Françoise Опубліковано 23 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 23 серпня, 2017 Olga Ruda22 August at 10:12 · Chicago, IL, United States · Посилки в УкраїнуВ перерві концерту класичної музики в чиказькому Гренд-парку я несподівано почула рідну мову:- Гарна вишиванка...Я зупинилась і озирнулася. На мене дивився худорлявий чоловік, на вигляд середнього віку. (От недаремно цього суботнього дня мені захотілося вбрати свою нову вишиту сорочку).- Дякую! Подобається концерт? - я старалась бути ввічливою.- Неймовірно гарний! Я був і на репетиції, і на вчорашньому... І сьогодні знову прийшов.За якісь декілька хвилин я вже знала про чолов"ягу практично все: скільки він років в Гамериці, де працював, чим займався і звідкіля родом. Одразу ж перескочив до позитиву - до благодійності.- Важке життя в Україні. Бідують люди. Я допомагаю, як тільки можу: збираю по знайомих і сусідах старі речі і відправляю туди. Останнім разом майже 100 долярів за пересилку заплатив. Ходив по людях збирав окуляри, зубні протези, дитячі іграшки... Я не був в Україні майже 30 років, але не забуваю...Кузинці з Херсону висилаю.І далі, і далі, і далі...Проте, я вже не слухала. Мені вкрай потрібно було відійти. Від нього. Непотрібні зубні протези?!Я давно помітила, що деяким іммігрантам, які давно виїхали з України, мариться, що сучасні українці живуть, як бездомні волоцюги: вбираються у що "Бог послав", аби лиш прикрити грішне тіло, тиняються по смітниках в пошуках якоїсь потрібної речі, їдять пісну бульбу і хліб, та тільки мріють, щоб хтось з Гамерики прислав їм "вживані зубні протези чи старі окуляри".Мене мало не розірвало від "напливу почуттів". Я згадала одну хвилюючу подію зі своєї юності. Ми з сестрою були вже підлітками, заглядалися на хлопців й, закономірно, нам дуже хотілося вбиратися. А вбирати практично не було що. Наші батьки вважали, що кожна дитина має мати те, що їй "життєво необхідно": в першу чергу шкільну форму, светер і теплий одяг, а в другу - щось "на вихід", "щоб було в чому вийти в неділю і одягнути до церкви на Великдень".Саме в цей совіцький час тотального дефіциту, але вже й деякої "відлиги" - коли дозволили отримувати посилки з-за кордону - нам несподівано, наче грім серед ясного неба, прийшла досить велика пачка з Англії, від маминого кузена Штефка. Кузен опинився в Туманному Альбіоні по Другій світовій війні з таборів для переселенців; там він знайшов дружину й у них народилося три дочки. Раз в рік вони присилали нам листи і святкові картки на Різдво та Великдень, вселяючи в мамине серце надію отримати колись бодай який-небудь подарунок.І ось, прийшло щастя і на нашу вулицю! Розкривати пачку зібралася уся родина. Тато приніс ніж і акуратно розрізав заліплений клейкою стрічкою верхній бік. Мама почала витягувати, як факір з печери скарбів, по-черзі речі.Після перших "подарунків", ми усі, включаючи стійку до катаклізмів маму, не могли повірити своїм очам. З пачки виходили на світ Божий якісь старі облізлі сведри, запрана сіра білизна, дитячі зношені райтузи, стара постіль, сукенки з кремплінів якогось довоєнного пошиву .... - складалося враження, що хтось добряче перевірив усі англійські "секонд-хенди". Ми усі заніміли. Першим "здався" тато: ні слова не кажучи, він піднявся і пішов на кухню (мабуть пити чай, подумала я ). Другим "відпав" молодший брат - йому видно, надоїло спостерігати над нашими сумними маніпуляціями. Мама і я з сестрою не здавалися.Нас добив грубий прогумований безрозмірний дощовик зеленого кольору, який займав чи не 1/3 пачки. Мама зітхнула:- Була би корова, то можна було б пасти в дощ у цьому "плащику".Маминого жарту ми не зрозуміли. Корови не було. Була 3-кімнатна хрущовка на 4-му поверсі.В житті у мене було чимало гірких розчарувань, втрат, зрад та безгрошів"я. Проте, здається, жодного разу я не була так глибоко розчарована, ображена і, навіть, зла, як того осіннього дня. Посилка з Англії надовго вибила мене з колії.Тому, коли я чую чи бачу, що хтось висилає в Україну - в цю сучасну, красиву, модну країну, цим розумним, інтелігентним, освіченим людям якесь гі.но, непотріб - мені просто фізично боляче. І вдвічі важче, що я не можу нічого сказати. Я була на місці тих людей, які отримували такі посилки.Ніколи не забуду це.Краще вони б ніколи нічого не висилали. ++++ Link to comment Share on other sites More sharing options...
