалі - невже ти надаєш таку вагу умовній "освіті" людини, а не її світоглядним принципам та доведеним заслугам перед суспільством?

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

повний текст звернення Вакарчука під час нагороди

орденом свободи до президента (я так понимаю, ето

он в усной форме прямо там им всем зарядил):

 

 

Шановний пане Президенте!

 

Дякую за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави, яку я завжди вважав, вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так, нагороди – це добре. Але, на жаль, одними нагородами не вирішити завдань, які стоять перед нами. 28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисинками і тими, хто захищає нашу країну, зі зброєю в руках, на Сході сьогодні? І ті, і інші – Герої. Герої вони тому, що свідомо жертвували найголовнішим, що в них було – своїм життям. Чому агресія ворога захлинулася? Тому, що ці молоді хлопці та й старші чоловіки, готові були вмирати за свою країну. Вони прекрасно розуміли, який вибір роблять.  Ніхто з них не аналізував, не прораховував –  вони просто жертвували. Тому, вони  - Герої.

 

Ворог, який роз’їдає Україну зсередини – корупція, тотальна несправедливість, невігластво, низький рівень так званої еліти – значно підступніший і небезпечніший, ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його, теж потрібні герої - герої в українській політиці і владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо. Ми бачимо логічні вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо страх: страх втратити посаду, страх втратити добробут, політичний вплив, поставити під удар себе чи свою сім’ю. Ми бачимо часом розумних, але швидше хитрих та цинічних людей, які завжди находять логічне пояснення, чому в Україні все не так – винна війна, ціни на нафту, політичні опоненти, минула влада.  Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди. Пам’ятаєте захисників Донецького аеропорту – кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті, кому будуть ставити пам’ятники після смерті, а не ті, хто будує собі золоті пам’ятники при житті. Чому наші політичні очільники обирають особисте перед державним, спокій і страх за власне майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?

 

Я дуже хотів би завершити словами, що країна чекає змін, але правда в тому, що країна від влади вже нічого не чекає. :(

 

Люди не вірять владі. Не тому, що влада погана. Тому, що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди. Я розумію, що сьогодні зіпсував комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада, ні політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому, що мені не байдуже! Не байдужа Ваша репутація, не байдужа репутація країни та її майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть, пане Президенте, ці слова серйозно - вони не направлені персонально проти Вас, в них немає спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади. І це не просто мій приватний голос – це, в прямому сенсі, голос народу України. І сприйміть їх сьогодні, бо завтра вже може бути пізно.

 

Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня, потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою.


http://nv.ua/ukr/opinion/vakarchuk/pane-prezident-de-zh-zmini-v-krajini-92986.html

Змінено користувачем лесица
  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...