Перейти до змісту

Recommended Posts

11 грудня 2015 р. близько 14:00 біля Донецького аеропорту внаслідок влучання з протитанкового гранатомета в позицію бійців «Карпатської Січі» підрозділ зазнав важких утрат. Загинув Олег Габорак, а Денис Шутак дістав поранення.
Свободівець Денис Шутак дістав поранення середньої тяжкости. Нині він перебуває у Січеславській лікарні ім. Мечникова. Його життю нічого не загрожує.

Олегові Габораку було лише 18 років, він зазнав травм, несумісних із життям. Побратими кажуть про нього, як про втілення усіх чеснот українського воїна-націоналіста. ВО «Свобода» висловлює щирі співчуття родині та близьким загиблого героя. Нехай земля йому буде пухом. Герої не вмирають!

12373387_937116376336630_478227793634547

Link to comment
Share on other sites

Левандович пишет на фупе

 

от таке повідомлення прийшло:


"Друзі, мене поранено. .. Сьогодні вночі мене відправлять у Дніпрпетровськ. У мене посічена голова і запястя правоі руки. Все було так добре, ми поїли і пішли спати в бліндаж, я і наш волонтер. колос спали на нижній лавці, сон спав на верхнійй. Раптом прилетів снаряд від спг... Сон постраждав. найбільше... Йому відірвало шмат голови після вибуху я вибіг за допомогою. Допомогу надали мені і Колосу і в цей час Нікель сказав “Сон всьо уже“ ... Колоса оперубть уже трету годину. Ось таке перемиря.."
Link to comment
Share on other sites

Я рік тому приблизно читала, що коригувала вогонь нашої арти якась стара жінка ветеран 2ї світової.

Можливо це вона :(

 

Не знаю, чи вірити, чи ні, якщо все це правда, не знаю, як миритися і як поруч жити. 
Їх треба тільки знищувати

__________________

Ее звали Клавдия Петровна. Женщину, которая сыграла очень важную роль в освобождении Славянска от путинских бандитов.

Ее звали Клавдия Петровна и ей было много лет. И больше о ней неизвестно НИЧЕГО. Ни фото, ни фамилии… Ей бы памятник поставить вместо Ленина на центральной площади города, но… Но о ней почему-то не говорит телевизор и не пишут газеты, она до сих пор фактически остается неизвестным солдатом этой войны.

…Одним летним днем 14-го, когда бои за Славянск были в самом разгаре, на телефон Антитеррористического центра поступил звонок. Это был тот телефон, номер которого был опубликован в листовках, которые время от времени разбрасывали с вертолетов над городом — телефон, по которому граждане могли сообщить о себе и попросить «коридор» для выхода из города.

Голос пожилой женщины в трубке попросил к аппарату офицера, который командует артиллерией в антитеррористической операции: «Вы, родные, очень неточно стреляете, позвольте вам помочь».

Сначала к неизвестному абоненту отнеслись с понятной настороженностью и скепсисом, однако женщина, которая представилась Клавдией Петровной, была настойчива, а проблема действительно требовала решения. Потому что это сейчас среди наших «богов войны» появились волшебники, попадающих из гаубицы в солдатскую шапку на расстоянии в 7 километров, а тогда… А тогда наша армия только училась воевать и никто, в том числе даже многие из офицеров, вовсе не имел навыков практических стрельб.

И неизвестная женщина приступила к коррекции огнем. Сначала осторожно, а потом все увереннее украинские артиллеристы стали полагаться на Клавдию Петровну. «Я, мальчики, еще в войну служила корректировщиком, — сказала Клавдия Петровна как-то между делом. — И глянь, навыки не забылись».

Три дня женщина провела перед окном своей квартиры с трубкой обычного городского телефона возле уха. Артиллеристы буквально молились на нее. За эти три дня Украинские арта разбила большинство укреплений и укрытий бандитов, были ликвидированы и пресловутые «Ноны» — мобильные десантные гаубицы врага.

Военные просили Клавдию Петровну поберечь себя, ведь уже было известно о чрезвычайной жестокости путинских «зеленых человечков», как и о том, что среди них действуют опытные разведчики и спецназовцы.