Pasha Опубліковано 23 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 23 серпня, 2017 Да уж Link to comment Share on other sites More sharing options...
Pasha Опубліковано 23 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 23 серпня, 2017 (змінено) В Шикаго есть такая себе Украинская Околица ( Ukrainian Village ), там и не такого насмотришься. Говорю о том что видел своими глазами. Змінено 23 серпня, 2017 користувачем General Link to comment Share on other sites More sharing options...
Pasha Опубліковано 23 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 23 серпня, 2017 Там я в первый раз в жизни переосмыслил понятия что такое рагуль и жлоб Link to comment Share on other sites More sharing options...
Pasha Опубліковано 23 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 23 серпня, 2017 (змінено) Я не преставляю как можно жить в том социуме. Даже на Брайтоне не так мрачно, там хоть веселее что ли, а эти все время ноют шо грошэй мало. Работают мужики почти все на " контракторке " ( стройке ), бабки после оплаты моргича ( кредит за дом) и всех биллов почти все пропиваются. А бабы или сидят дома или бэбиситтерами. Или пидмывають старого. Как там пьют ( запойные алкоголики там почти все, и процентов 50-70 наркоманы ) и что потом творят это отдельный рассказ, я как то пару раз был на таких " сходках ".....Эти " украинцы " в высшей степени неприятные. Тот, кто там не был, не поймет Не хочу обосрать наших Американских Украинцев, их там есть и не мало, но к сожалению что я видел за время своего пребывания в Штатах ( почти 8мь лет, эпизодически но минимум раз в год от пары месяцев ) это минимум 85% такого лошья что описал. Даже 95. Змінено 24 серпня, 2017 користувачем General Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 24 серпня, 2017 Автор Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Я там поки що не була але Брайтоном погуляла. Засалений занюханий клоповник. Гід так і сказав, кажу - я тебе завезу, сама переконаєшся. Я й не сумнівалася в його словах, просто було цікаво.Заповідник занюханого совку Link to comment Share on other sites More sharing options...
Abamenkov Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 О чем высер вообще? И до Америки зрадоебы добрались? 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Abamenkov Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Я не преставляю как можно жить в том социуме. Даже на Брайтоне не так мрачно, там хоть веселее что ли, а эти все время ноют шо грошэй мало. Работают мужики почти все на " контракторке " ( стройке ), бабки после оплаты моргича ( кредит за дом) и всех биллов почти все пропиваются. А бабы или сидят дома или бэбиситтерами. Или пидмывають старого. Как там пьют ( запойные алкоголики там почти все, и процентов 50-70 наркоманы ) и что потом творят это отдельный рассказ, я как то пару раз был на таких " сходках ".....Эти " украинцы " в высшей степени неприятные. Тот, кто там не был, не поймет Не хочу обосрать наших Американских Украинцев, их там есть и не мало, но к сожалению что я видел за время своего пребывания в Штатах ( почти 8мь лет, эпизодически но минимум раз в год от пары месяцев ) это минимум 85% такого лошья что описал. Даже 95.Кто поуспешней перебираются за город, понятное дело. Как и везде в США. Те, что остались, перебиваются в лачугах.https://www.redfin.com/neighborhood/35021/IL/Chicago/Ukrainian-Village Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 24 серпня, 2017 Автор Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 О чем высер вообще? И до Америки зрадоебы добрались? Я поки що толерантно скажу, що "зрада чи перемога" тут взагалі не фігурують. Якщо ви звісно текст читали. Припустимо цей "висер" співпадає з тим, що відчуваю я та дехто з моїх друзів (з країн що зараз у ЄС). Маємо родичів у Росії, США та Німиеччині, і вони час від часму намагаються надіслати якісь свої речі, що "я розтовстіла на мене більш не налазить".А ви мене питали, чи мені ваш мотлох взагалі потрібен?Про юзані щелепи, що зганано у тексті, я взагалі мовчу, я б таке погребувала ук руки брати Link to comment Share on other sites More sharing options...
