"Видатні досягнення" шоколадної влади

[Agh]

Skoda Auto, дочерняя компания Volkswagen Group, отказалась от намерений создать свой новый мультибрендовый завода в Украине и рассматривает для этой цели другие площадки в Восточной и Юго-Восточной Европе. Однако это решение не связано с намерением переместить производство из Украины, т.е. завод Еврокар продолжит сборку автомобилей Skoda. Об этом заявили в компании Еврокар, сообщает Интерфакс-Украина.

 

«Skoda, как системообразующий автомобильный инвестор, определяя по поручению Volkswagen Group потенциальное место для нового мультибрендового завода, после тщательного анализа сократила выбор до четырех стран Восточной и Юго-Восточной Европы. Украины среди них нет. По официальной информации Skoda Auto ожидается, что окончательное решение о площадке будет принято в течение ближайших месяцев. В ответе на наш запрос Skoda Auto также отметила, что создание нового мультибрендового завода, тем не менее, не связанно с перемещением производства из Украины», — сообщили в компании.

 

В Еврокаре пояснили, что вопрос расширения производственных мощностей в Volkswagen Group и в Skoda Auto в частности назрел еще несколько лет назад – сегодня заводы Skoda работают со 120%-й загрузкой мощностей, применяя многосменный рабочий режим.

 

«Еще в 2017 году Украину посетил председатель Skoda Auto, по результатам встречи которого с главой украинского правительства был сформирован ряд пожеланий к украинской власти в контексте рассмотрения Украины в качестве внешней производственной площадки для Skoda с учетом удобной логистики, соглашения о зоне свободной торговли с ЕС, наличия подготовленных трудовых ресурсов и более низкой стоимости рабочей силы (почти вдвое) по сравнению с европейскими странами», — напомнили в компании.

 

В Еврокаре отметили, что за это время Украиной так и не были предложены условия, которые привлекли бы потенциального инвестора.

 

«В Украине до сих пор не работают таможенные и налоговые стимулы для деятельности индустриальных парков, хотя соответствующие законопроекты были приняты в первом чтении еще в 2016 году, не воплощена в реальность анонсированная 15-летняя стратегия развития рынка электромобилей, не рассмотрены законопроекты для поддержки производства электромобилей, которые внесены в повестку еще в начале года», — констатируют в компании.

[shurken]

Хрень какая-то. Еврокар в таможенной зоне работает. Непонятно, какие они льготы хотели, растаможку и так опустили ниже плинтуса.

 

У нас скорее траблы с рабочими руками.

Змінено 24 березня, 2019 користувачем shurken

[Вуйко_З_Онтарио]

Плюсую. ЗАказывал кое-что на украинских мощностях. Качество такое, что на Западе то непродаваемо. Есть конечно исключения. но на то они и исключения.

[vkhavr2]

https://24tv.ua/pochemu_rabotnikam_sbu_vse_shodit_s_ruk_ili__diversantyi_i_shpionyi_n1132407

 

Как работник СБУ сливал информацию России и почему он до сих пор не наказаны?

 

С большим шумом в РФ прошла пресс-конференция предателя – подполковника СБУ Василия Прозорова, который служил экспертом Антитеррористического центра СБУ, служил в штабе АТО с мая 2014 года, передавал врагу в самое тяжелое время информацию, представляющей государственную тайну.

Это очень плохой день для СБУ – российские спецслужбы постарались испортить 27 годовщину, и предъявили предателя, который занимал на войне достаточно высокопоставленное положение. Это действительно провал СБУ. Провал, из которого необходимо сделать выводы, пересмотреть кадровую работу.

Василий Прозоров 1975 года рождения. В СБУ проходил службу в должности эксперта-консультанта в одном из самых бесполезных до войны подразделений – Антитеррористическом центре (АТЦ) СБУ. Никаких навыков в антитерроре у Прозорова нет. АТЦ был для ряда сотрудников отстойником, куда переводились, чтобы ничего не делать в оперативных подразделениях и следствии, и ни за что не отвечать, просто находясь на должности и отбывая выслугу лет. Никакой антитеррористической деятельности и реалистичных маневров СБУ не проводило, структура значилась на бумаге и по штату, готовность к войне вот с такими "экспертами", конечно, была почти нулевой.

И вот пришла война – а в АТЦ оказалась пара адекватных людей и просто случайный балласт. Теперь этот балласт начал выполнять ключевые государственные задачи. Вот так отрицательный отбор в АТЦ СБУ привел к выдвижению в штаб АТО подполковника Прозорова. Туда, где были нужны инициативные, мотивированные, боевые, оказался человек, который был профессионально не состоятелен. Безусловно, это прокол №1 – таким случайным людям карьерный рост противопоказан.