«Мне, сыночки восемьдесят восемь лет, я свое отжила, — ответила женщина. — Вы, сынки, себя берегите, вам еще жить и жить».

А через несколько часов за ней пришли…

Полные ярости нелюди не пощадили старую больную женщину. Они даже не были столь благородны, чтобы дать ей легкую смерть. Уже потом, по словам пленных, наши разведчики узнали, что бандиты Гиркина долго пытали Клавдию Петровну, садисты буквально разорвали ее ножами…

А за два или три дня «зеленые человечки» начали отступление из города, потому что откровенно испытывали недостаток сил, чтобы дальше его удерживать. Очень помогло и то, что укрепление и склады с боезапасом было уничтожено нашей артиллерией.

Узнав о гибели своей замечательной помощницы, артиллерийские офицеры плакали…

Такой вот рассказ об одной человеческой судьбе в этой войне. И об одном таком незаметном, но таком важном подвиге.

И когда отдельные великие «патриоты» из своих теплых уютных кухонь рассказывают о том, что пенсионеров из зоны АТО надо лишить пенсий; что люди на Донбассе сами виноваты в том, что туда пришли путинские «освободители» — я вспоминаю эту мужественную женщину. И десятки, сотни таких как она, людей, которые поставляют нашим военным разведывательную информацию; бабушек, которые прятали наших солдат, попавших в окружение под Иловайском; патриотов, что кормили и поили наших воинов на передовой.

Только в небольшом райцентре Луганщины — Лутугино, по возвращении в город террористов в сентябре 2014 года за оказание помощи Украинской армии российскими фашистами было расстреляно сорок человек.

Вечная им всем память. В эти дни, когда мы празднуем День Вооруженных сил Украины, давайте перекинем рюмку и за этих мужественных украинских патриотов Донбасса. За Клавдию Петровну, которая без колебаний пошла на свою последнюю войну, чтобы защитить от захватчиков свою страну.

Павло Правый 

http://xn--j1aidcn.org/87651-2/?_utl_t=fb

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

ето кокойты сюр.  :fp1:

 

 

Бойовики на тимчасово окупованій території Донецької області налагодили виробництво переносних реактивних пускових установок «Град-П», яких на озброєнні української армії ніколи не було.

Про це на прес-конференції в Києві в суботу заявив речник Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко.

«За інформацією розвідки Міністерства оборони України, виробництво такої зброї вже налагоджено на підприємствах тимчасово окупованої території у Донецькій області», – сказав він.

За словами Лисенка, на озброєння «3-ї окремої мотострілкової бригади ДНР», що дислокується в Горлівці, нещодавно надійшла перша партія даних пускових установок. Дальність стрільби з них становить 2-10 км

«На озброєнні української армії таких установок ніколи не було, тому це є черговим доказом причетності Росії до озброєння бойовиків», – зазначив Лисенко  :fp1:  :fp1:  http://zik.ua/news/2015/12/19/boyovyky_na_donbasi_nalagodyly_vyrobnytstvo_gradiv__lysenko_655814

Link to comment
Share on other sites

" Ало, матусю, чуєш, я вмираю.

За мою душу Бога помоли.

Я впевнений - нас заберуть до раю,

Тому що в пеклі ми уже були.

Ми мусимо в боях перемагати -

Нікому не здолати нашу лють,

І я кільце вже висмикнув з гранати,

Лиш ось чекаю, поки підійдуть..."

"- Ходіть сюди, страшні незвані гості,

Є в мене подаруночки малі,

Які порозкидають ваші кості,

Мої хоч теж, та по моїй землі."

Раптовий вибух обірвав розмову

І десь почувся материнський зойк.

На небі зірка загорілась нОва -

Пішов до сотні черговий герой"...