Kumpel Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Диаспора, варящаяся десятилетиями в своих гетто это еще тот адок.Причем это касается не только украинцев. Но вся эта высокопарность с собственной успешной колокольни ничем не лучше.А дамочка не хочет спросить у сирот в детском доме, нужны ли им ношеные "гамериканцями" шмотки?А у стариков в домах престарелых или в хосписах?А ношенные костюмы, боты, рюкзаки солдатами американской и немецкой армии, которые грузовиками отправляли никого не обидели случайно? Жлобство оно и в самолюбовании дарящих и в апломбе одариваемых.Проще надо быть... 5 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Abamenkov Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Я поки що толерантно скажу, що "зрада чи перемога" тут взагалі не фігурують. Якщо ви звісно текст читали. Припустимо цей "висер" співпадає з тим, що відчуваю я та дехто з моїх друзів (з країн що зараз у ЄС). Маємо родичів у Росії, США та Німиеччині, і вони час від часму намагаються надіслати якісь свої речі, що "я розтовстіла на мене більш не налазить".А ви мене питали, чи мені ваш мотлох взагалі потрібен?Про юзані щелепи, що зганано у тексті, я взагалі мовчу, я б таке погребувала ук руки братиКто принимает, тому шлют. Мне, например, никто вставных челюстей не шлет. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Euro Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Реюзінг зубних протезів - це діяспора головного мозку. Вони виключно індивідуальні. Link to comment Share on other sites More sharing options...
mc5 Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Є декілька нейузаних, майже задарма. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Kumpel Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Реюзінг зубних протезів - це діяспора головного мозку. Вони виключно індивідуальні. та это вообще какой то бред.Хто хоть раз бывал у зубного врача тот понимает, что это разово и сугубо индивидуально.Надо найти этого чувака на фейсбуке, пусть объяснит... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Dilbert Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 краще б допомогли грошами $$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$ 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
pent@gon Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 У нас на Західній ще з кінця 80-х почалися "пачки з Америки" та "дарунки з Канади", ойой, скільки я таких історій знаю Link to comment Share on other sites More sharing options...
DA' Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Link to comment Share on other sites More sharing options...
