Search the Community

ПС і Свобода не проходять в ВР (окремі особи які проходять це крапля в морі). Ригіанали набирають ~10% + десятки їхніх мажоритарщиків. Блок порошенка і партія яйценюка лідирують. І це все після стільки пролитої крові, втрачених територій. Це навіть не "шило на мило", це гірше...

На цих виборах відпав Крим (10 округів + 2 севастопольських), 9 донецьких і 5 луганських. Тобто повний склад нової ВР=423 депутати. Хтось в курсі, якісь зміни до регламенту будуть вносити чи формально вважатимуть, що їх далі 450?

Досі не можу визначитись зі своїм кандидатом по мажоритарці в 221-му окрузі. В 12-му гососував за Ємеця, бо більш реально не було за кого. Вдруге за нього голосувати не хочу. Пиздіти вони всі красіво вміють, а от щодо конкретних справ він ніяк не запам'ятався. То ж може хто знає когось із достойних кандидатів на цьому окрузі? Повний список: Валерій Бебик, висунутий партією "Народних рух України", народився 24 квітня 1959 року у Великих Бубнах Роменського району Сумської області, освіта вища, завідувач - професор кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики й соціальних комунікацій у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна", ведучий програми "Цивілізація Інкогніта" на телеканалі "Тоніс", безпартійний, проживає в Києві. Павло Бірюк, самовисуванець, народився 10 липня 1991 року у Велихові Володимирецького району Рівенської області, освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в Києві. Любов Богаченко, висунута партією "Сильна Україна", народилася 13 грудня 1965 року в Любашівці Одеської області, освіта вища, помічник-консультант депутата Ради, член "Партії Сергія Тігіпко "Сильна Україна", проживає в Києві. Дарт Андрійович Вейдер, самовисуванець, народився 1 листопада 1992 року в Києві, освіта я тимчасово не працює, безпартійний, проживає в Києві. Гліб Гмиря, висунуть Комуністичною партією, народився 18 лютого 1987 року в Алчевську Луганської області, освіта вища, перший секретар Печерського районного в Києві комітету Комуністичної партії, член КПУ, проживає в Києві. Андрій Горбуленко, самовисуванець, народився 10 травня 1976 року в Черкасах, освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в Києві. Оксана Грищенко, самовисуванець, народилася 16 березня 1975 року в Києві, освіта вища, директор ТОВ "Група Скарабей", безпартійна, проживає в Києві. Ганна Гросу, висунута Радикальною партією Олега Ляшка, народилася 2 січня 1963 року в Білоусівці Сокирянського району Чернівецької області, освіта вища, директор виробничо-комерційної колективної фірми "Мігро", член Радикальної партії, проживає в Києві. Олександр Гусєв, самовисуванець, народився 25 січня 1985 року у Воронежі (Росія), освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в Києві. В'ячеслав Денисов, висунутий партією "Національна демократична партія України", народився 17 лютого 1979 року в Леніно Ленінського району (Крим), освіта вища, юрист в адвокатському бюро "Леуса", член Національної демократичної партії України, проживає в Одесі. Ярослав Діденко, самовисуванець, народився 30 квітня 1977 року в Києві, освіта вища, директор ТОВ "Центр соціальних ініціатив "Кияни разом", безпартійний, проживає в Києві. Леонід Ємець, висунутий партією "Народний фронт", народився 30 серпня 1979 року в Києві, освіта вища, депутат Ради (фракція "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"), член "Народного фронту", проживає в Києві. Олексій Кущ, висунутий партією "Опозиційний блок", народився 1 червня 1979 року в Підгірському Воронезькій області (Росія), освіта вища, доцент кафедри виробництва, ремонту й матеріалознавства в Національному транспортному університеті, безпартійний, проживає в Києві. Олексій Лондар, самовисуванець, народився 4 червня 1988 року у Львові, освіта вища, старший науковий співробітник науково-дослідного фінансового інституту "Академія фінансового управління", безпартійний, проживає в Києві. Андрій Мартинюк, висунутий Ліберальною партією, народився 28 вересня 1985 року в Коростені Житомирської області, освіта вища, директор ТОВ "Фреш Форекс Україна", член Ліберальної партії, проживає в Києві. Олексій Марценюк, висунутий партією "Демократичний альянс", народився 30 жовтня 1981 року в Чернівцях, освіта вища, менеджер проектів у ТОВ "Істван" (EastOneGroup), безпартійний, проживає в Києві. Леонід Новіков, самовисуванець, народився 30 червня 1963 року в Гостомелі Київської області, освіта вища, приватний підприємець, член Партії ветеранів Афганістану, проживає в Києві. Олександра Павленко, висунута партією "Блок Петра Порошенко", народилася 11 жовтня 1982 року в Києві, освіта вища, партнер ТОВ "Павленко й Побережнюк Сі.Ай.Ес.", безпартійнa, проживає в місті Києві. Олександр Павловський, самовисуванець, народився 26 квітня 1974 року у Фергані (Узбекистан), освіта вища, директор ТОВ "Сатурн-К", безпартійний, проживає в Києві. Юрій Скалицький, самовисуванець, народився 3 липня 1979 року в Боярці Київської області, освіта вища, приватний підприємець, безпартійний, проживає в Києві. Юрій Щербань, самовисуванець, народився 5 грудня 1957 року в Києві, освіта вища, професор Національного технічного університету, член партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", проживає в Києві.

