Перейти до змісту

Украина и её Вандея: что дальше?


Recommended Posts

Україна і її Вандея: що далі?

Максим Стріха, для УП _ Неділя, 11 травня 2014, 14:17

 
http://img.pravda.com/images/doc/7/4/741f4e3-donbass-625.jpg

Автор прекрасно розуміє усю ризикованість того, про що він збирається писати. І все ж він вважає, що розвиток ситуації спонукає необхідність зокрема й такого обговорення.

Адже сьогодні, коли стоїть питання про життя або смерть України, ціна помилки може виявитися надзвичайно високою.

Події останніх тижнів показали: услід за втратою Криму, Україна фактично втратила контроль над більшою частиною території Донбасу.

Українські державні структури все ще забезпечують тут виплату зарплат і пенсій, але українські силовики вже нездатні захистити права й свободи громадян.

Українське телебачення для більшості місцевого населення вже недоступне.

Заблоковані прикордонні частини неспроможні ефективно протидіяти припливу "добровольців" з РФ.

Регіон стрімко перетворюється на кримінальний Мордор, де правлять бал убивці й мародери під російськими триколорами й прапорами "Донецької народної республіки" та "Луганської народної республіки".

Звісно, все це відбулося внаслідок ретельно й давно продуманої і здійсненої з усім можливим цинізмом спецоперації сусідньої держави, якій підіграли корумповані місцеві еліти, налякані перспективою відповідати за наслідки свого правління у всеукраїнському масштабі, і якій фактично не протидіяла не менш корумпована місцева міліція, контрольована цими елітами.

Але водночас будьмо відверті: спецоперація не мала б такого успіху без активної підтримки значної частини населення регіону. Ці люди готові - інколи за плату, інколи з суто ідейних міркувань - блокувати БТРи українських силовиків і ставати живим щитом перед "зеленими чоловічками" - благо, всі вже зрозуміли: в цивільних українці не стріляють.

Особлива "ментальність Донбасу", що сягає корінням часів хаотичного заселення цього індустріального регіону, зробила його своєрідною "українською Вандеєю", електоральною опорою спершу комуністів, потім "регіоналів".

Нагадаємо про Вандею – вбогі й гноблені селяни цієї французької провінції за часів Великої революції щиро і не з примусу вмирали за своїх гнобителів і вбивали тих, хто хотів зробити їх вільними.

Усі без винятку соціологічні опитування останнього часу фіксували на Донбасі лояльну проукраїнську більшість (понад половина населення) і антиукраїнську меншість (близько третини). Однак в умовах російської спецоперації меншість виявилася пасіонарною і вкрай агресивною, а більшість – у масі своїй заляканою й інертною.

У цьому сенсі "пунктом неповернення" стало, очевидно, не захоплення Донецької ОДА чи прибуття "Стрілка" з його людьми в Слов’янськ, а те, коли ще в середині березня місцева міліція дозволила трьом сотням бандитів, озброєних тоді ще не автоматами, а битами й заточками, жорстоко розігнати багатотисячний мітинг прибічників єдиної України в обласному центрі. 

В цих умовах військова операція проти терористів на Донбасі не лише виправдана з погляду міжнародного права, але й зумовлена елементарними питаннями безпеки держави в цілому.

Українські хлопці вмирають у Слов’янську, Краматорську й Маріуполі насамперед за те, щоб російські бойовики не почали завтра тероризувати людей і поза межами Донбасу.

Але скажімо собі правду: за настанови "за будь-яку ціну берегти цивільних"  українська АТО могла хіба що призупинити розповзання гангрени, але в жодному разі не знищити її джерело.

Сьогодні українські силовики навчилися вже вбивати засланих диверсантів і відбивати будівлі – але вони не можуть їх втримати, опинившись серед юрми "мирних" посібників терористів. І в Краматорську, і в Маріуполі вони відтак змушені були повертатися на вихідні позиції, залишивши місто на поталу бандитів...

Сьогодні повернення в регіон спокою й законності порівняно малими жертвами й зусиллями вже неможливе. Україна муситиме по-справжньому воювати за Донбас - можливо, що не лише з місцевим "ополченням", але й з регулярною російською армією.

