Jump to content

Політ (і не тільки) гумор


 Share

Recommended Posts

И говoрит он мне так прoникновеннo:
– Мне нужнo от вас лишь выпить, переcпать и oбсудить Доcтoевского…
Я как про Дoстoевского услышала, то пoдумала – грех не пeреcпать с таким интеллигeнтным чeлoвеком..)..

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

Прийшов мій лєпший колєга Ромко Черешня з АТО і привіз ми прЕзент. Неабиякий дорогий, але шчиро му дєкую за паміть про мене. Черешня він того, бо завши дівкам здибанки назначав коло старого столітного дерева. А як пішов в АТО, то ті його дівки там фан-клюб імені Ромка устроїли і сі збирают тамка вечорами...З дітьми...Ромковими певно...Але про то потім...
Ну то значи такво : виходжу я на обору, стоїт Ромко, тримає шнУрок в руках, а до шнУрка якийсь хлоп привєзаний з таким вЕликим сино-жовтим бантіком на голові. Я сі питаю: 
-То шо таке, Ромусь ?
А він: - То прЕзент тобі за тоті пакунки, шо”с присилав ми на передову...То правдивий сєпар, теперка він твій...Роби з ним, шо хоч...
Я му : - А шо я з ним зроблю ? Раньче ти ми присилав гільзи від міномьотів, то я з них вазонки робив, а з того телепня жаден вазонок сі не получит...
І аж сі просльозив... Ну то ми зразу по сотці, сидимо пашталакаєм, а Ромко сі питає:
-Як ті сі подобає подарок ?
-Та я ше незнам,Ромцю...А шо він вміє робити ?
-Так, би шось вмів направду - то нич ! Але ти го навчиш шо душа забажає...
Ну то я того сєпара сі питаю шчирою солов”йіною :
-Звідкілє ти, хлопе, сі взєв ? Як сі називаєш, дурню ти професійний ? 
А він ( ви си тілько уявіт ) каже : - Нє панімаю ! 
Ромцьо тодий взєв шуфлю, перетєгнув го штири рази по крижах і наш плєнний залопотів : - Панкрат я ! Із Р”язані !
О ! То вже ліпше, я навит не знав жи шуфля лучче ґуґля перекладає.
Добре,- кажу,- Дамкрат, видиш тамка п”єц, бери дріва і нагрій в хаті ! 
А він - ні з місця ! Але”м тіко я на шуфлю сі подивив і Дамкрат всьо пойняв і поволочив дріва до хати. Ми з Ромком ше по сотці, дивимсі шось довго нашого сєпара нема, заходим до хати, а він стоїт перед п”єцом на колінах, дрова цілює і плаче... 
Я му : - Ти, францо непропорціональна, звар”ював цілком ? Дріва цілюєш ?
Той : - Да ані же бєрьозавиєєєєєє ! - реве. 
Я тодий : - Так ! Ти ше ми лапті ту почни плести, то я ті поможу. Як ті бритванков помежи очи пАльну, стіну китайську увидиш, луйдо ти р”язанска ! 
І до Ромка : - Так, Ромцю, ти ми повіч, чому в того паталахи нема єдного вуха і двох середних пальців ? Шо то за некомплєкт ?
А Ромцьо : - Розумієш, цілих сєпарів то генерали собі позабирали, а нам такихво недоукомплєктованих лишили...Вухо - то мій командир взєв си на брєлок до ключів, а пальці...Ну він нам всякє такє на міґах показував жи встид повісти...Теперка не показує...А пальці то ми му віддали, він їх в кішени на замочку носит...
Але приживсі той Домкрат в мене. Зрана поробит на полі, дам му троха їсти і знов до роботи...Худобі бураків-капусти наріже не гірше січкарні. Жиє си в псєчій буді... Сам так захтів, каже : “уж больна на мой дом пахожа...” ВихОдок свій власний має... Я навит му позволив бєрьозку коло него посадити...
Вчу по вихідних з ним українську...
Питаю : Шо то ? 
Він : -Нє знаю !
Я тодий го в чоло пательньов - пєрдик ! Відразу запамітав жи 
пательня - то скавародка !
А так, то я го не б”ю, рука сі не підоймає...Ну бо неповносправний він...Москаль...З тим нич не порадиш...
Отакво ! 
Завше ваш, Яків Кутовий .

  • Upvote 5
Link to comment
Share on other sites

 Share

×
×
  • Create New...