К сожалению, в штаб АТО Прозоров попал в мае 2014 году, и служил там длительное время, сливая информацию российским спецслужбам. Да, он выполнял в штабе АТО не самые важные задачи – например, его посылали конвоировать захваченных наемников. Прозоров вспоминал Володю Парасюка на аэродроме Мариуполя – и действительно, Володя его помнит, он приезжал забирать захваченных "Днепром" наемников:

Я пересікався з Прозоровим коли ми з киїськими СБУшниками затримали одного чоловіка, який вивозив в Росію людей для проведення навчання у якості терористів. Прозоров приїзжав у складі групи етапувати затриманого.

То есть когда надо было послать кого-то сопровождающим и оформляющим документы – ехал Прозоров. Но за счет общения с людьми, принимавшими решения, и видевшими в Прозорове "своего", он мог получать важные кусочки важной служебной информации.

Прозорова отличало регулярное употребление алкоголя, но на это длительное время закрывали глаза. Дошло до того, что на него составили рапорт – как это и отметила СБУ в официальном сообщении. Подполковник напился и голым пошел гулять и дебоширить по коридорам общежития. Прокол № 2 – за алкоголизм сотрудников надо увольнять немедленно, а не давать дослуживать.

А теперь расскажу неофициальную информацию от источников в СБУ, которая, конечно, требует проверки. Прозоров несколько лет был в разработке внутренней безопасности СБУ. После отбытия ротации в штабе АТО в 2015 году Прозоров поехал в отпуск... в Российскую федерацию! И вернулся, в РФ его не задержали!

Читайте также: Украинцы пускают все на самотек, или Кто должен спасать страну

По возвращению его задержали сотрудники ВБ по подозрению в шпионаже, и выпустили под подписку о не выезде. Однако никаких улик преступной деятельности не было.

Прокол №3 – сотрудники силовых структур, негласные связи которых с РФ обнаружены, подлежат немедленному задержанию на длительный срок проведения проверки. К сожалению, мы видим, что в Украине многие руководители силовых структур в случае обнаружения связей с РФ продолжают службу. Так, генерал СБУ Сергей Семочко оформил своей жене российское гражданство в Крыму, его семья поддерживает контакты с оккупированными террриториями, это установило официальное расследование, но он продолжает служить – сейчас первым замом начальника Службы внешней разведки. начальник Генштаба Виктор Муженко открыто заявил, что он в разгар сражений обсуждал свои действия с руководством ГШ РФ.

Сергей Семочко / Фото nv.ua

В общем, после задержания Прозорову уже не доверяли, он был под наблюдением ВБ. Ему вернули служебное удостоверение, он ездил на Донбасс, его даже выслали на обучение в Литву, разумеется, на курсы, где не было ничего секретного. Его возможности были резко ограничены. Однако выявить каналы связи с РФ у Прозорова не удалось.

Прокол №4 – контакты с РФ были, надо сделать выводы, почему не удалось выявить.

Прозорова уволили по достижении ним минимально возможной выслуги – 19 лет.

В декабре 2017-го ВБ решило найти доказательства преступной деятельности во время внезапного обыска. Но во время обыска ничего компрометирующего найти не удалось. Прозорова пришлось отпустить. На следующий день он выехал в Беларусь, а оттуда – в РФ.

Прокол № 5 – нам необходимо законодательство, которое позволит контрразведке принимать действенные меры по борьбе с диверсантами и шпионами. Нельзя подозреваемых в шпионаже судить обычными законами – здесь нужны законы войны. Да, все это надо контролировать – но шпионов надо задерживать на длительный срок, без всякой огласки и допуска адвоката, чтобы выявить действия агентуры противника. Однако все это сейчас невозможно.

Дело Прозорова показывает необходимость обновления кадров нашей спецслужбы и усиление подразделений контрразведки и внутренней безопасности. Прозоров в своем выступлении говорил под диктовку российских спецслужб, это была просто пропаганда, целью которой было испортить настроение руководству СБУ в день СБУ.

Дело говорит о том, что на военной службы снисходительность к профнепригодным людям стоит очень дорого, потому что такие неудачники – лучшая вербовочная среда для спецслужб противника. Такая информация может отпугивать хорошую агентуру, создает в обществе представление, будто в "конторе" все "течет", противодействовать противнику неспособны.

Из этого надо делать выводы:

1. Противник реально боится СБУ и проводит спецоперации для дискредитации деятельности СБУ. и прежде всего контрразведки, потому что обеспокоен проблемами, которые создают для РФ украинские спецслужбы.

2. Прозоров озвучил информацию, которая не является совсекретной, не засветил актуальные проблемы и кадры СБУ. Это значит, что он реально плохо осведомлен и был отсечен от основного массива информации.

3. Российские спецслужбы владеют очень слабыми познаниями о деятельности нашей контрразведки, и называют информацию устами Прозорова, которая не точна. Они пытаются засветить нашу деятельность по уничтожению наемников на оккупированных территориях, не получив точных сведений.

4. Руководство Украины должно наконец обратить внимание на деятельность органов контрразведки и внутренней безопасности СБУ – здесь нужны лучшие материальные условия, самые лучшие кадры, самый жесткий отбор и и самое быстрое задержание или увольнение в случае противоправной деятельности. В настоящее время контрразведчики и сотрудники департамента защиты государственности получают зарплату даже меньше ряда других подразделений СБУ, например "К", которые не направлены на борьбу с РФ.