У мене мамо і тато.

А то вже трохи призабулося

Nadin написала ось це про Аністратенка: Якщо це правда, що Аністратенко нещодавно підтримував Партію регіонів, то я вважаю, що його не можна висувати кандидатом в депутати. Я хотів би розібратися, чи це правда, і якщо потрібно, повідомити про це керівництво Батьківщини. Також було наведено цей лист:

Оскільки став відомий список партій на виборах, то проведімо опитування знову.

26 жовтня, через 6 тижнів, в Україні відбудуться позачергові вибори парламенту. Здається, що однією з чисельних можливостей для користувачів цього форуму реалізувати свої патріотичні вподобання може стати безпосередня участь у виборах в якості активного учасника - якщо не кандидатом в депутати , то в складі виборчої комісії або ж непохитним спостерігачем . Припускаю, що не всі ще визначилися із своїм місцем в цьому процесі, отже спробуємо організуватися й використати цей ресурс для залучення до виборчого процесу небайдужих громадян? Одночасно надати кандидатам (партійним та умовно мажоритарним) можливість залучили до своїх лав нові сили. Якщо я не помиляюся: 30 вересня закінчується реєстрація кандидатів; 8 жовтня - кінцевий термін подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій суб’єктами виборчого процесу; 20 жовтня - останній день подання до окружних виборчих комісій заяв про реєстрацію офіційних спостерігачів від кандидатів у депутати, партій, громадських організацій. Кожен, хто ще не на фронті (справжньому або політичному), матиме безпечну й не особливо витратну можливість піднести власний патрон до феєрверку на честь вітчизняної демократії , бо краудсорсінг - це шалена сила! Отже, шановні кандидати, основні положення ваших програм, координати виборчих штабів і відповідальних осіб, особливі пропозиції щодо нашої участі у вашому сходженні на Джомолунгму українського політикуму - прошу, панове!