Тому і влада, й суспільство повинні чітко зрозуміти: чи можлива в такій війні перемога? Чи є для неї ресурси? Яку ціну доведеться заплатити всім нам?

На основі чесних відповідей на ці запитання слід розглянути й інший варіант: евакуювати з Донбасу всіх, для кого життя в ДНР і ЛНР є засадничо неможливим, і, констатувавши фактичне захоплення цієї частини де-юре суверенної української території проросійським криміналітетом, відгородитися від сірої кримінальної зони чимось в ідеалі схожим на мур на межі Ізраїлю й Палестини.

Паралельно слід спробувати передати кілька громад і районів з проукраїнськими настроями, як-от північ Луганщини, під юрисдикцію сусідніх українських областей. І спробувати на основі широкої міжнародної підтримки не допустити прямої анексії Донбасу Москвою за кримським сценарієм, а відтак перевести конфлікт на рівень "замороженого", - на кілька років, а то й десятиліть.

Паралельно треба створити для цієї території умови ведення господарської діяльності за зразком кримських, - аби місцеві олігархи тяжко пошкодували про свою зраду.

Отже, чи можлива військова перемога України над терористами?

Так, але за однієї умови: Росія перестає засилати на Донбас своїх бойовиків, припиняє ідеологічну обробку місцевого населення, реально починає дотримуватися букви й духу женевських домовленостей. Чи реально це? Здається, вже ні.

Відтак Україна змушена буде без кінця класти людей на чергових сепаратистських блокпостах. Якщо ж Росія таки вторгнеться, то ефективно протидіяти агресорові на території, де значна частина населення цього агресора підтримує, буде тим більше неможливо... 

Що втрачає Україна разом із Донбасом, з якими проблемами натомість зіштовхується?

По-перше, вона втратить майже 15% свого ВВП і великі природні ресурси, насамперед – знамениті поклади вугілля. Це збільшує ймовірність її дефолту – адже обсяг боргу залишається тим самим, а умови для його обслуговування й повернення суттєво погіршуються.

По-друге, держава неминуче зіштовхнеться з проблемою облаштування щонайменше десятків тисяч біженців.

Ітиметься не лише про українських активістів, яким сьогодні сепаратисти розрізають животи і зішкрябують з тіла битим склом татуювання "Слава Україні!" Ітиметься й про багатьох людей, чиє існування в ДНР і ЛНР втрачає сенс: ну навіщо цим "республікам" Донбас-опера, європейського рівня університет, академічний ботсад чи Фізико-технічній інститут імені Галкіна?

Масово тікатиме й просто активна молодь, для якої європейська Україна обіцятиме значно більші перспективи, аніж сіра кримінальна зона Донбасу чи напівтоталітарна путінська Росія.

Варіант прямої анексії Донбасу Москвою, яка могла б ці інституції підтримувати, сьогодні виглядає все ж менш ймовірним.

По-третє, ДНР і ЛНР завжди залишатимуться територією, з якої на територію України проникатимуть як "зелені чоловічки", так і банди звичайних жорстоких кримінальників без жодного ідеологічного забарвлення. Сьогодні на руках мешканців Донбасу опинилася неймовірна кількість бойової зброї...

Однак слід чесно сказати: продовження "війни за Донбас" цих ризиків зовсім не знімає. В зоні бойових дій промисловість швидко прийде в занепад, і Україна, не отримуючи податків із зупинених підприємств, водночас змушена буде виплачувати пенсії "мирним" бабусям, з-за чиїх спин убиватимуть наших силовиків.

Проблема біженців так само лишень загостриться. І облаштування "стіни" по східній межі Запоріжжя, Дніпропетровщини й Харківщини, залишаючись критично неминучим, зробиться більш проблематичним – війна відтягуватиме на себе значні ресурси.

Водночас слід чесно визнати: відхід з Донбасу зовсім не означатиме припинення війни. Але захоплювати адмінбудівлі в інших регіонах "зеленим чоловічкам" буде значно складніше – готових закривати їх своїм грудьми "мирних бабусь" тут уже обмаль.

