Перейти до змісту

АТО. НЕПРИЄМНЕ


Theorist

Recommended Posts

Та пишут, что рашисты уже 2 дня как знали где будут проходить наши и сидели в засаде. я не понимаю как так (

С этим Иловайском было ясно, что кто-то готовит засаду на подкрепление. Я думал что наши, но оказалось что кацапы. Их окружили и не штурмовали, а обстреливали и ждали кто за ними придет.

Link to comment
Share on other sites

Заметьте что я не говорил, что это плохо, я интересовался почему. Но вот теперь вопрос№2. Почему тогда нацгвардию Аваков укомплектовал с иголочки, там по идее проблем нет, а с добровольцами - засада. МО не пофиг, кому в своем ведомстве Аваков оружие выдавать будет?

 

Нацгвардію Аваков комплектував зі складів МВс (ВВ і спецпідрозділів) ті доброволтьці і тероборона хто зразу під Нацгвардію пішов озброєєння отримали (з броніками гірше .а от якраз зброя була).

А на Донбасс і поповнення для нацгвардії зброї вже не вистачило. Я говорив з мєнтами по Франківську - реально зброю вигребли в травні ,та що лишилась   начальство заникало, для "своїх " підрозділів типу "Франківська" які недавно їхало в АТО.

 

Я вже не кажу про те ,що важкої зброї в МВС не могло бути в принципі багато - вона ВВ просто не потрібнапо роду завдань була.

 

А по МО що ви хочете почути? що Гелетей зрадник і спеціально не дає зброю? Чи тому, що порох боїться патріотів?

Link to comment
Share on other sites

А по МО що ви хочете почути? що Гелетей зрадник і спеціально не дає зброю? Чи тому, що порох боїться патріотів?

Я не думаю что это так, скорее всего это наше всеобщее роковое распиздяйство и бюрократия

 

По Донбассу апдейт. Вот почему убрали на самом деле более ранний пост:

 
ЄвроМайдан – EuroMaydan
4 мин.  
 
Семен Семенченко: "Я не пишу, потому что по условиям переговоров я не должен ничего пока комментировать. Докладываю: Донбасс не сдался, не сдались также 10 бойцов с криворожья, 23 с кривбасса. Раненных передали российским десантникам под офицерское слово. Мною поставлен в известность министр ВД и Президент. Хватит истерик, сейчас этим делу не поможешь. Как будет решение- оповещу через пресслужбу. Я обещал на время переговоров не постить. Сейчас на мечникова у меня родственники бойцов которые из Днепра, мне не до постов."
Змінено користувачем Сорока
Link to comment
Share on other sites

ой,зараза

про это село вчера попалась инфа от энергетика, что там какой-то важный электроузел, идущий на приграничную россию

(не могу найти повторно,где-то в каментах попадалось)

упс

 

Reincarnation. ‏@TukvaSociopat  13h

Проведены необходимые технические работы, которые позволили Украине оставить без света российские военные объекты в оккупированном Крыму.

Link to comment
Share on other sites

 Походу не договорились с кацапами:

 

Добровольческий батальон территориальной обороны Донецкой области "Донбасс"
9 мин. назад
Прес-служба батальйону "Донбас" інформує. Термінове повідомлення. Максимальне поширення. 
 
29-го вересня, вранці, угрупуванням сил АТО, які знаходились у Іловайську було висунуто ультиматум. Скласти зброю та здати техніку. І лише за цієї умови - вільно вийти з міста. 
Командуванням, на чолі з генералом Хомчаком, було прийнято рішення ігнорувати даний ультиматум і йти на прорив до основних сил АТО. 
Під час їх просування, одну з колон було атаковано російськими військами з використанням бронетехніки, систем залпового вогню "Град", Гаубіц та мінометів. 
У результаті нерівного бою, українськими військовими було знищено п'ять одиниць ворожої бронетехніки і взято у полон десять російських військових. 
Однак, атаками супротивника було уражено одну з колон, яка потім зайняла кругову оборону у Червонопіллі. Доля іншої колони поки-що не відома, оскільки зв'язок повністю обірвався. 
У результаті багатогодинного бою група наших військових отримала другий ультиматум - здатися до 6 ранку, інакше усі будуть знищені. 
Частина військових прийняла рішення підти у полон. 
Батальйонами "Донбас", "Кривбас" і Кіровоградський полк спецпризначення даний ультиматум було категорично відхилено. 
Верховний Головнокомандуючий, Президент Украіни Петро Порошенко в курсі ситуації. Але вона ускладнюються щохвилини, через значну кількість поранених з батальйонів Нацгвардіі, МВС та ЗСУ (близько ста чоловік). 
Звертаємося до Президента України з проханням зробити усе можливе і неможливе для збереження життів українських героїв і якомога швидше реалізувати усі можливі для цього заходи.
 