Арсен Аваков О ПОЛИТИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ, НО БОЛЬШЕ О ДРУЗЬЯХ.. ..Когда 18го февраля были снесены и захвачены баррикады на Институтской, когда драка в Марьинском парке закончилась кровью и смертями – мы тогда несколько нардепов фракции Батькивщина собрались вместе на окраине Мариинки. -Пробиваемся на Майдан. Там хаос и огонь. Грушевского и Институтская закрыты наглухо. По одному не пройдем. Вместе. Кто местный дорогу покажет переулками? -Я. Попробуем пройти – Андрей Шевченко. Пошли. Почти не о чем не говорили. По пути собрали несколько наших.. Пара кордонов милиции и беркутов. Прошли. Майдан пылал. Шестеро человек были из моей группы – распределились, кто что делает, что берет на себя.. Все были напряжены, где-то даже подавлены, но не сломлены. Те кто тогда сломался, а такие были – нашли повод не прийти, нашли возможность «потеряться» на часы и дни, придумав потом себе «вескую» причину.. Нет, я никого не сужу. Помню свои ощущения и мысли тогда. Но, помню и тех – кто не струсил тогда, и потом ..кто вел себя достойно в сложностях и тяжести тогда. Для меня это – вечная характеристика. И навсегда внутренняя высокая оценка моих товарищей за те несколько недель и дней.. Спустя несколько месяцев с тех событий, с кем-то из ребят ссорюсь и спорю. На кого-то злюсь. Но никогда не пойду против них, никогда не забуду тех КЛЮЧЕВЫХ напряженных моментов. Для меня это сложившийся императив внутреннего нравственного закона дружбы и терпимости. Как бы не случилось – они мои друзья по лихому времени и могут на меня рассчитывать. ..Те шесть часов, вечером выходного дня, когда шла политрада Батькивщины были для меня тоже испытанием.. Я слушал, нервничал, не соглашался – молчал, вспоминал те дни. Не сдержался, выступил. Попытался сбить накал.. Кто-то разделял мои позиции, кто-то кричал наоборот. - Чего ты кричишь С.? Это по-прежнему мы. Я говорю – ты послушай. Ведь мы знаем друг-другу цену, в те дни – самые непростые. Чего ж кричать? Да, я тебя и так услышу – и ты меня. Со спором разберемся. Давай по другому. Давай с того, почему мы вместе.. - Но я и вправду не согласен, Арсен.. – уже улыбается. -Ладно, просто давайте послушаем друг-друга. Мы снова в войне, и на этот раз враг не испуганный Янукович. Давайте уберем свои эмоции и амбиции – просто обменяемся как старые товарищи и примем решения.. Придем к одной позиции – здОрово, будем сильнее. Нет, уберем наносное и поймем позиции друг-друга. ..Это были долгие часы. Я вышел с политрады. Не стал ждать завершения обсуждения и завершающего раскола позиций. Не стану конфликтовать и скандалить с теми, кого люблю и ценю. С теми, с кем прошел трудный путь. Не стоит оно того. Время и испытания нас объединит снова – нас настоящих, а не тех кто качает лодку, а при первых признаках грозы бежит прочь.. Дружба испытаниями, тогда на Майдане – сегодня на войне – для меня зачастую выше политических позиций. Она выше, она настоящее, она даст наивысшую доминанту и, в конечном счете, сведет нас всех к правильному решению.. А пока я ушел. Ушли и мои друзья. И остались мои друзья. Тяжело как то на душе, но я поступил честно, так как должен. И искренне надеюсь, что все у ребят будет нормально и даже хорошо. И всегда буду чем смогу поддерживать и ребят и Юлию Владимировну. Юлю, за освобождение которой мы все так боролись. Юлю, которую уважаю и люблю как бы не складывалось.. Рассчитывайте на меня, я по прежнему ваш друг. Даже если мы разошлись в оценке происходящего и пути по которому надо идти в политике.. На чем разошлись. Коротко без эмоций: А) Перед началом выборов, принимая во внимание, что все риски связанные с политической нестабильностью во время войны крайне высокие; принимая во внимание огромные проблемы в экономике – как фактор газовой и торговой войны объявленной нам путинской Россией; принимая во внимание, что враг намеренно разрушает объекты инфраструктуры и промышленности Донбасса, обрекая на тяжелую зиму миллионы украинцев; необходимость завершить постмайдановское переформатирование общества нами был выдвинут ключевой тезис текщего политического процесса на ближайшее время. ЕДИНСТВО ВСЕХ демократических, майдановских и патриотических сил. Ради победы. Ради стабилизации страны. Ради нового качества. Через амбиции и личную неприязнь. Преодолевая тактические разногласия, ради стратегического успеха. Предлагалось еще перед выборами подписать публично со всеми упомянутыми участниками процесса соглашения о принципах и целях формирования новой, НАРОДНОЙ КОАЛИЦИИ в избираемом парламенте. Батькивщина, Удар Кличко, партия Петра Порошенко, Свобода, За Украину Славы Кириленко, Европейская партия Катеринчука + новые, выдвинутые Майданом молодые партии и организации + внепартийные активисты и мажоритарщики.. Подписать и публично взять на себя перед людьми обязательства. Цели, задачи – единство и отказ от собственных амбиций в пользу СТРАТЕГИЧЕСКИХ ИНТЕРЕСОВ СТРАНЫ. Без склок в будущем, дележа и размытых позиций. С открытым забралом идти на выборы – пусть люди в рамках этих обязательств выбирают лучших. Б) В рамках парадигмы первого пункта провести слияние (принять в свои ряды) побратимов из партии «За Украину!» Славы Кириленко, Европейской партии Никалая Катеринчука и ряда других партий. Фактически преобразуя формат «Обьедененной оппозиции Батькивщина», с которым мы шли на выборы в 2012 году в формат «Обьедененной «Батькивщины» сейчас. В) Четко позиционировать предстоящие выборы – как инструмент выполнения воли нарда, инструмент формирования исполнительной структуры этой воли. Вертикали Верховна Рада –народная коалиция – правительство. Приняв парадигму, что по сути - предстоящие выборы это выборы Премьер министра и правительства. Это честная и прагматичная формулировка – то, что надо в наше непростое время. В рамках этого предлагалось, что бы список объединённой Батькивщины на выборах возглавил наш кандидат на должность Премьер-министра Арсений Яценюк. При том, что лидером партии, конечно, оставалась бы Юлия Тимошенко. Эта идея, кстати, впервые была выдвинута самой Юлией Владимированной – и выдвигать на премьерство Арсения, и предлагать ему первое место в списке.. По большому счету – это все. Три, как мне казалось вполне очевидные коррекции к текущему политическому процессу – приведшие к бурной дискуссии, растущему непониманию среди друзей и в итоге политической отстраненности, очень рассчитываю, что не долгой.. Я уважаю мнение друзей и политиков в Батькивщине, считающих, что оппозиция к Порошенко –бОльшее благо для страны. Понимаю логику их возражений и аргументов, понимаю оттенки и условия возможного объедения.. все понимаю. Но честно высказываю свою позицию – В СЕГОДНЯШНЕЙ СИТУАЦИИ ЭТО НЕ ПРАВИЛЬНО И НЕ ДОПУСТИМО. ТОЛЬКО ЕДИНСТВО, попре все.. Передавить собственное эго, переубедить в тактике союзников.. У меня не вышло убедить друзей. Пройдет время – попытаюсь еще.. В той же логике эмоционального дискурса прошло обсуждение по принципу формирования лидера списка и презентации избирателю нашего списка. Мне жаль, но я вновь вынужден честно сказать – с тем мнением к которому склонились мои друзья и сама ЮВ – я не согласен. Эмоции взяли верх над рацио.. Я сам очень эмоциональный человек, но мы говорим о судьбе страны, в очень ответственный момент. Время ли играться в эмоции и амбиции?.. Ну да ничего – важно для меня и, думаю, для процесса. Быть честным. Я честен.. Перед голосованием, один мой товарищ бросил мне в запале – «ты не можешь голосовать, ты министр».. – и я поднялся, попрощался и ушел. Потому, что не хочу ругаться, потому, что их люблю – и пусть им будет комфортно. И еще .. любителям жаренного – не ждите от меня не одного плохого слова в адрес моих друзей, и увы, сегодня уже не политических партнеров. Этого не будет. Не хочу уподобляться неписанному правилу украинской политики. Разойтись в политических взглядах на процессы, не значит войти в конфликт и лить грязь и обвинения. У меня в Батькивщине – друзья. Меня с этими людьми многое связывает, и, надеюсь еще будет много общего и хорошего.. Кто ушел? Турчинов, Яценюк, Аваков, Денисова, Петренко, Гриневич, Головко, Матейченко, Пашинский, Парубий, Пышный, Бурбак, Хмиль, Апостол, Емец, Лунченко.. Что дальше? Будем отстаивать строить Украину – свободную и счастливую. Пусть из разных позиций, но вместе!

