Перейти до змісту

Recommended Posts

В этом году количество не боевых потерь Вооруженных сил Украины значительно возросло.

Об этом сообщил главный военный прокурор Анатолий Матиос в эфире 5 канала.

По его словам, из-за снижения воинской дисциплины количество не боевых потерь, как безвозвратных, так и санитарных, выросло в 50 раз.

"Помимо употребления алкоголя, много факторов, которые приводят к небоевым потерям во время несения службы. Есть соответствующие расчеты, которые допускают, какой-то ноль целых ноль десятых процента от общей численности", - сказал главный военный прокурор.

"Так вот, хочу сказать, что мы получили в этом году пятидесятикратное увеличение не боевых потерь, как безвозвратных, так и санитарных. Причиной этому является снижение воинской дисциплины", - подчеркнул Матиос.

Link to comment
Share on other sites

В этом году количество не боевых потерь Вооруженных сил Украины значительно возросло.

 

Об этом сообщил главный военный прокурор Анатолий Матиос в эфире 5 канала.

 

По его словам, из-за снижения воинской дисциплины количество не боевых потерь, как безвозвратных, так и санитарных, выросло в 50 раз.

 

"Помимо употребления алкоголя, много факторов, которые приводят к небоевым потерям во время несения службы. Есть соответствующие расчеты, которые допускают, какой-то ноль целых ноль десятых процента от общей численности", - сказал главный военный прокурор.

 

"Так вот, хочу сказать, что мы получили в этом году пятидесятикратное увеличение не боевых потерь, как безвозвратных, так и санитарных. Причиной этому является снижение воинской дисциплины", - подчеркнул Матиос.

 

 

вот и результат провальной политики власти и слива

 

когда предупреждают, что наступает деморализация, то жополизы отмахиваются, как от чего-то несуществующего

 

но вот цифры материальных, объективных потерь, вызванных разложением - с цифрами спорить невозможно

 

причина всем известна - полное отсутствие борьбы с коррупцией, реформ и продолжение всех схем

 

дальше будет только по нарастающей

  • Upvote 2
Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Сегодня, 31 марта, жители восточных кварталов города Луганска наблюдали проезд российского унифицированного батарейного командирского пункта 9С737 "Ранжир".
Об этом сообщает в Twitter один из очевидцев.
Отмечается, что "Ранжир" используется для автоматизированного управления зенитными ракетными батареями "Тор", "Тунгуска", "Стрела-10М3", "Игла" и производится в России.

http://i.obozrevatel.ua/8/1704750/inner/411204.png

Link to comment
Share on other sites

Бойовики вбили полоненого "кіборга"

 

3 квітня у Михайлівському Соборі Києва відбудеться прощання з "кіборгом" Ігорем Брановицьким.

Він був серед тих, хто захищали донецький аеропорт. Там він і потрапив у полон, де його піддавали нелюдським тортурам. Напівживого Героя застрелив терорист Арсеній Павлов, відомий як Моторола.

 

Жанна Довгич з Нина Константиновна та 7 іншими

Війна забирає найкращих. 
Ігор Брановицький, рядовий 90 окремого аеродесантного батальйону. Він був одним з тих, хто захищали аеропорт Донецька. Одним з небагатьох, хто залишилися там з пораненими, тими, хто не могли вибратися звідти самостійно. Він був Воїном, який іде до кінця. Не кривить душею і не зраджує свої переконання. Він знав, чому він там. Він знав проти кого і за що воює. 
Ігор загинув у полоні. Його, як і інших "кіборгів", піддавали нелюдським тортурам. Але Гідність для нього важила більше, ніж власне життя. Коли дізналися, що Ігор - кулеметник, його били до півсмерті. І вже лежачого, з численними забоями, його застрелив громадянин Російської Федерації Арсеній Павлов, більше відомий як Моторола.

Про те, що Ігор у полоні, ми дізналися у день його смерті, 21 січня. Ще не знаючи, що він загинув, шукали його серед живих. А коли дізналися про про ймовірну смерть, довго шукали серед мертвих і не знаходили. До останнього вірили, що він уцілів якимось чудом. Але реальність жорстока. Кілька днів тому тіло Ігоря ідентифікували у Дніпропетровську. Ми дуже багато чого не знаємо, і пошуки правди ще попереду.

Сьогодні він повернувся до Києва. І зараз головне - гідно провести Героя в останню путь .

Відспівуванння і прощання з Ігорем Брановицьким в п'ятницю, 3 квітня, об 11 годині в Михайлівському Соборі. Поховання о 14.00 на Берковецькому цвинтарі, де він лежатиме поруч з іншими Героями, які віддали своє життя за Україну.

Вічная пам'ять і слава Герою!

 

http://24tv.ua/news/showNews.do?boyoviki_vbili_polonenogo_kiborga&objectId=561207

 

update:

 

… 21 января… Боевики уже в новом терминале Донецкого аэропорта. Пленных киборгов построили в одну шеренгу. Начали выяснять, кто пулеметчик. Ребята попытались отшутиться, мол, все пулеметчики под завалами. Тогда принялись избивать. Зверски жестоко. По очереди, как было принято у фашистов в Великую Отечественную. Из строя добровольно вышел боец…
Когда на земле лежало уже бездыханное тело, избивать прекратили. Кто-то из боевиков сказал, что нужно-бы доктора. На что Моторола достал пистолет и со словами «сейчас я его вылечу» хладнокровно дважды выстрелил…
Так погиб пулеметчик 90-го отдельного аэромобильного батальона с позывным «Натрий»… 
Так погиб настоящий патриот, просто хороший парень, Игорь Брановецкий.

В скорбный путь проводили солдата
Апрельским, весенним, солнечным днем
Небесная славная кибербригада
Пополнилась новым кибербойцом

Ты воином был, и верным был другом
Для таких честь и доблесть - святые слова
С миром спи, Игорь, земля тебе пухом
Будет помнить твой подвиг родная страна

Будет лучшей наградой ушедшим героям
Если в славной, мирной, свободной стране
Лишь только по книгам, фильмам, рассказам
Их дети и внуки будут знать о войне

Сегодня, спустя более двух месяцев, Игорь, наконец, обрел покой на Берковецком кладбище в столице.
Вечная память герою!
Слава Украине!
Змінено користувачем Françoise
Link to comment
Share on other sites

на отжатой муке себестоимость небольшая

сначала отжимают муку на мукомольных комбинатах, потом под телекамерами с фанфарами вручают муку на пекарнях = типа показывают как заботятся о населении, в итоге хлеб получается недорогой - сырьевых затрат почти нет

только вот ненадолго все это

ни озимых, ни посевного материала на весну, ни кредитов под урожай - нихера там уже нет. да и заниматься аграрным бизнесом в полях где можно подорваться на мине - стрёмно

говорят..шо последний конвой почти весь в семенах...

 

я бы другое сделал...весь урожай спалил бы в июле-августе месяце.

Link to comment
Share on other sites

Волонтёр, вернувшись из плена «ДНР», плачет и теряет сознание (+видео)

 

2 апреля благодаря усилиям группы "Патриот" и Министерства обороны Украины из плена "ДНР" освободили Василия Козака.

Журналисты "Общественного ТВ Донбасса" встречали Козака вместе с волонтерами на блокпосту в районе Марьинки и сняли душераздирающий сюжет, сообщает издание "Обозреватель".

Оказалось, что Василий Козак родом из Херсонской области, село Комунаровка, работал председателем сельского совета, пока с августа 2014 года не стал волонтером в зоне АТО.
Он возил бойцам передачи от родных, близких, друзей; помогал, чем мог. Козак попал в плен 16 марта 2015 года на одном из блокпостов Донецкой области.

"Я познал ад в своей жизни", – сказал освобожденный украинец, еле держась на ногах и периодически теряя сознание.
По его словам, в плену осталось еще очень много наших волонтеров, много солдат и много просто попавших людей.
Козак уверен, что террористы "ДНР" "хуже СССР и Гитлера вместе взятых".

При этом на прямой вопрос журналистов о том, будет ли продолжать заниматься волонтерством в зоне АТО, Козак четко ответил: "Конечно, там же наши ребята".

По словам координатора группы "Патриот" Олега Котенко, об освобождении волонтера договаривались на территории, подконтрольной "ДНР".

Помощник советника Министра обороны Украины Василий Будик рассказал, что уже создан международный благотворительный фонд, который будет заниматься реабилитацией и трудоустройством вернувшихся из плена. Олег Хороших, сотрудник Отдела взаимодействия по освобождению пленных при Министерстве обороны отметил, что наиболее кропотливая работа – это именно поиск тех, кто попали в плен.