5. В кадровой работе в СБУ есть серьезные проблемы. Такие дела как дело Прозорова и Семочко требуют не снисходительности, а честного признания вины. Нельзя замалчивать проблемы.

Читайте также: Дискредитация государства, или Как наши элиты связаны с преступным миром

[vkhavr2]

https://24tv.ua/fuks_gladkovskiy_i_vsi_vsi_vsi_shemi_oligarha_viyavilisya_chastinoyu_afer_v_ukroboronpromi_n1132625

 

Фукс, Гладковський і всі-всі-всі. Схеми олігарха виявилися частиною афер в "Укроборонпромі"

 

Павло Фукс недавно увійшов в ТОП-5 українських корупціонерів, які покривають схеми розкрадання бюджету, очолювані Президентом Петром Порошенко.

Під час великого мітингу "Національних дружин" в Києві Фукса на плакатах ставили в один ряд з екс-заступником секретаря РНБО Олегом Гладковським, депутатом Олександром Грановським, і одним з авторів #Сітки підкупу виборців Сергієм Березенком. Чи не занадто гучне звинувачення? Ми зібрали найгучніші схеми, в яких замішаний Фукс, щоб оцінити масштаби його згубного впливу на українську економіку і політику.

Павло Фукс не приховує, що спеціалізується на скупці боргів підприємств в Україні. Однак як процес покупки, так і процес подальшого "віджимання" грошей, за дивним збігом обставин, супроводжують "правильна" організація конкурсів з продажу, де покупець визначається наперед і "правильні" рішення судів. Навіть якщо до цього підприємство і його борги особливо нікого не цікавили, Феміда не була настільки однозначна в суперечці і змагальність учасників зберігалася, то відразу після отримання Фуксом прав на нього, суди різко стають на бік олігарха. Ось найбільш одіозні угоди, проекти і скандали, в яких брав участь Фукс за останні 4 роки з моменту його переїзду з Росії в Україну.

1. Господар київського метро

Перший гучний скандал, пов'язаний з ім'ям Фукса – це покупка корпоративних прав компанії "Укррослізинг", яка ще за часів Януковича надала в лізинг вагони Київського метрополітену. Коли підприємець купив цю компанію, то через суд зумів "розігнати" розмір боргу Київського метро з 300 млн грн до 2 млрд грн.

Ключове рішення було прийнято безпосередньо суддею Київського господарського суду – Вадимом Босим, ​​і саме ним в підсумку було затверджено мирову угоду, що фіксує збільшення заборгованості і безумовне зобов'язання метрополітену її оплатити.

В результаті, після цього тарифи на проїзд у столичній підземці були збільшені на 60%. Це додаткові 3 грн і направляються з кишень киян і гостей столиці в кишені Фукса.

Нещодавно Фукс заявив, що продав проект австро-угорському інвестиційному фонду і більше не заробляє на киянах. Однак, насправді він просто перейменував компанію "Укррослізинг" і використовував нове благозвучну назву "Австро-Угорська лізингова компанія", засновник компанії залишився колишнім – "Укррослізинг Сайпрус Лімітед".

Кінцевим же власником цієї кіпрської офшорки до 21.01.19 значився безпосередньо Павло Фукс і тільки потім він переуступив це "успішне" підприємство австрійському громадянинові Ешнеру Уве.

Цікаво, скільки склала сума угоди і скільки податків було сплачено в український і кіпрський бюджет з цієї успішної рейдерської-судової операції, в результаті якої за найскромнішими підрахунками збиток громаді Києва склав близько 1,7 млрд грн.

2. Безкоштовні кубометри газу

Нафтогазовидобувна компанія "Голден Деррік" за часів Віктора Януковича належала частково структурам міністра енергетики Едуарда Ставицького, частково – державі. Після втечі "сім'ї" активи – а це, крім діючих нафтогазових родовищ і виробничих майданчиків, ще кілька десятків ліцензій, в тому числі і на розробку найбільшого в країні Сахалінського родовища в Харківській області – чудесним чином замість повернення в державну власність перекочували до пана Фукси.

Їх, а також нові ліцензії, які без конкурсу і без грошей видав Полтавська обласна рада, "тихим сапом" переоформив на свої структури Павло Фукс, перейменувавши існуючу "стару" компанію в нове європейське обличчя – "Іст Юроп Петролеум". Дальше більше. НАК "Надра України", яка володіла 30% часткою в цій компанії, без конкурсу і відкритого продажу відмовляється від своєї частки в прибутковій нафтовидобувній компанії – несучи прямі втрати для України на користь "щасливого" комерсанта. А тим часом тарифи на газ збільшилися за останні роки 5 років більше ніж у 8 разів.