 

© Олександр Буяльський

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

"На Луганщині бойові побратими попрощалися з офіцером полку «Миротворець» Олександром Ільницьким, який загинув внаслідок обстрілу снайпера в Зайцеві на Донеччині 9 січня. Побратими загиблого розповідають, що Ільницький загинув під час виконання бойового завдання, але подробиць не розголошують. 11 січня на Майдані у Києві відбудеться церемонія прощання з Ільницьким, після чого його поховають на малій батьківщині – на Львівщині. У загиблого залишилась дружина і семирічна донька"

 

.http://www.radiosvoboda.org/media/video/27479741.html

 

Киев попрощался с героем. Людей было мало, но цветов много. Всё было без пафоса и молча, авто на светофоре погудели только.

http://i1381.photobucket.com/albums/ah233/forprivatepolicy/IMG_20160111_092520_zpspcn8hgtt.jpg

 

Спи с Миром! Герой!

 

http://easycross.ru/pattern/image/8983/source/2012/10/22/tmprjGSZa_project.jpeg

Link to comment
Share on other sites

Гусар Чапаевский

Подтверждено ДНК это Андрей погиб , Скирта Андрей Викторович 9.11.92г рождения воевал в 79 ВДВ и в 59 (батальон 10 рота 2) погиб в Луганской обл. Четвертая рота, да и весь второй бат, помяните своего товарища и моего земляка. Совсем пацан был. Помните о живых и не забывайте погибших.

http://i.piccy.info/i9/a96c6a5cdc66b28a02761ecb4b8a0e86/1452549014/36995/917531/ask.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-11-21-50/i9-9261386/347x395-r/i.gif

Link to comment
Share on other sites

Что, мля??? 

 

СБУ отчиталась о перекрытии канала поставки в Украину тепловизоров

 

Согласно сообщению пресс-центра спецслужбы, должностные лица харьковской коммерческой фирмы наладили незаконный импорт из стран Западной Европы товаров двойного использования – [/font]тепловизоров и комплектующих к ним.

"По заключению специалистов государственных научно-исследовательских учреждений, такие приборы относятся к списку товаров двойного использования, которые могут быть использованы в создании обычных видов вооружений, военной или специальной техники", - сказано в нем.

Также, отмечает СБУ, для осуществления международной передачи (импорта или экспорта) этих товаров необходимо получать разрешение Государственной службы экспортного контроля.

Сотрудники СБУ пресекли действия злоумышленников-коммерсантов во время попытки импортировать и растаможить очередной такой прибор на таможенном посту "Песочин" без соответствующего разрешения Госслужбы экспортного контроля.

Следователями Управления СБУ в Харьковской области начато уголовное производство по ч. 1 ст. 333 (нарушение порядка осуществления международных передач товаров, подлежащих государственному экспортному контролю) Уголовного кодекса Украины. Следствие продолжается.

Link to comment
Share on other sites

 

Україна офіційно поінформувала главу в Раді Безпеки ООН про спроби Російської Федерації і бойовиків загострити ситуацію безпеки на Донбасі. Про це повідомляється у вівторок на сайті постійного представництва України при ООН.

 

Зокрема, було відзначено, що, незважаючи на досягнення в рамках останньої зустрічі Тристоронньої контактної групи домовленості про введення режиму повної тиші, кількість збройних провокацій проти сил АТО уздовж лінії розмежування продовжує зростати.

 

Прес-центр представництва також зазначає, що зазначені провокації нівелюють всі зусилля України та міжнародної спільноти, спрямовані на відновлення миру і стабільності, і «фактично унеможливлюють реалізацію політичної частини мирного врегулювання».

http://tyzhden.ua/News/156312

Link to comment
Share on other sites

Я перестал считать российских офицеров людьми

Друзья, прошу Вас, читая этот пост, вдумываться над каждым словом, которое я пишу...

 

Я перестал считать российских офицеров людьми, когда дав слово офицера, они пропустили наши окружённые колонны через " зелёный" коридор под Иловайском!

 

Я перестал их считать офицерами, когда погибших " заблудившихся" псковских десантов, и мотострелков из Чечни, начали хоронить как собак без имени без отпевания на картофельных полях под ростовом!