 
Семен Семенченко
16 мин. назад · отредактировано
Сейчас будет опубликован пресс релиз с официальной информацией о сегодняшней катастрофе. По другому это назвать нельзя. Я допишу потом от себя пару слов...
Змінено користувачем Сорока
Link to comment
Share on other sites

С этим Иловайском было ясно, что кто-то готовит засаду на подкрепление. Я думал что наши, но оказалось что кацапы. Их окружили и не штурмовали, а обстреливали и ждали кто за ними придет.

 

А отаманщина на мітингах цьому всіляко сприяла ( сподіваюсь, що більшістю несвідомо, хоча, напевне, провокатори теж активно 'працювали').

  • Upvote 2
  • Downvote 2
Link to comment
Share on other sites

 Ретвитнул(а) Лисичанськ - Україна

 Ольга @Xexf1977  ·  2 ч

RT: ПОМОГИТЕ! Саша и Вика Кононовы из Северодонецка в плену в Луганской ОГА больше месяца! Он инвалид (нет руки и ноги), служил в Афгане!

 

Кто такими вопросами занимается? 
Link to comment
Share on other sites

А отаманщина на мітингах цьому всіляко сприяла ( сподіваюсь, що більшістю несвідомо, хоча, напевне, провокатори теж активно 'працювали').

Та да, панику подняли такую вроде кацапы Киев окружили.

Link to comment
Share on other sites

Вроде бы как:

 

Семен Семенченко
8 мин. · отредактировано · 
Только что говорил с Президентом Украины. Он сообщил, что В ходе переговоров на высшем уровне им достигнута договоренность о следующем:
1) До 10-00 сегодня все бойцы не сдавшиеся в плен, с оружием и знаменами будут выпущены через специальный коридор к месту дислокации основных сил АТО. Боевая техника подорвана.
2) В течение нескольких дней все сдавшиеся в плен бойцы, а также раненые находящиеся в плену будут обменены на российских десантников в Харькове
Мне сказать больше нечего. Слов не осталось. Жду утра. Через десять минут опубликую телефон для родственников- будем успокаивать. Список ребят сейчас составляем .
 
Порох что с Хуйлом разговаривал?  Хуйло теперь официально командует "ополченцами"? 
Змінено користувачем Сорока
Link to comment
Share on other sites

Новітня Нація @WilloftheNation
·
8 мин

Мы не сторонники всяких теорий заговоров, но то, как власть в последнее время поступает с ПС и "Донбассом", очень настораживает.

Link to comment
Share on other sites

Продублирую, но пусть будет тут

 

Семен Семенченко
16 мин. назад · отредактировано
Произошла трагедия. У меня есть основания считать что окружение добровольческих батальонов является следствием предательства и некомпетентности в системе военного управления. 
 
Факт 1 - колонна больше часа стояла на месте и только после начала минометного обстрела двинулась вперед
 
Факт 2- при переговорах десантники заявили нашим бойцам, что дескать их бы давно пере дислоцировали если бы не мы. Они нас ждали в течение всего дня на том месте где должна была проходить колонна
 
Факт 3- я и Юрий Бутусов били в набат об этой ситуации более десяти дней, требовали подкрепления, проводились пикеты под АП и Генштабом. Результат -0
 
Есть и другие факты предательства и вопиющей некомпетентности с которыми мы разберемся позже. Сначала должны выйти командиры и контразведка по минутам восстановить события в том числе и результаты прослушки телефонов. Имен пока не знаю. Но мы - выясним. 
 