3. Легалізація та привласнення грошей Януковича

Цю історію світу повідала катарська телекомпанія Al Jazeera. За її даними, побіжний російський олігарх Павло Фукс разом з народним депутатом і газовим олігархом Олександром Онищенком придбали у структур Сергія Курченка кіпрську компанію Quickpace Limited. Покупка обійшлася в $ 30 млн, у той час як ключовим активом компанії були заморожені на її рахунках $ 160 млн в державних облігаціях України і в грошових коштах.

У разі, якщо покупцям вдасться "розморозити" активи (які повинні були б в такому випадку піти до держбюджету України) – їх заробіток міг би скласти $ 130 млн.

Сам Фукс спростовує факт угоди. Проте, він кілька разів ходив на допити з цього приводу в Генпрокуратуру. І доля цих коштів досі покрита "таємницею слідства". Тим більше, що є інформація що в грудні 2018 року, як повідомляли ЗМІ, арешти були зняті саме з цих рахунків. Тобто операція все-таки завершилася очікуваним успіхом, вірніше зі збитками для України в розмірі понад 4 млрд грн.

4. Бізнес по-сусідськи

У 2017 році Фукс обзавівся ділянкою землі на Рибальському острові, який, крім фінансової цінності, знаходився поруч з корисними сусідами. Неподалік розташований клуб Петра Порошенко "5 елемент" і житловий комплекс "Rybalsky". Крім власне основної бізнес ідеї – будівництва багато функціонального бізнес-центру на подобу "Москва-Сіті", що дасть непогані дивіденди і Фуксу, і власникам сусідніх ділянок, Фукс, за налагодженою схемою, негайно заробив на цій землі 80 млн грн за рахунок жителів Києва. Проект "Наші гроші" в подробицях описав, як хитрий олігарх відсудив у столичних платників податків компенсацію за нібито завдані ділянці збитки при будівництві Подільського моста. Цікаво, що поруч на Рибальському острові розташовані і земельні ділянки Петра Порошенка, Ігоря Кононенко та Олега Гладковського, а до недавнього часу там знаходилося Почесне консульство Сейшельських островів – "невеликий сімейний бізнес" батька і сина Гладковських (зараз установа на одній із сусідніх вулиць). Злі язики стверджують, що Фукс не просто хотів стати молодшим бізнес-партнером Президента, але разом з іменитими сусідами і друзями брав участь в реалізації і прикритті відомих на всю країну схем в "Укроборонпромі" через налагоджені канали в судовій системі.

5. 110 млн грн від державного "Укргазвидобування"

Держава в особі НАК "Нафтогаз України" втратило як мінімум 140 млн грн при покупці структурами Павла Фукса боргів, які належать НАК компанії "Укргазвидобування". На аукціоні Фонду гарантування вкладів при стартовій ціні в 229,3 млн грн (сума кредиту з відсотками – 216 млн) борговий портфель продали всього за 110,1 млн грн. А кінцева сума угоди може бути ще нижче, якщо переможець відмовиться від лота. В аукціоні на покупку боргів найбільшої газодобувної компанії взяли участь чотири учасники: "Світ фінансів" (незалежний учасник), "Нафтогаз" (материнська компанія УГВ), "Веста" та "Фінгруп Фактор". Останні дві працюють в інтересах Павла Фукса.

На фінальному етапі торгів обидві компанії подали найбільш високі ціни на пакети, проте різниця між ними – близько 35 млн грн. Тому, якщо компанія "Веста" відмовиться від перемоги (110 млн грн), то актив піде "Фінгруп Фактору" за 75 млн, тобто в 3 рази менше номіналу. При цьому, оскільки "Укргазвидобування" – явно не банкрут, а дуже навіть прибуткова компанія, тому оплатити і 216 млн грн на користь Фукса зможе без особливих проблем, а 110 млн грн будуть записані в чисті збитки. Швидше за все, угода мала ознаки попередньої змови за участю посадових осіб. І якщо ці факти вдасться довести, замішані чиновники Фонду гарантування вкладів і "Нафтогазу" (ст. 364 ККУ) можуть отримати до 8 років ув'язнення.

Секрет успіху

Однак існує важлива деталь, яка об'єднує зазначені вище випадки між собою (крім, природно, головного бенефіціара) і є секретом "успіху". Всі правоохоронні органи і суди діють і приймають рішення швидко і на користь тільки структур Павла Фукса (навіть в разі якщо до цього суперечки йдуть довго і ретельно – як у випадку з метрополітеном). А якщо щось йде не так, то завжди посильну допомогу надають співробітники Служби безпеки України. Все це говорить про широкий доступ Фукса до різних інструментів переконання і примусу до світу невдачливих "жертв", тобто за підсумком громадян України.

Чому ж так відбувається?

Думаємо відповідь потрібно шукати в мережі знайомств пана Фукса, його друзів і партнерів, які із задоволенням підтверджують своє близьке знайомство з ним. Тут і "куратор судової системи" Олександр Грановський, разом з яким відбуваються зустрічі в адміністрації Президента, і головний з обороноздатності Сергій Пашинський, і широковідомий Олег Гладковський і багато-багато інших сильних світу цього, про яких не раз писали різні ЗМІ.