 

Но самую большую низость, которую сделало российское офицерье, это пришли попросить, дать возможность убрать 200-ых и 300-ых, в подвале нового терминала в ДАПе, и пользуясь благородством и человечностью украинских воинов, по подлому, заминировали, опоры, столбы, и всё что можно было заминировать в этом трижды проклятом терминале... В бою у них это не получалось сделать, потому что российский ублюдок, держащий в руках оружие и считающий себя солдатом, умеет воевать с мирным населением Чечни, Грузии, Сирии, а также умеет прикрываться мирным населением Украины.

 

Сегодня годовщина, тяжёлая годовщина, но одновременно и славная годовщина украинского оружия...

19- го января 2015- года был заминирован и взорван подвал, первый этаж и пол второго этажа, который обвалился окончательно к 22- ому январю, погребая под бетоном последних защитников Донецкого аэропорта им С. Прокофьева!

 

Я долго размышлял, как правильно написать этот пост, потому что лично для меня, он даётся с большим трудом. Когда я думаю о том, какой чудовищной силы был взрыв, который обвалил весь терминал, ком стоит у горла, за пацанов погибших но врагу не сдавшихся. Зная по себе, что такое парализованный от контузии мозг, что такое уходящая постепенно с каждой капелькой крови жизнь, когда ты думаешь что встаёшь на ноги, а на самом деле пошевелился только уголок рта, мне больно, осознавать, как умирали наши братья там в этот последний свой бой... Некоторые ещё были живы, но не могли выбраться из под обломков, пытались кричать звать на помощь, перевязать себе раны, дотянуться до мобильного, чтобы в последний раз услышать голос любимых родных людей... Но увы, умирали постепенно, в обломках бетона, покалеченные, контуженные, обмороженные на улице было до -25 градусов ночью, но при этом непобедимые и отважные Киборги. Те кто был хоть немного жив но не мог идти, их добили российские офицеришки, делающие зачистку... Это очень больно...

 

НО, их героическая гибель, дала нам живым воинам Украины, огромную уверенность в себя, такую уверенность, что мы гордо можем смотреть в глаза людям, и Дебальцево, Станица-Луганская, Редкодуб, Углегорск, Широкино, Счастье, Марьинка и конечно же сам ДАП этому пример! Вечная память погибшим за свободу Украины воинам и царствия им Небесного!

 

Светлой памяти погибших за свободу Украины...

 

Душа моя ревёт и рвётся в небо,

Она в крови, вкусившая победы,

Она безликая, как балахон бродяги,

Испепелённая огнём, как лист бумаги.

 

На небеса, кусочками ушедшей,

С борьбой за жизнь, злостью сумасшедшей!

Она даёт, полёт безумной мысли,

На поле брани, там где враг бесчислен!

 

Раздаст оружие, призвав к борьбе убитых,

Лишь после этого, уйдёт как сон забытых!!!

 

Руслан Каримов

 

http://fayno.in.ua/post/20jan2016/blogs/171-ya-perestal-schitati-rossiyskih-oficerov-lyudimi.html

Link to comment
Share on other sites

 

Гусар Чапаевский

Подтверждено ДНК это Андрей погиб , Скирта Андрей Викторович 9.11.92г рождения воевал в 79 ВДВ и в 59 (батальон 10 рота 2) погиб в Луганской обл. Четвертая рота, да и весь второй бат, помяните своего товарища и моего земляка. Совсем пацан был. Помните о живых и не забывайте погибших.

http://i.piccy.info/i9/a96c6a5cdc66b28a02761ecb4b8a0e86/1452549014/36995/917531/ask.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-11-21-50/i9-9261386/347x395-r/i.gif

 

мда..сколько ещё их окажется 18-23 летних.

земля пухом.