Сейчас мне надо вытащить ребят и похоронить наших погибших, помочь семьям оставшихся без кормильцев. Вопрос можно ли верить раше? Конечно нет. За счет чего договорились? Не знаю, но ни я ни вы ни пяди родной земли не отдадим. Что с ультиматумом про 6 утра? По словам Президента его удалось отменить. Что будет если они обманут? Я не хочу сейчас об этом думать, просто хочу верить. Теперь основное : Я принял решение быть со своими бойцами. Технически мой организм транспортировать даже с капельницей несложно. Если в шесть утра их расстреляют то пусть стреляют и меня. Если они выйдут то я буду с ними. 
 
Телефон для родственников - 0997851445. Списки сейчас составляются. По Донбассу большая часть - в порядке:). Звонить можно прямо сейчас. Медсестры тут отзывчивые 
Link to comment
Share on other sites

 

Продублирую, но пусть будет тут

 

Семен Семенченко
16 мин. назад · отредактировано
Произошла трагедия. У меня есть основания считать что окружение добровольческих батальонов является следствием предательства и некомпетентности в системе военного управления. 
 
Факт 1 - колонна больше часа стояла на месте и только после начала минометного обстрела двинулась вперед
 
Факт 2- при переговорах десантники заявили нашим бойцам, что дескать их бы давно пере дислоцировали если бы не мы. Они нас ждали в течение всего дня на том месте где должна была проходить колонна
 
Факт 3- я и Юрий Бутусов били в набат об этой ситуации более десяти дней, требовали подкрепления, проводились пикеты под АП и Генштабом. Результат -0
 
Есть и другие факты предательства и вопиющей некомпетентности с которыми мы разберемся позже. Сначала должны выйти командиры и контразведка по минутам восстановить события в том числе и результаты прослушки телефонов. Имен пока не знаю. Но мы - выясним. 
 
Сейчас мне надо вытащить ребят и похоронить наших погибших, помочь семьям оставшихся без кормильцев. Вопрос можно ли верить раше? Конечно нет. За счет чего договорились? Не знаю, но ни я ни вы ни пяди родной земли не отдадим. Что с ультиматумом про 6 утра? По словам Президента его удалось отменить. Что будет если они обманут? Я не хочу сейчас об этом думать, просто хочу верить. Теперь основное : Я принял решение быть со своими бойцами. Технически мой организм транспортировать даже с капельницей несложно. Если в шесть утра их расстреляют то пусть стреляют и меня. Если они выйдут то я буду с ними. 
 
Телефон для родственников - 0997851445. Списки сейчас составляются. По Донбассу большая часть - в порядке :). Звонить можно прямо сейчас. Медсестры тут отзывчивые 

 

 

Теж продублюю: Самураї проводять мітинг під палацом сьогуна  з вимогами про надання допомоги.

  • Upvote 1
  • Downvote 1
Link to comment
Share on other sites

В Украине воюет 10-15 тысяч российских военнослужащих, - Комитет солдатских матерей РФ
В Украине воюет 10-15 тысяч российских мужчин, но женщины пока боятся подать жалобы об этом в Комитет солдатских матерей РФ.


Об этом в эфире "ШустерLive" сказала ответственный секретарь союза комитетов солдатских матерей России Валентина Мельникова

 

 

"Это агрессия на территории Украины - когда военные одного государства воюют на территории другой. По тому количеству пленных и погибших, то 10-15 тысяч человек (российских военнослужащих. - Ред.) принимали участие в военных действиях на территории Украины. Но до этой недели женщины не обращались в наш комитет, ведь они еще находятся в шоковом состоянии, не знают, как дальше жить ", - сказала Мельникова.

 

Источник: http://censor.net.ua/n300279

Link to comment
Share on other sites

 

 


По словам Ивана, устроившие засаду солдаты российской армии были хорошо проинформированны и ждали около двух дней. ( :X суки генералы)

 

не обязательно....

Link to comment
Share on other sites

Новітня Нація @WilloftheNation

·

8 мин

 

Мы не сторонники всяких теорий заговоров, но то, как власть в последнее время поступает с ПС и "Донбассом", очень настораживает.

да это не теория, похоже, а самая , что ни на есть практика.. печально, господа :consul:

 

 

Порошенко и его "Диванная сотня"

Геннадий Люк _ Пятница, 29 августа 2014, 15:11

 

Версия для печатиКомментарии30

 

Геннадий Люк, для УП

Президент Порошенко був настільки обурений діяльністю "диванної сотні", що навіть виступив із різкою публічною критикою.