Відтак українські силовики матимуть змогу гранично жорстко реагувати на появу терористів – і ліквідовувати їх до того, коли вони встигнуть накоїти великої біди...

Визнаймо й інше: втративши Донбас, Україна водночас і здобуде шанс уперше стати більш-менш консолідованою щодо ключових питань свого дальшого розвитку.

Звісно, регіональні відмінності збережуться, харків’яни й одесити не сприйматимуть світ так, як кияни чи галичани – і однак це будуть уже неантагоністичні відмінності, й держава значно легше зможе реалізувати свій європейський, і, що не менш важливо, євроатлантичний вибір.

Зрозуміло: нам усім ближчими роками буде надзвичайно складно.

Україна муситиме привчитися існувати з думкою про те, що над нею весь час нависатиме цинічний і безжальний ворог, який прагне її знищити.

Ми муситимемо дуже довго жити  під загрозою вторгнення. Так, як Тайвань. Чи Ізраїль. З обов’язковим призовом до війська всіх без винятку здорових хлопців, і, дуже можливо, дівчат. З однозначною реакцією суспільства на тих політиків, які стають на шлях державної зради.

А цього так само неможливо реалізувати, маючи великий регіон, де за державну зраду сьогодні, строго кажучи, слід судити кожного четвертого, і де оголошену на початку березня мобілізацію навіть не намагалися проводити...

Автор, на відміну від більшості киян, мав змогу бачити майже весь Донбас, побувавши в більшості міст Донеччини й Луганщини. Автор має величезний пієтет до цієї по-своєму красивої землі – і колосальне почуття провини перед тими працьовитими, чесними й патріотичними донеччанами й луганцями, яких Україна сьогодні вже нездатна захистити.

Але автор воліє послуговуватися не гаслами, а аргументами й розрахунками. А вони, на жаль, ведуть сьогодні саме до таких висновків.

І насамкінець. Україна просто зобов’язана буде таки конфіскувати активи політиків і олігархів, винних у кривавій драмі Донбасу, й використати їх для облаштування тих луганчан і донеччан, які цього бажатимуть, на нових і безпечних землях. 

Максим Стріха, для Української Правди

Link to comment
Share on other sites

 

 


Україна, не отримуючи податків із зупинених підприємств, водночас змушена буде виплачувати пенсії "мирним" бабусям, з-за чиїх спин убиватимуть наших силовиків.

Дык, это вообще непобедимая связка. Я думаю, что можно и Раду так взять - сколотить отряд бабок с глазами (тм), и нескольких русичей с автоматами им за спину. Все! Украинские силовики бессильны.

Link to comment
Share on other sites

Дык, это вообще непобедимая связка. Я думаю, что можно и Раду так взять - сколотить отряд бабок с глазами (тм), и нескольких русичей с автоматами им за спину. Все! Украинские силовики бессильны.

 

а если минные поля по границам областей пустить? 

Link to comment
Share on other sites

Очень адекватный текст, я начинаю придерживаться аналогичных взглядов.

 Посмотрите видео с Мариуполя, я начинаю понимать военных, открывших огонь по мирным, у меня под таким прессингом тоже бы не выдержала психика наверное. И что с людьми сделали пять месяцев пропаганды, это пизд*ц просто.

 

https://www.youtube.com/watch?v=WExEvZYR6yU&feature=youtu.be

Змінено користувачем анабиоз_
Link to comment
Share on other sites

Після Донбасу цей самий сценарій бкде розіграно спершу в Харкові та Одесі, потім в інших регіонах.

В нас скоро не залишиться території, куди можна буде вивозити патріотів. Хіба що відразу починати вивозити україніців з Донбасу до Канади.

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Дык, это вообще непобедимая связка. Я думаю, что можно и Раду так взять - сколотить отряд бабок с глазами (тм), и нескольких русичей с автоматами им за спину. Все! Украинские силовики бессильны.

там может пора уже зайти в Раду и вычистить оттуда синежопых вместе с комуняками? 