Link to comment
Share on other sites

МОЖЛИВО, ЗАХАРЧЕНКО ПОПАДЕ ПІД АМНІСТІЮ, АЛЕ Ж ЦЯ С#КА ПАЛЬЦЕМ ПОКАЗАЛА НА МОЮ ДИТИНУ І СКАЗАЛА: "РОЗСТРІЛЯТИ!"", – МАМА УБИТОГО В ПЛЕНУ БОЙЦА ИГОРЯ БРАНОВИЦКОГО

 

21 января исполнился год со дня смерти Игоря Брановицкого, бойца 90 батальона 95 бригады - одного из защитников Донецкого аэропорта. "Востаннє ми розмовляли з ним по телефону 19 січня зранку, я запитала його: "Як у Вас справи і де ти?" А вони вже добре, я так тепер розумію, знали, що до них не пробитися, що хлопці, які їхали їх витягати, погоріли…"

 

"Є така прикмета "якщо дощ в дорогу, то все буде добре". 11 січня, коли ми востаннє бачилися, я Ігорька проводжала з ротації, дощ ішов якраз, стояла і думала, що, може, повезе? І ось повезло..."

21 января исполнился год со дня смерти Игоря Брановицкого, бойца 90 батальона 95 бригады - одного из защитников Донецкого аэропорта. Его убили в плену за то, что пулеметчик, за то, что у него было достоинство, за то, что не унижался, защищая свою землю и спасая своих друзей.

"Я свій телефон здала в ремонт, щось з ним не так. І глючить з тих пір, як Ігоря не стало, а він мені дорогий, бо подарунок від сина", - рассказывает мне мама Игоря - Нина Константиновна, встречая у подъезда своего дома.

В небольшой квартире помимо нее живет еще младший сын Юра. Сейчас гостит близкая подруга Надежда Семеновна, которая после смерти Игоря пробыла в Киеве около 5 месяцев, поддерживая "сестру".
"Нина, как только узнала, что Игорь в плену, сразу сказала, что плен - это не для него. И он не смог там по-другому. Он был не из тех., кто бы мог хитрить или потакать", - с горечью вспоминает женщина.

"Принижуватися він не зміг!" - гордо продолжает мама покойного бойца, - "У нього було дуже розвинене почуття власної гідності!"

"Ведь Игорь четко отвечал, почему он пришел на фронт, и, когда стреляли из травмата, чтоб он стал на колени, он этого не сделал. Его ломали, избивали трубами… ", - ужасается подруга семьи.

"И за ребят он просто заступился, когда сказали, что будем расстреливать каждого, пока не скажут, кто пулеметчик. Он сказал, что я пулеметчик, чтоб все остались живы. Поэтому, действительно, Игорек у нас - герой"

В скромно обставленной комнате я насчитываю 5 портретов погибшего "киборга". Один стоит на тумбочке, возле него лежат народные награды, которые присвоили ему уже посмертно. Еще несколько фотографий висят на стене, между картин. В углу комнаты возле монитора за большой свечой - на меня тоже смотрит с портрета молодой, хоть и уже седовласый, мужчина, с тремя выразительными ямочками на лице.
 
Последнее небольшое фото стоит на телевизоре. На тумбе под телевизором - чашка с чаем и вазочка с конфетами. Рядом с фото - свеча и стакан с водой.
 
"А водичка завжди біля його фотографії стоїть, бо їм, хлопчикам нашим, так пити хотілося там, в аеропорті"

В какой-то момент я понимаю, что нахожусь в храме памяти и боли. Когда рассматриваем фотоальбом, я наблюдаю за тем, как меняется лицо Нины Константиновны. Измученное горем и расписанное паутиной морщин, оно становится ласковым и нежным при виде маленького Игоря. Ее голос обретает заботливый и мягкий тембр, иногда сюсюкающий с фотографией родного малыша.
 

"Лапочка", - повторяет, улыбаясь, мама, ныряя в воспоминания. В этой памяти о сыне, хранящейся на фотобумаге, глубина радости напрочь сплелась с бездной утраты.

 

Игорь родился в Пуще-Водице, а детство его и брата Юры прошло в военном городке, в Кривом Роге. Их отец Евгений Брановицкий воевал в Афганистане, получил ранение и умер от его последствий в 90-ом году. Нина Константиновна работала фармацевтом, сейчас на пенсии. После смерти отца семья Брановицких получала материальную помощь, которая положена им по закону, но ее отменили из-за того, что пенсия Нины Константиновны немного превышала минимальную 1400 грн, при которой даются льготы. Перед тем, как Игорь ушел воевать, у них с Юрой был совместный бизнес.