Говорив президент досить переконливо.

Але що надзвичайно прикметно: при цьому відверто "диванна" психологія й поведінка деяких міністрів і генералів АТО зовсім не бентежить Петра Олексійовича. Більше того, відсутність відповідних кадрових змін переконливо свідчить, що "диванні" генерали й полковники дуже навіть влаштовують президента.

Причини, скоріш за все, криються в завданнях, які ставить перед собою й підлеглими Порошенко.

Дії президента змушують зробити висновок, що якнайшвидше звільнення Донбасу з якнайменшими втратами є не єдиним, а в окремі проміжки часу – і не основним його завданням.

Дуже схоже, що не менш важливим Порошенко вважає створення передумов суттєвого посилення власних владних позицій.

Декілька аргументів на користь цієї тези.

Перше.

Схоже, Порошенко і його команда дуже близько до серця сприйняли інформацію про владні амбіції Коломойського, особливо про створення ним чогось на кшталт "приватної армії".

І цю небезпеку вони вважають чи не більшою, ніж російська агресія.

Як наслідок, батальйони, які в оточенні президента пов'язують із Коломойським, з тижня в тиждень, з місяця в місяць не отримували надійної підтримки важким озброєнням. І це при тому, що вони знаходяться в місцях із розряду найгарячіших, і їм протистоїть ворог із танками, "Градами" і важкою артилерією.

А на додаток підрозділи ЗСУ під командуванням Гелетея "перегруповуються" так, щоб оголити тили цих добровольчих батальйонів і створити передумови для оточення.

Дуже схоже, що президенту не потрібні перемоги, отримані не Гелетеєм. А особливо не потрібні перемоги, отримані харизматичними командирами.

Порошенко, Луценко і команда готові закрити очі, що гинуть найактивніші і найсвідоміші люди – головне, не допустити посилення Коломойського.

У виправдання звучать аргументи путінської якості, що якісь юридично-бюрократичні формальності не дозволяли передати танки й артилерію на баланс МВС, до структури якого входять згадані батальйони. І це при тому, що військовий спеціаліст середньої кваліфікації на пальцях пояснить президенту й міністру оборони, як вчасно допомогти добровольчим батальйонам танковими й артилерійськими підрозділами, не переводячи ці підрозділи до складу МВС.

Атакуючим бійцям глибоко плювати, на чиєму балансі знаходиться танк.

Їм важливо, щоб цей танк швидко подавив ворожі вогневі точки й урятував життя солдатам.

У Порошенка і його "диванної" команди, очевидно, пріоритети інші.

У результаті Луценко закликає об'єднатися навколо президента, який у цей час відверто "зливає" "незручні" батальйони.

Дивно, але радник Луценко не в змозі пояснити президенту, що:

а) своїми незграбними діями президент не стільки запобігає створенню "приватної армії", скільки створює умови появи "громадської армії", щирим бажанням якої буде після закінчення бойових дій всадити багнет у сідницю Порошенка. А таке бажання в сотень, а то й тисяч бійців, яких "диванні " генерали залишили без підтримки перед ворожими танками й "Градами", – виникне обов'язково.

б) щоб переграти Коломойського, Порошенку перш за все потрібно проявити якості топ-менеджера більш високого рівня. Бо якщо й далі президентська команда місяцями буде вирішувати питання, на які в умовах війни повинно відводитись максимум 4-5 днів, і платою за таку "професійність" будуть десятки, і сотні загиблих і поранених – то народ сам, без усяких "приватних армій", винесе Порошенка із президентського крісла. Разом з усією його командою.

Друге.

Можливо, автору відома не вся інформація.

Але є дуже багато свідчень масової підтримки української армії пересічними українцями. Масштаби відомі.

І щось не дуже чути про подібний рух у середовищі мільярдерів і мільйонерів – і з оточення Порошенка, який і сам є мільярдером, і в середовищі тих, кого Луценко охарактеризував як "попутників нової влади".

Дуже схоже, що мільярдери й мільйонери приберігають свої гроші для вирішення більш важливої для них задачі – на передвиборчу кампанію.

Головна ціль народу – перемогти ворога.

