Перейти до змісту

Наскільки реально забрати у Росії право вето в Радбезі ООН?


Gefest

Recommended Posts

Український дипломат розповів, які кроки потрібно зробити Україні

Український дипломат розповів, які кроки потрібно зробити Україні  Для того, щоб позбавити Росію права голосувати в питаннях Донбасу і Криму, Генасамблея ООН може прийняти політичний документ, де Росія буде класифікована як агресор, сторона конфлікту

Виступаючи на засіданні Генеральної асамблеї ООН, президент України Петро Порошенко заявив про необхідність реформування Ради безпеки ООН. За його словами, потрібно призупиняти права вето в Радбезі ООН для країни-учасниці збройних конфліктів. Як пояснив "Апострофу" український дипломат, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук, пропозиція глави української держави правильна, але запізніла. Україна мала можливість позбавити Росію права вето при розгляді ситуації на Донбасі навіть в рамках нинішнього Статуту ООН, але до прийняття резолюції Радбезу щодо Мінських угод. Сьогодні ж шанси досягти даної мети є примарними.

Право вето стало привілеєм країн-переможців у Другій світовій війні (СРСР, США, Китай, Велика Британія, Франція) і давало можливість кожній з них заблокувати будь-яку резолюцію Ради безпеки ООН (РБ ООН). Так, протягом 1946-2015 років за допомогою право вето було заблоковано 193 резолюції РБ ООН. Лише у 26 випадків цим правом скористалося дві чи більше держав. У багатьох випадках, якщо не у переважній їх більшості, США та СРСР/Росія вдавалися до права вето виключно лише виходячи з національних інтересів, тобто суто з "егоїстичних" мотивів. Фактично, п’ятірка постійних членів Радбезу отримали у формі права вето таку собі "ліцензію на вбивство", можливість порушувати міжнародне право навіть за допомогою зброї і нападу на суверенні країни – і не нести за це жодної відповідальності. І принаймні дві з п’яти країн – членів РБ активно користались цією "ліцензією" після завершення "холодної війни". Спочатку США дозволили собі розбомбити Югославію і Ірак, а потім Росія - Грузію і Україну. Зараз нарешті ці дві країни трошки порозумілись між собою - і замість відновлення верховенства права у міжнародних відносинах вже спільно бомблять Сирію. Що ж робити іншим, які не мають цієї "ліцензії" на вбивство, чи, як у випадку з Україною, самі стають прямою жертвою цинічної, нахабної і безкарної агресії? Відповідь очевидна.

Питання скасування права вето в РБ ООН час від часу піднімалося в контексті розмов щодо реформування системи ООН. З кінця 1990-х рр. було запропоновано низку ініціатив щодо підвищення ефективності ООН у запобіганні та врегулюванні конфліктів. Один із варіантів — це взагалі відмовитись від права вето як пережитку "холодної війни". Але проблема полягає в тому, що право вето закріплене в статуті ООН, і для того, щоб від нього відмовитись, потрібні зміни до статуту ООН. А будь-які зміни до статуту мають бути підписані й в обов’язковому порядку ратифіковані п’ятьма постійними членами РБ ООН. Якщо навіть один з них не підпише, або підпише, але не ратифікує, то жодної зміни до статуту ООН внести неможливо. Але є і багато інших варіантів – замінити право вето однієї країни на "подвійне" вето. Це означає, що якщо якась одна країна запроваджує вето, то воно вважається недійсним до тих пір, поки його не підтримає ще мінімум один з постійних членів РБ. Інший варіант – визначити коло питань, щодо яких право вето не може застосовуватися – як, наприклад, грубі порушення міжнародного права, масові злодіяння проти людства тощо.

Однак через відсутність політичної волі ці ідеї все ще залишаються ідеями, у той час як полум’я війн забирає нові і нові жертви. Війна досягла і центру Європи – України, яка має прямі безпекові гарантії з боку усіх п’яти країн – постійних членів РБ ООН. Але замість захисту і покарання агресора українцям було запропоновано телевізійні шоу з "пікіровками" російського і американського постпредів. Жодних дієвих рішень для виконання своєї головної мети – захисту миру і безпеки у світі, недопущення чи покарання агресора, як це зафіксовано у статуті організації, Рада безпеки так і не прийняла.