Когда не стало старшего, маме двоих сыновей пришлось собирать документы для того, чтоб обновить статус семьи погибшего на войне. Помимо этого по убийству Игоря возбудили криминальное дело, а все свидетели были в плену:

"Як ми ждали цих хлопців з полону! Думали, які вони повернуться, в якому моральному стані. Дуже за них переживали, щоб їх там теж не повбивали.

А один з хлопців ще до сих пір у полоні", - делится переживаниями Нина Константиновна.

"Для нас эти ребята, которые вышли из плена, они такие близкие, словно какая-то часть Игорька осталась в них", - с трепетом добавляет Надежда Семеновна. И все, кто дают интервью, и Север, и Свирид, они все вспоминают Игорька, ведь он после смерти медика Игоря Зиныча раненым уколы делал, Стасику Стовбану жгут менял. Он и остался-то там, не ушел из-за друзей своих…"

"А тепер що? Зробимо амністію тим, що стрибали, як мавпи, з триколорами? І вони що, приїдуть сюди?" - негодует мама погибшего пулеметчика.

"Я розмовляла з адвокатом, вона знає всі юридичні положення щодо амністії і розповіла, що керівнику терористичної організації за її створення можуть присудити лише до 8 років.

А можливо, Захарченко попаде під амністію, але ж ця с#ка пальцем показала на мою дитину і сказала: "Розстріляти!""

Игорь был женат, но развелся, детей у него не было. Десятилетняя внучка - дочка младшего сына, и сам Юра - это стимул жить дальше, размышляю я. Но прежде надо оплакать потерю. Сначала громко и часто, а затем реже, но ведь всегда. Дети - это навсегда, пусть даже незримые больше.

"Только бы эти жертвы не были напрасны", - часто повторяют эту фразу за вечер подруги, часто повторяет эту фразу и половина страны.

"Майдан, ми, звісно, підтримували. Ігорьок від мене приховував, що був там і в ніч з 18 на 19 січня. І, взагалі, він був такий, що його відговорити від чогось, якщо він для себе вирішив - неможливо. Відповідальним дуже був і все від мене приховував. Коли ще в армії служив, поїхав миротворцем в Анголу, добре, що там тоді тихо більш-менш було. І в Ірак збирався, але не потрапив, і відмовляти було марно."

Измученная потерей женщина теребит в руках очки. В ее голосе чувствуется гордость вперемешку с любованием, что у сына именно такой характер.

"Що Ігор збирається на війну - я теж не знала, дізналася лише, коли він уже пройшов комісію. Звичайно, що я намагалася його відмовляти. Але він слухав мовчки і сказав: "Мама, я вже там, я вже в армії!"

"Вони в АТО поїхали в листопаді, і я також про це не знала. Тільки дякуючи волонтерці Наташі Дмітрієвій, яка їм допомагала, дізналася, що хлопці в Костянтинівці. А про аеропорт просто здогадувалась. Навіть коли він у відпустку приїздив, ні слова про це не сказав, а лише: "Мама, какой аэропорт, что ты себе напридумала, мы на учениях постоянно".

"Ведь он вообще ничего не сообщал, и только когда уже пришли документы на него из Житомира, мы посмотрели, что он принимал участие в боях за Пески, Водяное, Опытное. В аэропорту был 2 раза, но про это никто из нас не знал", - продолжает Надежда Семеновна, заваривая мне очередной чай.

Периодически вытирая слезы, мама несломившегося бойца аккуратно касается воспоминаний о последних моментах своего общения с сыном, словно пытаясь зацепиться за те мгновения, когда он был еще жив:

"Востаннє ми розмовляли з ним по телефону 19 січня зранку, я запитала його: "Як у Вас справи і де ти?" А вони вже добре, я так тепер розумію, знали, що до них не пробитися, що хлопці, які їхали їх витягати, погоріли…

Він сказав мені лише: "Мама, у меня все нормально, связь плохая, не звони!"

