Jump to content

Політ (і не тільки) гумор


 Share

Recommended Posts


Путін сидів на кушеткі і нєрвно вистукував пальцями по ядєрной кнопкє.

- Лавров, Мєркєль не звонила? - крикнув він.

- Нєт, - почулося з корідора.

- Дура!

 

Путін снова затарабанив по кнопкє.

- А Обама?

- Тоже нєт.

- Козьол.

 

Путін зіскочив з кушетки і прийнявся наматувать круги по комнатє.

- А хоть хто-то вообщє звоніл?

- Лукашенко інтєрєсовался, чи осталісь у вас какіє-то дєньгі, ілі можно ідті в Європу.

- Передай, шо аннексірую нахрєн, - пригрозив Путін.

- Да я говоріл, - обіжено прокричали в корідорі. - Он в отвєт просив сказать, шоб ви не переживали. Бо пока у вас дєньги не кончаться, он нікуда не уйдьот. А когда кончаться, то аннексії можна не бояться, бо не буде за какіє шиши.

- Сволочь…

 

Путін снова сів на кушетку і прийнявся гризти ногті.

- Почєму мєня всє ігноріруют? - поінтєрєсувався він. - Только нєдавно тєлєфон обривали умоляя нікого не хєрачить.

- Ну почєму всє? - удівілся Лавров, тіхонько входя в комнату. - Гуам, к прімєру, і Фіджі с намі общаються. Цзіньпінь часто звонить, інтєрєсується, всьо лі харашо.

- Нє дождьотся, - буркнув Путін.

- Напротів, утвєрждаєт, шо ждать нєдолго осталось, потому шо ми ідіоти, - пожалувався Лавров. - А єщо просив передать, шо на газопровод у нєго дєнєг нєт. І єслі ми хотім продавать єму газ, то шоб самі тянулі трубу.

- Жлоб. Путін задумчиво нажав на ядєрну кнопку і посмотрєл у вікно.

 

- Нажать-то можно, - сказав Лавров. - Только ето муляж, фікція. Настоящу ще Горбачов дємонтірував в епоху гласності і подарив Рейгану в качєствє сувєніра.

- То єсть как - дємонтірував? - Офігєв Путін.

- А ви нє зналі? - Удівілся Лавров.

- Піздєц, - расстроївся Путін, пуская слину. - Почєму нє прєдупрєділі заранєє?

- Потому шо ви би сказалі Жиріновському, а он би распіздєл на вєсь мір. І уже через два дня кітайци взялі би Москву, а чєрєз нєдєлю - всьо остальноє, - Лавров важно поправив очки і витер Путіну подбородок. - І вообщє, я би на вашем мєстє...

 

- А хто ти такой, шоб думать про моє мєсто? - Ощетинився Путін.

- Ну, к прімєру, второй по значімості моральний авторітєт, сразу за вамі, - похвастався Лавров.

- Какой ти второй? Мєдвєдєв второй, а тєбя не знаю вообщє, - прищурився Путін.

 

- А Мєдвєдєва в спіскє нєт, потому шо уж больно умний. В інтернетах сідіт, тєлєфонами пользоваться умєєт. А ум разлагаєт націю. Вон гляньтє на Макарєвіча: був уважаємим чєловєком, пока не став слішком умнічать.

- Макарєвіча тоже знаю, а ти хто такой? Шо дєлаєш в моєй комнатє? - Поінтєрєсувався Путін. - Второй он... І насколько второй?

 

- Всєго на 11%, - отвєтіл Лавров і скромно улибнулся. - Так, мєжду прочім, россіянє самі рішили, когда їм задали вопрос, кого оні уважают.

- На целих 11%, - подчеркнув Путін. - Прігрєл, викормив... Хєрачіть! - Путін кинувся на Лаврова, но той воврємя отошол в сторону і Путін зі всьої дурі впєчатався в рєзінову стєну.

- Владімір Владіміровіч, нам воювать нєзачєм. Ми моглі би правіть коллєгіально, - замітив Лавров, поправляя галстук. - Я, напрімєр, рєшаю, а ви подпісуєтє. Так било би правільно, учітивая мой опит...

 

- До жопи твой опит! - Крикнув Путін, питаясь отлипнуть от стєнки. - Страна в ізоляції, Кітай на граніце, нєфть стрємітєльно падаєт і расхєрачіть нікого нєльзя, потому шо кнопка - муляж.

- Єсть діпломатічєскоє рєшеніє, - подсказав Лавров. - Напрімєр, ви бєрьотє всю віну на сєбя. Да, кєм-то прійдьотся пожертвувать, но страну удастся спасті.

 

- Єсть і другой варіант, - істєрив Путін, с трудом освободивши одну руку і питаясь помочь второй. - Хєрачіть, хєрачіть!

- Всєх не пєрєхєрачітє, - замітив Лавров, прєдусмотрітєльно заталкуя Путіна обратно в рєзінову стєнку. - Даже Сталін нє смог. Помню, как он умірал, а ми з пацанами стояли у ізголов'я і спорілі, хто із нас будєт вмєсто нєго. А он грозно так зашипів:"Козли, я всєх наслєдніков расстрєляв". А я: "Спасібо, шо освободілі нам мєсто". Но побєдив Хрущов, покоривши широкі масси харізматічним гецанням туфльой. - Лавров вперся в огромний шкаф і задвинув ним впєчатаного в стєнку Путіна. - В общєм ви тут пока подумайтє, а я позвоню Обамє і Мєркєль. Обсудім, шо дєлать дальше. - Лавров вийшов із комнати і запєр за собой двєрь.

 

- Дождался, докатілся, - шипів Путін, ісходя пєной. - Мало того, шо чужі обзивають чуть лі не говном, так тєпєрь і свої страх потєряли... Расстрєл, лагєря... Інтернет Дімкє отрубить, пусть тупєєт хотя би до уровня Чуркіна... Козли, нєнавіжу, хєрачить... Путін мєчтатєльно прєдставив собі, як він буде хєрачить Лаврова, і задрімав, блаженно улибаясь во снє...

 

http://firepic.org/images/2014-09/26/0r18x6vrur12.jpg

 



 

Edited by blackbox
  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

http://kolyan.net/uploads/posts/2012-12/1356506217_podborka_41.jpg

 

1888497_956935294332438_6742478310623347

 

10702235_720846847964339_402837926577417

 

http://i66.fastpic.ru/big/2014/0926/1a/0458e666ee68ab02387a3d03e4fe2d1a.png

 

http://bashny.net/uploads/images/00/00/01/2013/12/01/df1529d71b.jpg

Edited by Resident
  • Upvote 5
Link to comment
Share on other sites

 Share

×
×
  • Create New...