Це говорить про те, що Павло Фукс і його покровителі є частиною одного системного корупційного механізму, метою якого є викачка грошей з державного бюджету і кишень громадян. Адже навіть грубий аналіз всього декількох епізодів свідчить про збитки понад 6 млрд грн.

При цьому (не) втручання СБУ, яка не помічає "успіхів" російського олігарха, змушує згадати численні скандали і розслідування проти 

 Павла Демчина, який курирує саме ці питання у відомстві.

Очевидно, що розслідування такої одіозної фігури як Фукс, а також його високопоставлених державних помічників, розкриє багато інших схем розграбування українського народу. Однак саме принциповий і незаангажований підхід до такого роду справ повинен стати лакмусовим папірцем для антикорупційних органів щодо їх реальної прихильності цінностям боротьби з корупцією на вищому рівні в інтересах їх наймачів – нас з вами.

Автор Сергій Сметанін

[vkhavr2]

https://24tv.ua/proval_borotbi_z_koruptsiyeyu_pokrokova_istoriya_yak_derzhava_pereshkodzhala_roboti_nabu_nazk_i_sap_n1132582

 

Доводить до краху: як влада покроково знищує антикорупційні органи

 

Через 5 років після Революції Гідності жоден високопосадовий корупціонер не покараний. А причина цьому – безперервне намагання влади втрутитись у роботу антикорупційних органів та зруйнувати ланцюжок взаємозв'язку між ними.

Є одне мистецтво, яким майстерно оволоділи досвідчені українські політики. Це мистецтво перевзуватися в повітрі. І ще — записувати собі в заслуги те, до чого не мають стосунку. Цим мистецтвом володіє багато хто, але особливої віртуозності досяг президент, використовуючи тактику "не можеш побороти — очоль". І очевидним ефектом є те, що через 5 років після Революції жоден високопосадовий корупціонер не покараний. 

Читайте також: Договорняки і тиск: чому НАЗК затягує з винесенням рішень

Півтора роки тому, в жовтні 2017 року, виступаючи в ПАРЄ, президент Порошенко сказав: "Ми впровадили безпрецедентні антикорупційні механізми, які вже дають результат". Нагадаю, це було якраз тоді, коли в парламенті намагались звільнити керівництво НАБУ, САП саботував розслідування окремих резонансних справ, НАЗК готувало на замовлення Адміністрації Президента замовні висновки про перевірку декларацій, а він сам саботував подання до парламенту законопроекту про створення Антикорупційного суду.

Півтора роки потому, на початку березня 2019 року президент Петро Порошенко заявив в інтерв’ю українським телеканалам вже дещо інше: "Президент має створити всі необхідні умови і продемонструвати політичну волю. Ми маємо створити ефективну антикорупційну
інфраструктуру. Я зробив для цього більше ніж будь-який інший президент... Дайте можливість проявити їм себе"

Отже, виходить, що 5 останніх років ми з корупцією не боролись? Навіть не почали? То чим тоді весь цей час пишався президент, записуючи собі в заслугу при будь-якій нагоді? Що це за антикорупційна інфраструктура, яка все ніяк не дасть результату, якого ми очікуємо вже 5 років, чому вона ніяк його не дасть і як це виправити?

Що таке антикорупційна інфраструктура? Антикорупційною інфраструктурою називають нові органи, створені після Революції Гідності. Це НАЗК, НАБУ, САП і в перспективі — Антикорупційний суд, а також інструменти, які вони використовують, такі як е-декларування і кримінальна відповідальність за брехню в них і так зване незаконне збагачення. 

НАЗК

Перше — Національне агентство із запобігання корупції або НАЗК — орган із широкими повноваженнями із формування та реалізації державної антикорупційної політики. НАЗК повинно:

1. розробляти антикорупційну стратегію, затверджувати антикорупційні програми державних органів і контролювати їх виконання;
2. працювати з викривачами корупції;
3. перевіряти посадовців на конфлікт інтересів;
4. контролювати фінансування політичних патрійі, звісно, вести реєстр декларацій і перевіряти ці декларації.

Саме ці результати перевірки по високопосадовцях НАЗК має направляти в НАБУ для розслідування.

Олександр Мангул – голова НАЗК

НАБУ

Національне антикорупційне бюро або НАБУ — правоохоронний орган, уповноважений розслідувати високопосадову і масштабну корупцію. Тобто саме НАБУ розслідують корупцію нардепів, членів Кабміну, колишніх президентів (діючий не підслідний жодному правоохоронному органу), суддів, прокурорів, керівників органів виконавчої влади і тд. 

При цьому це найменший правоохоронний орган, максимальна чисельність якого обмежена 700 особами, з яких лише 250 — детективи, які безпосреедньо розслідують справи. За додержанням законів під час розслідувань детективів мають слідкувати прокурори САП.

Артем Ситник – голова НАБУ

САП

Спеціалізована антикорупційна прокуратура або САП — самостійний структурний підрозділ ГПУ, а його керівник є за посадою заступником Генпрокурора. Тобто це не окремий орган, а скоріше — автономна структура в ГПУ.