Головна ціль Порошенка, мільярдерів і мільйонерів – завести побільше своїх людей у Верховну Раду.

У результаті в час, коли поранені бійці добровольчих батальйонів МВС гинуть в Іловайську без допомоги – Аваков веде передвиборчу агітацію, вихваляючи себе і Яценюка за "героїчну" перемогу над бюрократичними щурами.

Третє.

Президентська влада Порошенка буде нестійкою без надійної парламентської опори. Пропрезидентської політичної сили, яка б мала власний потужний рейтинг і чіткий конкретний план реформ, не існує.

Уся надія – на персональний рейтинг Порошенка. Луценко тепер поведе до "нового життя" відвертий атавізм минулого – іменний блок. Відсутність змісту прикривають яскравою обгорткою. Щоб не допустити хоча б падіння цього рейтингу, команда Порошенка намагається створити йому імідж головнокомандувача-переможця.

Це завдання "диванна" генеральська сотня почала виконувати в звичний для себе спосіб.

...Гелетей вже давно бравурно оголосив, що перемога дуже близька...

...Той же Гелетей демонструє реакцію шахіста, коли потрібно підтримати добровольчі батальйони важкою технікою, і реакцію найшвидшого спринтера, коли потрібно доповісти президенту про визволення чергового населеного пункту. Навіть якщо в цьому населеному пункті ще тривають важкі бої...

...Спікери АТО неодноразово оголошували, що сепаратисти в паніці і от-от масово покинуть свої позиції...

Навіть таке досить просте завдання "диванні" виконавці не в змозі виконати професійно.

Коли в черговий раз брехня вилізає назовні, як шило з мішка, коли в "повністю оточене силами АТО" місто безперешкодно потрапляє чергове підкріплення терористів на танках і "Камазах" – це починає викликати в людей реакцію, про яку іміджмейкери Порошенка побояться йому навіть заїкнутись.

Втім, звинувачувати у всьому генеральсько-чиновницьку "диванну сотню" – нечесно й неправильно.

Якби Порошенко дійсно захотів – придворної "диванної сотні" не існувало б як явища.

Є речі, які дуже чітко й точно відображають реальний стан справ.

Якщо владна президентська команда формується зі "своїх", а не із кращих кадрових ресурсів суспільства – значить, президент прийшов у владу вирішувати перш за все "свої" проблеми, а не проблеми суспільства. Значить, президент не є державним топ-менеджером вищої кваліфікації.

Якщо міністерство оборони очолює МВС-ник, головний особистий охоронець держави, – значить, його основним завданням буде спокій президента, а не спокій країни.

Якби Порошенко був достойним керівником, у ситуації з російськими конвоями Росія й світ замість "глибокого занепокоєння" із самого початку почули б чітку, конкретну позицію. Наприклад, що будь-який російський конвой, який ввійде в Україну без відповідного супроводу Міжнародного Червоного Хреста і без належної митної перевірки, Україна буде вважати військовим конвоєм, незалежно від кольору автомобілів і прапорців над ними. І буде відповідно реагувати.

І наполегливий повтор: військовий конвой. Бо на слух лапки в слові "гуманітарний" не сприймаються.

Світ має чути знову й знову: військовий конвой Путіна.

Тільки такі речі потрібно робити на упередження – а не тоді, коли російські вантажівки вже пересікають кордон.

Виправдання на кшталт "не піддатися на провокацію й не дати привід для повномасштабної військової агресії" навряд чи можна сприймати серйозно. Подібна позиція Сталіна свого часу надто дорого обійшлася країні.

Безкарність – не кращий метод вгамувати агресора. Путіну явно сподобалось безкарно розгулювати Донбасом на білих "Камазах".

Події на півдні навколо Новоазовська наочно свідчать: Путіну не потрібні ніякі приводи задля введення російської армії – проблем із вигадуванням причин у нього й без конвою немає. Як варіант, "Гади" терористів зітруть у попіл прикордонне російське село, у чому відразу ж буде звинувачено Україну.

Якби Порошенко був харизматичним лідером і не плив за подіями, а формував потік подій – уже давно була б озвучена чітка позиція: якщо Росія не виведе з Донбасу свої війська й важку зброю – Україна офіційно поставить питання про членство в НАТО.