Чи є способи обійти право вето країни агресора? Так, принаймні декілька з них Україна точно могла використати, але раніше. Зокрема, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 377А "Об’єднані заради миру" передбачає, що у випадку нездатності РБ ООН з огляду на використання окремими постійними членами свого права вето виконати свою головну місію – захистити міжнародний мир і безпеку, відповідне рішення може прийняти Генеральна асамблея ООН, включно із застосуванням санкцій щодо агресора чи використанням військової сили. Головною умовою для використання даної Резолюції є наявність фактів неспроможності (!!!) РБ ООН прийняти рішення щодо захисту миру та безпеки.

За останні 66 років дана Резолюція використовувалась 10 разів, внаслідок чого скликалась Надзвичайна Спеціальна сесія (НСС) ГА ООН, було навіть прийнято рішення щодо створення миротворчого контингенту ООН. Шанси на прийняття такого рішення ООН щодо покарання РФ у 2014 – на початку 2015 року були дуже високими. Але після 17 лютого 2015 року вони стали мізерними, оскільки у той день РБ прийняла Резолюцію 2202, якою "узаконила" Мінські домовленості. А отже, з цього дня звинувачувати РБ ООН у нездатності прийняти рішення щодо конфлікту в Україні і покарання агресора рішенням надзвичайної сесії Генасамблеї ООН стало неможливим. Саме бажанням Росії уникнути можливості використання Резолюції "Об’єднані заради миру" і можна пояснити поспішність, з якою було прийнято Резолюцію РБ ООН щодо Мінських домовленостей. Однак зрозуміти, чим були продиктовані небажання української дипломатії застосувати Резолюцію "Об’єднані заради миру" і згода з прийняттям резолюції РБ ООН 2202, окрім як непрофесіоналізмом чи підігріванням агресору під прикриттям антиросійської риторики, поки що неможливо.

Тепер від України Радбез ООН вимагатиме виконання Мінських домовленостей, за якими Росія взагалі не є стороною конфлікту, а отже - не може бути покарана.

У цій ситуації очевидно, що треба змінити порядок денний переговорного процесу – наприклад, жорсткою вимогою включення туди питання Криму, яке ігнорується Мінськими домовленостями. Для нас Крим не менш важливий ніж Донбас, адже безпека неподільна. Не може бути спокою і миру в Європі, якщо агресор анексував воєнною силою територію іншої країни. Тому потрібно поставити на розгляд РБ ООН декілька резолюцій щодо Криму, а після застосування російського вето – винести питання на розгляд Генасамблеї ООН і прийняти відповідну резолюцію там щодо примусу агресора до миру.

Ключовим тут має бути прийняття будь-якого політичного документу Генасамблеї, де Росія буде класифікована як агресор, сторона конфлікту. Це відкриє можливості для застосування статті 27 статуту ООН, за якою сторона, що бере участь у конфлікті, повинна (тобто зобов’язана!) утриматись від голосування. Визначення саме ОРДЛО, а не РФ стороною конфлікту у Мінських домовленостях, є найбільшою поразкою дипломатії під керівництвом Петра Порошенка. Помилкою, яка дорого коштуватиме майбутній Україні, якщо не вдасться у іншому документі класифікувати Росію як стороною конфлікту.

Якщо ж вдасться досягти прийняття навіть декларативного документу надзвичайною сесією ГА ООН щодо російської агресії та запровадження санкцій (навіть дуже слабких) чи інших засобів примусового характеру щодо РФ, то одразу можна і використати іншу, п’яту статтю статуту ООН, за якою призупиняються права і привілеї члена ООН країни, до якої використовуються примусові засоби ООН. У випадку Росії таким чином буде призупинено її право вето.