 

 

http://sled.net.ua/node/22471

Link to comment
Share on other sites

Розстріляний шістьма кулями волонтер помер у лікарні

05.04.2015 18:28

 

Сьогодні помер одеський волонтер Ігор Ричило, в якого ввечері 30 березня на вулиці Космонавтів невідомий злочинець випустив шість куль. У нього залишилися дружина і двоє дітей Як повідомляє "Думская", Ігор  був братом волонтера Далії Северин і, за її словами, брав участь у роботі волонтерського центру. (Міліція раніше заявляла, що він є підприємцем, а не волонтером). Нагадаємо, за офіційною версією, близько 18 години Ігор підходив до свого будинку. У цей час невідомий вистрілив у нього шість разів. Після цього злочинець зник. Постраждалого доставили в реанімацію у важкому стані. 

 

Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2015/04/05/130947-rozstrilyanyy-shistma-kulyamy-volonter-pomer-likarni

Link to comment
Share on other sites

В Широкино ребята из опекаемого 37го мотопехотного взорвались джипом на мине. 2 "300", 1 "200".

На джип соберем. А вот на ушедшего не сможем. Ебучая война((

 

 

Окукливаюсь на сутки. Столько просьб, требований.... Нервы можно в пасту класть, вместо фитуччини. Парни погибли.

Короче, кому интересно, тот помогает, огромное количество ништяков, купленных за ваш краудфандинг взорвалось вместе с двумя нашими героями. Кому не интересно, не помогает. Я устал, мне нужно поспать. Я просто не вывожу всех.

карта приват: 4627 0812 0148 3760
paypal: [email protected]

И огромная просьба: кто не помогает - не пишите в личку с тупыми вопросами. Я на грани френдоцита.

Link to comment
Share on other sites

Терористи вперше напали на тилову базу ДУК під Маріуполем. Поранено двох бійців

Диверсійна група терористів вчинила напад на тилову базу 8-ї окремої роти ДУК «Аратта». «Атака відбулася під час того як наші хлопці робили обхід території. Ворог поблизу бази зробив засідку і коли наряд правосекторівців проходив повз них, хлопців закидали гранатами», – розповідає командир «Аратти» Андрій Гергерт, позивний «Червень». Однак, бійцям вдалося відскочити та уникнути неминучої смерті. Вони відбулися тілесними ушкодженнями середньої важкості, а нападникам, нажаль, вдалося втекти.

«Диверсійна група противника вперше так глибоко заходить в тил «Правого сектора» у секторі «М». «Напад був вчинений не на ворожій території. Це тилова (відпочинкова) база ДУК, яка знаходиться за 40 кілометрів від лінії фронту. До сьогоднішнього дня вона була недоторканою для ворога», – зазначає комбат «Аратти».

Водночас, ситуацію поблизу Широкіно Андрій Гергерт називає критичною. З його слів, там постійно ведуться обстріли з мінометів та іншої зброї великих калібрів, яка заборонена до використання Мінськими угодами. Окрім того, зазначив Андрій Гергерт, там відбуваються постійні стрілецькі бої на близьких відстанях – зі 100 -150 метрів

 

http://ps-zahid.info/uncategorized/terorysty-vpershe-napaly-na-tylovu-bazu-duk-pid-mariupolem-poraneno-dvoh-bijtsiv/

Link to comment
Share on other sites

ДРУГИЙ ДЕНЬ ХАРКІВЩИНА ЗДРИГАЄТЬСЯ ВІД ВИБУХІВ. ПОДРОБИЦІ НОВОГО ВИБУХИ, НА ЗАЛІЗНИЦІ.

 

У ніч на вівторок стався вибух в Зміївському районі під час слідування вантажного потягу. Про це повідомляє прес-служба УМВС України на Південній залізниці.

"7 квітня о 00:20 диспетчер Південної залізниці повідомив, що в Зміївському районі під час слідування вантажного потягу пролунав вибух. У результаті чого пошкоджено частину рейки", - йдеться у повідомленні.

За інформацією, на місці події виїхало керівництво управління МВС України на Південній залізниці, слідчо-оперативна група, експерти-криміналісти, працівники УСБУ в Харківській області, прокуратури та Державної служби з надзвичайних ситуацій.