І все… …"

Сменив чай на кофе, а день на вечер, я продолжаю слушать историю одной мамы о жизни одного героя. Поглядываю на фотографии, рассматриваю награды. Государственный орден "За мужество" ІІІ степени" вручили Нине Константиновне позже, чем награду "Народный Герой" (Орден "Народный Герой Украины" - украинская негосударственная награда, введенная в 2015 году по инициативе коллекционера антиквариата и волонтера Андрея Боечко и ювелира Дмитрия Щербакова, - ред.) Его передали ребята 90-го бата, когда вернулись в Киев, на станции метро Вырлица.

"Там зібралися родичі, був оркестр і єдиний представник державного апарату - голова Деснянського району Києва. Але якось все було зім'ято і дивно, що для зустрічі таких знаменитих, як кричали всі ЗМІ, "кіборгів", не зробили якусь дійсно урочисту подію. За хлопців образливо. І взагалі, медаль самі ж хлопці і поспішали мені передати, а з офіційних представників або керівництва навіть ніхто не подзвонив.

"Игорек ведь был очень заботливым. Он любил маму. Для него семья была всем.

И очень хотелось бы, чтобы было у нас патриотическое воспитание в школах. Чтоб вся эта боль, все эти слезы, все, что прошли ребята и то, что мы - близкие люди - ощутили на самом деле, чтоб это прошло через все наше общество!"

Да, именно так - сейчас необходимо помнить, что почти у каждого из тех, кто погиб, есть мама, а у мамы нет больше сына. Что многие из погибших, что бы они ни защищали, имели силы и смелость бороться за то, что считали для себя дорогим и важным.
В случае аэропорта - это не за кусок земли, это за друзей. Это то, что необходимо вписать в книгу, не только ради памяти о погибших героях, а ради живых близких; ради мам и пап, жен и детей, ради того, чтоб их горе разделить на всех. Так им будет немножечко легче жить, если мы будем долго помнить...
 
Вернувшись домой, я думаю о том, что лицо запоминается таким, каким чаще всего его видишь, а Игоря, мне кажется, запомнить можно было по улыбке:

"Усмішка у нього була така неймовірна, я все йому говорила: "Ігор, ти мені не подобаєшся серйозним, ти як усміхаєшся, це - інша справа, дуже ясна в тебе усмішка, сину…"
 
Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

ХЛОПЧИНА МРІЯВ ПРО ГІДНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ: НА ДОНБАСІ ЗАГИНУВ 25-РІЧНИЙ ВЕТЕРАН ДУК “ПС”, ОУН, 93-Ї “КІБОРГСЬКОЇ” БРИГАДИ

 

 

На Донбасі під час виконання бойового завдання 30 січня загинув сапер батальйону ОУН Анатолій Гаркавенко з позивним “Морячок”. Про це повідомляється на сторінці батальйону в соцмережі Facebook, передають Патріоти України.

 

“За своє недовге життя двадцятип’ятирічний хлопець з Івано-Франківської області встиг повоювати: бився в рядах ДУК ПС, ОУН, дев’яносто третього ОМБр (окрема механізована бригада, – ред). Мріяв про перемогу і про гідне життя українців на своїй землі. Знайшов на війні свою любов. Герої не вмирають, поки ми продовжуємо їх справу. Будьмо гідними пам’яті загиблого побратима”, – зазначили в ОУН.

 

 

http://i.piccy.info/i9/877b8d155d95535a6246038949d9faae/1454183755/31442/966540/30205814_ak.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-30-19-55/i9-9340827/251x395-r/i.gif

 

http://www.lifeinvest.com.ua/?p=22790

Link to comment
Share on other sites

У ГОРЛІВЦІ ЗАПЕКЛИЙ БІЙ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТАНКІВ
sanja110983 | 30.01.2016 | АТО, Україна | Коментарів немає

 
Терористи застосовують різну зброю та техніку – від стрілецької до танків та БТР.

На північному заході окупованої Горлівки між російсько-терористичними підрозділами та силами АТО зав’язався потужний бій. Застосовується різна зброя від стрілецької до танків. Про це в соцмережі розповідають жителі Горлівки, передають Патріоти України.