Катерина Венжик Ну что сказать? Провела почти 2 часа на встрече с Яценюком (встреча офф рекорд, потому простите, никаких цитат, хотя там были такие... такие... эх)). Хорошее: у нас очень, очень хороший премьер. Плохое: очень, очень все херово в стране. Хорошее: если мы это херово переживем и доживем до мая следующего года - этот премьер и этот президент способны построить очень крутое государство. Хорошее: они оба считают, что знают, как сделать так, чтобы дожили. Хорошее: завтра будут презентованы несколько очень важных инициатив. Можно на них топать ногами и говорить что сырые и вообще непонятно как делать. Но то, что эти люди вообще думают в этом направлении - уже очень важно. Плохое: куча народу вокруг кровно заинтересованы, чтобы они никогда не были реализованы. В общем, народ, если серьезно - зима конечно грядет такая, шо кричи караул. По многим фронтам (и я прямом, и в переносном). Но сегодняшняя встреча для меня стала еще одной причиной затянуть пояс до позвоночника и попробовать таки пережить всю эту херотень (а не свалить куда то "до выяснения обстоятельств") ради того, чтобы построить новое государство. Потому что я вижу, что не одна я его хочу построить. И я не идеалистка, да)

Неофіційні рейтинги від штабів політичних сил

сабж п.с. потрібно примусити зРаду змінити закон на відкриті списки без комерційно-корупційної мажоритарки.

Глава Администрации Президента Сергей Левочкин будет баллотироваться в Верховную Раду по партийному списку Партии регионов, чтобы стать спикером в новом парламенте. Березовець говорит, что Левочкин пойдет по списку О таком в эфире «5 канала» заявил политтехнолог, директор компании стратегического консалтинга «Berta communications» Тарас Березовец. «Я считаю, что Левочкин будет баллотироваться по партийному списку, другое дело, что он сделает это не в первой пятерке, а пойдет во втором-третьем десятке. И мне цель его прохождения абсолютно понятна - стать следующим спикером», - заявил Березовец. Подробности читайте на УНИАН: http://www.unian.net/politics/673541-polittehnolog-levochkin-budet-ballotirovatsya-v-vr-chtobyi-stat-spikerom.html Одіозний політик Сергій Льовочкін зібрався балотуватись до Верховної Ради по мажоритарному окрузі Києва. Екс-голова Адміністрації Президента Януковича не вірить в переспективи власного дітища – “Партії розвитку України”, яку очолює регіонал Мірошниченко. Вирішив перестрахуватись та балотуватись в одному з київських округів. За попередньою інформацією, це буде Дніпровський район столиці. Для вдалої кампанії Льовочкін зачистить округ від сильних конкурентів та зареєструє з десяток своїх кандидатів. Саме Сергія Льовочкина вважають автором виборчих схем Партії Регіонів. Тому можна чекати маси чудес на цьому окрузі, а одне з них це те, що Льовочкін таки пройде до Верховної Ради. Народився Сергій Володимирович в 1972 році в Донецьку. Нині покійний батько Сергія – Володимир Льовочкін все життя пропрацював в пенітенціарній системі України, завершивши свою кар’єру головою Держдепартаменту з питань виконання покарань. Льовочкін-старший був дружний з Леонідом Кучмою (кажуть, вони були кумами) і Віктором Януковичем. Це, в кінцевому рахунку, і визначило долю Льовочкіна-молодшого. Також, Льовочкін один з тіньових керманичів телеканалу “Інтер”. Ігор Коломойський приписує йому зв’язки з відомими журналістами Мустафою Найємом та Сергієм Лєщенком. Тепер залишилось чекати осені та шоу під назвою “Вибори до Верховної Ради”. Источник: http://newsdaily.com.ua/post/378682 http://q99.it/HCQn6Mo вообще-то ,панове, это такая мина бактериологическая, он так проникает в самые зачатки попыток государственности-строения. взрослая бдительность полагается на минуточку.

Звернення луганських партійців до свого лідера Ю.Тимошенко http://news.sever-strasti.com/2014/06/23/zvernennya-luganskix-partijciv-do-svogo-lidera-yu-timoshenko/

http://k-z.com.ua/ukrayna/30935-dekonstruktsiya-unikalnoji-peremogi-poroshenko Автор: Вячеслав Ільченко Ось натрапив на статтю, що описує політтехнології, які привели Порошенка до президентства. На мою думку, все описано добре. Особливо бажано прочитати цю статтю тим, хто голосував за Порошенка, щоб не повторювати помилок.