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Кстати, у меня есть небольшое возражение, если дело дойдет до отделения Донбасса, то почему мы должны отдавать весь Донбасс ? Если условно говоря, пророссийских сил там 60%, а проукраинских - 40%, то делим Донбасс на две части, переселяем проукраинских в Западный Донбасс, а пророссийских переселяем в Восточном Донбассе. Фантастично и малореализуемо конечно, но это было бы справедливо. Беня правильную идею подал, возможно надо начинать присоединять западные районы Донецкой области к Днепропетровской области уже сейчас.

Link to comment
Share on other sites

там может пора уже зайти в Раду и вычистить оттуда синежопых вместе с комуняками? 

А чому обмежувати список ригами та коммі?!

Україна не багато втратить, якщо на тих же стовпах, де висять синяки з комуністами, заодно повісять і свободівців з бютошоблою.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Після Донбасу цей самий сценарій бкде розіграно спершу в Харкові та Одесі, потім в інших регіонах.

В нас скоро не залишиться території, куди можна буде вивозити патріотів. Хіба що відразу починати вивозити україніців з Донбасу до Канади.

В Одессе этот сценарий не получится, уже пробовали.

 

Блять, а ведь этот весь шабаш в принципе можно было прекратить в зародыше, сейчас этого джина сепаратизма и ДНР загнать обратно в бутылку будет практически невозможно.

Link to comment
Share on other sites

Это из серии "граница на замке"? :)

 

не, по серьёзному

бо иначе эта зараза и к нам переползет

а с убютками у власти она за три месяца дойдёт до киева

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

 

 


там может пора уже зайти в Раду и вычистить оттуда синежопых вместе с комуняками? 

Да у меня после таких статей ощущение, что оттуда скоро не синежопых с комми будут вычищать, а наших. Спецбатальоном мирных бабок с тремя ГРУшниками за спиной.

Link to comment
Share on other sites

Кстати, у меня есть небольшое возражение, если дело дойдет до отделения Донбасса, то почему мы должны отдавать весь Донбасс ? Если условно говоря, пророссийских сил там 60%, а проукраинских - 40%, то делим Донбасс на две части, переселяем проукраинских в Западный Донбасс, а пророссийских переселяем в Восточном Донбассе. Фантастично и малореализуемо конечно, но это было бы справедливо. Беня правильную идею подал, возможно надо начинать присоединять западные районы Донецкой области к Днепропетровской области уже сейчас.

Так, нема в світі справедливості.

 

Справа упирається в кадри. В Україні їх просто немає, бо якби були, не стояло би питання про те, як врятувати лояльне державі населення Донбасу.

Link to comment
Share on other sites

В конце слушно:


 


Автор, на відміну від більшості киян, мав змогу бачити майже весь Донбас, побувавши в більшості міст Донеччини й Луганщини. Автор має величезний пієтет до цієї по-своєму красивої землі – і колосальне почуття провини перед тими працьовитими, чесними й патріотичними донеччанами й луганцями, яких Україна сьогодні вже нездатна захистити.


Але автор воліє послуговуватися не гаслами, а аргументами й розрахунками. А вони, на жаль, ведуть сьогодні саме до таких висновків.


І насамкінець. Україна просто зобов’язана буде таки конфіскувати активи політиків і олігархів, винних у кривавій драмі Донбасу, й використати їх для облаштування тих луганчан і донеччан, які цього бажатимуть, на нових і безпечних землях

Link to comment
Share on other sites

Так, нема в світі справедливості.

 

Справа упирається в кадри. В Україні їх просто немає, бо якби були, не стояло би питання про те, як врятувати лояльне державі населення Донбасу.

Дело не в кадрах, дело в политической воле высшего руководства страны. В первые недели АТО можно было провести намного более эффективно, нежели сейчас. Но кто-то сознательно тормозил ее, это не раз отмечали военные эксперты. Да и чего стоят кадры, назначаемые в МВД из Киева, вспомните Одессу... Юлии Владимировне привет.