«Фронт Горлівка – вечірні “передзвони” почалися. Північний захід міста гуркоче від стрілецького до танка(ів). Очікуємо посилення обстрілу з боку російських-терористичних підрозділів. Поки слухаємо звуки наростаючого бою», – зазначають місцеві.
За їхніми словами, про вчорашній штурм «Трої» поки точної інформації немає. «Учорашній, короткостроковий бій на вул. Свердлова, навпроти собору, де розташована прокуратура, теж не пояснює нічого, що це було насправді. Зайшла вчора вранці, з боку Донецька, група з 200 Л, мікроавтобуса, трьох «Уралів» і посилений БТР, звичайне рішення чиїхось інтересів у непідконтрольній Горлівці», – кажуть горлівчани.

Link to comment
Share on other sites

062_Region ‏@062_Region  15 мин.15 минут назад
#Горловка на 6/7 работает тяжёлое .

Фенечкин ‏@phoenix_dnr  57 мин.57 минут назад
У нас артдуэль идёт.  Север города обстреливают. #Горловка


Горловчанин ‏@_John__Carter_  1 ч.1 час назад
#Горловка.С каждым днём всё сильнее и сильнее.Боевики ведут огонь по позициям ВСУ.Калибр не менее 100мм.Направление:Майорск.


пошло принуждение к голосованию за конституцию.

Змінено користувачем кноп
Link to comment
Share on other sites

062_Region ‏@062_Region  15 мин.15 минут назад

#Горловка на 6/7 работает тяжёлое .

 

Фенечкин ‏@phoenix_dnr  57 мин.57 минут назад

У нас артдуэль идёт.  Север города обстреливают. #Горловка

 

 

Горловчанин ‏@_John__Carter_  1 ч.1 час назад

#Горловка.С каждым днём всё сильнее и сильнее.Боевики ведут огонь по позициям ВСУ.Калибр не менее 100мм.Направление:Майорск.

пошло принуждение к голосованию за конституцию.

 

саме так.

сами подчеркнуто нагло нарушая, параллельно обвиняя украинскую сторону в срыве конституляции.

Петрушкин минский цуг-цванг только набирает силу

 

Боевики продолжают нарушать соглашения об урегулировании конфликта на Донбасе. За минувшие сутки они 36 раз обстреливали опорные пункты сил АТО. Об этом сообщил пресс-центр АТО на странице в Facebook.

По позициям ВСУ в Широкином боевики били из зенитной установки.

На Донецком направлении под огонь из гранатометов и пулеметов попали укрепления в Опытном, Песках, Троицком, Авдеевке, Луганском и Первомайском.

Около 18:00 враг открыл огонь с 82 и 120-мм минометов по опорному пункту в Зайцево. Также, с минометов калибра 120-мм обстреляли украинские позиции в Майорске.

На Луганском направлении опорный пункт в Трехизбенке обстреляли с автоматического гранатомета. По позициям в районе Станицы Луганской, враг вел огонь из 120-мм миномета.

На Мариупольском направлении в Красногоровке и Новотроицком боевики открывали огонь из гранатометов и стрелкового оружия.

 

Link to comment
Share on other sites

В прошлом году украинские дипломаты в Брюсселе заявили, что наши Вооруженные силы становятся едва ли не самыми сильными в Европе. Мол, украинская армия уже входит в пятерку лучших на континенте.

Действительно, по сравнению с началом войны в Донбассе уровень украинской армии ощутимо улучшилось. Но, как узнало Слидство.Инфо, в некоторых частях ситуация остается настолько ужасной, что если и сравнивать их с европейскими армиями, разве только со средневековыми.

Заместитель начальника пресс-службы Генерального штаба Влад Волошин заявил, что все необходимое военные должны доставать сами.

 

https://www.youtube.com/watch?v=MEh-Mj1LazI&feature=player_embedded

https://inforesist.org/dostav-sebe-sam-genshtab-ob-uzhasnyih-usloviyah-prozhivaniya-boytsov-53-y-brigadyi/

Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...