 

http://viche.net.ua/index.php/novini-ukrajinskoyu/vijna/507-drugij-den-kharkiv-zdrigaetsya-vid-vibukhiv-podrobitsi-novogo-vibukhi-na-zaliznitsi

Link to comment
Share on other sites

Российские оккупанты хозяйничают в Дебальцево. ФОТО

 

На заводском ставке в Дебальцево стоит большой шатер, там как раз и находятся российские кадровые военные. Снимки сделаны 3-4 апреля.

Ранее группа «ИС» сообщала, что российские радиотехнические войска уже под Донецком.

 

http://yeghiazaryan.info/rossijskie-okkupanty-xozyajnichayut-v-debalcevo-foto/

Link to comment
Share on other sites

... Напомним, что «непрозрачностью» границ Российской Федерации занимается ФСБ, т.к. Погранслужба России входит в состав именно ФСБ. Также напомним, что за год ФСБ не зафиксировала ни одной попытки незаконного пересечения границы из Ростовской области в сторону Украины. ...

http://www.youtube.com/watch?v=zKuVncftqHY

 

https://www.youtube.com/watch?v=vo0-A8cW1x4

Змінено користувачем Бондар Роман /Tracker/
Link to comment
Share on other sites

зворушливо. Це ізраїльтяни

 

 
 
 
17410_905125316215095_393168233982651454

СРОЧНО!

Для транспортировки тела бойца 80 аэромобильной бригады Савчук Петра Васильевича, 1991 года рождения, героически погибшего 20 января 2015 года в Донецком аэропорту к месту захоронения в 
г. Львов, необходимо собрать сумму 4000,00 грн. 
Реквизиты для перечисления средств:
Карта КБ Приватбанк
4405 8858 2549 5416
получатель:
Черкасский Александр Валериевич

P.S.: Все средства перечисленные свыше указанной суммы будут использованы для подобных миссий. Вопросы прошу задавать в личке.

Link to comment
Share on other sites

Буряты на танках сравняли с землёй жилой район на Донбассе

 

«Братский» народ из Бурятии расстрелял из танков жилой район в одном из населённых пунктов Донбасса.

Видео опубликовала на YouTube волонтёрская группа Aero Rozvidka. Ролик демонстрарует как один из четырёх российских танков расстреливает жилой район.

«Так россиебурятские войска («братский славянский народ») поздравляют украинцев с Воскресением Христовым! Спасибо вам, «братья»!» — прокомментировали видео авторы ролика.

О том, что на востоке Украины на стороне боевиков воюют буряты известно давно. В частности 1stvc.net сообщал о том, что участие «братского» бурятского народа признают даже россияне.

«В течение 3-5 дней приехали на помощь наши танки. Это российская армия, буряты. Благодаря им, благодаря этой тяжелой технике и взяли Дебальцево», — рассказал Командир отделения спецназа «ДНР» — россиянин из Санкт-Петербурга Дмитрий Сапожников.

 

http://1stvc.net/buryaty-na-tankax-sravnyali-s-zemlyoj-zhiloj-rajon-na-donbasse/

Link to comment
Share on other sites

"Имея возможность покинуть Донецкий аэропорт, Игорь Брановицкий предпочел остаться с ранеными"

 

Побратимы погибшего «киборга» ходатайствуют о присвоении ему звания Героя Украины

 

Защитник Донецкого аэропорта, 39-летний пулеметчик 90-го штурмового батальона Игорь Брановицкий погиб 21 января в Донецке, уже будучи в плену. Но похоронить его родные смогли лишь 3 апреля. Проститься с героем на Софиевской площади в Киеве собрались несколько сотен его боевых товарищей. Кто-то был на костылях, кто-то — в инвалидной коляске…

— Я остался жив благодаря Игорю, — рассказывает 23-летний Станислав Стовбан, наводчик пулеметного расчета. — У него была возможность покинуть аэропорт, пробиться к своим, как сделали некоторые бойцы. Но он предпочел остаться с ранеными. И спас наши жизни.

Станислав сейчас в инвалидной коляске. Он был тяжело ранен во время первого взрыва здания нового терминала. Последние сутки пребывания в аэропорту помнит смутно, так как часто впадал в беспамятство от сильной кровопотери. Однако заботу старшего товарища Игоря Брановицкого с позывным «Натрий» забыть не сможет.