Тому що саме фактор НАТО в даний момент може бути найбільш прийнятним механізмом вирішення проблеми – він і Путіна здатен зупинити, і в той же час не піднімає болісне для країн Західної Європи питання посилення економічних санкцій.

І в НАТО вага прихильників України значно більша, ніж у ЄЕС.

Але якщо Україна вважає, що це питання "не на часі" – то й НАТО не буде напружуватись.

Адже якщо Україна "не вела війну", провівши при цьому вже три хвилі національної військової мобілізації й відправивши мобілізованих у бій, – то й із постачанням їй новітнього озброєння можна не поспішати.

Якщо навіть після розгрому роти російських десантників ми вели АТО, а не війну...

Порошенко повинен був уже давно зрозуміти: Путін бореться не за неоімперію. Він відчайдушно бореться за найцінніше для нього – за збереження своєї влади. Бо в Росії втратити владу – це втратити все. А український Другий Майдан і курс на Європу створили надзвичайно велику загрозу владі російського лідера.

Якщо ради збереження своєї влади Путін кинув під колеса майбутнє Росіїї...

У цій боротьбі Путін піде до кінця.

А значить, для України стоїть питання "або – або"...

І це означає, що й для Порошенка стоїть питання "або – або": або він із торгаша перетворюється на кризового топ-менеджера й негайно розганяє придворну "диванну сотню" – або нехай готується "на вихід".

Хто не розуміє суті лютого 1917 року в Петрограді – читай, лютого 2014 року в Києві – той отримує "жовтень 1917 року в Петрограді", сучасну київську дату проставьте самі.

Індикатор популіста Ляшка – дуже красномовний і тривожний.

Було б дуже добре, якби Юрій Віталійович зумів пояснити це президенту.

Геннадій Люк, спеціально для УП

 

 

Змінено користувачем asmodey
Link to comment
Share on other sites

да это не теория, похоже, а самая , что ни на есть практика.. печально, господа :consul:

 

 

Порошенко и его "Диванная сотня"

Геннадий Люк _ Пятница, 29 августа 2014, 15:11

 

Версия для печатиКомментарии30

 

Геннадий Люк, для УП

Президент Порошенко був настільки обурений діяльністю "диванної сотні", що навіть виступив із різкою публічною критикою.

Говорив президент досить переконливо.

Але що надзвичайно прикметно: при цьому відверто "диванна" психологія й поведінка деяких міністрів і генералів АТО зовсім не бентежить Петра Олексійовича. Більше того, відсутність відповідних кадрових змін переконливо свідчить, що "диванні" генерали й полковники дуже навіть влаштовують президента.

Причини, скоріш за все, криються в завданнях, які ставить перед собою й підлеглими Порошенко.

Дії президента змушують зробити висновок, що якнайшвидше звільнення Донбасу з якнайменшими втратами є не єдиним, а в окремі проміжки часу – і не основним його завданням.

Дуже схоже, що не менш важливим Порошенко вважає створення передумов суттєвого посилення власних владних позицій.

Декілька аргументів на користь цієї тези.

Перше.

Схоже, Порошенко і його команда дуже близько до серця сприйняли інформацію про владні амбіції Коломойського, особливо про створення ним чогось на кшталт "приватної армії".

І цю небезпеку вони вважають чи не більшою, ніж російська агресія.

Як наслідок, батальйони, які в оточенні президента пов'язують із Коломойським, з тижня в тиждень, з місяця в місяць не отримували надійної підтримки важким озброєнням. І це при тому, що вони знаходяться в місцях із розряду найгарячіших, і їм протистоїть ворог із танками, "Градами" і важкою артилерією.

А на додаток підрозділи ЗСУ під командуванням Гелетея "перегруповуються" так, щоб оголити тили цих добровольчих батальйонів і створити передумови для оточення.

Дуже схоже, що президенту не потрібні перемоги, отримані не Гелетеєм. А особливо не потрібні перемоги, отримані харизматичними командирами.

Порошенко, Луценко і команда готові закрити очі, що гинуть найактивніші і найсвідоміші люди – головне, не допустити посилення Коломойського.