Абсолютно реалістичний шлях. Правда, якщо для того, щоб зрозуміти необхідність роботи над обмеженням російського права вето, нинішній українській владі знадобилось два з половиною роки, то скільки знадобиться для описаного вище сценарію, важко передбачити. Тим часом перемир’я на лінії контакту виносить на порядок денний мирного врегулювання в Україні зовсім інші питання. Світ сьогодні вже не чекає від нас інноваційних ідей щодо позбавлення Росії права вето чи реформи ООН. Світ чекає прийняття нової Конституції, амністії терористам та їх легітимізації шляхом проведення там виборів. Світ чекає цього не тому, що він хороший чи поганий, підтримує не Україну, а Росію, чи навпаки. Світ чекає на це, бо ми самі погодились з таким сценарієм врегулювання у Мінську 12 лютого 2015 року і дозволили такому сценарію отримати статус резолюції Радбезу ООН. Тому трошки запізно вже говорити про "призупинення права вето в Радбезі ООН для країни-учасниці збройних конфліктів". Треба провести широке суспільне обговорення щодо того, що нам робити з конституційними змінами/амністією/виборами, отримати хоча би якийсь консенсус з даного питання, прийняти якесь невибухове рішення, яке дозволить нам показати прогрес у виконанні Мінських домовленостей – і тоді вже говорити про російське право вето.

Україна як жертва російської агресії з перших днів війни повинна була бути флагманом роботи над визнанням Росії агресором, обмеженням її права вето і реформи ООН у цілому. Втім, краще пізніше, аніж ніколи.

Василь Філіпчук, український дипломат, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень

Link to comment
Share on other sites

Совбез создавался как клуб ядерных держав и предполагалось, что право вето лучше ядерного удара. Поэтому для лишения кацапии права вето для начала нужно у нее отобрать ядерное оружие. Sounds like a plan.

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Численними випадками мовчання з приводу життєво важливих питань та вибухонебезпечних конфліктів Рада Безпеки ООН сама собі сильно нашкодила. Якщо нічого не зміниться у ситуації, коли вона сама себе блокує накладанням права вето, все гучніше лунатимуть голоси, які ставлять під сумнів існування самого цього органу. І не дарма! Для чого потребує світ Раду Безпеки, щодо якої лише в одному можна бути впевненим: у блокуванні самої себе.
Link to comment
Share on other sites

Але ж існують шляхи зняття вето. Вони є.

Не в кризовому стані, як зараз.

Але, є інші можливості, наприклад Рада Європи може ініціювати свій трибунал, але яке буде його визнання?

Link to comment
Share on other sites

"Організація Об'єднаних Націй необхідно реформувати.
  За словами екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, питання про реформування Радбезу ООН і самої організації "висить у повітрі" вже близько 40 років, передає "Обозреватель".
"ООН, як інституція, втрачає вплив на світові процеси, а Рада безпеки організації демонструє абсолютну нездатність виконувати свої функції зі зміцнення міжнародної безпеки, запобігання і вирішення конфліктів. Зокрема, це добре видно на прикладі України. Тобто, без реформ не обійтися", – вважає Володимир Огризко."

Link to comment
Share on other sites

"1 жовтня, 2016
Росія на місяць очолить РБ ООН
 Російська федерація перебере в суботу головування в Раді Безпеки ООН
Про це повідомляє  ТАСС.
Перша зустріч Радбезу під головуванням Росії пройде 3 жовтня, коли буде затверджено програму роботи на поточний місяць. У той же день постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін дасть прес-конференцію, на якій розповість про заплановані на жовтень заходи."

http://espreso.tv/news/2016/10/01/rosiya_na_misyac_ocholyt_rb_oon

--------------------

Країна агресор очолює Раду БЕЗПЕКИ. Гарна "огранізація"!

Link to comment
Share on other sites

Країна агресор очолює Раду БЕЗПЕКИ. Гарна "огранізація"!

 

Це виглядає, як повний нонсенс.

 

це просто дуже яскравий наочний приклад ефективності ООН і іі відповідності наявній ситуації в світі

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

Країна агресор очолює Раду БЕЗПЕКИ. Гарна "огранізація"!