— После мощного взрыва, который, как выяснилось, боевики готовили заранее, уцелевшим оставалось лишь одно помещение — что-то вроде коридора между двумя служебными боксами, где еще можно было кое-как укрыться от обстрела. Туда и снесли раненых, — вспоминает Станислав Стовбан. — Выжили четверо — я и бойцы Остап Гавриляк, Иван Шостак, Максим Кривошапко. Мы остались в живых благодаря тому, что о нас заботились боевые товарищи. Анатолий Свирид носил баклажку с замерзшей водой (в плен последние защитники аэропорта попали еще в холодное время года, 20 января. — Авт.), а Игорь Брановицкий откалывал ледышки, не давая нам умереть от жажды. Игорь и попросил захвативших нас боевиков эвакуировать раненых.

Станислава увезли на «скорой», он очнулся в реанимации Донецкой областной травматологической больницы, где его «вернули с того света». И в числе первых на реанимобиле эвакуировали на «Большую землю». Таким образом парень избежал ужасов плена.

— Игорь вместе с товарищами после взрыва доставал раненых из-под завалов, — говоритЮрий Шкабура, проведший месяц в плену. — Их сносили в более-менее уцелевшее помещение, старались остановить кровь, перевязать.

Те страшные часы Юрий вспоминает с содроганием. Некоторые тяжелораненые бойцы спрашивали: «Где моя рука?», «Можно из-под завала достать и мою ногу?» Товарищи, помогавшие им выбраться, старались отвечать как можно спокойнее, всячески подбадривали… Тем бойцам, кто мог хоть как-то передвигаться, «Спартанец» (Анатолий Свирид), «Натрий» (Игорь Брановицкий) и комбат 90-го батальона Олег Кузьминых велели уходить, пробираться к своим в тыл. Сами они решили остаться с тяжелоранеными.

Измученные люди сомневались, что дойдут. «Как-нибудь потихоньку доберетесь», — убеждал их Игорь Брановицкий.

— Я тоже поковылял с последней группой и… только один и не дошел, отстал от своих в густом тумане, — сетует Юрий Шкабура, который и сейчас передвигается на костылях: обрушившейся от взрыва стеной ему раздробило пальцы на ногах. — У меня начались галлюцинации: бакены на взлетном поле стали казаться мне… детьми, и я спрашивал у них дорогу, а они мне ее указывали. Очутился перед каким-то забором, перебрался через него, оказался на трассе. Возле меня стали тормозить машины, я что-то отвечал на вопросы водителей. Побродив, снова оказался в аэропорту. Так и попал в плен.

Юрий запомнил, как всех пленных «киборгов» собрали в одном помещении и жестоко били.

— Среди сепаратистов была и девушка по имени Вика, которая пинала нас ногами. Абоевик «Гиви», уложив всех лицом в грязь, обругал и избил, — вспоминает Юрий Шкабура. — При этом боевики все время говорили, что очень… уважают нас за мужество. За то, что мы не бросили своих боевых позиций и раненых товарищей.

Позже, по словам Юрия, пленных построили и стали спрашивать, кто из них пулеметчик, Игорь Брановицкий откликнулся, выйдя вперед. Его увели. А притащили назад жутко окровавленного.

На следующий день боевики снова устроили показательные избиения пленных и допросы с расстрелами, которые снимали на видео. У многих пленников были завязаны глаза, поэтому они не могли знать наверняка, кого из товарищей по несчастью оставили в живых, кого нет.

— Когда с допроса притащили очередного бойца, я услышал глухой звук падения и понял, что это бросили на землю кого-то из моих товарищей, — продолжает Юрий Шкабура. — Затем в помещении появился медик, который сказал: «Тут бойцу „скорая“ нужна». А в ответ я услышал, как «Моторола» заявил: «Сейчас я сам его вылечу». Раздался выстрел, и снова голос «Моторолы»: «Скорая» уже не нужна". Позже я выяснил, что застрелили Игоря Брановицкого. На Игоре боевики отыгрались за всех.

Нина Константиновна, мама Игоря Брановицкого, впервые услышала о том, что ее старший сын в плену, от волонтеров. А затем увидела Игоря на видео, которое боевики выложили в «Ютуб».

— Сын здесь в черной шапке и синей мастерке. Это именно его боевик по кличке «Гиви» упрекает в том, что он «хорошо говорит» по-русски, но при этом пришел воевать за Донбасс, — говорит Нина Константиновна.