Обрати найрейтинговішого кандидата вже в першому турі - було неоптимальним рішенням. Краще було повернути Януковича президентом. Тоді зекономили б ще півмільярда гривень і швидше дали б відповідь агресії Кремля.

Серйозний. В стилі крав, агент кремля, і т.д ? Бо голосувати за Аферистку та Олігарха не буду Може Гриценко з цього набору лайна менше зло

Влада сміливо бореться за своє право залишатися боягузами Учора я закликав депутатів негайно зібратися і замінити Турчинова на посту Верховного головнокомандувача. Як недієздатного і неспроможного. Учора ж Автомайдан пікетував Банкову з вимогою більш рішучих дій влади по захисту Сходу країни від російської агресії. Реакція Банкової була миттєвою і креативною. Але не на Сході – в Києві Щойно тримав дзвінок від старшого сина Олексія: Тату, я у військкоматі, проходжу медичну комісію, призивають на службу і терміново, сьогодні ж відправляють у військову частину у Львівській області. Подзвонив районний воєнком і передав команду воєнкома міста Києва: призвати Олексія Гриценка до війська негайно і сьогодні ж відправити до військової частини. Повісток я не отримував, прийшов одразу по дзвінку, підвечір – виїзд на Захід... Батьківська настанова була короткою: Держава довірила тобі зброю – захищай країну гідно! А потім сам собі подумав, уже без сина, щоб не рвати йому душу: 1) А яку ж зброю держава під керівництвом Турчинова довірила моєму синові? Строкову службу Олексій не служив, як студент КПІ він закінчив 12 років тому військову кафедру. Лейтенант запасу, протиповітряна оборона, зенітно-ракетний комплекс Куб-М. Але ТАКИХ комплексів у бойовому складі українській армії НЕМАЄ. Вже понад 20 років... 2) І що тепер робитиме лейтенант Олексій Гриценко на Львівщині? Якою зброєю він захищатиме Захід країни? І від кого, власне, Захід країни зараз треба захищати зенітно-ракетними комплексами? 3) Мій син не словом, а ділом довів свою готовність захищати країну. Він на Майдані з першого дня, 21 листопада. Разом з друзями створив Автомайдан, координував і особисто брав участь у досить ризикових операціях проти банди Януковича, і не лише в Києві. Олексія переслідували, залякували, намагалися заарештувати. Коли Турчинов кинув війська у Криму напризволяще, Олексій з друзями допомагали там нашим військовим і їхнім родинам. У Криму росіяни захопили сина в полон, і він гідно як офіцер витримав складні іспити. Одразу після Криму Олексій сам звернувся до військкомату з готовністю служити країні. Два тижні тому він знову поїхав у небезпечну зону: працював у Харкові, разом із чесними офіцерами МВС протидіяли там сепаратизму, щоб у місті не вивісили триколор. Акція протесту Автомайдану на Банковій стала останньою перед його призовом до війська... 4) Навіть під керівництвом недієздатного Турчинова українська влада не повинна бути такою дрібно-мстливою! Бо насправді головна мета термінового призову Олексія Гриценка не країну захищати – скоріше Автомайдан приструнити, щоби він більше Банкову не турбував. А ще – не допустити надто активних автомайданівців до Київради: Олексій Гриценко першим номером у списку партії "Громадянська позиція" веде до Киівради молоду команду, і до виборів залишилося лише три тижні... 5) Може, хтось ще вірить, що призов Олексія Гриценка – то загальна рознарядка? Так Банкова у своєму мстливому креативі не зупиняється: Сергія Кобу, ще одного із засновників Автомайдану, влада через воєнкома сьогодні зранку теж розшукує. Дзвонить воєнком київський. Хоча Коба прописаний в Ужгороді Сергій Коба теж готовий служити, як і мій син, але воєнкома київського він послав... Чекає офіційної повістки на домашню адресу. Це ж треба додуматися – "карати" військовою службою за громадянську позицію?! http://blogs.pravda..../536266d818f2c/

Прошу видалити тему. Не знав що можу створити в загальному обговоренні. Створив там. Дякую.