У виправдання звучать аргументи путінської якості, що якісь юридично-бюрократичні формальності не дозволяли передати танки й артилерію на баланс МВС, до структури якого входять згадані батальйони. І це при тому, що військовий спеціаліст середньої кваліфікації на пальцях пояснить президенту й міністру оборони, як вчасно допомогти добровольчим батальйонам танковими й артилерійськими підрозділами, не переводячи ці підрозділи до складу МВС.

Атакуючим бійцям глибоко плювати, на чиєму балансі знаходиться танк.

Їм важливо, щоб цей танк швидко подавив ворожі вогневі точки й урятував життя солдатам.

У Порошенка і його "диванної" команди, очевидно, пріоритети інші.

У результаті Луценко закликає об'єднатися навколо президента, який у цей час відверто "зливає" "незручні" батальйони.

Дивно, але радник Луценко не в змозі пояснити президенту, що:

а) своїми незграбними діями президент не стільки запобігає створенню "приватної армії", скільки створює умови появи "громадської армії", щирим бажанням якої буде після закінчення бойових дій всадити багнет у сідницю Порошенка. А таке бажання в сотень, а то й тисяч бійців, яких "диванні " генерали залишили без підтримки перед ворожими танками й "Градами", – виникне обов'язково.

б) щоб переграти Коломойського, Порошенку перш за все потрібно проявити якості топ-менеджера більш високого рівня. Бо якщо й далі президентська команда місяцями буде вирішувати питання, на які в умовах війни повинно відводитись максимум 4-5 днів, і платою за таку "професійність" будуть десятки, і сотні загиблих і поранених – то народ сам, без усяких "приватних армій", винесе Порошенка із президентського крісла. Разом з усією його командою.

Друге.

Можливо, автору відома не вся інформація.

Але є дуже багато свідчень масової підтримки української армії пересічними українцями. Масштаби відомі.

І щось не дуже чути про подібний рух у середовищі мільярдерів і мільйонерів – і з оточення Порошенка, який і сам є мільярдером, і в середовищі тих, кого Луценко охарактеризував як "попутників нової влади".

Дуже схоже, що мільярдери й мільйонери приберігають свої гроші для вирішення більш важливої для них задачі – на передвиборчу кампанію.

Головна ціль народу – перемогти ворога.

Головна ціль Порошенка, мільярдерів і мільйонерів – завести побільше своїх людей у Верховну Раду.

У результаті в час, коли поранені бійці добровольчих батальйонів МВС гинуть в Іловайську без допомоги – Аваков веде передвиборчу агітацію, вихваляючи себе і Яценюка за "героїчну" перемогу над бюрократичними щурами.

Третє.

Президентська влада Порошенка буде нестійкою без надійної парламентської опори. Пропрезидентської політичної сили, яка б мала власний потужний рейтинг і чіткий конкретний план реформ, не існує.

Уся надія – на персональний рейтинг Порошенка. Луценко тепер поведе до "нового життя" відвертий атавізм минулого – іменний блок. Відсутність змісту прикривають яскравою обгорткою. Щоб не допустити хоча б падіння цього рейтингу, команда Порошенка намагається створити йому імідж головнокомандувача-переможця.

Це завдання "диванна" генеральська сотня почала виконувати в звичний для себе спосіб.

...Гелетей вже давно бравурно оголосив, що перемога дуже близька...

...Той же Гелетей демонструє реакцію шахіста, коли потрібно підтримати добровольчі батальйони важкою технікою, і реакцію найшвидшого спринтера, коли потрібно доповісти президенту про визволення чергового населеного пункту. Навіть якщо в цьому населеному пункті ще тривають важкі бої...

...Спікери АТО неодноразово оголошували, що сепаратисти в паніці і от-от масово покинуть свої позиції...

Навіть таке досить просте завдання "диванні" виконавці не в змозі виконати професійно.

Коли в черговий раз брехня вилізає назовні, як шило з мішка, коли в "повністю оточене силами АТО" місто безперешкодно потрапляє чергове підкріплення терористів на танках і "Камазах" – це починає викликати в людей реакцію, про яку іміджмейкери Порошенка побояться йому навіть заїкнутись.

Втім, звинувачувати у всьому генеральсько-чиновницьку "диванну сотню" – нечесно й неправильно.

Якби Порошенко дійсно захотів – придворної "диванної сотні" не існувало б як явища.

Є речі, які дуже чітко й точно відображають реальний стан справ.