Антикорупційні прокурори беруть участь у всіх етепах розслідування, для більшості дій детективів потрібне їхнє погодження, в тому числі для направлення обвинувачення в суд, де, власне, прокурори справу і представляють. 

Назар Холодницький – голова САП

Антикорупційний суд

Досі усі справи направлялись в звичайні суди, зі створенням Антикорупційного суду саме він буде розглядати справи НАБУ і САП. Цей суд зараз на етапі обрання і призначення суддів. 

Взаємопов'язаність антикорупційних органів

Ця спрощена формула антикорупційної інфраструктури показує взаємопов’язаність створених органів.

Якщо випадає хоча б одна ланка — результату немає або він сильно ускладнюється і розтягується в часі. Якщо НАЗК не перевіряє декларації, НАБУ не отримує інформацію, з якою працювати. Якщо НАБУ не збиратиме якісної доказової бази, не буде з чим іти в суд. Якщо САП закриває безпідставно справи, вони ніколи не потраплять в суд. Якщо суди безпідставно затягують розгляд цих справ, або їх розглядає корупмований суддя, вироків немає. А якщо немає вироків судів, говорити хоч про якусь результативність просто неможливо.

Судову реформу ще на початку президентства оголосив своєю метою і реалізовував президент разом зі своєю адміністрацію. І саме відсутність вироків використовував його Генпрокурор Луценко, як нібито доказ поганої роботи антикорорганів, зокрема, НАБУ.

Скасування статті про незаконне збагачення

Найпростіше взаємопов’язаність процесу можна зрозуміти на прикладі незаконного збагачення, яке недавно скасували.

Для того, щоб посадовця посадити на 10 років, заборонити займати державні посади на 3 роки і конфіскувати майно:

1. НАЗК мало би знайти ознаки незаконного збагачення при перевірці його декларації і направити в НАБУ;
2. НАБУ — відкрити кримінальне провадження, зібрати докази того, що він не може пояснити походження статків законними джерелами;
3. і разом з прокурорами САП направити до суду;
4. прокурори САП — захистити справу в суді;
5. а суд — винести рішення.

Однак жодного такого рішення за чотири роки винесено не було. Натомість, щойно перші справи пішли до суду, цей злочин просто скасували. Чому?

Тому що всі ці 4 роки, попри надзвичайну активність громадянського суспільства, підтримку небагатьох уповноважених Євромайданом представників у владі і безпрецедентну підтримку міжнародної спільноти, відбувалося послідовне, умисне, а іноді надзвичайно винахідливе "вибивання" цих ланок в антикорупційній інфраструктурі.

Що означає стаття про незаконне збагачення?Конституційний суд України фактично виправдав усіх підозрюваних у незаконному збагаченні чиновників тим, що скасував кримінальну статтю про незаконне збагачення. Через рішення КС, Антикорупційний суд не зможе притягнути до відповідальності чиновників і депутатів за їх електронними деклараціями.

Згідно зі статтею про незаконне збагачення, чиновники повинні були самі доказувати законність своїх доходів. Тобто, якщо чиновник не міг довести, звідки гроші – він визнавався винним і повинен був сісти до в’язниці.

Проте для правоохоронців не все втрачено, адже у Кримінальному кодексі збереглася стаття 366 про відповідальність за недостовірне декларування. Ця норма також дозволяє карати будь-якого держслужбовця і депутата, однак ефективність такого покарання набагато нижча.

Більше про це – читайте тут.  Скасування статті про незаконне збагачення: що це означає та якими будуть наслідки

Перешкода роботі НАЗК

І ось вам приклади, що це робилося найвищим керівництвом держави, і очевидно, єдиним фронтом з уламками регіонів і представниками олігархів в парламенті.

Читайте також: НАЗК закриває очі на порушення у деклараціях ТОП-чиновників: конкретні факти

Спочатку взяли під контроль НАЗК, яке формувалось урядом на чолі ще з прем’єром Арсенієм Яценюком. Процес відбору його керівництва був боротьбою за те, хто отримає більшість в колегіальному органі: БПП і НФ. Причина — інструменти в його розпорядженні, які дозволяють використовувати орган для захисту себе і розправи над конкурентами. Зрозуміло, що робота органу з усіх напрямків була провалена, про це детальніше читайте в матеріалах експертів. 

Але головне — була повністю саботована перевірка декларації. Більше того, НАЗК ще й спробувало НАБУ заблокувати розслідування НАБУ на основі цих декларацій. 

Цікаво, що в цьому їх підтримали нардепи від фракції Олега Ляшка: один, Ігор Мосійчук, спробував легалізувати це через суд, другий, Ігор Попов, — через закон. Зрештою, крапки над "і" допомогла розставити викривач з НАЗК, яка вийшла із заявою про те, що орган контролюється з Адміністрації Президента через призначеного звідти Олексія Горащенкова.