 

Це виглядає, як повний нонсенс.

По факту, мы имеем глубочайший кризис мировой системы безопасности. Но, учитывая масштабы, его развязка будет нескоро. Но, она обязательно будет.

Змінено користувачем Йожин з бажин
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

"Арабські країни-члени Ради співпраці Перської затоки звернулися в суботу до Організації Об’єднаних Націй із вимогою втрутитися й домогтися зупинення повітряних ударів авіації влади Сирії і Росії в місті Алеппо, внаслідок яких загинули сотні цивільних людей.
Як заявили Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Кувейт, Оман і Катар – країни, де при владі перебувають суніти, – ці повітряні удари систематично знищують частину міста і становлять «кричущу агресію, що суперечить міжнародному праву».
   За повідомленнями, Франція працює над проектом резолюції Ради безпеки ООН, що мала б закликати до перемир’я в Алеппо і назвати будь-яку країну, що виступить проти нього, винною у воєнних злочинах. Наразі не ясно, які перспективи має такий текст у Раді безпеки, де Росія має право вето.
   Перемир’я в Сирії, зокрема і в Алеппо, про яке домовлялися Вашингтон і Москва, вже було оголошене, та минулого місяця воно зірвалося. Після цього сирійські урядові війська і їхні союзники за підтримки повітряних ударів Росії почали наступ на оточену східну частину міста Алеппо, яку контролюють супротивники режиму і в якій перебувають також сотні тисяч цивільних мешканців. Цей наступ, у першу чергу повітряні бомбові й ракетні удари сирійської і російської авіації, призвів до загибелі вже сотень мирних мешканців і значних нових руйнувань. У першу чергу ці удари спрямовані проти лікарень та шляхів і інфраструктури постачання оточеної частини міста. Попри широку міжнародну критику, і Дамаск, і Москва заявляють, що не зупинять цього наступу."

http://www.radiosvoboda.org/a/news/28026789.html

Link to comment
Share on other sites

было?

 

В ООН призывают ограничить право вето постоянных членов Совбеза

 

Верховный комиссар ООН по правам человека Зейд Раад аль-Хусейн призвал ограничить право вето постоянных членов Совета безопасности ООН. Об этом сообщает  РБК-Украина со ссылкой на AP.
 
По его словам, право вето должно быть ограничено при решении вопросов военных преступлений, преступлений против человечности и геноцида. 
 
"Я твердо уверен, что настало время для сильного лидерства и решительных действий и что Совет безопасности ООН должен без промедления утвердить критерий, ограничивающий право членов на использование права вето, когда имеется серьезная обеспокоенность, что совершены военные преступления, преступления против человечности или акты геноцида", - сказал он. 
 
Также он добавил, что авиаудары (в том числе российскими ВВС) в последние 10 дней по сирийскому городу Алеппо стали "самыми интенсивными", несмотря на то, что война в стране длится с 2011 года.  
Link to comment
Share on other sites

Та ж сама новина,але з іншого сайту.

-----------

"Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн закликав змінити правила Ради Безпеки ООН, щоб обмежити використання постійними членами права вето.
  «Він каже, що Рада Безпеки повинна прийняти правила, щоб обмежити використання права вето у випадках військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду», – пише Associated Press.
  Аль-Хусейн назвав катастрофою ситуацію в Алеппо, де урядові сили продовжують атаки на утримувані повстанцями райони міста. За його словами, атаки протягом останніх 10 днів на утримувані опозицією райони Алеппо були найінтенсивнішими з початку громадянської війни в Сирії.
  Наразі право вето в РБ ООН мають США, Франція, Велика Британія, Китай і Росія, яка є союзником уряду Сирії. Крім того, Росія надає різноманітну підтримку сепаратистам на Донбасі."

http://zaxid.net/news/showNews.do?komisar_oon_z_prav_lyudini_visunuv_initsiativu_shhodo_obmezhennya_prava_veto_u_radi_bezpeki&objectId=1405666

Змінено користувачем parus32
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...