Нина Брановицкая сразу стала искать авторов видео. Одним из них был боевик по кличке «Москва» (Сергей Жук), убеждавший пленных, что он «добрый полицейский» с украинскими корнями, который пришел «защищать свою землю». Этот «добряк» предлагал плененному офицеру… покончить с собой, а украинским солдатам — стрелять друг в друга. Даже для сторонников сепаратистов это было чересчур, о чем они написали в своих комментариях к выложенным на страницах боевика роликам, «скромно» озаглавленным «Говорит Москва».

Скрепя сердце, мама Игоря Брановицкого написала этому боевику, спросив, не знает ли он о судьбе ее сына, попавшего в плен. «К сожалению, я ничего не знаю», — ответил «Москва».

Нина Константиновна не раз слышала от волонтеров, что боевик «Моторола» еще 21 января показательно застрелил одного из пленных защитников аэропорта, но до последнего надеялась, что погибший — не ее Игорь.

— Сын рвался освобождать нашу Родину, медкомиссию прошел еще в июне, а призвали его в августе, — говорит женщина.

Отец Игоря был офицером, а сам он во время срочной армейской службы три месяца прослужил в саперном батальоне в Анголе.

— Как рассказали мне уже на похоронах боевые товарищи сына, в составе 90-го батальона 81-й аэромобильной бригады Игорь дважды прикрывал наши группы, которые забирали раненых из Донецкого аэропорта, — вспоминает Нина Брановицкая. — Но когда звонил мне, ни разу не признался в том, что находится в самой горячей точке — Донецком аэропорту. Только спрашивал: «У вас все в порядке?» О себе говорил, что у него все нормально. А если до моих ушей доносились звуки стрельбы, то заверял, что он все еще на учениях.

Так, по словам Нины Константиновны, было и последний раз. Утром 19 января сын позвонил с телефона своего друга Андрея Шишура: «Мама, у вас все нормально? У нас плохая связь, я не могу долго говорить. Мы на учениях». Оказалось, что после этих слов Игорь отправил часть товарищей в тыл, а сам с командиром и группой таких же отчаянных смельчаков остался с тяжелоранеными…

Те, кого спас Игорь Брановицкий, прощались с ним, преклонив колени… В поминальные дни Нина Брановицкая зажжет свечу не только за упокой своего сына, но и за освобождение тех, кто еще в плену, за здравие и свободу комбата Олега Кузьминых. Прощать боевикам гибель сына женщина не намерена. Она оформляет документы для Европейского суда по правам человека и готова, если потребуется, возглавить движение родственников бойцов, которые были искалечены или убиты в плену.

Игоря Брановицкого похоронили на Берковецком кладбище. «Они его убили. Но они его не сломали! Мы будем ходатайствовать о присвоении Игорю звания Героя Украины», — написал на своей странице в «Фейсбуке» волонтер Георгий Тука.

 

http://fakty.ua/198493-imeya-vozmozhnost-pokinut-doneckij-aeroport-igor-predpochel-ostatsya-s-ranenymi

Link to comment
Share on other sites

Жахлива історія.

---------------------------

42-річний Василь Демчук  потрапив у полон під час боїв за Дебальцівський плацдарм. Бойовики живим знімали його на відео, а через деякий час він опинився у донецькому морзі з понівеченою головою без вуха.

Кому не байдуже - почитайте розповідь, як усе трапилось, старшого брата Василя Демчука - Петра:

– Коли ми дізналися, що Василя перекидають під Дебальцеве, стали ще більше хвилюватися, – пригадує Петро Демчук. – Бувало, по кілька днів без дзвінків.

12 лютого Петру подзвонив товариш Василя Іван і повідомив, що Василь пропав. Вони ще 9 лютого з групою бійців вирушили колоною з передової в тил за боєприпасами і не повернулися. Їх почали шукати. На третій день виявили розстріляну техніку, але без бійців. Того ж дня Петро Демчук написав заяву про зникнення брата у відповідні органи в Луцьку. А ввечері того таки 12 лютого донька пана Петра натрапила на відеоролик в Інтернеті, на якому було видно, як Василя Демчука взяли в полон і показали військового квитка. У рідні зародилася надія, що незабаром побачать сина, брата та дядька живим. Стали думати, як його дістати із полону, звертались до волонтерів.