Link to comment
Share on other sites

У меня постоянно крутится в голове аналогия с Чечней, им же там после первой чеченской войны де-факто Россия вроде предоставила независимость, выведя войска. Но они не успокоились на этом и потом напали на Дагестан. 

Link to comment
Share on other sites

за всієї моєї поваги до Максима Стріхи, маю враження, що всі ці варіанти прораховані Путіним

Що пасивність українських військових в Криму була помилкою, якою потім скористався Путін:

1) у донецьких активістів дах поїхав від такої легкості переходу території України під юрисдикцію РФ і їм теж захотілось спробувати теж саме

2) у Путіна в Криму тепер є аргумент для населення- бачите на прикладі Донбасу та Одеси, що було б з вами, якби ви не проголосували на референдумі так, як треба... Тепер ви в безпеці...

 

Не треба було боятись вторгнення РФ до України напередодні 16 березня. Треба було послати в Крим українських спецназівців та почати розблоковувати українських військових тими ж засобами, якими діяли росіяни- прийомами рукопашного бою. Так, скоріше за все тут було б багато болючих несподіванок та помилок, - але процес виправлення помилок почався би раніше... Отже, до активних дій потрібно було перейти не пізніше 9 березня, за тиждень до референдуму

Link to comment
Share on other sites

 

 


не, по серьёзному бо иначе эта зараза и к нам переползет а с убютками у власти она за три месяца дойдёт до киева

Ну а если наши власти могут "по-серьезному", то могли бы и на Донбассе потренироваться. Если не могут - сами понимаете...

Link to comment
Share on other sites

Ну а если наши власти могут "по-серьезному", то могли бы и на Донбассе потренироваться. Если не могут - сами понимаете...

 

я даже и не знаю уже что они могут

логике их действия не поддаются

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Могу только +1 поставить

 

единственное логическое объяснение их действий- они тянут с введением ЧП до выборов, тем более что кипеж локализовался в 2-х областях. После выборов можно будет ввести ЧП и попытаться разгрести ситуацию, если получится. А без выборов МВФ и Европа со штатами не дадут денег и стране по любому торба. Иных вменяемых объяснений я не вижу тут  

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

У меня впечатление такое, что в стране есть четыре силы: Коломойский, Ахметка, патриоты (майдан, батальон "Донбасс" и т.д. - разрозненные, без поддержки, существующие вопреки всему) и ФСБшники.

Все остальные всматриваются в глаза, готовятся к выборам мэра Киева, отжимают мобилы, ждут приказа, выражают обеспокоенность и вращают глазищами с экранов.

Link to comment
Share on other sites

 

 


единственное логическое объяснение их действий- они тянут с введением ЧП до выборов, тем более что кипеж локализовался в 2-х областях. После выборов можно будет ввести ЧП и попытаться разгрести ситуацию, если получится. А без выборов МВФ и Европа со штатами не дадут денег и стране по любому торба. Иных вменяемых объяснений я не вижу тут

Я просто не знаю, чем ЧП в конкретной области может помешать выборам. 

Link to comment
Share on other sites

Я просто не знаю, чем ЧП в конкретной области может помешать выборам. 

 

В законе четко не выписано, что при ЧП в области нельзя проводить выборы в этой области, а можно по остальным проводить

Просто написан- что на время ЧП выборы не проводятся. И трактуй как хочешь. Что дает огромную почву для оспаривания результата выборов. той жен Юлей хотя бы.

Link to comment
Share on other sites

Ну раз уже Вандея то нехай Вандея, підемо по аналогії.

Що там французи з ними зробили далі? 

Более или менее окончательно "вандейский вопрос" был решен термидорианцами. Война в Бретани (уже при Наполеоне) и Вандее - это был адский пиздец, на грани (а скорее и без граней) геноцида. Многим французам до сих пор стыдно вспоминать все, что там творилось.

Но что интересно, лично я осуждал "революционеров", особеннг был там такой персонаж - Каррье, редкостная сволочь.

Но с другой стороны, когда мы столкнулись с этим беЗпределом уже в нашей стране, я этих революционеров хотя бы начинаю понимать.

Змінено користувачем YUGRED
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...