Перешкода роботі НАБУ

Винахідливості способів взяти під контроль і перешкодити роботі НАБУ взагалі можна позаздрити: від лижних інструкторів в аудитори і реклами в метро, до спроб завалити нерозслідуваними "вісяками" ГПУ і блокування роботи взагалі всіх правоохоронних органів.

Особливо активно це відбуваловалось в парламенті. Де законопроекти, які так чи інакше були спрямовані на обмеження їх незалежності або спроможності розслідувати (в тому числі через спроби скасувати незаконне збагачення) подавали і представники фракцій правлячої коаліції в парламенті, БПП і НФ. Це були: 

1. Владислав Данилін й Олександр Кірш з "Народного фронту",
2. Геннадій Чекіта й Андрій Шинькович з БПП, голови їх фракцій взагалі хотіли звільнити Директора НАБУ;
3. колишній регіонал, нині позафракційний Яків Безбах разом з багаторазовим нардепом Костянтином Жеваго;
4. згадані вже вище представники "Радикальної партії", які хотіли узаконити незаконні вимоги НАЗК щодо розслідувань і тд.

Перешкоди роботі САП

Потім вирішили зливати справи високопосадових корупціонерів через антикорупційних прокурорів. Керівник САП Назар Холодницький досі залишається на посаді. Навіть попри оприлюднені факти, які свідчили, що він попереджав фігурантів справ про обшуки, закликав свідків давати неправдиві свідчення і в інші подібні способи перешкоджати розслідуванню цих справ. До речі, у відкритому доступі можна побачити навіть реєстр таких злитих справ.

Читайте також: Які шалені багатства проігнорувало НАЗК у деклараціях чиновників

Навіть коли справи таки потрапляли в суди, то там і залишались роками. А створення Антикорупційного суду, фактично, блокувалось 2 роки, на цей раз безпосередньо президентом, який просто два роки не подавав відповідний законопроект в парламент, через що вже було втрачено кілька років.

Власне, одна із причин скасування незаконного збагачення саме зараз в тому, що опиратися створенню Антикорупційного суду більше не було можливості, а значить, найпростіший спосіб себе убезпечити — просто скасувати такий злочин, справи по якому він має в тому числі розглядати.

Вибори

Якщо ви дослухали до цього моменту, то розумієте, що головною причиною, чому через 5 років ми так і не побачили відчутних результатів такої ефективної боротьби з корупцією, про яку так люблять розказувати парламентська більшість і президент, є, власне вони самі і їхні союзники. Бізнесові і, що найгірше, російські інтереси вони продовжують обслуговувати, навіть незважаючи на війну, що яскраво показало нещодавнє розслідування про корупцію ставлеників президента в оборонній сфері.

Ось чому вибори, як президентські, так і парламентські, – такі важливі. І парламентські навіть важливіші ніж президентські. Бо в парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, парламент, який призначає уряд, має більше повноважень, ніж президент.

Ми маємо почати жити за Конституцією, де у президента і парламенту є прописані чіткі повноваження. І вони мають їх виконувати лише так, як це передбачено Конституцією, а не перевищувати чи не довиконувати їх, виходячи з політичної доцільності. 

Читайте також: Обіцянки на вітер: 5 кроків, які підірвали довіру до антикорупційних органів

Питання однак в тому, як сформувати цю більшість в парламенті, яка нарешті буде про-державною, без колишніх регіоналів та їх сателітів, без бізнесменів, які десятиліттями обираються до парламенту, і без представників олігархічних кланів, які знову будуть вливати мільйони в політичні проекти-одноденки. І це залежить від кожного з нас, бо це ми своїми голосами визначимо, хто отримує від нас владу на наступні 5 років. Думайте і робіть висновки. Кінець кінцем все буде добре, а якщо зараз не добре – значить це ще не кінець. 

[Agh]

Слідчі ДБР повідомили про підозру колишнім посадовим особам Міністерства оборони України та ПрАТ «Кузня на Рибальському» через поставку до Збройних Сил України військової техніки низької якості. Про це на брифінгу повідомив начальник слідчого відділу ДБР Олег Гриняк.
Голова правління ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» підбурив заступника Міністра оборони України укласти державний контракт саме з його підприємством.
Посадовець Міністерства дав вказівку підлеглим йому керівникам одного із департаментів МОУ на безперешкодне укладення державного контракту щодо будівництва катерів саме з вказаним ПрАТ.
Під час слідства встановлений інший факт перевищення службових повноважень заступником Міністра оборони України та одним із директорів ввіреного йому Департаменту.
Вони допустили закупівлю для потреб ЗСУ санітарних автомобілів виробництва Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «БОГДАН МОТОРС», які не відповідають встановленим вимогам та не можуть використовуватися у Збройних Силах України.
Злочинними діями колишніх посадових осіб Міноборони державі завдано збитків на суму понад 475 млн грн.
Сьогодні слідчі ДБР повідомили про підозру колишнім посадовцям Міністерства оборони України:
- заступнику Міністра оборони України у 2015—2019 рр;
- директору Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України у 2015—2017 рр;
- директору Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України у 2018—2019 рр.
Їх дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 4261 та ч. 5 ст. 27 (пособник), ч. 4 ст. 4261 КК України.
Також повідомлено про підозру колишньому голові правління ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському», дії якого кваліфіковано за ч. 2 ст. 192, ч. 4 ст. 27 (підбурювач) ч. 4 ст. 4261 КК України.
Досудове розслідування триває. Встановлюються й інші обставини вчинення злочину, а також особи, які можуть бути причетні до їх вчинення.