Якщо владна президентська команда формується зі "своїх", а не із кращих кадрових ресурсів суспільства – значить, президент прийшов у владу вирішувати перш за все "свої" проблеми, а не проблеми суспільства. Значить, президент не є державним топ-менеджером вищої кваліфікації.

Якщо міністерство оборони очолює МВС-ник, головний особистий охоронець держави, – значить, його основним завданням буде спокій президента, а не спокій країни.

Якби Порошенко був достойним керівником, у ситуації з російськими конвоями Росія й світ замість "глибокого занепокоєння" із самого початку почули б чітку, конкретну позицію. Наприклад, що будь-який російський конвой, який ввійде в Україну без відповідного супроводу Міжнародного Червоного Хреста і без належної митної перевірки, Україна буде вважати військовим конвоєм, незалежно від кольору автомобілів і прапорців над ними. І буде відповідно реагувати.

І наполегливий повтор: військовий конвой. Бо на слух лапки в слові "гуманітарний" не сприймаються.

Світ має чути знову й знову: військовий конвой Путіна.

Тільки такі речі потрібно робити на упередження – а не тоді, коли російські вантажівки вже пересікають кордон.

Виправдання на кшталт "не піддатися на провокацію й не дати привід для повномасштабної військової агресії" навряд чи можна сприймати серйозно. Подібна позиція Сталіна свого часу надто дорого обійшлася країні.

Безкарність – не кращий метод вгамувати агресора. Путіну явно сподобалось безкарно розгулювати Донбасом на білих "Камазах".

Події на півдні навколо Новоазовська наочно свідчать: Путіну не потрібні ніякі приводи задля введення російської армії – проблем із вигадуванням причин у нього й без конвою немає. Як варіант, "Гади" терористів зітруть у попіл прикордонне російське село, у чому відразу ж буде звинувачено Україну.

Якби Порошенко був харизматичним лідером і не плив за подіями, а формував потік подій – уже давно була б озвучена чітка позиція: якщо Росія не виведе з Донбасу свої війська й важку зброю – Україна офіційно поставить питання про членство в НАТО.

Тому що саме фактор НАТО в даний момент може бути найбільш прийнятним механізмом вирішення проблеми – він і Путіна здатен зупинити, і в той же час не піднімає болісне для країн Західної Європи питання посилення економічних санкцій.

І в НАТО вага прихильників України значно більша, ніж у ЄЕС.

Але якщо Україна вважає, що це питання "не на часі" – то й НАТО не буде напружуватись.

Адже якщо Україна "не вела війну", провівши при цьому вже три хвилі національної військової мобілізації й відправивши мобілізованих у бій, – то й із постачанням їй новітнього озброєння можна не поспішати.

Якщо навіть після розгрому роти російських десантників ми вели АТО, а не війну...

Порошенко повинен був уже давно зрозуміти: Путін бореться не за неоімперію. Він відчайдушно бореться за найцінніше для нього – за збереження своєї влади. Бо в Росії втратити владу – це втратити все. А український Другий Майдан і курс на Європу створили надзвичайно велику загрозу владі російського лідера.

Якщо ради збереження своєї влади Путін кинув під колеса майбутнє Росіїї...

У цій боротьбі Путін піде до кінця.

А значить, для України стоїть питання "або – або"...

І це означає, що й для Порошенка стоїть питання "або – або": або він із торгаша перетворюється на кризового топ-менеджера й негайно розганяє придворну "диванну сотню" – або нехай готується "на вихід".

Хто не розуміє суті лютого 1917 року в Петрограді – читай, лютого 2014 року в Києві – той отримує "жовтень 1917 року в Петрограді", сучасну київську дату проставьте самі.

Індикатор популіста Ляшка – дуже красномовний і тривожний.

Було б дуже добре, якби Юрій Віталійович зумів пояснити це президенту.

Геннадій Люк, спеціально для УП

 

 

 

пиздец Пороху, если правда

Link to comment
Share on other sites

пиздец Пороху, если правда

и кто его будет делать? оно обложился гелетеями и прочей пиздотой..вот уже и авакова перетянул в свою партейку... а пацанов перемелят на востоке и гаплык..

  • Upvote 1
Link to comment
Share on other sites

×
×
  • Створити...