snow_bird Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Ненавиджу жлобанів, це не важливо вони діаспоряни чи наші. Благодійність - це така штука, яку людина робить для себе, щоб почуватись добре...ну ото вони і є те дрантя, яке вони "жертвують". Навіщо переміщувати в просторі сміття? Витрачати на це гроші, бензин і час? Краще пожертвувати ці гроші, хай невеликі, або нічого взагалі, якщо не хочеться.Але нє...- треба тягти всцяне, всране дрантя, переміщувати його на сотні і тисячі кілометрів - щоб волонтери чи жертви такої "благодійності" побачили, що ти мерзенна смердючка, що не поважає ні себе, ні інших людей...Особливо дивують мамаші з малюками - всі, в кого діти, знають, що від них залишається купа одягу з бірками, нового, бо вони так ростуть, що перестрибують розміри та і надаровуть всього зазвичай дуже багато, особливо маленьким... Але то вони видно ховають у лантухи для внуків і правнуків, щоб воно зогнило - а тягнуть "ніщасним дєтдомавцам" драні, засрані, запрані колготки - бо "жалко викинути" ФуууууЖлобани - вони безсоромні зовсім - "не бачать" ні написів, де написано в якому стані приймають речі, а коли їм говориш "нафіг ви притягли ці смерючи лахі" (це звісно неправильно, але ж хіба втримаєшся ) абсолютно не знічуючись "а шо такоє, жалко викинуть" Насправді таких людей дуже мало, 95% купують нове, що просять благодійні організації, або приносять в ідеальному стані- випране, випрасуване і гарно запаковане Як і у всьому - хороших людей переважна більшість 4 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Françoise Опубліковано 24 серпня, 2017 Автор Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 Я, до речі, у секонд-хендах таки бачила якісь прилади, як не щелепи то чи пластини чи ще якась фігня. Я гадаю тут якось переживуть той факт, що я не досліджувала ретельно що саме то було Link to comment Share on other sites More sharing options...
A.I. Опубліковано 24 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 24 серпня, 2017 судя по количеству секондов даже в Киеве, не сильно народ харчами перебирает 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
Вуйко_З_Онтарио Опубліковано 25 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 25 серпня, 2017 Я перестал удивляться. Хотим побороть коррупцию и ищем где бы подешевле да в обход закона порешать личные дела. Фи на адресный секонд хенд а зачастую и новые вещи дареные от души, а секонд хенд магазины уже на каждой улице почти. И это в благополучных Черновцах. Что уж об остальной Украине говорить. Вообще то риторика одна и сверху и снизу: дайте денег а потом идите нахер и не учите нас жить. Однажды сильно накололся с этим. Теперь как в анекдоте: как пишется никому и ничего? Пысы. Юзаные челюсти- это родственники распятых мальчиков. Смешные и убогие разом с тем кто это придумал. 1 Link to comment Share on other sites More sharing options...
лєса Опубліковано 25 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 25 серпня, 2017 Пысы. Юзаные челюсти- это родственники распятых мальчиков. Смешные и убогие разом с тем кто это придумал. ето не роцтвенники.ето их челюзди и есть... Link to comment Share on other sites More sharing options...
Pasha Опубліковано 30 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 30 серпня, 2017 Сегодняшняя ситуация. Должны были передать через одного из этих " диаспорян из околыци " мне недешевую передачу. Перелет у него был Чикаго - Лондон - Киев, в Лондоне утренняя пересадка ( сидело в аэропорте ночь ). Летело оно с двумя маленькими детьми. Ждали его в Борисполе почти два часа, как оказалось не долетело - нажралось ночью так, что его не пустили на рейс. Сейчас где то обрыганное и обосранное в трезвяке аэропортовском, детей куда то забрали. Это вам еще раз про " уникальную нацию ", блядь. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Kot Опубліковано 31 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 31 серпня, 2017 Сегодняшняя ситуация. Должны были передать через одного из этих " диаспорян из околыци " мне недешевую передачу. Перелет у него был Чикаго - Лондон - Киев, в Лондоне утренняя пересадка ( сидело в аэропорте ночь ). Летело оно с двумя маленькими детьми. Ждали его в Борисполе почти два часа, как оказалось не долетело - нажралось ночью так, что его не пустили на рейс. Сейчас где то обрыганное и обосранное в трезвяке аэропортовском, детей куда то забрали. Это вам еще раз про " уникальную нацию ", блядь. Зря тебе водку передавали. Это провокация! Link to comment Share on other sites More sharing options...
coolzak Опубліковано 31 серпня, 2017 Report Share Опубліковано 31 серпня, 2017 Історія зі щелепами.це буйна сексуальна фантазія авторки щоб показати власне моральне верховенство над нещасними рагулями обаняченими. Link to comment Share on other sites More sharing options...
Recommended Posts