https://www.youtube.com/watch?v=hQZux6mg1vE

[Agh]

НАБУ та САП скерували до суду обвинувальний акт стосовно колишнього першого заступника секретаря РНБО, ексзаступника міністра оборони та в.о. директора департаменту Міністерства оборони у завданні 17,44 млн грн збитків державі.

Дії всіх обвинувачених кваліфіковано за ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Слідство встановило, що ексзаступник міністра оборони, в.о. директор департаменту військово-технічної політики розвитку озброєння та військової техніки Міноборони у змові з колишнім першим заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони у 2017 році організували закупівлю в межах державного оборонного замовлення вантажних автомобілів підвищеної прохідності МАЗ 6317 (Богдан 6317) за незаконно збільшеними цінами. Виробником автомобілів виступило дочірнє підприємство «Автоскладальний завод №2» АТ «АК «Богдан моторс», що входить до групи пов’язаних компаній Корпорації «Богдан» — частки у статутному капіталі як прямо та опосередковано належали посадовцю РНБО та його близьким особам.

На стадії формування державного оборонного замовлення на 2017-2019 рр. до вантажних автомобілів, які планували закупити коштом державного бюджету для потреб армії, уряд висунув низку вимог. З-поміж іншого, йшлося про рівень локалізації (обсяг робіт зі створення транспортного засобу безпосередньо в Україні з метою підтримання вітчизняного виробника) мав становити не менше 60%. На той момент згадані автівки не відповідали цим вимогам, маючи рівень локалізації всього до 10%.

Згодом в результаті лобістських дій вимоги до локалізації зменшили до 20%. Попри той факт, що компанія-виробник не відповідала і цій вимозі, вона все одно отримала держзамовлення, однак за умови доведення рівня локалізації до 20% до кінця 2017 року і подальшого його збільшення до 30% впродовж трьох років. Компанія на ці умови пристала. Однак, як згодом встановило слідство, відповідні витрати зі збільшення рівня локалізації компанія-виробник незаконно переклала на бюджет, що згодом підтвердили залучені спеціалісти Державної аудиторської служби під час перевірки.

Контракт між Міноборони та компанією-виробником передбачав часткову передоплату і фіксував неможливість перегляду ціни та граничність визначених контрактом статей калькуляції. Тим не менше, всупереч цій умові, ціну збільшили, а посадовці департаменту Міноборони, відповідальні за цю закупівлю, її погодили, попередньо узгодивши це питання з заступником Міністра оборони. У результаті постачальнику автівок незаконно переплатили 17,44 млн грн, що підтверджено висновками Держаудитслужби та експертизи.

За цими фактом в жовтні 2019 року про підозру у зловживанні службовим становищем повідомлено експершому заступнику секретаря РНБО. В квітні 2020 року коло підозрюваних поповнили ексзаступник міністра оборони та в.о. директора одного з департаментів Міноборони. У червні 2020 року розслідування завершили, підозрюваним відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення.

Ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування тривало 13 місяців. За цей період, через зловживання наданим правом на ознайомлення та зволікання часом підозрюваними та їх захисниками, сторона обвинувачення чотири рази зверталася до слідчого судді з метою визначення стороні захисту граничного строку ознайомлення з матеріалами КП. І лише четверте подане клопотання слідчий суддя частково задовольнив та визначив граничний строк ознайомлення з матеріалами до 30 червня 2021 року включно.

Колишній заступник Міністра оборони є обвинуваченим в іншій справі, вже розслідуваній НАБУ і САП: за фактом розкрадання понад 58 млн грн під час закупівлі палива для потреб Міністерства оборони України.

[Agh]

7 липня Печерський суд розглянув клопотання слідчих та задовольнив його у повному обсязі, обравши голові правління ПрАТ "Кузня на Рибальському" запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
Голові правління підприємства "Кузня на Рибальському" Валерію Шандрі присудили тримання під вартою з альтернативою внесення застави у сумі понад 443 млн гривень.
5 липня суд обрав одному з колишніх директорів Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці з альтернативою внесення застави у сумі приблизно 443 млн гривень.
Посадовців підозрюють у змові та організації поставок до армійських підрозділів протягом 2016-2018 років військової техніки низької якості. Йдеться про бойові катери та автомобілі невідкладної медичної допомоги, які не відповідали встановленим вимогам та не можуть використовуватися у ЗСУ. У підсумку така схема завдала державі збитків на суму понад 475 млн гривень.
У пресслужбі "ЄС" назвали це рішення "замовленням Офісу президента, яке підриває обороноздатність країни".