– Десь через місяць нам надіслали світлини, де Василя везуть у причепі позашляховика, – продовжує Петро Гервасійович. – Він сидів, ще двоє біля нього лежали, і ще декілька жвавіших у кузові. Та після цих двох фотографій виставили і третю, де вже було видно, що наш Василь лежить в морзі, як згодом виявилось, у Донецьку. Тіло було понівечене, голова – як спущений м’яч, яким грали у футбол, без одного вуха. Волонтери займалися, аби забрати тіло Василя та інших бійців, які на той час вже були прикопані.

Нелегко було впізнавати брату та сестрі понівечене тіло їхнього Василя у дніпропетровському морзі. Допомогло, те, що мали знімки вставлених передніх зубів і шрам на руці – одного разу невдало рубав дрова.

Сьогдні поховали. Вічна пам'ять і слава.

:(

Link to comment
Share on other sites

Треба щоб всі родичі загиблих подавали до Гаагського суду, так, як це робили чеченські родичі загиблих. Рідних вже на жаль не повернути, але військові злочини вбивств і знущань мусять бути покараними. Розгляд судових справ чеченців тривав до 8 років. Про звірства москалів на території Чечні є документаційні фільми зняті французами, бельгійцями і німцями. Рідні отримали компенсацію від роісі і світ дізнався про їх жорстокість. Так що крапля води камінь точить.

  • Upvote 4
Link to comment
Share on other sites

У Широкиному бойовики атакували сили АТО, триває бій – Азов

 

http://www.hromadske.tv/society/u-shirokinomu-boioviki-atakuvali-sili-ato-trivaye-/

 

У цьому бою загинув грузинський патріот Георгій Джанелідзе

 

http://s017.radikal.ru/i438/1504/48/bdf829c14d5f.jpg

Link to comment
Share on other sites

Блоггер Ираклий Комахидзе обнародовал фотографии из пригорода Каменск-Шахтинска Ростовской области, в 10 км. от госграницы с Украиной.

“Когда путин на конференции сказал россиянам, что они могут спать спокойно, войны с Украиной не будет, то стало сразу понятно, что самое страшное еще впереди”, -
цитирует автор одну из подписчиц

Комахидзе подчеркнул, что на фото не полигон и даже не один из базовых (Кадамовский, Миллерово) или других более мелких лагерей ростовской группировки ВС РФ, а обычный перевалочный склад боеприпасов, которые российско-террористические войска используют против Украины.

http://image.inforesist.org/uploads/2015/04/654hg6t5h4.jpg http://image.inforesist.org/uploads/2015/04/ik465r4g6.jpg http://image.inforesist.org/uploads/2015/04/j465r4g65g4.jpg

http://inforesist.org/ogromnyj-sklad-boepripasov-rf-na-samoj-granice-s-ukrainoj-foto/?_utl_t=fb

Link to comment
Share on other sites

 

Танкістам Івану Ващені і Володимиру Крохмалю, офіцерам майору Олександру Кандесюку і Олексію Шепелюку, а також усім Героям, хто замість полону прийняв смерть самоліквідацією…присвячено.
Ми говорили до бою,
Нас сонце вітало в кружальці,
Навіть розбитий війною
Час зупинявся на шальці.

Ми говорили до бою,
Мовчали ворожі танки,
Роздерті на шмаття з тобою 
Ми наші єднали світанки.

Ми говорили до бою,
Сміялись немов на весіллі,
Як вітер у парі з вербою
Ми мліли в щасливім похміллі.

Ми говорили до бою,
Втіша́лись заморені друзі,
Веселки з птахАми юрбою
Застільну співали у лузі.

Ми говорили до бою,
Нам миті здавались за вічність…
А їм в унісон за журбою
Стукала в душі трагічність.

Війна не шанує щасливих,
Тут навіть вмирають «мобілки»,
З обірваних фраз чутливих
Лиш гомін залишився бджілки.

Лиш мертва понура тиша,
По жилам тривожний холод,
І в думах розп’яттями лише
Гіркий недомовлений солод.

А потім - вогонь, наче злива,
Пекельний у груди порох,
І неміч – повія зрадлива,
І наді мною ворог.

І синє безкрайнє небо,
І сонце сумне в кружальці,
……………………………….
Пробач моя люба – так треба,
Граната…. 
Кільце на пальці…

24.02.2015р.

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...